Постанова 4873 № 910/5353/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" серпня 2022 р. Справа№ 910/5353/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Яковлєва М.Л. Куксова В.В. при секретарі Гончаренку О.С. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.08.2022 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 (суддя Паламар П.І., повний текст рішення складено 26.01.2022) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 11 965 877,65 грн ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, а саме - 11946240 грн. боргу, 19637,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 801-2 від 21.09.2020 щодо оплати наданих послуг. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імекс Мінералс» 11946240 грн. боргу, 19637,65 грн. три проценти річних з простроченої суми, 179488,16 грн. витрат по оплаті судового збору. Суд дійшов висновку, що акт здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31.10.2020 підтверджує належне надання позивачем відповідачу послуг вартістю 11946240 грн. за спірним договором, при цьому доказів належної оплати за договором суду не надано, а отже оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за договором, то позов підлягає задоволенню. Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Імекс Мінералс» про стягнення з АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» заборгованості та штрафних санкцій на суму 11 965 877,65 грн. Апелянт вважає, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - суд, відмовивши в проведенні експертизи, повинен був самостійно визначити перелік питань експерту, а без проведення експертизи встановлення всіх обставин у справі неможливе; - позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт виконання робіт/надання послуг у жовтні 2020, а тому позовні вимоги є безпідставні; - суд не звернув увагу на докази неможливості виконання позивачем робіт, зазначених в акті здачі - приймання наданих послуг №2691 від 31.10.2020. 14.02.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В. На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/5353/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 21.02.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/5353/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду. 04.05.2022 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали вказаної справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі №910/5353/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.07.2022. 18.07.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 клопотання Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» про відкладення розгляду задоволено та відкладено розгляд справи за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 на 17.08.2022. 26.05.2022 до канцелярії суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні, зазначаючи зокрема наступне: - у задоволенні клопотання відповідача щодо призначення експертизи було обґрунтовано відмовлено, виходячи з наявних у справі доказів; - усі передбачені договором первинні документи були належним чином оформлені та надані суду в підтвердження заявлених вимог. В судове засідання 17.08.2022 з`явилися представники учасників справи та надали свої пояснення. Представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з урахуванням поданого відзиву та просив відмовити в її задоволенні. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладено договір № 801-2 про надання послуг від 21 вересня 2020 р., згідно з умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу послуги щодо добування інших корисних копалин і розроблення кар`єру (код за ДК 021:2015 45110000-1 - Руйнування та знесення будівель і земляні роботи (Допоміжні послуги щодо добування інших корисних копалин і розроблення кар`єру), а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги на умовах договору. Згідно п.п. 1.2., 1.3. договору допоміжні послуги щодо добування інших корисних копалин і розроблення кар`єру включають в себе комплекс робіт: видобувних та розкривних робіт, рекультиваційних та планувальних, виймально-вантажних, формування дамб, відвалів, відкосів, переміщення ґрунту, відвалоутворення, догляд технологічних доріг, пило пригнічення, чищення кузовів автотранспорту, тощо. Орієнтовний обсяг надання допоміжних послуг щодо добування інших корисних копалин і розроблення кар`єру складає 650000 м3 розробки грунту з транспортуванням на відстань 2,5 км. Загальна суму договору відповідно до умов п. 2.1. договору складає 26520000 грн. з урахуванням ПДВ та включає в себе суму вартості всіх послуг, що підлягають наданню в період дії договору. Ціна на послуги сформована у відповідності до протоколу погодження договірної ціни (Додаток 3 до договору), яка розрахована згідно до розрахунку вартості допоміжних послуг щодо добування інших корисних копалин і розроблення кар`єру (Додаток 1 до договору), та є невід`ємною частиною договору. Оплата за надані допоміжні послуги з розроблення кар`єру розраховується за 1 м3 розробки ґрунту з транспортування на відстань до 2,5 км. Калькуляція вартості розробки ґрунту з транспортуванням на відстань до 2,5 км за 1 м3 викладена в Додатку 2 до договору, який є невід`ємною частиною договору (п.п. 2.2., 2.3. договору). Згідно з п. 2.5. договору оплата послуг здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів замовником на поточний рахунок виконавця. Оплата послуг здійснюється впродовж 90 банківських днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг. Строк дії договору відповідно до умов п.п. 12.1., 12.2. договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 р. Закінчення строку дії договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов`язань по договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Згідно з п.п. 3.2.1., 5.2.-5.5. договору замовник зобов`язаний прийняти надані послуги, якщо надані послуги відповідають умовам договору та підписати відповідний акт протягом п`яти робочих днів з моменту його надання. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг. Приймання-передача наданих послуг оформлюється актом, підписаним уповноваженими особами та скріпленого печатками. У випадку мотивованої відмови від прийняття послуг, замовник у зазначений строк передає виконавцю в письмовій формі перелік своїх претензій із вказівкою причин відмови в прийнятті наданих послуг. Виконавець усуває допущені ним недоліки за свій рахунок у строки, погоджені сторонами з урахуванням претензій замовника. Днем прийому наданих послуг є день підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг у двосторонньому порядку. У випадку не надходження мотивованої відмови від підписання акту здачі-приймання наданих послуг у строки встановлені даним договором такий акт вважається підписаним сторонами, а послуги у свою чергу вважаються прийнятими замовником без зауважень і заперечень. Акт здачі-приймання наданих послуг є підставою для здійснення розрахунку за надані послуги відповідно до договору. Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що актом здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31.10.2020 підтверджується факт виконання позивачем у жовтні 2020 р. робіт за договором вартістю 11946240 грн, однак всупереч умов договору відповідач не оплатив вказані послуги, заборгувавши станом на 31.03.2021 11946240 грн. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на недоведеність факту надання послуг за договором, зокрема зазначаючи, що листом № 866/17-12 від 17 грудня 2020 р. було відкликано підпис головного інженера Рябініна О.І. філії «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» під актом здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31 жовтня 2020 р., а тому за твердженнями відповідача указаний акт не відображає зміст та обсяг господарської операції та не підтверджує ділової мети угоди, а зазначена позивачем у акті здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31 жовтня 2020 р. номенклатура послуг не відповідає номенклатурі, зазначеній останнім у податковій накладній № 2672 від 31 жовтня 2020 р. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. За змістом статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. У той же час, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до частини 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегією суддів перевірено матеріали справи та встановлено, що наявною в матеріалах справи копією акту здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31 жовтня 2020 р підтверджується факт виконання позивачем у жовтні 2020 р. робіт за договором вартістю 11946240 грн. Суд наголошує, що доводи апелянта про недоведеність позивачем виконання робіт є необґрунтованими та такими, що спростовуються наданими позивачем у справу доказами, зокрема переліками спеціалізованої техніки, даними GPS трекінгів та геолокацій з роботи цієї техніки, узгодженим з відповідачем переліком працівників на ділянці «Північ» кар`єру №

7. Як пояснював позивач, працівники мешкали на території кар`єру у вахтових будинках і необхідності переміщувати техніку не було, в контексті чого суд зауважує, що та обставина, що працівники не перетинали пропускний пункт, не може свідчити про невиконання позивачем робіт за договором. Щодо доводів апелянта стосовно того, що головним бухгалтером його товариства не було прийнято до обліку та відкликано підпис під актом здачі-приймання наданих послуг у зв`язку із відсутністю документів, що підтверджують зміст та облік господарської операції судова колегія звертає увагу на наступне. Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Судом перевірено, що наданий позивачем первинний документ акт здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31 жовтня 2020 р., складений на виконання договору № 801-2 про надання послуг від 21 вересня 2020 р., містить всі обов`язкові реквізити, передбачені вищевказаними приписами законодавства, про що зазначив також суд першої інстанції. При цьому, судом також враховано твердження відповідача щодо проведення дисциплінарного розслідування, у т.ч. до головного інженера Рябініна О.І., який підписав акт здачі-приймання наданих послуг, однак як обґрунтовано зауважив суд першої інстанції, відповідачем всупереч вимог ст. 74 ГПК України суду не надано доказів вжиття будь-яких заходів до працівників товариства відповідача після вказаних обставин. Відтак, доводи та заперечення відповідача стосовно акту здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31.10.2020 колегією суддів відхиляються як необґрунтовані. Крім того, відповідачем не надано також доказів виконання спірних робіт власними силами відповідача, а також наявності договірних відносин на виконання спірних обсягів робіт іншою аніж позивачем особою. Доводи апелянта стосовно того, що суд, відмовивши в проведенні експертизи, повинен був самостійно визначити перелік питань експерту, а без проведення експертизи встановлення всіх обставин у справі неможливе колегія суддів сприймає критично, оскільки судом першої інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи з тих підстав, що запропоновані для вирішення експертизи питання не стосуються предмету спору. Крім того, наведені доводи не впливають на зроблені вище висновки суду з огляду на обставини справи та наявні в матеріалах справи докази на їх підтвердження в їх сукупності. Таким чином, судова колегія визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що акт здачі-приймання наданих послуг № 2691 від 31 жовтня 2020 р. підтверджує належне надання позивачем відповідачу послуг вартістю 11946240 грн. за спірним договором. Водночас, судова колегія наголошує, що доказів належної оплати за договором матеріали справи не містять. Відповідно до зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, порушенням відповідачем зобов`язання за договором є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Згідно з частиною 1 статті 230 та частиною 6 статті 232 ГК України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. За приписами ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Підсумовуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 625 ЦК України 11946240 грн. боргу та 19637,65 грн. трьох процентів річних з простроченої суми з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання по оплаті за договором та не надано належних та допустимих доказів на спростування вказаного. Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/5353/21 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/5353/21 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2022. Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді М.Л. Яковлєв В.В. Куксов