Постанова 4856 № 560/4860/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4860/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П. Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 12 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідоилення-рішення, В С Т А Н О В И В : в квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 08.02.2021 №0011597-2405-2207 на суму 23963,01 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08.02.2021 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0011597-2405-2207 від 08.02.2021 про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості на суму 23963,01 грн. Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, вважає, що оскільки спірна нежитлова будівля була відчужена позивачем у 2020 році, а тому не є об`єктом оподаткування. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач зареєстрований, як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність з 22.10.1996, основним видом діяльності якого є :46.32 Оптова торгівля м`ясом і м`ясними продуктами; та інші 10.11 Виробництво м`яса 10.13 Виробництво м`ясних продуктів 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками 46.23 Оптова торгівля живими тваринами 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків 01.49 Розведення інших тварин 01.46 Розведення свиней 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 з 11.03.2008 року перебуває комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4392,80 кв.м.. Згідно Договору купівлі-продажу від 26.08.2020 укладеного між позивачем та ТОВ "Ситий двір 2004" було відчужено цегляний комплекс загальною площею 4392,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташовані: кам`яний корівник №1 - А-1, загальною площею 2196,4 кв.м., кам`яний корівник №2 - Б, загальною площею 2196,4 кв.м., водонапірна башня - В, артезіанська свердловина - Г. Відповідно до ст.266 Кодексу ГУ ДПС в Хмельницькій області сформовано податкове повідомлення-рішення про сплату зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік № 0011597-2405-2207 від 08.02.2021 на суму 23963,01 гривень. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0011597-2405-2207 від 08.02.2021 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою. За результатами розгляду скарги ДПС України винесла рішення від 19.01.2022 №820Б/990006010409, яким залишила податкове повідомлення-рішення № 0011597-2405-2207 від 08.02.2021 без змін. Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням № 0011597-2405-2207 від 08.02.2021 позивач звернувся до суду з цим позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України. Відповідно до п.8.1. ст.8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Згідно п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належать: пп.10.1.1. податок на майно, відмінне від земельної ділянки; пп.10.1.2. єдиний податок. 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким, виклавши у новій редакції ст.266 Податкового кодексу України, законодавець запровадив справляння податку за об`єкти житлової та нежитлової нерухомості. Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За правилами пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України базовий податковий (звітний) період для цього виду податку дорівнює календарному року. Відповідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. Згідно з пп.266.7.1 п.266.6 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам-нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів. Із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Відповідно до пп.266.7.4 п.266.7 ст.266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов`язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об`єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. В силу вимог пп.14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади. Податковий кодекс України не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів. Колегія суддів зауважує, що при віднесенні об`єктів нежитлової нерухомості позивача до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, необхідно дотримуватись умов, визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, та враховувати рішення органів місцевого самоврядування в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та документи, які підтверджують право власності на таку нерухомість з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. З матеріалів справи встановлено, що нежитлові будівля корівника в с.Слобідка-Рахнівська є сільськогосподарськими будівлями які перебувають у власності позивача, відносяться до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, зазначене підтверджується інформаційною довідкою характеристикою №304 від 07.11.2017. Водночас, відповідачем не доведено факт здачі позивачем в оренду, лізині, позичку вказаної будівлі, а тому враховуючи наведене вище вони підлягають звільненню від оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що одними з видів діяльності ФОП ОСОБА_1 , є виробництво м`яса та виробництво м`ясних продуктів. З огляду на зазначене є безпідставними твердження відповідача про те, що в Головному управлінні ДПС у Хмельницькій області відсутні підстави вважати, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був сільськогосподарським товаровиробником у 2020 році, оскільки він міг здійснювати діяльність, відмінну від сільськогосподарської адже він може здійснювати діяльність як в межах усіх обраних КВЕД в повному обсязі, так і частково. Апеляційний суд зауважує. що податкове законодавство не забороняє підприємцю мати декілька видів господарської діяльності, та займатись одночасно різними видами такої діяльності. Крім того, що позивач подав до суду належним чином завірену копію договору купівлі-продажу від 26.08.2020, укладеного між позивачем та ТОВ "Ситий двір 2004", згідно якого, цегляний комплекс загальною площею 4392,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ним було продано. На земельній ділянці були розташовані : кам`яний корівник № 1 - А-1, загальною площею 2196,4 кв.м., кам`яний корівник № 2 - Б, загальною площею 2196,4 кв.м., водонапірна башня - В, артезіанська свердловина - Г. Вказане вище підтверджується також Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2020 за ТОВ "Ситий двір 2004". Отже, позивач фактично відчужив вказаний об`єкт 26.08.2020, а тому якщо б вказана будівля підпадала б під ознаки об`єкту оподаткування то відповідач не мав права нараховувати позивачу податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за весь 2020 рік. Визначення сум грошових зобов`язань є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією контролюючих органів. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпечення ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушення принципу поділу влади. Таким чином, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій уповноважений отримувати у порядку, визначеному законодавством, інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов`язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України. Суд, надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням, не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо визначення їх розміру. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №822/2972/13-а, від 15.12.2020 у справі №826/4847/15 та від 25.05.2021 у справі №823/1147/16. Колегія суддів зауважує, що контролюючий орган не надав жодних доказів того, що будівлі, які були власністю позивача, використовувались ним за період 2020 року не за цільовим призначенням. Враховуючи приписи підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що контролюючим органом помилково віднесено належні позивачу нежитлові будівлі до категорії об`єктів оподаткування, що не мають пільг із сплати податку, у зв`язку з чим, оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення. тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову. Переглядаючи правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, в частині витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалено судове рішення всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi V. Italy), № 34884/97). Дослідивши зазначені представником апелянта заперечення про відшкодування судових витрат, а також категорію даної справи, колегія суддів вважає, що загальна сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу становить 3000,00 грн. Розмір понесених позивачем витрат в сумі 3000,00 грн. підтверджується належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами. Крім того, такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.