Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/790/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2022 р. Справа №909/790/21 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г., секретар судового засідання Процевич Р. явка учасників справи: від позивача: Юрчишина О.М. - адвокат (довіреність б/н від 16.10.2020) від відповідача: не з`явилися розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Перегінець Леоніда Володимировича (вх. № 01-05/1268/22 від 10.06.2022) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2022 року (суддя Шкіндер П.А., повний текст рішення складено 16.05.2022, м. Івано-Франківськ) за позовом акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк", м. Івано-Франківськ до відповідача фізичної особи - підприємця Перегінець Леоніда Володимировича, м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 1 198 315,59 грн. ВСТАНОВИВ: короткий зміст позовних вимог. 11.08.2021 акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи - підприємця Перегінець Леоніда Володимировича (надалі ФОП Перегінець Л.В.) про стягнення заборгованості в сумі 1 198 315,59 грн. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору еквайрингу № 95-1807/2019/0143 від 18.07.2019, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість у розмірі 1 198 315,59 грн. Правовою підставою позову зазначає ст.ст. 6, 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627, 629, 1066, 1068 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 20, 24, 162, 193, 230, 231 ГК України Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2022 позов АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ФОП Перегінець Л.В. про стягнення заборгованості в сумі 1 198 315, 59 грн. задоволено частково. Стягнуто з ФОП Перегінець Л.В. на користь АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк", 1 102 665,74 грн. з них заборгованість - 958 437,01 грн., інфляційні втрати 107 344,94 грн., 3% річних у розмірі 36 883,79 грн. та 16 539,98грн. судового збору. В частині стягнення 95 649,85 грн. - відмовлено Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу на рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що: -необгрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем доведено факт понесення збитків; -помилковим є висновок місцевого господарського суду, що оскаржені операції було зазначено як шахрайські згідно правил міжнародної платіжної системи (далі - МПС) Visa та Маster Cart; -позивачем не долучено жодних первинних документів на підтвердження повернутих сум банкам-емітентам та понесених банком збитків; -місцевим господарським судом не надано оцінку тому, що банк здійснив відшкодування на користь банку-емітента (відсутні розрахункові документи, що підтверджують здійснення безготівкового платежу або списання коштів з рахунку банку в національній валюті; -місцевий господарський суд не дослідив Інструкцію по обслуговуванню платіжних карток та платіжних систем та Правила міжнародних платіжних систем. Узагальнені заперечення позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач додатково зазначив, що через сайт «Booking» від імені фізичних-осіб нерезидентів (клієнтів банків-нерезидентів Royal bank of Canada, The Toronto-Dominion Bank (надалі банки-емітенти) Відповідач, бронював номери в готелі «Welland» шляхом ручного внесення даних ЕПЗ (електронно-платіжних засобів) іноземних громадян у платіжний термінал, а отримані кошти переводилися на рахунок ФОП Перегінця Л.В., який відкритий в ПАТ «АКБ «Львів» та використовувалися ним на власний розсуд. Оскільки рахунок відповідача був відкритий у комерційному банку АКБ «Львів», позивач не мав можливості здійснювати моніторинг руху коштів по рахунку клієнта та його блокування. Також, позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача відбулось незаконне використання інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу без його фізичного пред`явлення, що свідчить про відповідальність відповідача за проведення цієї операції. 06.09.2022 на адресу суду від апелянта (ФОП Перегінець Л.В.) надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи. Розглянувши подане клопотання та заслухавши доводи і міркування присутнього у судовому засіданні представника позивача, апеляційний суд протокольною ухвалою від 07.09.2022 відмовив в задоволенні поданого клопотання з підстав викладених в протокольній ухвалі суду. У судове засідання 07.09.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, а тому враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду визначені ч. 1 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності. Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності третьої особи, що не з`явилася повторно за наявними в справі доказами. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої підлягає залишенню без змін. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини. 18.07.2019 між публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі керуючого ТВБВ № 10008/0143 філії - Івано-Франківське обласне управління АТ «Ощадбанк» та ФОП (фізичною особою-підприємцем) Перегінцем Леонідом Володимировичем (надалі - Торговець, Відповідач) укладений Договір на еквайрингове обслуговування за № 95-1807/2019/0143 (надалі - Договір) за умовами якого торговець зобов`язується приймати до оплати платіжні картки платіжних систем, а еквайр зобов`язується забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування торговця та проведення розрахунків за операціями, які здійснені між торговцем та держателями з використанням платіжних карток. Відповідно до п. 2.1 цей договір регулює порядок взаємодії між торговцем і банком під час проведення платежів і розрахунків за операціями, здійсненими з використанням електронного платіжного засобу (ЕПЗ) відповідної платіжної системи (ПС) під час оплати товарів, робіт та/або послуг торговця в торгових точках торговця - (здійснення еквайрингу). За договором торговець отримує право приймати в торгових точках торговця до оплати ЕПЗ в якості рівноцінного платіжного засобу за товари, роботи та/або послуги за процедурою, що визначена в договорі. Банк, за комісійну винагороду, що сплачує Торговець, забезпечує на умовах договору обробку документів і перерахування коштів на поточний рахунок торговця за операціями, які були проведені з використанням ЕПЗ за допомогою устаткування банку (п. 2.2 договору). Згідно п.3.2.1 договору торговець зобов`язаний проводити операції з використанням ЕПЗ тільки після одержання Коду Авторизації від Процесингової системи. Торговець зобов`язаний в торгових точках приймати ЕПЗ як платіжний засіб, рівноцінний готівці, використовуючи ті самі ціни та умови оплати у валюті платежу, що і при оплаті готівкою (п. 3.2.2 договору). Згідно з п. п. 3.2.5, 3.2.6 договору торговець зобов`язаний при здійсненні платежу з використанням ЕПЗ суворо дотримуватись вимог Інструкції у частині перевірки та ідентифікації ЕПЗ. Не приймати ЕПЗ до оплати у випадках, наведених в Інструкції. Відповідно до порядку і умов розрахунку, банк здійснює перерахування коштів на поточний рахунок торговця, зазначений торговцем в заяві про приєднання, не пізніше 1 (одного) банківського дня з дня надходження до банку звітів торговця про проведені операції з використанням ЕПЗ під час здійснення еквайрингу за винятком операцій, які визнаються недійсними операціями. Відповідно до розділу 1 договору недійсна операція - операція що визнана Банком недійсною після проведеної перевірки обставин здійснення такої операції на підставі правил ПС з урахуванням наданих торговцем пояснень та документів з приводу такої операції, та має одну з наступних ознак, в тому числі: -операція відбувалася та/або оформлювалась з порушенням умов договору чи Інструкції; - виявлено використання або спроба використання ЕПЗ на чуже ім`я (наявна інформація, що законний держатель ЕПЗ не брав участі в здійсненні операцій); Відповідно до п.9.1 договору, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства України та умов договору. Торговець сплачує банку пеню, в т.ч. за несвоєчасне повернення платежу банку на вимогу останнього, в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 9.6 договору). Згідно з п. 9.10 договору підтверджені документально реальні збитки, спричинені банку неправомірними діями торговця, в т.ч. його персоналу, а також пов`язані з проведенням у торгових 4 точках торговця операцій з ЕПЗ, банк має право в безумовному порядку в повному обсязі здійснювати утримання з поточних чи наступних перерахувань коштів за операціями з ЕПЗ на користь Торговця. Міжнародна платіжна система (МПС) платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу. Відповідно до Правил міжнародних платіжних систем (далі - МПС) Visa та Маster Cart та/або у зв`язку з виконанням цього договору, з торговця можуть бути стягнуті кошти в сумах-здійснених між торговцем та держателями операцій з використанням ПК, у тому числі шахрайських операцій, недійсних операцій та кредитових операцій. Зазначені кошти списуються платіжними системами з еквайра та повинні бути відшкодовані еквайру торговцем та/або стягуються з торговця безпосередньо еквайром на користь держателів ПК - клієнтів еквайра (без участі платіжних систем). Торговець зобов`язується сплатити/відшкодувати на користь еквайра суми коштів за зазначеними операціями, а також сплатити всі витрати еквайра, пов`язані зі здійсненням відповідних платежів (в тому числі, але не обмежуючись, комісії інших банків, Платіжних систем, пов`язані з переказом/поверненням таких коштів, купівлею іноземної валюти). Судами встановлено, що в серпні 2019 року у TCП GRK Termanal ID 50802499, який встановлено в Готельно-ресторанному комплексі «Welland» за адресою: м. Яремче, вул. Івана Франка, 12/1 (власник-фізична особа Перегінець Л.В.) зафіксовано підозрілі транзакції та були виявлені вхідні чарджбеки від зарубіжних банків-емітентів з кодами опротестування. Тerminal ID 50802499, встановлено в Готельно-ресторанному комплексі «Welland» за адресою: м. Яремче, вул. Івана Франка, 12/1, власником якого є Перегінець ЛВ. Відповідно до листа за № 53/2-28/4753 від 13.09.2019 департамент електронної комерції та платіжних засобів повідомив філію - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк", департамент безпеки, департамент Бек-офісу та Управління торгового еквайрингу про те, що у ТСП GRK Wellland (Terminal ID 50802499, контракт 080-С-732990, FOR PEREGINETS LEONID VOLODYMYRO) зафіксовано підозрілі транзакції (т. 1 а.с. 24) За результатами детального аналізу також виявлено вхідні чарджбеки від зарубіжних банків-емітентів. Просили терміново провести позапланову перевірку ТСП. Проаналізувавши проведені операції по платіжних картках, 13.09.2019 в готелі «Welland» було призупинено надання послуг торгового еквайрингу до з`ясування легітимності проведених операцій (термінал заблоковано). Відповідно до листа за №108/14-07/8/287 від 30.09.2019, філія - Івано-Франківського обласного управління АТ "Ощадбанк" повідомила процесинговий центр, департамент електронної комерції та платіжних засобів та департамент банківської безпеки, що в ході перевірки за листом за № 53/2-28/4753 від 13.09.2019, встановлено: адміністратор готелю користувався даними сайту, що надходили з системи «Вооking», не перевіривши відключення системи оплати через сайт (т. 1 а.с. 25). Також, перевіркою служби безпеки позивача було встановлено, що через «Booking» від імені фізичних осіб-нерезидентів (клієнтів банків-нерезидентів Royal bank of Canada, The Toronto - Dominion Bank) відповідач бронював номери в Готельно-ресторанному комплексі «Welland» шляхом ручного внесення даних ЕПЗ (електронно-платіжних засобів) іноземних громадян у платіжний термінал, а отримані кошти переводилися на рахунок ФОП Перегінця Л.В., який відкритий в ПАТ «АКБ «Львів» та використовувалися ним. Банк отримав чарджбеки від двох банків-емітентів (Royal bank of Canada, The Toronto - Dominion Bank). Вони стверджують, що їх клієнти не приймали участі в трансакціях, а саме вказують «Certification that the cardholder denies authorizing or participating in the dispute transaction» (т. 1 а.с. 30-64). Всього по ТСП «Welland», згідно даних відділу супроводження претензійної роботи з БПК управління супроводження операцій з платіжними картками департаменту бек-офісу АТ «Ощадбанк», зафіксовано 72 підозрілих (сумнівних) операцій, які одержали статус «шахрайські» АТ «Ощадбанк» завдано збитків на суму 958 437, 01 грн. Наведене підтверджується інформацією щодо проведених операцій, з використанням електронного платіжного засобі (ЕПЗ) відповідної платіжної системи (ПС) під час оплати товарів, робіт та/або послуг Перегінцем згідно договору на еквайрингове обслуговування за № 95-1807/2019/0143 від 18.07.2019 за період з 18.07.2019 по 13.09.2019 (72 операції) (т. 1 а.с. 65-83). Судами встановлено, що банк скерував до ФОП Перегінець Л.В. претензію за № 108/14/07/8/301 від 21.10.2019 про сплату заборгованості в розмірі 587 732,00 (т. 1 а.с. 21); претензію за № 108/14/07/8/47 від 05.03.2020 до ФОП Перегінець Л.В. про сплату заборгованості в розмірі 958 437,01 (т. 1 а.с. 22) та запит за № 108/14-07/8/93 від 18.06.2020 щодо надання підтверджуючих документів по спірній операції до ФОП Перегінець Л.В. (т. 1 а.с. 23), відповідно до якого просили протягом 5 днів надати документи, що пдтверджують проведення операції або спростувати факт неотримання переказу. Відповіді та належного реагування від відповідача не було. Відповідно до умов договору ФОП Перегінцю Л.В. встановлені обов`язки щодо повернення коштів, сплачених АТ «Ощадбанк» за опротестованими операціями, та визначена відповідальність за здійснення операцій за викраденими/підробленими ЕПЗ. При цьому Торговець зобов`язаний відшкодувати Банку збитки, розмір яких не може бути меншим, ніж загальна сума операцій. проведених за допомогою використання підробленого, викраденого ЕПЗ (який знаходиться в Стоп-списку) (пп. 6.8-6.11 та п. 9.7 договору). Предметом спору у даній справі є питання наявності підстав покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню збитків, завданих, як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором на еквайрингове обслуговування за № 95-1807/2019/0143 від 18.07.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 198 315,59 грн. Зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.15, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання. Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Судами встановлено, що укладений між сторонами договір еквайрингу № 95-1807/2019/0143 від 18.07.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Загальний порядок проведення переказу коштів (зокрема з використанням електронних платіжних засобів) у межах України визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) та Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням (далі - Положення № 705) (в редакціях чинних на момент виникнення правовідносин). Закон та Положення № 705 не визначають порядок оскарження (опротестування) переказів (сhargeback), ініційованих з використанням електронних платіжних засобів. Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» еквайринг - це послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі (п. 1.9. ст. 1 Закону). Відповідно до розділу 5 Положення "Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів", еквайринг у межах України здійснюється виключно юридичними особами-резидентами, що уклали договір з платіжною організацією платіжної системи. Еквайр зобов`язаний забезпечити технологічне, інформаційне обслуговування суб`єктів господарювання та інших осіб (далі - торговець) і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів, на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право торговцю приймати до оплати електронні платіжні засоби певної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені цим договором. Договір між еквайром і торговцем не повинен містити обмежень щодо приймання електронних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем. Відповідно до положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5 Закону). Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5 Закону). Відповідно до абзацу 3 пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) міжнародна платіжна система (МПС) - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу. Згідно з пунктом 9.2. статті 9 Закону платіжна система (крім внутрішньобанківської платіжної системи) діє відповідно до правил, установлених платіжною організацією відповідної платіжної системи. Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку. Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України. Претензійна робота по операціях, здійснених з використанням платіжних карт міжнародної платіжної системи Master Card ведеться на підставі Правил Master Card International Сhargeback Guide, що регламентують порядок вирішення спірних питань між банками-емітентами, з одного боку, і банками- еквайєрами, з іншого боку, з приводу транзакцій, учасниками яких вони є одночасно, а також внутрішніх нормативних документів банку з ведення претензійної роботи. Таким чином, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд не дослідив Інструкцію по обслуговуванню платіжних карток та платіжних систем та Правила міжнародних платіжних систем. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. За змістом ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Тобто, чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання. Отже, відповідач зобов`язаний довести, що від діяв правомірно, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню. З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що об`єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язання, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов`язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки з заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Судами встановлено, що: - протиправна поведінка боржника (відповідача), полягає у тому, що відповідач діяв поза межами правил сайту «Booking», здійснюючи ручне списання коштів через РOS -термінал встановлений йому згідно договору, без використання захищених каналів зв`язку, оскільки, бронював номери в готелі «Welland» шляхом ручного внесення даних ЕПЗ (електронно-платіжних засобів) іноземних громадян у платіжний термінал без їх особистої присутності, чим порушив умови договору; окрім того, торговець (відповідач) не надав авторизаційної форми з підписом держателів карток, в якій було б вказано дані платіжних карт та згода на безавторизаційні списання. Отже, відповідач діяв в супереч умов договору та вимог діючого законодавства; -наявність шкоди (збитки) 958 437,01 грн., кошти, що автоматично стягнуті з позивача на користь банків-емітентів. -протиправна поведінка відповідача спричинила наявність збитків позивачу, а звідси і доводиться причинний зв`язок між двома цими елементами. Відсутність вини доводить відповідач, проте ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено доказів відсутності вини відповідача, який покликається лише на її заперечення. За таких обставин, апеляційний господарський суд встановив склад цивільного правопорушення, за яке наступає відповідальність особи, що порушила зобов`язання. Слід зазначити, що з огляду на договірний характер заявлених до стягнення у цій справі збитків протиправність поведінки боржника або кредитора у договірних правовідносинах полягає у порушенні договірного зобов`язання. Судами встановлено, що відповідно до договору банком було забезпечено технологічне, інформаційне обслуговування ФОП Перегінця Л.В. та інших осіб і проведення розрахунків з ними за операції, які здійснені між торговцями та користувачами з використанням електронних платіжних засобів. Згідно заяви ФОП Перегінця Л.В., до вказаного POS-терміналу була встановлена функція «Ручний ввід», «Предавторизація» з можливістю ручного вводу даних банківських карток клієнтів, які мали б отримуватись Перегінцем Л.В. при замовленні бронювання номерів в готелі «Wellland» особисто, в тому числі й за допомогою системи інтернет бронювання «Booking.com». Функція «Предавторизація» дає користувачу POS-терміналу змогу зняття коштів шляхом ручного введення реквізитів банківської карти без її наявності. ФОП Перегінець Л. В. надав письмове підтвердження про те, що він бере на себе відповідальність за проведення вказаних операцій через РОS термінал. Встановлення терміналу в ТСП «Wellland» відповідало всім вимогам нормативних документів АТ «Ощадбанк», термінал був встановлений без порушень аутсорсинговою компанією «Принтек України Ел.Ел.Сі» згідно договору №1-FLMвід 01.03.2017 на обслуговування. Таким чином, судами встановлено, що відповідач діяв поза межами правил сайту «Booking», здійснюючи ручне списання коштів через РOS -термінал встановлений йому згідно договору, без використання захищених каналів зв`язку оскільки, бронював номери в готелі «Welland» шляхом ручного внесення даних ЕПЗ (електронно-платіжних засобів) іноземних громадян у платіжний термінал без їх особистої присутності, чим порушив умови договору. Звідси, спростовуються доводи апеляційної скарги про помилковість висновків місцевого господарського суду, що оскаржені операції було зазначено як шахрайські згідно Правил міжнародної платіжної системи (далі - МПС) Visa та Маster Cart, оскільки такі здійснювались без дозволу та фізичної присутності держателів карток. Спростовуючи доводи апелянта про те, що позивачем не долучено жодних документів на підтвердження повернутих сум банкам-емітентам та понесених банком збитків, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму (ч. 3 ст. 5 Закону). Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ч. 4 ст. 5 Закону). Також, в обгрунтування позовних вимог, позивачем подано роздруківку чарджбеку з кожної оскарженої (опротестованої) транзакції кожним клієнтом окремо (72 операції), крім того надано систематизований Банком повний перелік (претензій) оскаржених операцій Торговця (Довідка 1) з використанням коду 4837 для власників карток "Маster Cart Wordwide" (Маster Cart) та 10.3 для власників карт Visa International servic association (Visa), які відносяться до розділу шахрайських операцій. Крім цього, у відповіддях на запит документів з оскаржених операцій Торговець (відповідач) не надав авторизаційної форми з підписом держателів карток, в якій було б вказано дані платіжних карт та згода на безавторизаційні списання, які проводив в подальшому Торговець, так як залишаючи дані власних карток на ресурсі Booking.com, держателі карток погоджуються лише на списання через безпечний онлайн-платіж. У зв`язку з ненаданням Торговцем підтверджуючих документів, які доводили б правомірність транзакцій, відповідно Банком перелічені оскарження(опротестування) було прийнято, в розмірі опротестованих операцій банками-емітентами, чим підтверджено понесені збитки позивачем в сумі 958 437,01 грн. Також, позивачем надано перелік всіх операцій відшкодованих АТ «Ощадбанк» банкам -емітентам відповідно до правил МПС, що є доказом того, що держателі карток звертались до банків з приводу повернення коштів, так як звернення в системі Оmnitracker формуються автоматично згідно даних міжнародної платіжної системи. Наведене підтверджується Довідкою № 1 з переліком претензій з банківської системи OMNITRACKER виставлених банками-емітентами Royal Bank of Canada та The Toronto - Dominion Bank, де кожна з трансакцій опротестована клієнтами банків-емітентів (т. 1 а.с. 190). Судами встановлено, що списання коштів відбулося в національній валюті з рахунку банку, та проведена в наступному конвертація гривні на валюту банків-емітентів. З огляду на викладене, спростовуються доводи апеляційної скарги про необгрунтованість висновку місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено факт понесення збитків. Відповідно до вимогч.ч.2 ст.73 ГПК України доказами є письмові, речові та електронні докази. Згідно з ч.ч.1 та 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, враховуючи передбачений п. 6.8-6.11 та 9.7. договору обов`язок відповідача повернути на користь позивача суми коштів списані платіжною системою за зазначеними операціями, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків за недійсними операціями. Звідси апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідачем, в порушення умов п.3.2.18 договору, у серпні 2019 було здійснено 72 операції з порушенням вимог правил Міжнародної платіжної системи та списано з позивача, як банку - еквайра, відповідно до операційних правил МПС, відповідні суми проведених операцій без дозволу та фізичної присутності держателів карток. До предмету апеляційного оскарження не відносяться доводи апеляційної скарги щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 87 982,35 грн. за період з 19.03.2020 по 02.08.2021. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Вищенаведені обставини судом не встановлені, а тому перегляд в суді апеляційної інстанції здійснюється в межах доводів апеляційної скарги. Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 115 012,44 грн. інфляційних втрат та 36 883,79 грн. - 3% річних. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Здійснивши перерахунок нарахування інфляційних втрат та 3% пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 36 883, 79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 107 344,94 грн. за період з 19.03.2020 по 02.08.2021. Також апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 7 667,50 грн. інфляційних втрат. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заперечення позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 24 809,98 грн. (квитанція за № 0.0.2587016239.1 від 23.06.2022), сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього. Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Перегінець Леоніда Володимировича (вх. № 01-05/1268/22 від 10.06.2022) залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2022 у справі № 909/790/21 залишити без змін. Судовий збір у розмірі 24 809,98 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий-суддя С.М. Бойко Судді Т.Б. Бонк Г.Г. Якімець Повний текст постанови складено 09.09.2022