Постанова 4808 № 344/9166/21

Справа № 344/9166/21 Провадження № 22-ц/4808/799/22 Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д., секретаря Максимів Ю.В., з участю представника позивача (апелянта) ОСОБА_1 адвоката Ружицького В.М., представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Марущака В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Ружицького Віталія Миколайовича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Домбровською Г.В. 27 квітня 2022 року у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 06 травня 2022 року, в с т а н о в и в : У червні 2021 року представником ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 ,, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про продовження строку для прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 , який був останнім місцем проживання та місцем смерті спадкодавця ОСОБА_5 та місцем відкриття спадщини. Заповіт батьком щодо даного спадкового майна не складався. Вона проживала за іншою адресою, тому для прийняття спадщини необхідно було подати відповідну заяву. Свідоцтво про смерть батька нею отримано 10.09.1999 року, що припадало на останній робочий день тижня п`ятницю. Враховуючи, що шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 спливав 12 вересня 1999 року (що припадало на неділю, вихідний день), то останнім днем строку для подання відповідної заяви щодо прийняття спадщини було 13 вересня 1999 року. Нею пропущено строк на прийняття заяви про прийняття спадщини після смерті батька з поважних причин, оскільки фактично в останній день строку для подання такої заяви (13.09.1999 року) подано нотаріусу Слободян Л.А. заяву про посвідчення підпису на заяві про прийняття спадщини, і такі дії вважала достатніми для прийняття спадщини у майбутньому. У 2019 році їй стало відомо, що одним із спадкоємців ОСОБА_5 ОСОБА_2 подано позов до інших спадкоємців про визнання права власності на спірне будинковолодіння в порядку спадкування за законом. Свої вимоги обґрунтовувала постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 25.01.2019 року, підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину стала відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно. Оскільки вона також являється спадкоємцем першої черги та звернулася до нотаріуса із відповідною заявою з дотриманням шестимісячного строку на прийняття спадщини, подала зустрічний позов про визнання власності на частину будинку АДРЕСА_1 . В процесі розгляду справи судом витребувано спадкову справу з нотаріального архіву, під час огляду якої було з`ясовано, що її матеріали не містять заяв позивачки як спадкоємця. Разом з тим, у відповідь на запит суду приватним нотаріусом Слободян Л.І. було підтверджено факт її звернення 13 вересня 1999 року та надання відповідної нотаріальної послуги щодо посвідчення справжності її підпису на заяві в Першу Івано-Франківську Державну нотаріальну контору про згоду прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 . Однак, постановою ДНК від 18 травня 2021 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду. Просила продовжити строк (встановити додатковий строк) для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на три місяці з моменту вступу рішення в законну силу (а.с.1-2). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.173-179). Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Ружицький В.М. подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Не погоджується із висновками суду щодо її звернення із заявою про прийняття спадщини тільки 18 травня 2021 року, тобто з пропуском строку для прийняття спадщини. Зазначає, що такі висновки суду не відповідають дійсності та суперечать наявним у справі доказам, оскільки її заява від 17 травня 2021 року є заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а не заявою про прийняття спадщини. А саму заяву про прийняття спадщини вона оформила 13 вересня 1999 року у нотаріуса Слободян Л.А., що підтверджено приватним нотаріусом у листі від 20.02.2020 року за № 20/01-16. Звертає увагу суду на те, що 13 вересня 1999 року нотаріусом було посвідчено підпис Кіндзерської Н.В. саме на заяві про прийняття спадщини. Тобто, з наведеного слідує, що позивачка, як спадкоємець, вчиняла дії щодо оформлення спадкових прав. Більше того, ОСОБА_1 не могла фізично звернутись безпосередньо до державного нотаріуса для вчинення відповідної нотаріальної дії 13 вересня 1999 року, оскільки, як відомо, в той період часу прийом державними нотаріусами здійснювався за попередніми записами у визначені дні, що було зумовлено виключними повноваженнями саме державних нотаріусів на вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із спадковими правовідносинами. Зауважує, що з дня смерті спадкодавця ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ніхто із спадкоємців не оформив спадкових прав відносно спадкового майна житлового будинку АДРЕСА_1 . В свою чергу, ОСОБА_1 виходячи із того, що відповідну заяву від 13.09.1999 року про прийняття спадщини нею було вчинено належним чином та з дотриманням відповідних строків, 18 травня 2021 року звернулась до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори із заявою від 17 травня 2021 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . В той же час суд першої інстанції, відмовляючи в позові, зазначив, що ОСОБА_1 17.05.2021 року звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, що суперечить та не відповідає наявній у справі нотаріально посвідченій заяві від 17.05.2021 року, реєстровий номер

329. З огляду на те, що в матеріалах спадкової справи відсутня заява позивачки від 13 вересня 1999 року про прийняття спадщини, то відповідно до ст. 550 ЦК УРСР 1963 року та з метою забезпечення прав та інтересів ОСОБА_1 як спадкоємця після смерті батька, враховуючи фундаментальні принципи судочинства про те, що судові процедури мають бути справедливими, а не формальними, вважає, що строк для прийняття спадщини позивачки, встановлений статтею 549 ЦК УРСР 1963 року, слід продовжити. З наведених підстав просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (а.с.190-191). Представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Марущаком В.І, подано відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер їх батько ОСОБА_5 . Після смерті останнього відкрилася спадщина на все належне йому майно, в тому числі на будинковолодіння в АДРЕСА_1 та на автомобіль марки ВАЗ-2103. Оскільки батько не склав заповіту, тому спадкоємцями за законом першої черги, крім неї, є її брат та сестри ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Вона, ОСОБА_2 , від спадщини вона не відмовлялася, спадщину прийняла у встановленому законом порядку, тому має право на спадкування спірного будинковолодіння. За таких обставин вважає, що їй належить право власності на все спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . Ще 08.10.2013 року Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на інше спадкове майно автомобіль марки ВАЗ-2103. Оскільки їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння у зв`язку з відсутністю на нього правовстановлюючих документів, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання права власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом (справа №344/7804/19). В подальшому, в межах розгляду цієї справи, було заявлено зустрічні позови. На даний час рішення по цивільній справі №344/7804/19 не прийнято, справа призначена до судового розгляду і на цій стадії її розгляд судом зупинено. Вважає, що при розгляді апеляційної скарги слід виходити з того, що за загальним правилом цивільного судочинства закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі. Отже, до даних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, які діяли на час відкриття спадщини та регулювали порядок спадкування. Апелянт не надав суду першої та апеляційної інстанцій жодних належних та допустимих доказів того, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька в неї існували перешкоди для прийняття спадщини і причини пропуску є поважними, а також те, що інші спадкоємці, які прийняли спадщину, не дають їй згоди на позасудовий порядок прийняття спадщини. Більше того, зазначає, що в позовній заяві, а також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить два взаємно виключених твердження, а саме: що вона, в останній день шестимісячного строку з часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), подала заяву про її прийняття, підпис на якій посвідчено приватним нотаріусом Слободян Л.А.; однак, оскільки така заява відсутня в матеріалах спадкової справи, то вона вважає, що пропустила строк для подання такої заяви з поважних причин, тому через 22 роки просить продовжити строк для прийняття спадщини. Твердження апелянта про існування перешкод щодо подачі заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк є надуманими і не є поважною причиною для продовження строку для прийняття спадщини. Витяг із журналу реєстрації нотаріальних дій, наданий приватним нотаріусом Слободян Л.А., не може бути доказом подання ОСОБА_1 саме заяви про прийняття нею спадщини, а не іншої заяви. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без зміни. Інші сторони правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання не з`явилися відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про день, місце та час розгляду справи. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Вислухавши пояснення ¬¬¬¬¬¬ представника позивача (апелянта) ОСОБА_1 адвоката Ружицького В.М., представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Марущака В.І.¬, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. В силу ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 10.09.1999 року, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Івано-Франківського міськвиконкому Івано-Франківської області зроблено запис за № 367 (а.с.7). Після смерті батька позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на рухоме та нерухоме майно, зокрема на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Із заяви ОСОБА_1 , посвідченої Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою за зареєстрованим в реєстрі № 329 встановлено, що остання звернулася 17.05.2021 року до нотаріуса з заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що вона прийняла спадщину згідно заяви про прийняття спадщини, справжність підпису на якій засвідчено 13 вересня 1999 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. та скерована до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори. Іншими спадкоємцями є діти померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Спадкова справа заведена 07.10.2003 року за №1173/2003 (а.с.12). Постановою Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 04.06.2021 року №988/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , рекомендовано звернутися до суду з позовом про продовження строку подачі заяви про прийняття та видачу свідоцтв про право на спадщину за законом (а.с.11). Із копії заяви від 06.10.2003 року встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 85). 14.03.2019 року відповідачка ОСОБА_4 звернулася до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлому ОСОБА_5 , а саме частини будинку та земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 (а.с. 86). Із Заповіту, зареєстрованого в реєстрі за № 5Д-59, посвідченого 30.01.1998 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори слідує, що ОСОБА_5 належну йому 1/3 частину будинковолодіння АДРЕСА_2 заповів ОСОБА_6 (а.с. 113). Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.10.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори зареєстрованого в реєстрі за № 1-1918 встановлено, що спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із автомобіля ВАЗ 2103, 1978 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 і спадкоємцем зазначеного майна є ОСОБА_2 , проживаюча по АДРЕСА_1 (а.с.119). Постановою Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори від 25.01.2019 року №198/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що нею не надано оригінали правовстановлюючих документів з реєстрацією у відповідних органах державної влади про належність домоволодіння ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8, 127-128). Матеріали спадкової справи містяться в матеріалах даної цивільної справи на а.с.82-128. Також в матеріалах справи наявний витяг з журналу реєстрації нотаріальних дій за 13 вересня 1999 року (а.с.13-14). Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не звернулась у визначений законом строк із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька, оскільки в матеріалах відповідної спадкової справи така заява відсутня. А подана позивачкою заява про посвідчення її підпису на заяві про прийняття спадщини не є заявою про прийняття спадщини і не може такою вважатися, дійшов висновку, що позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів того, що протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після померлого батька у неї існували перешкоди для прийняття спадщини і причини пропуску такого строку є поважними. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Вирішуючи даний спір, слід виходити з такого. Частина перша статті 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Частинами першою, третьою статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. За змістом частин 4,5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) відносини спадкування регулюються нормами ЦК України (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року), або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, то до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина вважається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Прийняття спадщини підтверджується різними діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили у володіння (користування, розпорядження) спадковим майном. Згідно ч.2 ст.553 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємець за законом чи за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття. Відповідно до вимог ст.549 ЦК УРСР визначається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Частиною першою ст. 550 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Верховний Суд у Постанові від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17 зауважив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Так, за результатами аналізу практики Верховного Суду можна навести приблизний перелік поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини: тривала хвороба спадкоємця; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту тощо. При цьому, не визнаються поважними причинами пропуску строку: юридична необізнаність спадкоємця щодо строку та порядку прийняття спадщини; необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця та наявність спадкового майна; похилий вік та непрацездатність спадкоємця; перебування спадкоємця за кордоном; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини; несприятливі погодні умови тощо. Обов`язковою умовою задоволення позову є доведення того факту, що існуючі перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини створили спадкоємцеві об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для своєчасного прийняття спадщини. Відповідно до ст. 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. ОСОБА_1 обґрунтовує позов тим, що зверталася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, справжність підпису на якій засвідчено 13 вересня 1999 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. та вважала, що така заява буде скерована до Першої Івано-Франківської нотаріальної контори. Спадкова справа заведена 07.10.2003 року за №1173/2003. До нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом позивачка звернулась лише 17 травня 2021 року, а цей позов подала 09 червня 2021 року. Позивач не представила суду належних та допустимих доказів того, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Л.А. посвідчувалася саме заява про прийняття спадщини, оскільки така заява мала б знаходитися або у матеріалах спадкової справи, або у самої позивачки. Такої заяви матеріали спадкової справи не містять, а також її не представила і сама позивачка. Витяг із журналу реєстрації нотаріальних дій та лист приватного нотаріуса не є належними доказами подання заяви про прийняття спадщини, а також із запису у журналі нотаріальних дій встановлено, що посвідчувалася справжність підпису у заяві в 1 Івано-Франківську ДНК про згоду на прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_5 (а.с.13), що дає розуміння про посвідчення іншого змісту заяви. Суд, ухвалюючи рішення у справі, врахувавши, що спадкодавець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , як спадкоємець, звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини лише у червні 2021 року, зазначивши при цьому причинами пропуску такого строку подання заяви нотаріусу про посвідчення підпису на заяві про прийняття спадщини, і такі дії вважала достатніми для прийняття спадщини у майбутньому, тобто, юридичну необізнаність, та прийнявши до уваги відсутність інших доводів пропуску такого строку, правильно вказав про те, що наведені заявником причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Заявник не надала суду переконливих доказів того, що протягом 22 років (у період часу з 12 березня 1999 року по червень 2021 року) вона мала об`єктивні та непереборні перешкоди на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті свого батька. Посилання позивачки як на поважність причин пропуску відповідного строку, на специфіку роботи державних нотаріусів у 1999 році, не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку. Матеріали цивільної справи не містять доказів того, що після смерті батька позивачка по справі вчиняла дії щодо прийняття спадщини. Виходячи з зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду, що ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги, мала право на спадкування за законом, але нею не було здійснено дій щодо виконання вимог статті 549 ЦК УРСР, відтак остання не прийняла спадщину. Частиною першою статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Аналогічна норма міститься у статті 1272 ЦК України. Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини. Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку (встановлення додаткового строку) для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк. У частині першій статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Недотримання позивачем нормативно встановленого строку прийняття спадщини призвело до припинення права на спадкування. Безпідставне надання додаткового строку на прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елементу верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б були пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення дій для прийняття спадщини, доводи апеляційної інстанції такий висновок суду не спростовують. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про продовження (визначення додаткового строку) для прийняття спадщини. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ружицького Віталія Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 квітня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 14 вересня 2022 року.