Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/4883/20

Дата документу 13.09.2022 Справа № 331/4883/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 331/4883/20 Провадження №22-ц/807/1306/22 Головуючий в 1-й інстанції Антоненко М.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2022 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., cекретарКамалова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області, третя особа: Запорізька місцева прокуратура № 1 про стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Олександрівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області, третя особа Запорізька місцева прокуратура № 1 про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 8 травня 2019 року на виконання вимог ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до ЄРДР внесено відомості за його заявою про вчинення кримінального правопорушення і зареєстроване кримінальне провадження № 42015220010000058 та №12019080000000166 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, розпочато досудове розслідування. У зв`язку з тим, що слідство проводиться всупереч вимогам ст. ст. 8 та 9 КПК України, однобічно, необ`єктивно, не має на меті розкриття злочину, встановлення істини, а слідчий Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУ НП в Запорізькій області Д. Кононенко порушує основоположні принципи кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, позивачем неодноразово подавались скарги до слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, керівництва ГУ НП в Запорізькій області, керівництва Слідчого Управління ГУ НП в Запорізькій області, керівництва прокуратури Запорізької області, гарячу лінію Національної поліції України, які були задоволені. Своїми незаконними діями і бездіяльністю, надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019080000000058 та № 12019080000000166, неодноразовим прийняттям рішень у спосіб, який не відповідає діючому законодавству України, здоровому глузду, відвертим ігнорування прав і свобод громадянина України, які захищені Конституцією та законами України, намаганням закрити кримінальні провадження при тому, що зібрані достатні та неспростовні докази вчинених правопорушень, посадові особи СВ Олександрівського ВП ГУ НП в Запорізькій області заподіяли позивачу, як потерпілому по справі, моральну шкоду, тим що: з вини слідчих його права неодноразово порушувалися та права не поновлені; з вини слідчих порушення закону не припинено; досудове слідство у зазначеному кримінальному провадженні проводиться неналежним чином, з численними порушенням норм діючого законодавства та прав позивача; позивач, як громадянин України, повинен протягом тривалого часу звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність слідчих, у зв`язку з чим витрачав час, кошти, ніс моральні страждання у зв`язку з зухвалим ставленням до виконання своїх обов`язків слідчими; з вини слідчих позивач був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону; з вини слідчих протягом п`яти років він займався не притаманними йому справами, його життя безповоротно зруйновано та порушено психологічне благополуччя, погіршився стан здоров`я; протягом тривалого часу позивач витрачав свій особистий час і звертався до вищестоящих керівників органів досудового слідства Національної поліції України, суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України. Посилаючись на вищенаведені обставини, позивач ОСОБА_1 просив суд захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяної йому неправомірною тривалою бездіяльністю слідчих Олександрівського ВП ГУНП в Запорізькій області при розслідуванні у кримінальному провадженні № 42019080000000058 та № 12019080000000166; стягнути з відповідача за заподіяну йому моральну шкоду 2 800 000 (два мільйона вісімсот тисяч) гривень; стягнути з відповідача 100 000 грн за адвокатські послуги; стягнути з відповідача 50000 грн за витрати під час досудового розслідування. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області, третя особа: Запорізька місцева прокуратура № 1 про стягнення моральної шкоди відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що надмірна тривалість кримінального провадження, викликана протиправною бездіяльністю посадових осіб органу досудового розслідування безумовно свідчить про порушення прав скаржника та заподіяння йому моральної шкоди. Питання щодо обґрунтованості стягнення судових витрат не досліджено та неоцінено відповідним чином під час судового розгляду, тому висновки суду щодо відмови у задоволені вказаних вимог є передчасними. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу Запорізька обласна прокуратура, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2019 на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя СУ ГУНП в Запорізькій області було внесено відомості до ЄРДР №12019080000000166 із зазначенням про те, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. В довідці про стан досудового розслідування (а.с.241-244), наданою представником відповідача зазначено, що згідно пояснень ОСОБА_1 на досудовому розслідуванні, в 2018 році прокуратурою, під час розслідування кримінального провадження №12014080020001068 було допитано в якості свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що після призначення на посаду Директора Департаменту ЖКГ ним було введено новий порядок оплати комунальних підприємств за надані послуги, придбання товарів, тощо, які полягали в складанні підприємствами реєстрів оплат, які повинні були погоджуватись Департаментом в особі ОСОБА_1 , на підставі яких здійснювалось переведення коштів. В свою чергу, заявник зазначає, що Розпорядженням Запорізького міського голови №81р від 24.02.2014 встановлено контроль за рухом коштів та затверджено склад, робочої комісії з контролю, який полягав у щоденному погодженні платежів відповідних підприємств (керівники КП були зобов`язані щоденно надавати до комісії копії довідок про рух коштів, завірені керівником КП та реєстр платежів на поточний день для погодження їх робочою комісією, а не особисто ОСОБА_1 ). В ході досудового розслідування слідчим проведено наступні слідчі (розшукові) дії: - допитано в якості свідка заступника директора МКП «Основаніє» ОСОБА_3 , який пояснив, що йому відомо про надання ОСОБА_4 не правдивих свідчень під час досудового розслідування кримінального провадження №12014080020001068. Свідок підтвердив, те що ОСОБА_4 будучи обізнаний, що ОСОБА_1 не розробляв схем погодження платежів, а діяв на підставі розпоряджень міського голови Сіна О.Ч. №81р та №107 p., якими було впроваджено контроль за рухом коштів КП. На його думку ОСОБА_4 свідок ОСОБА_2 (колишній директор МКП, «Основаніє») дали такі показання з метою перекладання своєї відповідальності.; - допитано в якості свідка начальника інформаційно-технічного відділу МКП «Основаніє» ОСОБА_5 , з приводу відомих йому обставин, розслідування кримінального провадження №12014080020001068. Останній пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 неодноразово викривались - директором Департаменту ЖКГ ЗМР ОСОБА_1 у вчиненні посадових злочинів, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 неодноразово ініціював питання щодо звільнення ОСОБА_2 з займаної посади директора МКП «Основаніє», тому ОСОБА_4 та ОСОБА_2 будучи обізнаними, що ОСОБА_1 не розробляв схем погодження платежів КП, а діяв на підставі розпорядження голови ЗМР, з метою перекладання своєї відповідальності надали не правдиві свідчення; - отримано пояснення у ОСОБА_1 , з приводу відомих йому обставин злочину. Останній пояснив, що ОСОБА_2 , директор КП «Основаніє» та ОСОБА_4 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради неодноразово мали відношення до кримінальних схем, які існували на КП міста. В 2018 року заступником прокурора області Карманом В.В. було відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014080020001068 за ознаками ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України за фактом розкрадання коштів МКП «Основаніє» посадовими особами підприємства. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , з метою прикриття своєї злочинної діяльності було надано неправдиві показання вказавши, що ОСОБА_1 при призначенні на посаду було введено новий порядок оплати за договорами купівлі-продажу або розрахунками фактури, відповідно яких МКП «Основаніє» було покупцем. Останні вказали, що всі реєстри оплат погоджувались виключно з ОСОБА_1 та ним могли викреслюватись деякі оплати без пояснень причин. Крім того, ОСОБА_1 міг вимагати оплати на його розсуд. Згідно показань ОСОБА_1 вказане не відповідає дійсності, так як він керувався Розпорядженням Запорізького міського голови №81р від 24.02.2014 щодо встановлення контролю за рухом коштів, згідно якого було затверджено склад робочої комісії з контролю. Контроль полягав у щоденному погодженні платежів відповідних підприємств (керівники КП були зобов`язані щоденно надавати до комісії копії довідок про рух коштів, завірені керівником КП та реєстр платежів на поточний день для погодження їх робочою комісією, а не особисто ОСОБА_1 ). Крім того, останній зазначив, що свідчення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спростовуються свідченнями головного бухгалтера МКП «Основаніє» ОСОБА_7 , міського голови Сіна О.Ч., свідка Припишна; - надіслано запит ст.ст. 40, 36, 93 КПК України до Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради з приводу надання належним чином завірені копії протоколу ведення робочої наради №4 від 13.06.2014 р. (відповідь не надійшла); - надіслано запит ст.ст. 40, 36, 93 КПК України до Голови Запорізької міської ради про надання належним чином завірені копії розпорядження міського голови №81р від 24.02.2014 року, №107р від 17.03.2018 року, №148р від 07.04.2014 року. Відповідь на запит надійшла, запитуємі документи долучені до матеріалів кримінального провадження. З метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчий (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області. За результатами вивчення кримінального провадження, з метою забезпечення належної організації досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні керівництвом слідчого управління в порядку ст. 39 КПК України підготовлено процесуальні вказівки, про проведення додаткових (слідчих) розшукових дій (№ 2578/6/04-2020 від 11.03.2020). З метою допиту в якості потерпілого ОСОБА_1 направлено постанову про проведення слідчих (розшукових) дій на іншій території, а саме до територіального підрозділу ГУНП в Харківській області. Матеріали виконаного доручення надійшли до СВ Олександрійського ВП ДВП ГУНП та долучені до матеріалів кримінального провадження. 24.04.2020 з метою продовження строків проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий в порядку ст. 219, 294, 295 КПК України, звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя із клопотання про продовження строків до 12 місяців (до 08.05.2021). Ухвалою слідчого судді, строки проведення досудового розслідування продовжені не були. Враховуючи те що особу, яка вчинила кримінальне правопорушення не встановлено та з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто з 08.05.2019, минуло дванадцять місяців, слідчий зобов`язаний закрити кримінальне провадження у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК України, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру, тому 18.05.2020 року було провадження закрито на підставі ч. 1 абз. 14 ст. 284 КПК. В довідці про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019080000000058 від 07.05.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України (а.с.245-248), представник відповідача вказує на те, що згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.04.2019 прийнято заяву від ОСОБА_1 щодо надання неправдивих показань ОСОБА_4 03.04.2019 року до Прокуратури Запорізької області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , який проживає АДРЕСА_1 про те, що в ході досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження № 1201408020001068 прокуратурою був допитаний свідок ОСОБА_4 , який зазначив в своїх показаннях неправдиву інформацію, яка документально не підтверджена, а саме що «після призначення ОСОБА_1 на посаду Директора Департаменту ним було введено новий порядок оплати комунальних підприємств за надані послуги, придбані товари тощо. Так згідно нововведень ОСОБА_1 , після складення комунальними підприємствами міста реєстру оплат, усі реєстри направлялись до департаменту на погодження. Виключно ОСОБА_1 погоджувались реєстри оплат, на підставі яких здійснювалось переведення коштів у якості оплати товарів, робіт, послуг тощо». При цьому, в своєму зверненні ОСОБА_1 зазначив, що свідок ОСОБА_4 надав завідомо неправдиву інформацію, оскільки відповідно до Розпорядження Запорізького міського голови № 81 від 24.02.2014 р. встановлено контроль за рухом коштів, відповідно до якого було затверджено склад робочої комісії з контролю за рухом грошових коштів комунальних підприємств у банківських установах міста та щоденному погодженню платежів зазначених у додатку підприємств. В ході досудового розслідування було отримано копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 як заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів влади Широківської сільської ради Запорізького району, з показань яких повідомляє: «...скарги на дії ОСОБА_1 , які стосувались його втручання у господарську та іншу діяльність підприємств, зокрема щодо примушування призначити на керівні та інші посади у комунальних підприємствах «його» представників, примушування до укладення господарських угод із конкретними, вказаними ним підприємствами.» Також, в своїх показаннях ОСОБА_4 зазначив «Після призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту ним було введено новий порядок оплати комунальних підприємств за надані послуги, придбані товари тощо., що призвело до накопичення боргу у МКП «Основаніє» перед ТОВ «Міські комунальні системи» за надані послуги. 19.08.2019 за дорученням начальника слідчого відділення Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Шоколенко В.М. досудове розслідування к/п № 42019080000000058 доручено слідчому СВ Кононенко Д.О. 01.11.2019 ГУНП в Харківській області слідчим відділенням Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області було направлено постанову про проведення процесуальних слідчих дій на іншій території, за результатами виконання якої 18.11.2019 в якості свідка було допитано ОСОБА_3 , який працює на посаді директора Департаменту ЖКГ та РІ, який пояснив, що « ОСОБА_1 не розробляв схем погодження платежів, а діяв на підставі розпоряджень міського голови Сіна О.Ч. №81р від 24.02.2014 та №107р від 17.03.2018, яким впроваджено контроль за рухом коштів на комунальних підприємствах, не відповідав за фінансово-економічну діяльність МКП «Основаніє» оскільки ніколи не працював на комунальних підприємствах, про що були обізнані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 », при цьому свідок зазначив, що «... на одній із нарад директор департаменту ЖКГ ОСОБА_1 запропонував з метою економії бюджетних коштів, самостійно розробити білінгові програми для комунальних підприємств, але дану пропозицію не підтримали перший заступник міського голови ОСОБА_4 та директор МКП «Основаніє» ОСОБА_2 », також свідок зазначив, що «...директорам комунальних підприємств, в тому числі ОСОБА_2 які були самостійними керівниками, та несли персональну відповідальність за фінансову господарську діяльність керованих ними підприємств, згідно листа 18.11.2014 за підписом ОСОБА_4 заборонено приймати участь у нарадах, які проводились директором ДЖКГ ОСОБА_1 , чим фактично підпорядковано директорів виключно міському голові ОСОБА_8 та першому заступнику ОСОБА_4 , отже всі директора комунальних підприємств підпорядковувались безпосередньо першому заступнику міського голови Свіркіну Д.О.» Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який працює в ФОП « ОСОБА_5 », зі своїх свідчень підтвердив показання свідка ОСОБА_3 , та додав «...з метою приховування злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_4 дали неправдиві свідчення, намагаючись перекласти відповідальність на директора департаменту ОСОБА_1 » 18.12.2019 СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області було отримано виконане доручення Шевченківським ВП ГУНП в Харківській області слідчого ОСОБА_9 , в ході якого були допитані в якості свідків 16 грудня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які працівникам поліції надали підтверджуючі вищезазначені показання свідків. 15.11.2019 року слідчим СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Кононенко Д.О. було надано запит до Запорізької міської ради з метою отримання завірених належним чином копій розпорядження міського голови №81р від 24.02.2014, №107р від 17.03.2018, № 148 р від 07.04.2014 p., на що 03.12.2019 слідчим відділенням було отримано дані документи, а саме: розпорядження міського голови № 81 р «Про контроль за рухом коштів» та розпорядження міського голови № 148р «Про визнання такими, що втратили чинність розпорядження міського голови», крім того повідомлено про те, що за інформацією виконавчого комітету в базі даних реєстрації розпоряджень міського голови № 107р від 17.03.2018 року не виявлено. За даними відомостями вищезазначені документи оформлюються за підписом міського голови - О.Ч. Сіна. 15.11.2019 слідчим СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Кононенко Д.О. був наданий запит до Департаменту управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, щодо надання копій протоколу ведення робочої наради № 4 від 13.06.2014 р. 05.03.2020 слідчим відділенням Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області було надано ГУНП В Харківській області постанову на проведення процесуальних дій на іншій території. 28.04.2020 слідчим відділенням було надано клопотання про продовження строку досудового розслідування по крп № 42019080000000058 слідчому судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, на що 30.04.2020 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя клопотання слідчого було задоволено щодо продовження строку досудового розслідування до 07.05.2021 року. 18.05.2020 слідчим відділенням Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області було отримано клопотання про вручення повідомлення про підозру від ОСОБА_1 , в якому він клопоче «пред`явити підозру у вчиненні злочинних дій передбачених ч. 2 ст. 384 КК України ОСОБА_4 », на що 18.05.2020 слідчим СВ Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Кононенко Д.О. в задоволенні клопотання відмовлено, у зв`язку з проведенням досудового розслідування та збирання достатньо доказів для притягнення винної особи до відповідальності. 20.05.2020 слідчим Олександрівського ВП було надано запит слідчому судді Орджонікідзевського p/с м. Запоріжжя, щодо повідомлення на якій стадії судовий розгляд за обвинуваченням ОСОБА_1 по к/п № 12014080020001068, та чи були допитані у судовому розгляді ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , та у разі підтвердження даного з проханням надати завірені належним чином копії протоколу, судових засідань. Також, даний запит був спрямований на отримання завірені належним чином наступні документи: обвинувальний акт у к/п № 12014080020001068 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; протокол допиту свідка від 18.09.2018 ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка від 05.09.2018 ОСОБА_2 . 20.05.2020 року слідчим СВ Олександрівського ВП Кононенко Д.О. було допитано в якості свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 як головного бухгалтера МКП «Основаніє», яка повідомила, про те, що з приводу того, чи минулий директор ОСОБА_1 розробляв чи не розробляв схем погодження платежів - їй не відомо. Свідок пояснив, що на підприємстві створювався внутрішній щоденний реєстр, який з 2014 року згідно розпорядження міського голови Сіна О.Ч. № 81 від 24.02.2014 щоденно в електронному вигляді з подальшим підтвердженням у паперовому вигляді реєстр платежів на поточний день для погодження з робочою комісією відповідно до розпорядження. Крім того директор МКП «Основаніє» міг у разі не погодження або додання до реєстру міг змінити його. 21.05.2020 слідчим СВ Олександрівського ВП Кононенко Д.О. була допитана в якості свідка ОСОБА_10 , як начальник юридичного відділу ТОВ «Нігнатік», яка повідомила, що перед ТОВ «МКС» у МКП «Основаніє» виникла заборгованість, яка не була погашена. У квітні 2014 р ТОВ «МКС» подало до Господарського суду Запорізької області дві позовні заяви про стягнення заборгованості, у тому числі основного боргу. Перед поданням позовної заяви, директор МКП «Основаніє» Гавріков О.О. викликав її до свого кабінету, де знаходилися як він представив представники ТОВ «МКС», при зустрічі між ними та ОСОБА_2 була досягнена усна домовленість про те, що, ТОВ «МКС» в судовому порядку стягує заборгованість зі штрафними санкціями, а «Основаніє» не буде заперечувати, апеляційні скарги подаватися не будуть. За рішенням Господарського суду в травні 2014 року МКП «Основаніє» перерахувало ТОВ «МКС» грошові кошти заборгованості та погашення штрафних санкцій. ОСОБА_1 обіймаючи посаду директора департаменту ЖКГ було направлено листа про проведення службового розслідування та з вказівкою подати апеляційну скаргу. У червні 2014 ОСОБА_10 підготувала та подала апеляційну скаргу, на далі більше не приймала участі у розгляді даних скарг, оскільки ОСОБА_2 визначив інших представників. У відношенні неї проведено було службове розслідування та винесено догану, яка в подальшому була оскаржена. Також свідок додав, що за результати та наслідки господарсько-фінансової діяльності МКП «Основаніє» відповідає ОСОБА_2 . У вересні 2014 ОСОБА_10 під час особистого прийому розповіла заступнику міського голови Свіркіну Д.О. про те, що ОСОБА_2 було надано вказівку формально приймати участь у судових справах з ТОВ «МКС» та про домовленість його з представниками ТОВ «МКС», а також про те, що її безпідставно звинуватили та вимушують звільнитись з посади. На що ОСОБА_4 наказав видалити аудіо-запис з особистого прийому, а її запевнив що в цьому розбереться. Зі слів свідка, ОСОБА_1 ніякі вказівки надавати не міг, так як реєстри розглядались комісійно відповідно до розпорядження голови Сіна О.Ч. 21.05.2020 р. опитаний ОСОБА_4 , підтвердив зі слів неправомірні дії ОСОБА_1 29.05.2020 р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя були надані копії обвинувального акту ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 206 КК України по к/п № 12014080020001068: вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 364 КК України, що кваліфікується як зловживання службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, а також вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 206 КК України, що кваліфікується як протидія законній господарській діяльності, вчинена службовою особою з використанням службового становища, що заподіяло велику шкоду. 20.07.2020 прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 Іванніковою А.І. було винесено постанову про те, що матеріали к/п № 420190800000000058 від 07.05.2019 направити до підрозділу дізнання Олександрівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області для здійснення подальшого досудового розслідування. В обґрунтування заподіяної шкоди позивач ОСОБА_1 надав суду епікриз виписний, протокол МРТ дослідження, витяг з медичної карти, довідку з лікувального закладу (а.с.112-116). 05.02.2020 р. слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі 331/4832/19.0 про зобов`язання слідчих СВ Олексанрівського ВП Д.Кононенко визнати ОСОБА_1 потерпілим по кримінальних провадженнях № 42019080000000058 та № 12018080000000166 (а.с.31-34). 22.07.2020 р. слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Запоріжжя винесено ухвалу у справі 331/4832/19, якою зобов`язано слідчого СВ Олександрівського ВП ГУ НП в Запорізькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.07.2020 року про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні N 42019080000000058 (а.с.72-74). Відмовляючи у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що сам факт звернень ОСОБА_1 до посадових осіб та постановлення слідчими суддями процесуальних ухвал, якими зобов`язано відповідачів вчинити певні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до цивільно-правової відповідальності. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з`ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою. При таких обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ухвали слідчого судді про задоволення скарг ОСОБА_1 на дії та бездіяльність слідчого, а також відповіді на його звернення керівництва ГУ НП в Запорізькій області, керівництва Слідчого Управління ГУ НП в Запорізькій області, керівництва прокуратури Запорізької області,постанови слідчого прокуратури Харківської області свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень у кримінальному провадженні, і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Як вбачається з матеріалів справи, досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12019080000000166, №42019080000000058 триває більше двох років. Слідчими суддями за скаргами ОСОБА_1 приймались ухвали на його користь про визнання потерпілим, про зобов`язання проведення слідчих дій, тобто, позивач реалізовував своє конституційне право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого. Саме по собі скасування постанов слідчого не свідчить про протиправність його дій та завдання моральної шкоди позивачу, не має наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів. Для відшкодування моральної шкоди необхідно було встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, насамперед спричинення позивачеві моральної шкоди. При цьому слід ураховувати, що причинний зв`язок між шкодою, завданою потерпілому, та протиправним діянням заподіювача шкоди є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вірних висновків з приводу того, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань, встановлення факту протиправності дій органів досудового розслідування, факту наявності причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначених органів і їх вини в заподіянні цієї шкоди. Заявляючи вимоги про стягнення на свою користь 100 000,00 грн., ОСОБА_1 зазначав, що вказана сума була витрачена ним на сплату юридичних послуг для захисту його прав у кримінальному провадження. Як передбачено ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: витрат на правову допомогу; витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів. Згідно з ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження. Відповідно до ст. 125, 126 КПК України суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів. Зі змісту зазначених норм зрозуміло, що за своєю правовою природою витрати на правову допомогу, що ґрунтуються на договірних відносинах, можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений процесуальним законодавством. Отже, витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав у кримінальному провадженні. Такі витрати віднесено до процесуальних витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Оскільки 100 000,00 грн. витрати, які понесені або будуть понесені позивачем за надання правової допомоги під час досудового розслідування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані витрати на правничу допомогу у кримінальному провадженні не є реальними збитками та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у цій частині. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 15 вересня 2022 року. Судді: С. В. Кухар О.В. Крилова О.З. Поляков