Постанова Полтавський апеляційний суд № 636/4270/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 636/4270/21 Номер провадження 22-ц/814/2661/22Головуючий у 1-й інстанції Карімов І.В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І., Хіль Л.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У вересні 2021 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 27.12.2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кредит Дніпро», правонаступником якого з 15.08.2018 року є АТ «Банк Кредит Дніпро», укладений кредитний договір №22031000260269, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 74 772 грн. в строк до 27.12.2024 року включно, а відповідач зобов`язалася на умовах, передбачених кредитним договором прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти, комісійні винагороди та виконати всі інші зобов`язання згідно з договором. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 07.07.2021 року виникла заборгованість на загальну суму 114060,11 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту в розмірі 70213,09 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту в розмірі 2251,37 грн.; залишку прострочених відсотків 0,23 грн.; залишку простроченої комісії в сумі 41595,41 грн. Позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 114060,11 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. Заочним рішенням Чугуївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованість за кредитним договором №22031000260269 від 27.12.2019 року, яка станом на 07.07.2021 року становить 72464 грн. 70 коп., яка складається із: суми залишку строкового кредиту в розмірі 70213,09 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту в розмірі 2251,37 грн.; залишку прострочених відсотків 0,23 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1442, 18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Вказує, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що нарахування комісії за обслуговування кредиту суперечить нормам Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». В обґрунтування вказаних доводів посилається на правові позиції висловлені Верховним Судом у 2018 році. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Матеріалами справи підтверджено факт укладення кредитного договору між сторонами, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти на споживчі цілі в розмірі 74 772 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок клієнта, відкритий в банку, в строк до 27.12.2024 року включно. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору платіж із погашення заборгованості за кредитним договором, оплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюється у вигляді щомісячних ануїтетних платежів в розмірі 3865,71 грн., згідно Графіку платежів. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором у зв`язку з порушенням його умов відповідачем утворилася заборгованість станом на 07.07.2021 року в сумі 114060,11 грн., яка складається з: залишку строкового кредиту в розмірі 70213,09 грн.; залишку нарахованих строкових відсотків 0,01 грн.; залишку простроченого кредиту в розмірі 2251,37 грн.; залишку прострочених відсотків 0,23 грн.; залишку простроченої комісії в сумі 41 595,41 грн. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, оскільки в умовах кредитного договору № 22031000260269 від 27.12.2019 року не встановлені послуги, які включаються у комісію за обслуговування кредитної заборгованості . Крім того, місцевий суд дійшов висновку про те, що здійснення платежів за управління кредитом не є послугою в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», а тому з огляду на положення абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», таке нарахування є безпідставним. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України). Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Разом з цим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що згідно п. 6.9.7 Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у Банку встановлено вичерпний перелік послуг, які надаються безоплатно, а у п. 6.9.3 визначено перелік послуг, які надаються за плату, і цей перелік не є вичерпним. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не надано Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб, та не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування комісії, що є процесуальним обов`язком сторони у справі, відповідно до положень ст..ст. 12, 81 ЦПК України. Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача у доводах апеляційної скарги на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №408/8040/12 та від 04.07.2018 року у справі №686/19162/15-ц, оскільки у вказаних постановах питання правомірності нарахування Банком комісії за кредитним договором судом не досліджувалось. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У справі № 755/10947/17 Великою Палатою Верховного Суду висловлено правову позицію, згідно якої, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Отже, апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено. Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 1,375,381,384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» залишити без задоволення. Заочне рішення Чугуївського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених встатті 389 ЦПК України. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук Л.М. Хіль