Постанова 4809 № 404/5618/20

ПОСТАНОВА Іменем України 14 вересня 2022 року м. Кропивницький справа № 404/5618/20 провадження № 22-ц/4809/66/22 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий Дуковський О.Л. судді Дьомич Л.М., Письменного О.А. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», інтереси якого представляє Крилова О.Л.; відповідач ОСОБА_1 . Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2021 року, у складі гоовуючого судді Іванової Н.Ю., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач просив стягнути із відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 07 квітня 2012 року в розмірі 16887,27 грн., а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 07 квітня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Вказував, що відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 договору відповідач надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надав право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджено підписом у заяві. Посилався на те, що відповідач не виконував належним чином умови договору та не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості. У порушення умов договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, та продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку. Вказував, що станом на 23 червня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 16887, 27 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 14097,20 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 14097,20 грн., заборгованість за простроченими відсотками 2790,07 грн. 07 грудня 2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої він просив остаточно стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором б/н від 07 квітня 2012 року в розмірі 9075,01 грн. (9075,01 грн. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 9075,01 грн. простроченим тілом кредиту), а також понесені позивачем судові витрати. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Не погодившись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов`язань. Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов`язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами. Вказує на те, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено виписку по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, що є належним та допустимим доказом у справі. Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на вказану виписку і вважає за необхідне стягнути з відповідача кредитну заборгованість за тілом кредиту та відсотків, посилаючись на ст. 610 ЦК України. Відзив на вказану апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, у відповідності до ч.1 ст.369 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного. Судом першої інстанції належним чином встановлено та підтверджено матеріалами, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало належних доказів на підтвердження того, що відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг. З матеріалів справи вбачається, що анкета-заява, у якій міститься підпис позивача, стосується лише його наміру оформити платіжну картку, а інші надані банком документи містить лише загальну інформацію щодо умов кредитування при використанні картки. Позивачем не надано жодного підтвердження про погодження з відповідачем відсоткової ставки, штрафних санкцій, комісій. Суд першої інстанції дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості встановив, що позивач безпідставно стягнув із відповідача 34 388,90 грн , а також з банківської карти відповідача за період з 01 червня 2020 року по 02 листопада 2020 року на погашення заборгованості списано 6 822,26 грн. Тому, суд першої інстанції правильно вважав, що у відповідача відсутня заборгованість за кредитним договором, оскільки тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову. Встановлено, що між сторонами відсутня угода (домовленоість) про сплату відсотків за користування коштами в підписаній відповідачем анкеті-заяві. Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, не вказано і тип кредитної карти. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК). За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 березня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Л. Дуковський Судді Л. М. Дьомич О.А. Письменний