Ухвала КЦС ВС № 713/565/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2022 року м. Київ справа № 713/565/21 провадження № 61-6267ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., учасники справи: заявник - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», суб`єкт, дії та бездіяльність якого оскаржуються, - головний державний виконавець Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк Оксана Михайлівна, особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк Оксани Михайлівни щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк (далі - ПАТ АБ) «Укргазбанк» звернулося до суду зі скаргою, в якій просило: - визнати неправомірними дії головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720 та прийняття постанови від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа від 9 грудня 2014 року, виданого на виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1468/14-ц, у зв`язку з неповним виконанням боржником рішення суду. - скасувати постанову головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа від 9 грудня 2014 року, виданого на виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1468/14-ц, у зв`язку з неповним виконанням боржником рішення суду. Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року скаргу задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720 та прийняття постанови від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа від 9 грудня 2014 року, виданого на виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1468/14-ц, у зв`язку з неповним виконанням боржником рішення суду. Скасовано постанову головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа від 9 грудня 2014 року, виданого на виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1468/14-ц, у зв`язку з неповним виконанням боржником рішення суду. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року - без змін. Не погоджуючись з ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, ОСОБА_1 6 липня 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні скарги відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення зазначених у ній недоліків. Заявнику необхідно було надати касаційному суду докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження. Вказані в ухвалі недоліки у встановлений судом строк усунено. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків. Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 13 липня 2022 року ОСОБА_1 надав суду докази, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, обґрунтоване, зокрема, тим, що його син ОСОБА_2 перебував на амбулаторному лікуванні з 15 червня 2022 року до 13 липня 2022 року, тому заявник постійно перебував разом із сином. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що він є волонтером благодійної організації «Руки милості» і регулярно доставляє гуманітарну допомогу постраждалим від бойових дій. Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджені наданими доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин. Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 строку на касаційне оскарженняухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Підставою касаційного оскарження ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року,ОСОБА_1 визначаєнеправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки його доводам про повне погашення заборгованості. Вважає, що з огляду на повне виконання ним рішення суду, правові підстави для задоволення скарги відсутні. Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень. Постановляючи ухвалу, Вижницький районний суд Чернівецької області виходив із порушення головним державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. вимог Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції вказав, що в резолютивній частині рішення суду зазначено суму стягнення в іноземній валюті (доларах США) з одночасним зазначенням гривневого еквіваленту на час ухвалення рішення, тому стягненню в порядку примусового виконання державним виконавцем підлягають грошові кошти саме в іноземній валюті (доларах США), а не їх гривневий еквівалент на час ухвалення рішення. Тому вважав, що рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від19 листопада 2014 року виконано частково, оскільки ОСОБА_1 у відшкодування заборгованості сплачено лише 256 457,74 грн, а не повну суму заборгованості у розмірі 21 050,46 доларів CШA. З висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги суд апеляційної інстанції погодився з огляду на те, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від19 листопада 2014 року у справі № 713/1468/14-ц стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 050,46 доларів CШA, що за офіційним курсом Національного банку України на 4 серпня 2014 року становило 256 457,74 грн; 4 291,64 грн та 2 531,77 грн у відшкодування судового збору. 9 грудня 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» отримало виконавчий лист у справі № 713/1468/14-ц, який направило для виконання у Вижницький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 23 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53467720. 30 грудня 2020 року головним державним виконавцем Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 53467720 на підставі пункту 9 частини першої статі 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом). 17 лютого 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» оскаржив вказану постанову до начальника Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). Постановою № 9 від 24 лютого 2021 року про проведення перевірки законності виконавчого провадження № 53467720 дії головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. визнано правомірними та законними, оскільки в матеріалах виконавчого провадження наявні докази того, що на користь стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» перераховано 256 457,75 грн. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (див. mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Сокуренко і Стригун проти України» («Sokurenko and Strygun v Ukraine») від 20 липня 2006 року, заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24). Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини першої статі 39 Закону України «Про виконавче провадження»). Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Частиною третьою статті 533 ЦК України визначено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті. Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 14-134цс18 виклала правову позицію, відповідно до якої зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на користь стягувача ПАТ АБ «Укргазбанк» ОСОБА_1 перераховано 256 457,75 грн. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів того, що ним погашено у повному обсязі заборгованість у розмірі 21 050,46 доларів CШA. За таких обставин у діях головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М. суди попередніх інстанцій встановили порушення Закону України «Про виконавче провадження». Вирішуючи скаргу, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з наявності правових підстав для її задоволення, оскільки головний державний виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк О. М., порушила вимоги Закону України «Про виконавче провадження». Касаційний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та перевіривши доводи скарги, суди першої та апеляційної інстанцій встановили порушення прав ПАТ АБ «Укргазбанк» під час виконання судового рішення та вимог Закону України «Про виконавче провадження». Вказаним спростовуються доводи заявника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки його доводам про повне погашення заборгованості. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року є необґрунтованою, правильне застосування норм матеріального права та додержання норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Оскільки ухвала та постанова є законними і обґрунтованими, ухваленими з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року суд відмовляє. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у цій справі. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії головного державного виконавця Вижницького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Нистерюк Оксани Михайлівни щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. О. Карпенко В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук