Ухвала КЦС ВС № 461/8016/21

Ухвала 14 вересня 2022 року м. Київ справа № 461/8016/21 провадження № 61-8751ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк Уляна Ярославівна, на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину. Позовна заява мотивована тим, що з 02 серпня 2013 року по 16 грудня 2014 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , який рішенням Шевченківського районного суду міста Львова розірвано. У шлюбі народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої згідно з рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 04 грудня 2017 року визначено разом із матір`ю ОСОБА_2 . Також вказаним рішенням суду вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі ј (але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку) від заробітку відповідача, починаючи з 27 вересня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Позивачка також зазначила, що дитині встановлено діагноз «Агенезія правої нирки», у зв`язку з чим ОСОБА_2 вимушена періодично звертатися до медичного закладу та перебувати на стаціонарному лікуванні, дитині рекомендовано санаторно-курортне лікування 2 рази на рік біля моря або на гірському курорті. Крім цього, донька навчається у першому класі Львівської державної музичної школи № 4 на фортепіанному відділі, заняття за спеціальністю «сольфеджіо». Оскільки дитина проявляє інтерес та хист до гри на фортепіано, позивачем було придбано цифрове піаніно. Посилаючись на те, що загальний розмір додаткових витрат на доньку, пов`язаних із хворобою та розвитком здібностей становить 56 326 грн, ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача Ѕ частину зазначених витрат у розмірі 28 163 грн. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року (у складі судді Зубачик Н. Б.) позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , в розмірі 20 320 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 813,63 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 792,56 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року (у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.) рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року змінено, резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: Позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 28 888 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000 грн витрат на правову допомогу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 02 вересня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк У. Я., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на стоматологічне лікування дитини у розмірі 5 850 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Ухвалою Галицького районного суду міста Львова від 22 жовтня 2021 року справу № 461/8016/21 визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства). Предметом позову у цій справі є стягнення додаткових витрат на дитину. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року). Отже, справа на судові рішення, у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності. Разом з тим, касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а тому заявник вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження. Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом та судом першої інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк У. Я., немає. Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08). Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити. Зазначення у постанові Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом. З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Вовк Уляна Ярославівна, на рішення Галицького районного суду міста Львова від 09 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк