Постанова 4873 № 910/2264/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2022 р. Справа№ 910/2264/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Чорногуза М.Г. суддів: Мальченко А.О. Агрикової О.В. секретар судового засідання: Михайленко С.О. за участі представників сторін: від позивача: Грибенко А.Л. (у порядку самопредставництва юридичної особи); від відповідача: адвокат Тузова В.О. (довіреність № 8427-К-Н-О від 21.10.2021) розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022, (повний текст складено 20.06.2022) у справі № 910/2264/22 (суддя Бойко Р.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда електрик Україна» до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення 217 333,35 грн, ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог: 1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 217 333,35 грн. 1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" з простроченням виконано своє грошове зобов`язання перед позивачем, підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, у справі №910/9320/17, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 91 379,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 125 954,23 грн., нарахованих за період з 10.02.2019 по 12.11.2019.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції: 2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 3% річних у розмірі 3 611 доларів 04 центів США та у розмірі 2 570 грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 3 556 грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 419 грн. 56 коп. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги: 3.1. 07.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22, в якій апелянт просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а в іншій частині - залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу: 4.1. У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає про неправомірність висновку суду першої інстанції відносно зазначення про те, що банк є належним відповідачем у справі про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на присуджені до стягнення рішенням суду від 18.09.2017 у справі № 910/9320/17 кошти, оскільки матеріали справи містять належні та достовірні докази на підтвердження як факту укладання між відповідачем та третьою особою договору про переведення боргу від 17.11.2014, так і факту перерахування коштів позивача на підставі такого договору на рахунки третьої особи. Вказує на те, що з 17.11.2014 він не може та не несе жодних зобов`язань з повернення цих коштів позивачу, а від позивача жодних письмових заперечень відносно переведення боргу за договором не надходило, то відповідно було досягнуто ефекту переведення боргу, яке фактично здійснено з «мовчазної» згоди позивача. 4.2. Також, апелянт вказує на те, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції не застосовано висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17, відповідно до яких нарахування 3% річних за ст. 625 Цивільного кодексу України не може бути здійснено на суму процентів, нарахованих на відсотки, а тим більше на суму стягнутих за попереднім судовим рішенням 3% річних та суму судового збору.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи: 5.1. Позивач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався, копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду було направлено на офіційну електронну адресу позивача. 5.2. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

6. Розподіл справи: 6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О. 6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 зобов`язано Господарський суд міста Києва направити до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 910/2264/22. Вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, відкладено до надходження матеріали справи № 910/2264/22 до Північного апеляційного господарського суду. 6.3. 18.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/2264/22. 6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору. 6.5. 27.07.2022 від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист від 25.07.2022, відповідно до якого, скаржник надає суду докази сплати судового збору. 6.6. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2264/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022, повідомлено учасників справи, що розгляд вказаної апеляційної скарги відбудеться 13.09.2022.

7. Інші процесуальні дії у справі: 7.1. 13.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про зупинення апеляційного провадження. 7.2. В судовому засіданні 13.09.2022 представник апелянта підтримала подане клопотання про зупинення апеляційного провадження, представник позивача в судовому засіданні 13.09.2022 проти поданого клопотання про зупинення апеляційного провадження заперечував. 7.3. Вивчивши доводи поданого клопотання про зупинення апеляційного провадження, вислухавши думку учасників судового процесу, колегія суддів дійшла до такого висновку. 7.4. Відповідно до вимог поданого клопотання про зупинення апеляційного провадження апелянт просить зупинити провадження у господарській справі № 910/2264/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку цивільної справи № 199/3152/20. 7.5. В обґрунтування підстав для зупинення апеляційного провадження апелянт у поданому клопотанні зазначає, що питання дійсності/недійсності, а тим більше нікчемності договору переведення боргу від 17.11.2014 в цілому має бути розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у межах розгляду справи № 199/3152/20 та є вирішальним по відношенню до розгляду питання належності відповідача у справі № 910/2264/22, наявності/відсутності обов`язку відповідача виконувати перед позивачем у справі № 910/2264/22 похідні грошові зобов`язання за договором банківського вкладу, недійсності (нікчемності) договору переведення боргу від 17.11.2014 в частині переведення банком боргу на Фінансову компанію «Фінілон», у тому числі грошових коштів позивача у справі № 910/2264/22. 7.6. В той же час як вбачається зі змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 199/3152/20 вказану справу прийнято до розгляду про стягнення 3% річних та пені. При цьому ухвалою Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.12.2021 в частині клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою вирішення питання щодо можливості визнання/встановлення судом факту нікчемності правочину (в даному випадку - договору про переддення боргу), коли на рівні закону відсутня пряма вказівка про таку нікчемність, то з огляду на передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з інших підстав колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що зазначені доводи заявника щодо вказаного питання застосування норм матеріального права мають бути оцінені судом касаційної інстанції при вирішення цієї справи по суті. 7.7. Таким чином, питання нікчемності договору про переведення боргу не було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим враховуючи доводи клопотання про зупинення апеляційного провадження, твердження апелянта в частині того, що дане питання буде розглянуто Великою Палатою Верховного Суду є необґрунтованим, а вказана підстава не може слугувати підставою для зупинення апеляційного провадження. 7.8. З огляду на вищевикладене колегія суддів доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про зупинення апеляційного провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України. 7.9. Представник апелянта в судовому засіданні 13.09.2022 підтримала подану апеляційну скаргу, просила її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. 7.10. В судовому засіданні 13.09.2022 представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін. 7.11. Третя особа явку свого представника в судове засідання 13.09.2022 не забезпечила, про день, час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином шляхом направлення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на офіційну електронну адресу третьої особи. 7.12. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи: 8.1. 03.03.2003 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик" (клієнт) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (Банк) укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування №426753, відповідно до якого позивачу був відкритий, у тому числі, валютний банківський рахунок у доларах США №26002426753002. 8.2. 05.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик") (вкладник) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (Банк) укладено договір про розміщення коштів на строковому депозиті №244767 (надалі - Договір банківського вкладу), предметом якого є внесення клієнтом тимчасово вільних коштів (вклад) у сумі 146 469,43 доларів США на строк до 10.02.2015. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок (п. 1 Договору в редакції додаткової угоди від 05.02.2014). 8.3. На виконання Договору банківського вкладу Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" розмістило на депозитному рахунку №26159000141507 грошові кошти у сумі 146 469,43 доларів США. 8.4. 05.01.2015 у зв`язку з тим, що строк вкладу по Договору банківського рахунку закінчувався, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до банку з вимогою (№002 від 05.01.2015) про повернення грошових коштів, наявних на його рахунку, а також виплати нарахованих на суму вкладу відсотків. 8.5. 19.12.2016 позивач повторно звернувся до відповідача такою ж з вимогою №0134 від 19.12.2016. Однак, звернення були залишені банком без задоволення. 8.6. У зв`язку з невиконанням Банком своїх зобов`язань за Договором про розміщення коштів "Депозитна лінія" №244767 від 05.02.2014 в частині своєчасного повернення суми депозиту та нарахованих на нього відсотків позивачу, у червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору та стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 146 469,43 доларів США, відсотків у сумі 30 074,88 доларів США, пені у розмірі 905,93 доларів США, 3% річних у розмірі 52 629,27 грн., що разом складає 177 450,24 доларів США та 52 629,27 грн. 8.7. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, у справі №910/9320/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" задоволено частково. Розірвано договір про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №244767 від 05.02.2014, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" кошти вкладу у сумі 146 469,43 доларів США, відсотки у сумі 13 291,92 доларів США, 3% річних у сумі 47 973,84 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 65 757,52 грн. У решті позовних вимог - відмовлено (а.с. 7-13). 8.8. 12.11.2019 в межах примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018, у справі №910/9320/17 списані із рахунку Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" кошти у загальному розмірі 4 028 185,91 грн. були зараховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" (а.с. 15).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин: 9.1. Спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав несвоєчасного виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №910/9320/17 у зв`язку з чим позивачем нараховано до сплати відповідачу 3% річних та інфляційні втрати. 9.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/9320/17 станом на день подання позову та розгляду справи судом першої інстанції набрало законної сили. 9.3. Відповідачем сплачено суму коштів за вказаним рішенням суду лише 12.11.2019, що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с. 15) та не заперечується стороною відповідача.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції: 10.1. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що обставини наявності у відповідача обов`язку зі сплати суми вкладу та відсотків встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі №910/9320/17, в той час як в межах даної справи вирішується питання щодо наявності у відповідача обов`язку із сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення Банком після завершення розгляду справи №910/9320/17 свого обов`язку із сплати на користь позивача присудженої до стягнення рішенням суду від 18.09.2017 у справі №910/9320/17 суми коштів. 10.2. Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскільки зобов`язання АТ КБ "Приватбанк" перед ТОВ "Тавріда Електрик Україна" було виражене в у грошових одиницях, то у відповідача було грошове зобов`язання, виконання якого він прострочив, а у зв`язку з тим, що АТ КБ "Приватбанк" порушило грошове зобов`язання, у ТОВ "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу: 11.1. Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта щодо того, що він є неналежним відповідачем у зв`язку із укладенням 17.11.2014 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» договору про переведення боргу, а також наявність «мовчазної» згоди позивача на переведення боргу, з огляду на такі доводи. 11.2. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. 11.3. Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 в справі № 667/933/14-ц (провадження № 61-472св18) та від 27.04.2022 у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22)). 11.4. Для заміни боржника у зобов`язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що і вимагається згідно з приписами статті 520 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №922/1029/16 (?провадження № 3-300гс17)). 11.5. Відповідно до частини третьої статті 205 ЦК України у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. 11.6. Верховний Суд неодноразово вже розглядав це питання і дійшов однозначного висновку, що передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до спірних правовідносин (постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021 у справі № 757/64382/17 (провадження № 61-3221св21) від 02.11.2021 р № 757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21) та інші). 11.7. З огляду на викладене відхиляються аргументи скаржника стосовно переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта, який не надав своїх заперечень, за принципом мовчазної згоди. 11.8. При цьому враховуючи, що апелянт не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав згоду на переведення боргу на ТОВ "ФК "Фінілон" (мала відповідну волю), колегія суддів доходить до висновку, що саме відповідач є належним відповідачем у справі. 11.9. Також, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо неможливості здійснення нарахування 3% річних на суму стягнутих попереднім судовим рішенням суми 3% річних та судового збору, з огляду на такі доводи. 11.10. Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 11.11. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо). 11.12. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). 11.13. Зі статей 526, 599, 611, 625 ЦК вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за час прострочення (п.6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18). 11.14. Оскільки внаслідок невиконання боржником вчасно грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 ЦК, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. 11.15. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 910/4908/21. 11.16. Щодо посилань апелянта на неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду у постанові від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17, то колегія суддів зазначає, що правова позиція у вказаному спорі не є подібною до спору у справі № 910/2264/22. 11.17. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду: 12.1. Відповідачем порушено права та інтереси позивача в частині своєчасного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/9320/17.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції: 13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначає, що «Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.» 13.2. Згідно ч. 1 ст.5 ГПК України: «Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.» 13.3. Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України: «Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.» 13.4. При оцінці доказів суд керувався статтями 79 та 86 ГПК України, згідно яких «Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.», «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.» 13.5. Відповідно до статті 269 ГПК України: «

1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

3. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.» 13.6. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 13.7. Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 13.8. Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 13.9. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). 13.10. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України). 13.11. Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 13.12. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України). 13.13. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. 13.14. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.(ч. 4 ст. 236 ГПК України) 13.15. Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги: 14.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. 14.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 залишити без змін. 14.3. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат: 15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника. Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2022 у справі № 910/2264/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

4. Справу № 910/2264/22 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 15.09.2022. Головуючий суддя М.Г. Чорногуз Судді А.О. Мальченко О.В. Агрикова