Постанова Львівський апеляційний суд № 456/346/21

Справа № 456/346/21 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т. Провадження № 22-ц/811/4632/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2022 року м.Львів Справа № 456/346/21 Провадження № 22ц/811/4632/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_6 , на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м.Стрий 16 листопада 2021 року у складі судді Шрамка Р.Т., у справі за позовом ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватної агрофірми «Батько і Син» про розірвання договорів оренди, - встановив: 25 січня 2021 року позивачі звернулися до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилаються на те, що весною 2019 року вони уклали з ПАФ «Батько і Син» договори оренди землі на власні земельні ділянки. Зазначають, що підписання тексту договорів відбувалося в односторонньому порядку, тобто лише зі сторони позивачів. Відповідач запропонував для підписання власну редакцію договору. У момент зустрічі представник орендаря договори не підписував, зазначав, що підписувати їх буде керівник підприємства, пообіцяв підписати договори в офісі підприємства, завірити печаткою та передати примірники власникам. Всупереч обіцянкам, примірники договорів оренди землі власникам землі не були надані. Станом на той час земельні ділянки вже перебували у фактичному користуванні ПАФ «Батько і Син», засіяні. Зазначають, що восени 2019 року орендар зібрав врожай із земельних ділянок. Незважаючи на те, що відповідач зібрав врожай, продав його, отримав прибуток, орендної плати у порядку та розмірі, визначеному у договорах оренди, не сплатив. Орендна плата повинна виплачуватися не пізніше, ніж до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2019 року. У 2019 році отримали на свою користь орендну плату за користування земельною ділянкою від орендаря в натуральній формі, частково, тобто половину від необхідного розміру. Тобто, відповідач не сплатив оренду в повному обсязі. У 2020 році земельні ділянки також були засіяні відповідачем. Восени 2020 року підприємство зібрало врожай, продало його та отримало прибуток. Орендна плата за 2020 рік не була сплачена на користь позивачів до кінця календарного року, тобто до 31 грудня 2020 року, взагалі. Вказують, що позивачі намагались домовитися із відповідачем про зустріч, просили сплатити борг, однак керівник підприємства уникає зустрічі, борг не сплачує, примірники договорів оренди землі не надає. Зазначені обставини свідчать про недобросовісність поведінки відповідача. Вважають, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за користування земельними ділянками, не сплатив на користь позивачів орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідно до умов договорів. Відтак, несплату орендної плати відповідачем на користь позивачів за цих умов можна вважати систематичною, що є істотним порушенням зобов`язань відповідача за договорами оренди землі та підставою для їх розірвання в судовому порядку. Просять позов задовольнити. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржили позивачі. В апеляційній скарзі зазначено, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню внаслідок порушення норм процесуального права. Зазначено, що відомість про видачу орендної плати ОСОБА_2 що містять численні виправлення та закреслення і тому не може вважатися належним та допустимим доказом. ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не ухилялися від отримання орендної плати умисно для того, щоб створити підстави для розірвання договорів оренди, оскільки в справі відсутні будь-які докази перешкоджання позивачів у отриманні орендної плати від відповідача у будь-якій формі. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Згідно із статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 6 цього Кодексу). Відповідно до ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Згідно із ст. 410 ЦК України, землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», статті 93 ЗК України оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності. За цим договором орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 цього Закону). Згідно із ст. 4 цього Закону орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договорів, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строк і порядок її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату. У статті 21 цього Закону визначено орендну плату за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (стаття 22 вказаного Закону). Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Ця стаття кореспондується із статтею 96 ЗК України щодо своєчасного внесення орендної плати на користь орендодавця. Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (стаття 35 вказаного Закону). У статті 31 цього Закону встановлено підстави припинення договору оренди землі. Передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону (у редакції, чинній на момент укладання договорів) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання його сторонами. Згідно із ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін,якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 551 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе скористатися результатами договору. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 412 цього Кодексу передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб за рішенням суду. Встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0,3244 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0488, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4446 га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0540, ОСОБА_2 є власником земельних ділянок площею 0,3244га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0888, та площею 2,2944 га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0479. Земельні ділянки знаходяться на території Дідушицької сільської ради Стрийського району Львівської області, їх цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що земельні ділянки перебувають на праві оренди у ПАФ «Батько і Син». Строк дії договорів оренди 15 років. 1 лютого 2019 року, між ПАФ «Батько і Син» та ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договори оренди землі, а саме, земельної ділянки, площею 0,3244га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0488, земельної ділянки площею 0,4446га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0540, земельної ділянки площею 0,3244га, кадастровий номер 4625380800:05:000:0888, земельної ділянки площею 2,2944га, кадастровий номер 4625380800:06:000:0479. Земельні ділянки на підставі договорів оренди землі передані у користування ПАФ «Батько і Син», що стверджується актами приймання-передачі об`єктів оренди від 1 лютого 2019 року. Відповідно до п.5 договору оренди земельної ділянки площею 0,3244 га, укладеного з ОСОБА_5 , нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 3 892,80 грн. Згідно з п.8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3244 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 467,13 грн. в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється нарівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 договору оренди земельної ділянки площею 0,3244га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Відповідно до п.5 договору оренди земельної ділянки площею 0,4446 га, укладеного з ОСОБА_1 , нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 5 335,20 грн. Згідно з п.8 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4446 га орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 640,22 грн. в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється нарівні ціни,за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 Договору оренди земельної ділянки площею 0,4446 га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Відповідно до п.5 договору оренди земельної ділянки площею 0,3244 га, укладеного з ОСОБА_2 , нормативно - грошова оцінка земельної ділянки становить 3 892,80 грн. Згідно з п.8 цього договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 467,13 грн. в грошовій формі або в натуральній формі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється нарівні ціни,за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Пунктом 10 договору оренди земельної ділянки площею 0,3244га встановлено, що орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 5 Договору оренди земельної ділянки площею 2,2944 га, укладеного з ОСОБА_2 , нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 27 532,80 грн. Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки площею 2,2944 га, укладеного з ОСОБА_2 , передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, у тому числі 3 303,93 грн. в грошовій формі або в натуральній форсі (продукцією, вирощеною орендарем). У випадку, якщо орендна плата вноситься в натуральній формі, ціна продукції встановлюється на рівні ціни, за якою орендар продає аналогічну продукцію третім особам. Згідно з п. 10 договору оренди земельної ділянки площею 2,2944 га, укладеного з ОСОБА_2 , орендна плата вноситься в такі строки: щороку до 30 грудня за весь рік оренди земельної ділянки. Пунктом 35 договорів оренди землі від 1 лютого 2019 року передбачено, що дія договору припиняється у наступних випадках: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря. Згідно з п.36 договорів дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Підставою для розірвання договорів оренди землі позивачі зазначають систематичну несплату орендної плати відповідачем за 2019 і 2020 роки. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване наступним. Згідно із статтею 141 ЗК України та статтею 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, у постановах Верховного Суду від 6 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та від 31 січня 2019 року у справі № 527/570/17-ц (провадження № 61-34296св18). У постанові Верховного Суду від 10 березня 2021року (справа №704/1559/15-ц) суд зазначив: «У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі 912/1385/17 (провадження№12-201гс18) міститься висновок про те, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Верховний Суд не вбачає». Згідно постанови Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №371/628/18 одноразова несплата орендної плати, передбаченої договором, не є підставою для розірвання договору оренди землі. У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №484/3687/16, Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду про те, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату позивачу, однак у меншому розмірі. У договорах оренди земельної ділянки площею 0,3244 га, укладеного з ОСОБА_5 , та оренди земельної ділянки площею 0,4446 га, укладеного з ОСОБА_1 , не зазначені банківські реквізити орендодавців, що перешкодило виплаті орендної плати в безготівковій формі. У зв`язку з цим ПАФ «Батько і Син» повідомляло, що виплата орендної плати власникам земельних ділянок в с.Великі Дідушичі здійснювалася шляхом особистої передачі представником ПАФ власнику земельної ділянки грошових коштів та продукції. ПАФ «Батько і Син», як і іншим орендодавцям, пропонували ОСОБА_5 та ОСОБА_1 отримати орендну плату. Однак, позивачі відмовлялися від її прийняття з невідомих відповідачу причин. ПАФ «Батько і Син» неодноразово зверталася до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з метою виплатити їм орендну плату, що підтверджується копіями заяв-претензій, які залишилися без відповіді. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що в діях ПАФ «Батько і Син» відсутнє умисне ухилення від виплата орендної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . З договорів оренди землі, укладених з ОСОБА_2 , вбачається, що орендна плата за користування земельною ділянкою 0,3244 га за 2019 рік складає 428,21 грн., а за 2020 рік - 467,13 грн.; орендна плата за користування земельною ділянкою 2,2944 га за 2019 рік складає 3028,61 грн., а за 2020 рік - 3303,93 грн.; тобто ПАФ «Батько і син» зобов`язаний був сплатити позивачу загалом орендну плату за 2019 рік у розмірі 3 456,82 грн. та за 2020 рік - 3 771,06 грн. Судом встановлено, що орендна плата проведена в натуральній та грошовій формі, про що вносились записи у відомість ПАФ «Батько і Син» на видачу орендної плати с. Великі Дідушичі (по договорах оренди) за 2019 рік. Сплата орендної плати відбувалася за місцем проживання позивача. Згідно відомостей ПАФ «Батько і Син» про видачу орендної плати с. Великі Дідушичі по договорах оренди за 2019 рік, ОСОБА_2 , отримала наступну орендну плату: 702 кг пшениці, 1 мішок (50 кг) кукурудзи та 2 100 грн. (запис під порядковим номером №31). Надані відповідачем відомості містять рік виплати орендної плати, розмір суми видачі, підпис та прізвище отримувача. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин підписання зазначених відомостей. Також не спростовані доводи, що грошові кошти не отримані. Про проведення експертних досліджень в частині достовірності підпису на зазначених відомостях позивач та його представник клопотань не заявляли. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до п. 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу,яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Правильно складений первинний документ є доказом здійснення господарської операції та інформація з нього має бути систематизована на рахунках бухгалтерського обліку. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових реєстрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року (із змінами та доповненнями). Цим Положенням передбачено, що залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача тощо. Судом встановлено, що надані відповідачем відомості відповідають вказаним вимогам, містять інформацію щодо предмету доказування, оскільки підтверджують здійснення ПАФ «Батько і Син» господарської операції із виплати орендної плати позивачу ОСОБА_2 . Надані відомості ідентифікують особу, яка отримувала такі виплати, її підпис, а також організацію, яка їх здійснювала, містять дату складання документу, зміст та обсяг проведених операції, а стороною позивача не спростовані дані обставини належними та допустимими доказами. Згідно із постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/1033/17, неістотні недоліки в оформленні первинних документів не є такими, що нівелюють правове значення первинного документа та реальність господарської операції. Позивачами не доведено, що згідно з платіжними відомостями за 2019 рік позивачу сплачено орендну плату у меншому розмірі ніж передбачено умовами договору оренди землі. Наведене позивачами не є підставою для розірвання договорів, та не передбачено умовами цих договорів і правовими приписами чинного законодавства. 23 лютого 2021 року відповідач повторно звертався до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 з проханням надати на адресу ПАФ «Батько і Син» реквізити банківського рахунку для перерахування коштів за договором оренди земельних ділянок. Докази надання таких реквізитів до повторного звернення відповідача або до цього, відсутні. Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. У випадку ухилення кредитора від прийняття виконання зобов`язання, таке виконання є неможливим. Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року (справа № 551/542/20) зазначив: «Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Отже, судам необхідно з`ясувати, чи ухилявся ОСОБА_1 від одержання орендної плати за вищевказаний період, чи намагався він у такий спосіб штучно створити підстави для розірвання оспорених договорів оренди землі. У залежності від і з`ясованих фактичних обставин судам необхідно звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1335/17, провадження № 12-201гс18, які також стосується погашення заборгованості з орендної плати під час розгляду справи у суді». Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відповідач міг видати орендну плату позивачам ОСОБА_5 та ОСОБА_1 за місцем їх проживання, яке відповідачу було відоме. Звертаючись з цим позовом до суду, позивачі, які вважають свої права порушеними через несплату відповідачем орендної плати за 2019 та 2020 роки, не зверталися з вимогою про стягнення такої плати, що було би ефективним способом захисту їх прав, якщо такі порушені. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим обставинам справи; судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 6 вересня 2022 року. Головуючий______________________Т. І. Приколота Судді: _____________________ Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк