Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/9475/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2022 року справа №200/9475/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 200/9475/21 (головуючий суддя І інстанції Михайлик А.С.), складеного в повному обсязі03 червня 2022 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправними дій щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 21.08.1995 по 25.06.1996, з 18.05.1987 по 02.06.1995 та відмови в призначенні пенсії, скасування рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи; зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з часу звернення, тобто з 22.03.2021 та скасування рішення від 23.04.2021 № 6/59. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 21.08.1995 по 25.06.1996, з 18.05.1987 по 02.06.1995. Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області № 30 від 25.03.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути питання призначення ОСОБА_1 пенсії на підставі звернення від 22.03.2021 з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 200/9475/21 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що позивач не має пільгового стажу, достатнього для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з чим йому відмовлено в призначенні пенсії. Позивач набуде право на пенсію за віком після досягнення 63 років, тобто 23.03.2026. Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 22.03.2021 позивач звернувся до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із заявою про призначення пенсії за віком (список № 2). 25.03.2021 Костянтинівсько-Дружківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області за наслідком розгляду наданої заяви прийнято рішення № 30 про відмову в призначенні пенсії. Рішення вмотивовано тим, що позивач не має достатнього пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж позивача складає 28 років 11 місяців 11 днів, стаж за списком № 2 2 роки 10 місяців 10 днів. Позивач набуде право на пенсію за віком після досягнення 63 років, тобто 23.03.2026. Не погоджуючись з рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують його право на призначення йому пенсії на пільгових умовах, відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною, а рішення пенсійного органу таким, що підлягає скасуванню з зобов`язанням повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян». Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 01.04.2020 по 31.03.2021 - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; Частиною 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; Пунктом 2 цієї статті передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2021 по 31.12.2021 - від 18 до 28 років. До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, п. б ст. 13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено, зокрема, раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ стаж роботи, необхідний чоловікам, з 25 до 30 років. Рішенням Конституційного суду № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. У зв`язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлювалося право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіком після досягнення віку 55 років та стажу роботи 25 років (за наявності віку, стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині загального стажу, необхідного для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав умовою призначення пенсії на пільгових умовах наявність стаж у чоловіків 25 років, тоді як другий - у 30 років. Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суперечність положень Законів України „Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-ІV. Під час ухвалення рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах йому виповнилося 58 років, за обчисленими відповідачем даними, страховий стаж позивача склав 28 років 11 місяців 11 днів, стаж за списком № 2 2 роки 10 місяців 10 днів. За змістом ст. 13 ЗУ 1788 та ст. 114 ЗУ 1058 працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам. Щодо невключення до пільгового стажу позивача періодів роботи з 21.08.1995 по 25.06.1996, з 18.05.1987 по 02.06.1995, суд зазначає наступне Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок). Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Отже, додаткові документи для підтвердження стажу роботи вимагаються лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Судами встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про роботу позивача: на Харцизькому СУ Треста «Укрметалургремонт» 18.05.1987 прийнятий майстром; 27.09.1994 проведена атестація робочого місця майстра будівельних та монтажних робіт 02.06.1995 звільнений; на Костянтинівському вогнетривкому заводі «Червона зірка» 21.08.1995 прийнятий майстром по ремонту обладнання; 25.06.1996 переведений слюсарем-ремонтником; 10.09.1997 звільнений. Записи в трудовій книжці позивача виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено відповідний запис, і завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №

58. Відповідно до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, чинного на час спірних періодів роботи позивача, до цього списку включено майстра будівельних робіт (2290000б-23419), майстра по ремонту обладнання (2040100б-23362). Згідно з п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92. Згідно з викладеним у рішенні про відмову позивачу в призначенні пенсії від 25.03.2021 № 30 відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 обчислення пільгового стажу здійснюється на підставі уточнюючих довідок, які містять: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відомостями трудової книжки позивача, яка є основним документом про його занятість відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підтверджено перебування позивача з 18.05.1987 по 02.06.1995, з 21.08.1995 по 25.06.1996 на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Крім того, відповідачем у заяві позивача про призначення пенсії зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, серед яких: довідка, про джерело доходів з 01.07.2000, заява про спосіб виплати пенсії, інші документи (довідка про стаж: 2001-2016). Строк надання таких документів визначено 22.06.2021. Додаткові документи щодо стажу за період з 18.05.1987 по 02.06.1995, 21.08.1995 по 25.06.1996 відповідачем не вимагались. На заяві позивач зазначив, що наполягає на подачі документів, довідки про пільговий характер праці з 1987 по 1995 роки надати не має змоги, оскільки це непідконтрольна територія. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії відповідачем прийнято 25.03.2021, без врахування положень п. 1.9 Порядку № 22-1. Таким чином, зважаючи на нез`ясування відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії наявності підстав врахувати до пільгового стажу періодів занятості позивача з 18.05.1987 по 02.06.1995, з 21.08.1995 по 25.06.1996 , невитребування додаткових документів на підтвердження пільгового стажу за наявності в трудовій книжці позивача записів про роботу в наведені періоди на посадах, що передбачені Списком № 2, виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведення відповідачем обґрунтованості визначення тривалості пільгового стажу роботи позивача та недоведення правомірності неврахування періодів занятості позивача з 18.05.1987 по 02.06.1995, з 21.08.1995 по 25.06.1996 до пільгового стажу. Із врахуванням висновків суду правильним є визнання протиправним і скасування рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 25.03.2021 № 30 із зобов`язанням повторно розглянути заяву про призначення пенсії. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2022 року у справі № 200/9475/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 вересня 2022 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.В. Сіваченко