Постанова Львівський апеляційний суд № 456/1209/21

Справа № 456/1209/21 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С. Провадження № 22-ц/811/306/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Провадження № 22-ц/811/346/22 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., секретаря Юзефович Ю.І. з участю представника відповідача Бандирського А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року в складі судді Саса С.С. із запереченням на ухвалу цього ж суду від 29 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Львівгаз» про захист прав споживачів,- встановив: У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про захист прав споживачів, просив зобов`язати відповідача встановити йому за адресою АДРЕСА_1 індивідуальний побутовий лічильник газу з типорозміром, розрахованим на встановлене у споживача газове обладнання - плита, колонка і стаціонарна опалювальна піч, про яке він повідомив 08.07.2016 при наданні згоди на встанов­лення лічильника газу та зобов`язати АТ «Львівгаз» упродовж двох днів, з дня набрання рішенням суду закон­ної сили, відновити газопостачання споживачу ОСОБА_1 у спосіб з`єднання розрізаної газової труби на вводі у квартиру. Вимоги обґрунтовував тим, що є споживачем природного газу, а відповідач АТ «Оператор газорозподільної си­стеми «Львівгаз», є виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Рішенням Стрийського міськрайонного суду від 26 травня 2020 року, яке постановою від 23 лютого 2021 року Львівського апеляційного суду залишено без змін встановлено, що ОСОБА_1 08.07.2016 звертався до ПАТ «Львівгаз» та повідомив, що в квартирі встановлені газова колонка, плита і стаціонарна опалювальна піч. Позивач згідний на встановлення газового лічильника за умови, що не буде зменшеним перетин вхідного газопроводу. У подальшому Стрийське відділення ПАТ «Львівгаз» повідомило ОСОБА_1 , що 29.08.2017 будуть проводитись монтажні роботи по встановленню індивідуального газового лічильника. Тоді позивач ОСОБА_1 звернувся на адресу ПАТ «Львівгаз» із заявою від 26.08.2017 та повідомив, що встановлення побутового лічильника газу має проводитись за проектною документацією в частині організації комерційного вузла обліку газу (ВОГ), яка включає схему комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення та передбачає типорозмір лічильника газу. Тому просив надіслати копію схеми комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення та повідомити типорозмір лічильника газу. Вказаним рішенням суд від 26.05.2020 ПАТ «Львівгаз» зобов`язано надіслати ОСОБА_1 схему комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення за його адресою: АДРЕСА_1 та повідомити типорозмір лічильника газу, що вхо­дить до складу комерційного ВОГ. Цим же рішенням встановлено, що ПАТ «Львівгаз» склало два акти від 19.12.2016 та 29.08.2017, копії яких подали суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від встановлення індивідуального вузла обліку газу за кошти ПАТ «Львівгаз» згідно із п.5 глави 1 розділу X кодексу ГРС, у даних актах жодним чином не зафіксовано факт вручення чи надання на ознайомлення позивачу схеми комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення та повідомити типорозмір лічильника газу, як того вимагав позивач. Таким чином, рішенням суду 26.05.2020 по суті встановлено, що 08.07.2016 ОСОБА_1 повідомив ПАТ «Львівгаз» про наявне у квартирі газове об­ладнання та свою згоду на встановлення газового лічильника, натомість 19.12.2016 ПАТ «Львівгаз» без повідомлення про день встановлення лічильника газу склало акт, що ОСОБА_1 відмовився від встановлення лічильника газу. Вважає, що ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Львівгаз», вда­ється до нечесної підприємницької практики, оскільки, за наявності правомочності складати вищевказані акти, вносить до них недостовірну інформацію про відмову споживача ОСОБА_1 від встановлення лічильника газу, незважаючи на надану ним згоду на його встанов­лення з наступним підтвердженням цієї згоди. 15.03.2021 на вхідних дверях будинку позивач ОСОБА_1 прочитав оголошення адмініст­рації Стрийського УЕГГ про те, що 16.03.2021 у АДРЕСА_2 з 9:00 до 13:00 буде припинено подачу газу у зв`язку з проведенням планового технічного обслуговування та випробування внутрібудинкових газових мереж на щільність та герметичність, просили всіх жителів перекрити газові крани. 16.03.2021 позивач ОСОБА_1 , враховуючи вказане оголошення адміністрації Стрийського УЕГ, перекрив наявні у квартирі газові крани та о 9:00-9:10 попрямував з квартири в місто по своїх справах і повернувся до 13:00 год., у коридорі не було працівників Стрийського відділення АТ «Львівгаз», а у квартирі був відсутній газ - наявне газове обладнання не працювало. При огляді газової труби виявив, що вона розрізана на вводі у квартиру. З вказаного випливає, що АТ «Львівгаз», як правонаступник ПАТ «Львівгаз», в черговий раз вдалось до нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману позивача ОСОБА_1 , оскільки у вищевказаному оголошені зазначена недостовірна інформація, а саме що буде припинено подачу газу у зв`язку з проведенням планового технічного обслуговування та випробування внутрібудинкових газових мереж на щільність та герметичність, тоді як в дійсності було припинено газопостачання позивачу ОСОБА_1 . Крім цього зазначає, що поставив запитання відповідачу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», в порядку ст. 93 ЦПК України, а саме:

1. Чи має АТ «Львівгаз» схему комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення за адресою споживача ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та за якої календарної дати її було виготовлено?

2. Чи може АТ «Львівгаз» повідомити типорозмір лічильника газу з розрахунку на газове обладнання, яке встановлене у квартирі споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , про що споживач ОСОБА_1 08.07.2016 повідомив ПАТ «Львівгаз» одночасно з наданням згоди на встановлення лічильника газу?

3. За яких причин (фактичних обставин) та на підставі яких нормативно-правових актів (із зазначенням їх пунктів, частин, статей, параграфів, розділів тощо) споживачу ОСОБА_1 16.03.2021 припинено газопостачання розрізана газова труба на вводі до його квартири по АДРЕСА_1 . Оскаржуваним рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що звернувся із позовною заявою про захист прав побутового споживача та заявив дві немайнові вимоги про зобов`язання АТ «Львівгаз» вчинити відповідні дії, а також поставив питання відповідачу у порядку ст. 93 ЦПК України. Покликається на норми процесуального права, які врегульовують питання завдань підготовчого засідання, визначення судом пердмету спору та характеру спірних правовідносин та можливості позивача, з врахуванням обставин про які він дізнається до підготовчого засідання, змінити підстави позову. Окремо зазначає про хронологію розгляду даної справи судом першої інстанції та вирішення судом відповідних процесуальних питань. Зокрема, звертає увагу на те, що клопотав перед судом про застосування до відповідача АТ «Львівгаз» заходів процесуального примусу у виді штрафу за невиконання обов`язку щодо подання до суду відповідних документів та надіслання таких позивачу, однак суд не повідомив його про розгляд його заяв та не надіслав копії ухвал, якими такі вирішені. При цьому, зазначені у листі від 11.11.2021 відповіді АТ «Львівгаз» стверджують про необхідність змін підстав позову у підготовчому засіданні, при цьому такі повинні були бути надані відповідачем за 5-ть днів до підготовчого засідання, однак на стадії апеляційного перегляду зміна підстав позову, а також доповнення такого є неможливим. Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та ухвалу цього ж суду від 29 червня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії підготовчого провадження. 12.07.2022 на адресу апеляційного суду надійшов відзив АТ «Львівгаз» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першоїі станції залишити без змін. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечив, в обгрунтування надав пояснення, аналогічні доводам відзиву на скаргу. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, не повідомив суд про причину неявки. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду питання по суті, а тому вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на заперечення доводів скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково враховуючи таке. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із невстановленості порушення права позивача з боку відповідача, зокрема доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, що свідчить про їх безпідставність. Так, суд врахував, що газопостачання споживачу ОСОБА_1 припинено у зв`язку із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт на підставі пп.8 п.1 Глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ КП 30.09.2015 № 2494, згідно якого оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, якщо визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт, що підтверджується копією акту від 16.03.2021 на припинення газопостачання. Крім цього, суд зазначив, що 28.05.2021 АТ «Львівгаз» на виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2021, відповідно до вимог ст. 93 ЦПК України, надав відповіді на кожне питання по суті, поставлене позивачем. При цьому, позивач жодних заяв або звернень до АТ «Львівгаз» не надавав та не скористався своїм правом відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» щодо перевірки діяльності АТ «Львівгаз», а саме правомірності чи неправомірності дій відповідача. Розглядаючи даний спір та перевіряючи законність оскаржуваного рішення згідно вимог ЦПК України колегія суддів враховує таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Разом із тим, відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України). Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України). Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Таким чином, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18). Звертаючись із позовними вимогами, позивач ОСОБА_1 вважає дії відповідача неправомірними, оскільки, на думку позивача, АТ «Львівгаз» вда­ється до нечесної підприємницької практики, вносячи у відповідні акти недостовірну інформацію про відмову споживача ОСОБА_1 від встановлення лічильника газу, незважаючи на надану ним згоду на його встанов­лення з наступним підтвердженням цієї згоди. Просить зобов`язати відповідача вчинити дії по встановленню індивідуального побутового лічильника газу та відновити газопостачання споживачу. Разом з цим, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 свою незгоду зводить виключно до порушень судом, на його думку, норм процесуального права, інтерпретуючи такі у власному розумінні, та не зазначає жодних доводів стосовно матеріально-правової вимоги. Для правильного вирішення справи, що розглядається, суду необхідно з`ясувати, які правовідносини між сторонами вникли, предмет та підставу вимог позивача та чи порушено діями або бездіяльністю відповідача права позивача, про що заявлено в позові. Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів. Відповідно до статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Згідно із п. 22 ч. 1ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ). Згідно із статтею 17 Закону України «Про захист прав споживачів» за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, застосування прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами. Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Відповідно до частини 1, 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист права споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Згідно із ст. 13 ЗУ «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу, що відповідає і ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Колегією суддів встановлено, що спір між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз», правонаступником якого є АТ «Львівгаз» є тривалим у часі та, зокрема, стосується відповідних актів відповідача, вимог про визнання таких недійсними, зобов`язання відповідача до вчинення дій, захисту прав споживача, при цьому будь які із таких вимог фактично зводяться до правовідносин щодо встановлення побутового лічильника газу позивачу. Так, з матеріалів справи встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.05.2020 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Львівгаз» про захист прав споживача. Зобов`язано ПАТ «Львівгаз» надіслати ОСОБА_1 схему комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення за його адресою АДРЕСА_1 та повідомити тип розмір лічильника газу, що входить до складу комерційного ВОГ. Стягнуто з ПАТ «Львівгаз» на користь держави 840,80 грн. судового збору. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.05.2020 в частині стягнення з ПАТ «Львівгаз» на користь держави 840,80 грн. судового збору змінено та стягнуто з АТ «Львівгаз» на користь держави 640 грн. судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін. З оголошення адміністрації Стрийського УЕГГ вбачається, що жителів АДРЕСА_2 , було повідомлено про те, що 16.03.2021 у АДРЕСА_2 з 09:00 год. до 13:00 год. буде припинено подачу газу у зв`язку з проведенням планового технічного обслуговування та випробування внутрібудинкових газових мереж на щільність та герметичність. Адміністрація Стрийського УЕГГ просила всіх жителів перекрити газові крани на газових приладах та перед ними, а також для пуску газу у квартирах просили забезпечити доступ до газового обладнання працівникам газового управління. 16.03.2021 газопостачання споживачу ОСОБА_1 припинено у зв`язку із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт на підставі п.п.8 п.1 Глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ КП 30.09.2015 № 2494, що підтверджується копією акту від 16.03.2021 на припинення газопостачання. Так, відповідно до п.п.8 п. 1 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема у випадках визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт. Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до п. 5 глави 1 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, для визначення об`єму спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту споживача використовуються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного ВОГ у Оператора ГРМ використовуються дані комерційного ВОГ споживача. Споживач не може відмовитись від встановлення комерційного ВОГ з ініціативи та за кошти Оператора ГРМ. В іншому випадку розподіл природного газу такому споживачу припиняється в порядку, визначеному розділом VІ цього Кодексу. У ст.1 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зазначено, що комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) це визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу. Статтею 2 Закону передбачено, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку. З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) індивідуальними лічильниками газу. Виконавцями робіт із встановлення вузлів обліку природного газу є суб`єкти господарювання, що: - здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; - отримали відповідні дозволи для виконання робіт із встановлення вузлів обліку природного газу(ст. 4 Закону). Відповідно до ст. 5 Закону у разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: - комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; - для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; - тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року. Суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані: 1) забезпечити встановлення лічильників газу: а) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року. У разі не встановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України (ст. 6 Закону). Згідно із абз. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу, побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» Пунктом 4.11. Правил безпеки систем газопостачання, затверджених Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, передбачено, що подавання газу у внутрішні газопроводи і до газових приладів новозбудованих житлових будинків (або після їх капітального ремонту) здійснюється газорозподільним підприємством за зверненням власника (балансоутримувача та/або орендаря (наймача)) відповідно до вимог чинного законодавства України та укладеного договору про постачання газу на прийнятий в експлуатацію об`єкт. Після пуску газу крани перед газовими приладами повинні бути закриті і опломбовані. Система газопостачання передається власнику (балансоутримувачу та/або орендарю (наймачу)) шляхом складання відповідного акта. Порядок та підстави забезпечення населення приладами обліку природного газу регулюються Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», Законом України «Про ринок природного газу», Главою 5 розділу XI Кодексу ГРС, Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620(далі - Тимчасове положення № 620), Типовим договором розподілу природного газу, затвердженою постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498та Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500. Відповідно до п. 4 гл. 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494, несанкціоноване підключення газових приладів - самовільне поєднання споживачем газових приладів чи пристроїв (устаткування) на об`єкті, який обліковується за нормами споживання, або внаслідок під`єднання яких перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку). Відповідно до абз. 4 п. 4 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРМакт про порушення щодо відмови побутового споживача (фізичної особи) вдоступі до власного об`єкта вважається дійсним, якщо його підписали представник Оператора ГРМ та одна незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувач або управитель будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення їх осіб. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. За результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Згідно з абз. 7 п. 3 гл. 4 розділу IX Кодексу ГРМ (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин) якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу (індивідуальним або загальнобудинковим), відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора ГРМ (що підтверджується актом про порушення, складеним відповідно до вимог глави 5 розділу XI цього Кодексу), фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу (алокація) по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається за граничними обєктами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку 10 до цього Кодексу. Додаток 10 до Кодексу ГРС встановлює граничні об`єми споживання природного газу населенням у разі порушення вимог Кодексу ГРС. Відповідно до п. 6 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, внаслідок чого Оператор ГРМ не здійснив за власний рахунок встановлення лічильника газу споживачу, який не забезпечений лічильником газу (розраховується за нормами споживання), визначення об`єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, починаючи з дати, наступної після дати недопуску, визначеної в акті про порушення. Ознайомлення побутового споживача із запланованими датою та часом встановлення лічильника газу має бути підтверджено позначкою про вручення йому письмового попередження про встановлення лічильника газу, яке має бути надане побутовому споживачеві не пізніше ніж за десять робочих днів до запланованої дати встановлення лічильника газу. Колегія суддів виходить з того, що розподіл природного газу на території м. Стрия, у тому числі в будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється Акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз». Позивач ОСОБА_1 , як споживач безперечно приєднався до умов договору розподілу природного газу. Судом встановлено, що АТ "Львівгаз" могло безкоштовно встановити газовий лічильник позивачу, однак ОСОБА_3 не надав доступу працівникам до відповідного об`єкту чим порушив вимоги Кодексу газорозподільної системи: а саме п. 5 глави 1 розділу Х Кодексу ГРС та не забезпечив обстеження внутрішньобудинкової газової мережі у квартирі, відповідно індивідуальний лічильник газу не встановлений позивачу з його ж вини, протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено. В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалах справи наявна копія рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 червня 2021 року, справа № 456/3893/18, із змісту якого вбачається, що 02.10.2018 ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», який неодноразово уточнював та змінював підставу позову, зокрема зазначив, що 11.08.2016 надіслав ПАТ «Львівгаз» лист від 08.07.2016, яким повідомив про наявне у квартирі газове обладнання (водогрійну колонку, плиту для приготування їжі і опалювальну піч) та надав згоду на встановлення лічильника газу на що 25.08.2019 одержав лист ПАТ «Львівгаз» від 17.08.2017 № Lv-0-18-5589-7119 з повідомленням, що 29.08.2017 о 09:00 за його адресою будуть проводитись монтажні роботи по встановленню лічильника газу, та проханням забезпечити на вказану дату і час доступ працівників ПАТ «Львівгаз» до помешкання (квартири), відтак 26.08.2017 звернувся до ПАТ «Львівгаз» із заявою, в якій просив надіслати копію схеми комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення та повідомити типорозмір лічильника газу, однак ПАТ «Львівгаз» не надіслав копію схеми комерційного ВОГ та відомості про типорозмір лічильника газу, тому за відсутності таких документів неприпустимо проводити монтажні роботи по встановленню комерційного ВОГ з використанням побутового лічильника газу. Просив зобов`язати ПАТ «Львівгаз» встановити споживачу ОСОБА_1 комерційний ВОГ з лічильником газу, типорозмір якого відповідає встановленому газовому обладнанню (плита для приготування їжі, водогрійна колонка та опалювальна піч); встановити нікчемність рішення комісії ПАТ «Львівгаз» за протоколом № 12/3-Г від 22.12.2016 в частині, якою щодо побутового споживача ОСОБА_1 «з 01.12.2016 фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за відповідний календарний місяць визначати за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 Кодексу газорозподільних систем», зобов`язати ПАТ «Львівгаз» доповнити внесену у програму «РГК-Біллінг» (автоматизовану систему обліку споживання і розрахунків за природний газ населенням «RСіС-Віllіng») інформацію про наявність у споживача ОСОБА_1 плити газової та газової колонки додатковою інформацією про наявність газової опалювальної печі; визнати недостовірною інформацію за актом № Ст.112 від 19.12.2016 в частині, що "Цей акт складений за участю споживача ОСОБА_1 ", "відмова від встановлення індивідуального вузла обліку газу за кошти ПАТ «Львівгаз»" та "від підпису відмовились ОСОБА_1 "; визнати недійсним рішення комісії ПАТ «Львівгаз» за протоколом № 12/3-Г від 22.12.2016 в частині, якою щодо побутового споживача ОСОБА_1 "з 01.12.2016 фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу . за відповідний календарний місяць визначати за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 Кодексу газорозподільних систем"; зобов`язати ПАТ «Львівгаз» розглянути на засіданні комісії акт № Ст.112 від 19.12.2016, у якому зазначено про відмову ОСОБА_1 від встановлення лічильника газу, з урахуванням листа від 08.07.2016, яким ОСОБА_1 надав згоду на встановлення лічильника газу, та в присутності споживача ОСОБА_1 , завчасно повідомивши його про час, день та місце проведення засідання комісії ПАТ «Львівгаз»; зобов`язати ПАТ «Львівгаз» встановити споживачу ОСОБА_1 комерційний ВОГ з лічильником газу, типорозмір якого відповідає витратам газу встановленого газового обладнання (плита для приготування їжі, водогрійна колонка та опалювальна піч); встановити нікчемність рішення комісії ПАТ «Львівгаз» за протоколом № 12/3-Г від 22.12.2016 в частині, якою щодо побутового споживача ОСОБА_1 "з 01.12.2016 фактичний об`єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за відповідний календарний місяць визначати за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, визначеними у додатку № 10 Кодексу газорозподільних систем". Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2021, справа №456/3893/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівгаз», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут», про зобов`язання внести доповнення до програми «РГК-Біллінг»; визнати недостовірною інформацію, викладену в акті №Ст.112 від 19.12.2016; визнати частково недійсним рішення комісії за протоколом №12/3-Г від 22.12.2016; зобов`язання розглянути на засіданні комісії акт №Ст.112 від 19.12.2016; зобов`язання встановити комерційний ВОГ з лічильником газу; встановлення нікчемності рішення за протоколом №12/3-Г від 22.12.2016 - відмовлено. Іншими словами у цій справі позивач, зокрема, пред`являв вимоги про зобов`язання ПАТ "Львівгаз" встановити споживачу ОСОБА_1 комерційний ВОГ з лічильником газу, типорозмір якого відповідає витратам газу, встановленого газового обладнання (плита для приготування їжі, водогрійна колонка та опалювальна піч). Такі ж вимоги, а саме щодо зобов`язання відповідача встановити ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 індивідуальний побутовий лічильник газу з типорозміром, розрахованим на встановлене у споживача газове обладнання - плита, колонка і стаціонарна опалювальна піч, пред`явлені у межах даної справи. У частині 1 статті 255 ЦПК України передбачено за яких випадків суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, коли набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. При цьому, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду в тому числі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ст. 257 ЦПК України). У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, а підстава - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права. Як зазначалося вище, в обох справах, у даній та справі №456/3893/18 предметом позову є вимоги про зобов`язання відповідача встановити індивідуальний побутовий лічильник газу з типорозміром, розрахованим на встановлене у споживача газове обладнання - плита, колонка і стаціонарна опалювальна піч, які обґрунтовані наданням особистої згоди на таке влаштування, неправомірністю дій відповідача. Іншими словами, у цій частині, як предмет так і підстави позову, сторони у зазначених вище справах, є одними і тими ж. Поряд з цим, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення, власне рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10.06.2021, справа № 456/3893/18 законної сили не набрало, суд першої інстанції мав усі підстави для залишення без розгляду позову ОСОБА_1 у частині вимог про зобов`язання відповідача встановити йому за адресою АДРЕСА_1 індивідуальний побутовий лічильник газу з типорозміром, розрахованим на встановлене у споживача газове обладнання - плита, колонка і стаціонарна опалювальна піч. Наведене дає підстави для висновку про те, що оскаржуване рішення у цій частині підлягає скасуванню із одночасним залишенням відповідної вимоги без розгляду, що свідчить про часткову підставність апеляційної скарги та необхідність залишення рішення без змін в іншій частині. В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 подав клопотання суду про зобов`язання відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подати суду відповіді на запитання позивача, що передбачено ст. 93 ЦПК України. Відповідне клопотання позивача ухвалою суду від 30.03.2021 було задоволено. Згідно із ч. 7 ст. 93 ЦПК України за наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь. Таким чином, позивач, не отримавши відповіді на подані ним запитання, не був позбавлений можливості заявити клопотання суду, у порядку ч. 7 ст. 93 ЦПК України, щодо зобов`язання відповідача надати відповіді. Натомість позивач просив про застосування судом штрафу, як заходу процесуального примусу. Разом з тим, без подання позивачем відповідного клопотання, суд з врахуванням диспозитивності цивільного процесу, був позбавлений можливості самостійно вирішувати вказане питання, тому посилання позивача на те, що суд порушив норми процесуального права у цій частині, є безпідставними. Натомість, застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, як реакція суду на зловживання учасником справи своїми процесуальними правами є правом суду, оскільки незважаючи на те, що законодавець зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, постановлення ухвали про стягнення штрафу у дохід держави є виключно дискреційним правом суду. В свою чергу, як вбачається із матеріалів справи 28.05.2021 АТ «Львівгаз» на виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 30.03.2021 відповідно до вимог ст. 93 ЦПК України надав відповіді на кожне питання поставлене позивачем. Зокрема, АТ "Львівгаз" зазначив, що схеми комерційного ВОГ з прив`язкою до місця встановлення за адресою споживача ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 немає, тому що для виготовлення такої необхідно забезпечити доступ до внутрішньобудинкової газової мережі. Вказано також необхідний типорозмір лічильника, а на запитання № 3 повідомлено, що газопостачання споживачу ОСОБА_1 16.03.2021 припинено у зв`язку із проведенням ремонтно-відновлювальних робіт на підставі пп. 8 п. 1 Глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ КП 30.09.2015 № 2494. З наведених підстав не заслуговують на увагу і заперечення в апеляційній скарзі на ухвалу суду від 29.06.2021, якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду, при цьому така постановлена з врахуванням положень ст.ст. 197-200 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні вимоги зобов`язати відповідача встановити йому за адресою АДРЕСА_1 індивідуальний побутовий лічильник газу з типорозміром, розрахованим на встановлене у споживача газове обладнання - плита, колонка і стаціонарна опалювальна піч скасувати, таку вимогу залишити без розгляду. У решті рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 листопада 2021 року та ухвалу цього ж суду від 29 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 вересня 2022 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк