Постанова Одеський апеляційний суд № 510/946/20

Номер провадження: 22-ц/813/2988/22 Справа № 510/946/20 Головуючий у першій інстанції Гончарова-Парфьонова О. О. Доповідач Князюк О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.09.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого Князюка О. В., суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою Одеського обласного центру зайнятості подану через представника директора С.В. Гаценко на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2021 року у справі за позовом Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог Представник Одеського обласного центру зайнятості звернувся до Ренійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач звернулася до Ренійської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявами від 06 серпня 2019 року про надання статусу безробітної особи, та про призначення виплати допомоги по безробіттю. Відповідач в заяві про надання статусу безробітного зазначила, що не є найманим працівником, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує та не призначено. Також в заяві відповідач засвідчила власноручним підписом про свою обізнаність з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У зв`язку з відсутністю підходящої роботи та згідно поданої заяви, відповідачу було надано статус безробітної (наказ від 09 серпня 2019 року № НТ190809). При обміні інформацією між Пенсійним фондом України та Ренійською районною філією Одеського ОЦЗ щодо відомостей про безробітних осіб до останнього надійшла інформація, що відповідач отримує інші доходи одночасно з допомогою по безробіттю. З відповіді Ізмаїльського відділу обслуговування громадян (Ренійський сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області) від 17 грудня 2019 року №1021/02-9/1 було встановлено, що відповідач з 05 квітня 2018 року отримує пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства. Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», було здійснено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг відповідачу, за наслідками якої складений акт №1 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. В акті визначено, що безробітна ОСОБА_1 , в порушення ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» своєчасно не повідомила Ренійську районну філію Одеського обласного центру зайнятості про отримання пенсії за віком, як мати інваліда з дитинства і отримувала одночасно пенсію за віком та допомогу по безробіттю. Приховування факту отримання пенсії впливає на умови виплати матеріального забезпечення та надання послуг. В подальшому, Ренійською районною філією Одеського ОЦЗ був виданий наказ щодо повернення ОСОБА_1 отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг за період з 13 серпня 2019 року по 10 січня 2020 року у сумі 10728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн.75 коп. з врахуванням корегування. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2021 року позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 19.05.2021 року представником Одеського обласного центру зайнятості подано апеляційну скаргу. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що ОСОБА_1 , зловживаючи довірою, не виконавши свої обов`язки, як зареєстрованого безробітного щодо своєчасного інформування про обставини, які впливають на умови призначення забезпечення, отримала і пенсійні виплати і допомогу по безробіттю, на яку не мала права. Зазначає, що судом першої інстанції не прийняті до уваги доводи позивача про незаконність отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, шляхом зловживання довірою. Вказує, що надання ОСОБА_1 трудової книжки не звільняє її від обов`язку повідомити позивача про отримання нею пенсії під час звернення із заявою про надання статусу безробітного. Твердження відповідачки, що виплата допомоги сталася через неуважне, недбале ставлення працівників філії до своїх посадових обов`язків, не підтверджене відповідними, належними та допустимими доказами. Учасники справи не скористалися своїм право на подання відзиву на апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.08.2021 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеського обласного центру зайнятості подану через представника директора С.В. Гаценко на рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2021 року у справі за позовом Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. 12 вересня 2022 року справу було призначено до розгляду. Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. Судом встановлено, що відповідач звернулася до позивача із заявами від 06 серпня 2019 року про надання статусу безробітної особи, та про призначення виплати допомоги по безробіттю. В заяві про надання статусу безробітного, відповідач зазначила, що не є найманим працівником, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, пенсію на пільгових умовах та за вислугу років не отримує та не призначено. Також в заяві відповідач засвідчила власноручним підписом про свою обізнаність з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів, на підставі яких приймається рішення про надання статусу безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У зв`язку з відсутністю підходящої роботи та згідно поданої заяви, відповідачу було надано статус безробітної (наказ від 09 серпня 2019 року № НТ190809). Статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Мотивувальна частина Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Зазначеним вимогам судове рішення районного суду відповідає в повній мірі. Безробітним, згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2012 року № 5067-VI, є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. При цьому, відповідно до пункту першого частини першої статті 43 Закону № 5067-VI, статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. З урахуванням наведеного та виходячи з приписів пункту 13 частини першої статті 45 Закону № 5067-VI призначення пенсії на пільгових умовах є підставою для припинення реєстрації безробітного, а також унеможливлює таку реєстрацію у випадку звернення до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує. Відповідно до частини другоїстатті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Частиною третьою статті 36 Закону № 1533-III передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до пункту 4 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу: 1) пред`являють: - громадяни України - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; - іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, - посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист; - довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України); 2) інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах. Особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або державну соціальну допомогу відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю та Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, подає копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та у разі наявності пред`являє індивідуальну програму реабілітації. Особи, які не пред`явили документи, зазначені упункті 4 цього Порядку, мають право на отримання інформації про послуги, що надаються центром зайнятості. Особі, яка пред`явила документи, зазначені впункті 4 цього Порядку, кар`єрний радник забезпечуватиме її супровід та організацію надання послуг. Відповідно до п. 14 Порядку статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України Про зайнятість населення. Відповідно до п. 17 Порядку для надання статусу безробітного особа, яка шукає роботу, подає заяву про надання статусу безробітного (у тому числі засобами електронної ідентифікації) до центру зайнятості, який обирає для обслуговування, пред`являє документи, зазначені в підпункті 1 пункту 4 цього Порядку, а також: -трудову книжку (цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує припинення останнього виду зайнятості). Особа, яка втратила трудову книжку, пред`являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи; -документ про освіту або його дублікат (за наявності такого документа або дубліката); -військово-обліковий документ для осіб, які звільнилися із строкової військової служби. Форма заяви про надання статусу безробітного затверджується Мінекономіки. Відповідно до п. 21 Порядку, для прийняття рішення про надання статусу безробітного кар`єрний радник вносить відомості з документів, зазначених упунктах 17-19 цього Порядку, до Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості та аналізує персональну картку особи, яка шукає роботу. Відповідно до п.22 Порядку, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного. З рішенням про надання (відмову в наданні) статусу безробітного, визначення розміру і строку виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, відкладення, скорочення тривалості та припинення виплати такого забезпечення особа ознайомлюється під час відвідування кар`єрного радника, про що ставить підпис у відповідному додатку до персональної картки. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що при зверненні відповідача до позивача із питанням, щодо надання останній статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, їй було надано бланк заяви про надання статусу безробітного, який було заповнено та підписано. Зазначена вище заява була перевірена працівником позивача та за наслідками її розгляду винесено наказ про її задоволення надання відповідачу статусу безробітного. Жодних відомостей про те, що відповідач отримує пенсію за віком, як мати інваліда з дитинства, яка виховала його до восьмирічного віку вона не приховувала. Відомості зазначені у заяві не містять переліку обмежень, щодо отриманої пенсії за віком, а передбачають лише як умову надання статусу безробітного «пенсію на пільгових умовах та вислугу років». Виходячи з приписів пункту 13 частини першоїстатті 45 Закону № 5067-VI призначення пенсії на пільгових умовах є підставою для припинення реєстрації безробітного, а також унеможливлює таку реєстрацію у випадку звернення до служби зайнятості особи, яка таку пенсію вже отримує. За висновками, до яких дійшов Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 (справа 1-6/2018), право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист громадян, яке згідно з ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням і не є заробітком громадян або іншим доходом, пов`язаним з будь-яким видом діяльності. Запроваджуючи оподаткування пенсій, законодавець вніс зміни до пункту 164.2статті 164 Кодексу, відповідно до яких пенсія включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно з вказаним пунктом до такого доходу також включаються: доходи у вигляді заробітної плати; суми винагород та інших виплат, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду; дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV"Податок на доходи фізичних осіб" Кодексу, та інше. З наведеного вбачається, що законодавець прирівнює пенсію до різних видів доходів громадян, однак аналіз відповідних конституційних приписів, положень законодавства про пенсійне забезпечення в Україні дає підстави для висновку, що пенсія - це не дохід, а один із видів соціальних виплат у розумінні статті 46Конституції України. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку. Колегія суддів критично оцінює доводи скаржника, як на підставу скасування рішення суду стосовно того, що ОСОБА_1 , зловживаючи довірою, не виконавши свої обов`язки, як зареєстрованого безробітного щодо своєчасного інформування про обставини, які впливають на умови призначення забезпечення, отримала і пенсійні виплати і допомогу по безробіттю, на яку не мала права. Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , подаючи заяву про визначення її статусу як безробітної та призначення допомоги по безробіттю, діяла шляхом зловживання довірою з боку держави. Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини у справі, надано вірно правову оцінку даним правовідносинам та доказам у справі, у зв`язку з чим суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості залишити без задоволення. Рішення Ренійського районного суду Одеської області від 21.04.2021 року у справі за позовом Одеського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2022 року. Головуючий: О. В. Князюк Судді: С.О. Погорєлова А.П. Заїкін