Постанова 4852 № 340/10085/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 340/10085/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі № 340/10085/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська зернова компанія" до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: 07 грудня 2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Олександрійська зернова компанія" звернулось до суду з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки , в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311126 від 20.10.2021. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що автомобільним транспортом перевозився сипучий вантаж, щодо якого відсутня методика зважування. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі №340/10085/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійська зернова компанія" до Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови задоволено. Судом зазначено, що єдиною методикою виконання вимірювань по осьових навантаженнях на маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології», свідоцтво про атестацію № 02-84-08. Проте, ця методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначене свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним видом вантажу, та, відповідно, про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів. З огляду на викладене, суд вказав, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними через неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним вантажем. Також, суд врахував, що у день здійснення зважування відповідачем транспортних засобів загальна маса транспортного засобу не перевищувала 40 тонн. Не погодившись з рішенням суду, Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі №340/10085/21, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача встановлено перевищення вагових параметрів на одиночку вісь, а саме навантаження 12 680 кг, при нормативно допустимому навантаженні 11 000 кг. Вказує, що законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики у спірних правовідносинах Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача реєстраційний номер НОМЕР_1 співробітниками Управління Укртрансбезпеки встановлено факт перевищення вагових параметрів, а саме перевищення допустимих меж осьових навантажень на одиночну вісь 11 т. що фактично становила 12,68 т. Вказане зазначено у акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №306901 від 20 серпня 2021 року. За результатами вказаної перевірки також складено наступні документи: - акт №0057596 від 20 серпня 2021 року про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, яким встановлено фактичну масу 39,93 тонн, при нормативно допустимій 40,00 тонн, та факт перевищення вагових параметрів, а саме: навантаження на одиночну вісь становило 12,68 тонн, при нормативно допустимому 11 тонн кг. Вантаж кукурудза; - довідка про результати здійснення габаритного - вагового контролю від 20 серпня 2021 року № 0075992, в якій зафіксовано результати вагового контролю тонн: 1) 7,11; 2) 12,68; 3) 7,08; 4) 6,56; 5) 6,5; повна маса транспортного засобу 39,93 тонн. - розрахунок плати за проїзд від 20 серпня 2021 року на суму 137,70 євро. 08 жовтня 2021 року відповідачем складено повідомлення про розгляд справи на 20 жовтня 2020 року. 20 жовтня 2020 відповідачем винесено постанову № 311126 якою визнано в порушенні вимог частини 1 абзацу 15 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та стягнуто з позивача штраф у сумі 17 000 грн. Позивач, вважаючи спірну постанову протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, приписами статті 34 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Частиною 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно приписів частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у випадку порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (далі ПДР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Пунктом 1 Порядку №879 визначено, що цей порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах. Відповідно до пп.2, 4, 11 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879). Згідно з пунктами 4, 6 Порядку №879 робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до приписів пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені приписами Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі Порядок №1567, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті». Пунктом 21 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Згідно приписів пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком

5. Колегія суддів враховує приписи 22.2 ПДР, якими визначено, що водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху. Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568 (далі Правила №363), типи та кількість рухомого складу, потрібного для виконання перевезень вантажів, визначаються перевізником залежно від обсягу і характеру перевезень. Згідно з пунктами 8.14, 8.15, 8.19 Глави 8 Правил № 363 навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. При вантаженні в один автомобіль важких і легких за масою вантажів важкі розміщують унизу, а легкі зверху. Вантажі розміщують так, щоб вага вантажу рівномірно розподілялася між автомобілем і причепом. Відповідно до пунктів 8.20, 8.21 Глави 8 Правил № 363 водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню. Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Пунктами 12.1, 12.5 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Відтак, колегія суддів зазначає, що водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого (подільного) вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт. Відносно доводів апеляційної скарги про методику зважування. За змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-ХІІ від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №

879. Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 пункту 19 Порядку № 879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі № 420/3371/21. Відтак, суд першої інстанції помилково дійшов висновків про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні рідкого вантажу або вантажу, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, а також, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними. В свою чергу, апеляційним судом зі змісту матеріалів справи встановлено, що спірна постанова № 311126 від 20.10.2021 винесена за фактом допущення позивачем при наданні послуг з перевезення транспортним засобом марки Scania номерний знак НОМЕР_1 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків, без відповідно дозволу, що підтверджується актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №306901 від 20.08.2021. Зі змісту акту №306901 від 20.08.2021 вбачається, що за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача номерний знак НОМЕР_1 співробітниками Управління Укртрансбезпеки встановлено факт навантаження на одиночну вісь 12,68 тон при нормативному навантаженні на одиночну вісь у 11 тон. Водночас, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відповідного дозволу позивачу на рух автомобільними дорогами України, документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів позивачем не надано. Разом з тим, матеріали справи містять свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 та сертифікат відповідності UA.TR.001 35 167-21, які підтверджують, що вагове обладнання, використане під час здійснення габаритно-вагового контролю, пройшло повірку та відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010. Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем допущено порушення Закону України "Про автомобільні дороги", спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 311126 від 20.10.2021 є правомірною, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, за результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі №340/10085/21 - задовольнити. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року у справі №340/10085/21 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко