Постанова 4815 № 569/2167/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2022 року м. Рівне Справа № 569/2167/21 Провадження № 22-ц/4815/1032/22 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Ковальов І.М. Рішення суду першої інстанції ухвалено (вступна і резолютивна частини) об 11 год.18 хв. 01 червня 2022 року у м. Рівне Рівненської області Дати складення повного тексту: не зазначено. Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, в с т а н о в и в : У січні 2021 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Мотивуючи свої вимоги, зазначав, що є власником автомобіля AUDI А6, номерний знак НОМЕР_1 , який 27 вересня 2020 року був пошкоджений, а саме: було подерте лакофарбове покриття, пошкодженні фари та інші деталі кузова. Зважав на те, що його автомобіль був обладнаний технічним засобом, що має функцію відеозапису в автоматичному режимі, зокрема, здійснює відеофіксацію подій тоді як по автомобілю завдаються удари. З відповідного відеозапису було видно, що малолітня дитина завдавала удари по автомобілю позивача. Після виклику поліції було встановлено особу малолітнього - ОСОБА_3 , а щодо його батька було складено протокол серії ВАБ № 340108 від 15 жовтня 2020 року щодо порушення ч.1 ст. 184 КУпАП. 29 жовтня 2020 року Рівненським міським судом Рівненської області у справі № 569/17176/20 прийнято постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, а саме ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Тому, на переконання позивача, було встановлено, що пошкодження його автомобіля зумовлено неналежним вихованням батьками малолітнього сина - ОСОБА_3 . Вважав, що відповідно до ч.1 ст. 1178 ЦК України, завдана малолітньою особою повинна відшкодовуватись її батьком. Оскільки шляхом досудового врегулювання дійти згоди з відшкодування завданої шкоди, внаслідок ушкодження автомобіля, сторони не змогли, тому задля визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності. 22 грудня 2020 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було складено звіт № 000110/2020 про оцінку матеріального збитку автомобіля позивача, де зазначено, що матеріальний збиток складає 22 138,16 грн. З наведених мотивів просив стягнути з ОСОБА_1 22 138,16 грн. та судові витрати в розмірі 7 408 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 22 138,16 грн. та понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 908,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн., витрати за авто-товарознавче дослідження в розмірі 2 500,00 грн. На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. На обґрунтування апеляційної скарги зазначалось, що взяті судом до уваги такі докази, як копії постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківського обов`язку щодо виховання дитини, протоколу про адміністративне правопорушення та письмові пояснення відповідача, що не підтверджують факту пошкодження автомобіля позивача малолітнім ОСОБА_3 . На думку відповідача, заподіяти автомобілю такої шкоди, на яку посилається позивач, малолітня дитина жодним чином не могла. Зважав на те, що його пояснення в справі надавались зі слів дитини і обставин події, з якою позивач пов`язує заподіяння шкоди, були не відомі. Тобто такі пояснення не підтверджують ні факту пошкодження автомобіля позивача сином заявника, ні характеру таких пошкоджень. Звертав увагу на те, що від дати події - 27 вересня 2020 року до дати огляду автомобіля спеціалістом - 22 грудня 2020 року пройшов значний час, протягом якого автомобіль експлуатувався і міг бути пошкодженим. Також відсутні будь-які докази щодо того, в якому стані був автомобіль до події. Відтак, суду не було надано доказів причинного зв`язку між діями дитини та пошкодженнями автомобіля. З викладених міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове - про відмову в позові. У поданому відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги. Як з`ясовано судом позивач є власником автомобіля марки AUDI, номерний знак НОМЕР_1 , 2003 року випуску, чорного кольору. Спірні правовідносини виникли між сторонами з того приводу, що позивач виявив на своєму автомобілі пошкодження, які, на його переконання, були завдані 27 вересня 2020 року малолітнім сином відповідача, що підтверджується відеозаписом з встановленого на автомобілі спеціального технічного засобу. Тому батьки дитини повинні відшкодувати завдану шкоду. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 жовтня 2020 року в справі №569/17176/20 визнано ОСОБА_1 - батька малолітньої дитини, що завдавала удари по автомобілю позивача, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП. З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 15 жовтня 2020 року у відповідній справі видно, що ОСОБА_1 неналежно виконував батьківські обов`язки по догляду за малолітнім сином ОСОБА_3 , 2013 року народження, за місцем проживання. В поясненнях особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, вказувалося про те, що 11 жовтня 2020 року син відповідача повідомив йому, що пошкодив автомобіль AUDI, який перебував поблизу будинку по АДРЕСА_1 . Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлені вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростованими представником відповідача належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають до задоволення. Між тим, з таким висновком апеляційний суд не згоден. Так, відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Частинами першою, четвертою ст. 1178 ЦК України встановлено, що шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди як з вини батьків (усиновлювачів) або опікуна, так і з вини закладів або особи, що зобов`язані здійснювати нагляд за нею, батьки (усиновлювачі), опікун, такі заклади та особа зобов`язані відшкодувати шкоду у частці, яка визначена за домовленістю між ними або за рішенням суду. Положеннями частини другої ст. 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зважаючи на зміст статті 1166 ЦК України цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини у заподіянні шкоди. За загальним правилом відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення виключає настання цивільної відповідальності. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Разом з цим частиною першою ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною третьою ст. 12, частинами першою, п`ятою, шостою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст.ст. 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності. Позивачем за результатами розгляду справи в суді попередньої інстанції, а також перегляду справи апеляційним судом, не було доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинення сином відповідача збитків та причинно-наслідковий зв`язок між діями дитини та понесеними збитками. Наявними в справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постановою суду про при визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, не підтверджується факту заподіяння його сином будь-яких ушкоджень автомобілю позивача та їх характеру, локалізації пошкоджень. Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема, прізвища, адреси потерпілих, інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Як відомо за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення потерпілих та факту заподіяння матеріальної шкоди не встановлено. Сам по собі факт притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не спонукає до покладення на нього обов`язку з відшкодування заявленої позивачем шкоди. Надані ОСОБА_2 фото та відеозапис свого автомобіля викликають сумніви про можливість заподіяння таких пошкоджень малолітньою дитиною за обставин, на які вказує позивач, та не підтверджує вартість заподіяної шкоди саме у пред`явленому розмірі. Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув, що унеможливлює чинність оскаржуваного рішення. Мотивом для прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2022 року. Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк С.С. Шимків