Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/2258/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/2258/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Капустинський М.М. 12 вересня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Сапальової Т.В. Ватаманюка Р.В. ,розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в січні 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Коростишівської міської ради (далі відповідач) у наданні повної інформації на запит від 28 грудня 2021 року «28.12.21 МР запит розпорядження 2021» та зобов`язати надати повну інформацію на такий. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у встановлений законом термін повної інформації по суті запиту не надано. Лист від 06 січня 2022 року, яким повідомлено, що остаточна відповідь на запит буде направлена у термін до 03 лютого 2022 року, не може бути доказом правомірності ненадання відповіді у п`ятиденний термін, так як не містить обґрунтування продовження строку на надання відповіді та відомостей про те, який саме запит щодо якої інформації відповідачем пов`язаний зі значним обсягом запитуваної інформації. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року закрито провадження у справі № 240/2258/22 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Апеляційна скарга мотивована зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив докази у справі, як вимагає ч.1 ст.211 КАС України, всупереч п.3 ч.4 стаття 246 КАСУ у мотивувальній частині рішення не зазначив, що відзиву, який надійшов до суду 03 травня 2022 року (абз.6 стор.1 Ухвали) та доданих до нього документів - позивач не отримував, не вказав, як визначає п.2 ч.4 ст.246 КАСУ про причини відхилення вказаного доказу. На підтвердження зазначеного свідчить відсутність опису та ненаведення інформації в мотивувальній частині рішення суду, що також свідчить про невідповідність висновків суду обставинам справи, що за нормами п.3 ч.1 ст.320 КАСУ є підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначає, що суд не дослідивши, доказів по справі, помилково застосував до даних правовідносин норми п.8 ч.1 ст.238 КАС України, що свідчить про порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, та за нормами п.4 ч.1 ст.320 КАСУ є підставою для скасування судового рішення та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28 грудня 2021 року позивач звернувся до відповідача з запитом про надання інформації «28.12.21 МР запит розпорядження 2021», а саме надати копії розпорядчих документів про преміювання посадових осіб Коростишівської міської ради за січень-серпень 2021 року. Такий запит зареєстрований за вхідним номером Х-2718/03-17. 05 січня 2022 року Коростишівською міською радою позивачу направлено лист №3-17/Х-2709, 2710, 2711, 2716, 2717, в якому міськрада повідомила про підготовку інформації, що зазначена у запиті, а також про те, що відповідно до частини 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», у зв`язку зі значним обсягом запитуваної інформації та підготовкою до здачі річної звітності за 2021 рік, остаточна відповідь на запит буде направлена у термін до 03 лютого 2022 року. Вважаючи таку відповідь неповною, позивач звернувся із цим позовом до суду. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що надавши позивачу остаточну відповідь, відповідач виконав вимоги Конституції України та Закону України №2939-VI, чим поновив право позивача на отримання інформації на його запит, тому наявні підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Статтею 1 Закону №2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Частиною 2 цієї правової норми передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI). За приписами ст.1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до ст.13 Закону №2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами (ч.3 ст.13 Закону №2939-VI). Згідно із п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Пункт 6 ч.1 ст.14 цього Закону зобов`язує розпорядників інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації. Відповідно до ст.19, 20, 22 Закону №2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію (в розумінні ч.1 ст.19 цього Закону прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні) незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі. Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в певних визначених випадках, в тому числі, якщо: він інформацією не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; не дотримано вимоги до запиту на інформацію, передбачені ч.5 ст.19 цього Закону. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі. При цьому, розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником. З матеріалів справи встановлено, що 28 грудня 2021 року позивач направив до відповідача 11 запитів про надання інформації. За результатами розгляду частини з них, зареєстрованих на номерами Х-2709/03-17, Х-2710/03-17, Х-2711/03-17, Х-2716/03-17 та Х-2717/03-17, листом від 05 січня 2022 року, в межах п`ятиденного строку, позивача повідомлено про продовження строку їх розгляду у зв`язку з зі значним обсягом запитуваної інформації та підготовкою до здачі річної звітності за 2021 рік та надання остаточної відповідь у термін до 03 лютого 2022 року. За результатами розгляду запиту позивача « 28.12.21 МР запит розпорядження 2021» про надання копій розпорядчих документів про преміювання посадових осіб Коростишівської міської ради за січень-серпень 2021 року, листом від 06 січня 2022 року №03-17/Х-2718 «Про розгляд запиту на інформацію» відповідач надав належним чином завірені копії частини розпоряджень про преміювання посадових осіб Коростишівської міської ради за 2021 рік (10 сторінок). Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України №2939-VI відповідач відмовив в задоволенні запиту на інформацію щодо надання належним чином завірених копій частини розпоряджень про преміювання посадових осіб міської ради за 2021 року. Додатково повідомив, що позивач має право повторно подати запит щодо надання копій документів, зазначених у запиті, сплативши за виготовлення їх копій 39,00 грн. Зі змісту зазначеної відповіді встановлено, що копії частини розпоряджень не надані, оскільки їх кількість перевищує 10 сторінок. Як встановлено з матеріалів справи на запит позивача «28.12.21 МР запит розпорядження 2021» листом від 06 січня 2022 року відповідач надав частину належним чином завірених копій розпоряджень про преміювання посадових осіб Коростишівської міської ради за 2021 рік в межах 10 сторінок та повідомив про надання решти запитуваних документів після оплати витрат на їх виготовлення. З матеріалів справи також встановлено, що зазначений лист направлено позивачу 10 січня 2022 року, що підтверджується копією фіскального чеку про відправку листа з описом вкладеного, тобто після спливу строку, визначеного у статті 20 Закону України №2939-VI, та отриманий ним 25 січня 2022 року об 11:15 годин, що підтверджується інформацією з відкритих джерел АТ «Укрпошта». Згідно інформації з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позов поданий ОСОБА_2 25 січня 2022 року о 09:53 годин, тобто до отримання листа відповідача від 06 січня 2022 року. Дослідивши лист відповідача від 06.01.2022 №03-17/Х-2718 в частині надання відповіді ОСОБА_1 судом встановлено, що надана відповідь на запит відображає повністю суть та зміст інформації, яку просив надати запитувач. Відповідач розглянув запит позивача та направив йому відповідь, тобто виправив оскаржуване порушення. Положеннями пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодекс адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. У разі виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень суд закриває провадження у справі, якщо відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення. З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що надавши позивачу відповідь, відповідач виконав вимоги Конституції України та Закону України №2939-VI, чим поновив право позивача на отримання інформації на його запит. Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 8 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначені висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 грудня 2018 року у справі №823/1051/15, від 03 квітня 2019 року у справі №826/510/17, від 19 березня 2019 року у справі №591/2813/17. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Капустинський М.М. Судді Сапальова Т.В. Ватаманюк Р.В.