Постанова 4806 № 308/8561/22

Справа № 308/8561/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 13 вересня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів БИСАГИ Т.Ю., СОБОСЛОЯ Г.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Данка В.Й. від 8 липня 2022 року, повний текст якої складено 8 липня 2022 року, про передачу справи № 308/8561/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на розгляд іншому суду, - встановив: ОСОБА_1 оскаржила ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2022, якою її позов до ОСОБА_2 про стягнення коштів передано на розгляд за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області, як постановлену з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що передаючи справу на розгляд іншому суду, суддя суду першої інстанції виходив із того, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тому справа мала розглядатися Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області. Однак, через воєнні дії та тимчасову окупацію міста Мелітополя розпорядженням голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 10.03.2022 № 4/0/9-22 територіальна підсудність Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області змінена на Томаківський районний суд Дніпропетровської області, тому справа за підсудністю підлягає розгляду цим судом. Тим часом, позивачка у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України виїхала з тимчасово окупованого ОСОБА_3 та як внутрішньо переміщена особа зареєстрована і проживає у місті Чопі Ужгородського району Закарпатської області. З відповіді Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації від 18.07.2022 убачається, що відповідач ОСОБА_2 також перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Отже, обидві сторони офіційно проживають на території, що належить до юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а передача справи за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області є недоцільною та не сприятиме ефективному судовому захисту прав позивача. Апелянт просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до Ужгородського міськрайонного суду. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали справи, суд приходить до такого. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 08.07.2022 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів передано на розгляд за підсудністю до Томаківського районного суду Дніпропетровської області з підстав, передбачених ст. 27 ч. 1, ст. 31 ч. 1 п. 1 ЦПК України (а.с. 56-57). Приймаючи таке процесуальне рішення, суддя суду першої інстанції виходив із того, що позов підлягає розгляду Томаківським районним судом Дніпропетровської області, до територіальної юрисдикції якого належить справа (враховуючи зміну цієї юрисдикції) з огляду на зареєстроване місце проживання відповідача. Погодитись із таким вирішенням процесуального питання не можна. Як убачається зі змісту поданої 06.07.2022 до Ужгородського міськрайонного суду позовної заяви, ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 10500,00 дол. США, наданих відповідачу за договором доручення для внесення на рахунок ТОВ «Епіцентрум» згідно договору про наміри щодо відчуження (купівлі-продажу) нежитлового приміщення офісу АДРЕСА_3 , укладеного 12.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Епіцентрум» в особі директора Фокарді О.К. (а.с. 1-7). Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , а згідно з довідкою від 28.03.2022 № 2116-5000977858 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем її проживання є будинок АДРЕСА_5 (а.с. 38-42). У позовній заяві місцем свого проживання позивачка вказала адресу: АДРЕСА_6 (а.с. 1). Адресою фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_2 позивачка у заяві вказала смт. Середнє Ужгородського району Закарпатської області, зазначила, що адреса місця його реєстрації невідома (а.с. 1). Поряд із цим, у договорі доручення від 12.08.2021, у заяві про надання інформації від 24.06.2022 місце реєстрації ОСОБА_2 вказане як будинок АДРЕСА_1 (а.с. 20, 29). Таким чином, на час подання до суду позовної заяви позивачка не вказала конкретної адреси місця фактичного проживання відповідача на території Закарпатської області, внаслідок чого суддя суду першої інстанції не мав документальних підстав вважати, що за територіальною підсудністю справа належить до юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду, а не суду, визначеного розпорядженням голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 10.03.2022 №4/0/9-22, а саме, Томаківського районного суду Дніпропетровської області. Поряд із цим, зважаючи на те, що позивачка в заяві послалася на відсутність наразі відповіді щодо точної адреси місця фактичного проживання відповідача в Ужгородському районі Закарпатської області і тому таку точну адресу не вказала, підлягали застосуванню норми ст. 185 ч.ч. 1, 2 ЦПК України, чого не було зроблено. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додала адресовану їй відповідь Департаменту соціального захисту населення Закарпатської обласної військової адміністрації від 18.07.2022 № 11/03.3 про те, що ОСОБА_2 19.05.2022 узято на облік як внутрішньо переміщену особу, внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, місце фактичного проживання зазначене особою: АДРЕСА_2 . Цим же листом повідомлено і про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . Тобто, на час пред`явлення позову фактичним місцем проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 , підтвердженим офіційно, є будинок АДРЕСА_2 , що належить до територіальної юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду. Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (ст. 27 ч. 1 ЦПК України). У контексті питання, що розглядається, на розгляд іншому суду справа передається лише якщо вона належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ст. 31 ч. 1 п. 1 ЦПК України). У зв`язку з повномасштабним вторгненням військ Російської Федерації на територію України, веденням активних бойових дій та тимчасову окупацію окремих територій, низка судів, зокрема, в Запорізькій області, вимушено зупинили свою діяльність. Відтак розпорядженням голови Верховного Суду «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» від 10.03.2022 №4/0/9-22 розгляд справ Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області здійснює Томаківський районний суд Дніпропетровської області. Водночас Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (Закон № 1706-VII) установлено, що: довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (зокрема, на період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини) (ст. 5 ч. 1); адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ст. 5 ч. 2). Відповідно до ст.ст. 3, 55, 64 Конституції України, ст.ст. 1, 4 ЦПК України, ст.ст. 9, 14 Закону № 1706-VII, інших норм законодавства внутрішньо переміщені особи з огляду на їхній статус, обставини, пов`язані з вимушеною тимчасовою зміною фактичного місця проживання, що офіційно підтверджене, воєнний стан тощо не можуть бути обмежені в доступі до правосуддя, такі особи користуються відповідно до закону всією повнотою прав і свобод людини і громадянина в Україні. Виходячи з наведеного, процесуальне рішення судді суду першої інстанції передчасне, норми ст. 31 ч. 1 п. 1 ЦПК України застосовані без урахування взаємозв`язку з положеннями ст. 185 ч.ч. 1, 2 цього Кодексу та вищенаведеними законодавчими нормами. Тому беручи до уваги, що вирішення процесуальних питань, які випливають із факту подання позовної заяви, належить до компетенції суду першої інстанції (ст.ст. 23, 184-187 ЦПК України), на підставі ст. 379 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, оскаржену помилкову ухвалу скасувати, справу для продовження розгляду питання про відкриття провадження направити до суду першої інстанції. Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 6, ст. 379 ч. 1 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 8 липня 2022 року скасувати, справу для продовження розгляду питання про відкриття провадження направити до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, який є днем складення повного судового рішення, і оскарженню не підлягає. Судді