Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/4943/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5129/22 Справа № 201/4943/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В., за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним,- В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ КБ Приватбанк про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є опікуном недієздатної племінниці ОСОБА_2 (особа з інвалідністю II групи з дитинства) на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2015 року. У лютому 2017 року вона отримала від Деснянського районного суду м. Києва копію позову АТ КБ Приватбанк про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2013 року. З позову вбачається, що ОСОБА_2 уклала з АТ КБ Приватбанк договір б/н від 06 грудня 201З року та отримала кредит у розмірі 18300 грн. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань за договором банк звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначала, що ОСОБА_2 за станом свого здоров`я на час укладення договору не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки страждає на стійке психічне захворювання, перебуває на обліку у психоневрологічному диспансері. Саме через психічну хворобу рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року у справі № 754/9591/14-ц ОСОБА_2 визнана недієздатною. Таким чином, оспорюваний договір позивач вважає недійсним, оскільки він укладений всупереч волі та загальних засад ЦК України. На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним кредитний договір б/н укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк 06 грудня 2013 року. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнано недійсним кредитний договір б/н від 06 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк. Стягнуто з АТ КБ Приватбанк на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ Приватбанк просить рішення суду від 20 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Литвинець Ю.В. зазначає, що апеляційна скарга АТ КБ Приватбанк є безпідставною та не підлягає задоволенню. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ Приватбанк залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року залишено без змін (т.3 а.с.26-29). Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу АТ КБ Приватбанкзадоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання АТ КБ Приватбанк про призначення повторної судової психіатричної експертизи та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року скасовано. Передано справу № 201/4943/17 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2021 року втрачають законну силу (т.3 а.с.74-79). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору. За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 статті 638 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтею 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц зазначено, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до пункту 2 частини першої статті 145 ЦПК України 2004 року (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року (стаття 89 ЦПК України). Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України 2004 року, частина 6 статті 81 ЦПК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України: від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14. Такі правові висновки є незмінними. З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи з дитинства (т.1 а.с.15). Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2014 року, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Києва, яка зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , але проживає за адресою: АДРЕСА_2 , недієздатною (т.1 а.с. 6, 7). Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2015 року у справі №336/5034/15-ц за заявою ОСОБА_1 про призначення опікуна, яке набрало законної сили, встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її опікуном (т.1 а.с.8). Суду було надано копію договору б/н у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 06 грудня 2013 року, укладеного між АТ КБ Приватбанк та ОСОБА_2 (т.2 а.с.211, 212). Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами у цій справі, ОСОБА_1 , яка є опікуном ОСОБА_2 , посилалася на те, що у лютому 2017 року отримала від Деснянського районного суду м.Києва копію позову АТ КБ Приватбанк про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2013 року. З вказаного позову вбачається, що ОСОБА_2 уклала з банком договір б/н від 06 грудня 2013 року та отримала кредит у розмірі 18 300 грн. (т.1 а.с.3, 19, 20). Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2018 року у цій справі задоволено клопотання представника позивача задоволено. Призначено у справі судову психіатричну експертизу, виконання якої доручити експертам КЗ Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької області (м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10 а). На вирішення експертів поставлено наступне запитання: 1.Чи страждала ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору від 06 грудня 2013 року психічною хворобою або недоумством, внаслідок чого не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними? Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за відмову від дачі висновку та дачу завідомо не правдивого висновку по ст. 384, 385 КК України. В розпорядження експертів надано цивільну справу. Експертне дослідження провести за матеріалами цієї цивільної справи та наданими документами в найкоротші терміни. Для проведення вказаної експертизи витребувано із Деснянського районного суду м. Києва матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання особи недієздатною (№ 754/9591/14-ц). Витрати віднести за рахунок держави (т.1 а.с.196). Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №383 від 17 вересня 2020 року ОСОБА_2 , 1984 року народження, на момент укладання кредитного договору б/н від 06 грудня 2013 року виявляла ознаки психічного розладу у вигляді легкої розумової відсталості (в ступені вираженої дебільності згідно МКХ-9) з порушенням поведінки та з частими поліморфними нападами. Внаслідок чого вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними (т.2 а.с.160-167). Отже, оскаржуваний позивачем кредитний договір б/н від 06 грудня 2013 року було укладено АТ КБ Приватбанк з ОСОБА_2 , яка на час укладення оскаржуваного договору, виявляла ознаки психічного розладу, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ Приватбанк про визнання недійсним кредитного договору б/н від 06 грудня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк. Доводи апеляційної скарги про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог, оскільки висновок судово-психіатричного експерта викликає сумніви в його правильності, повнота експертного дослідження недостатня є безпідставними та жодними належними доказами у справі не підтверджуються. Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду є необгрунтованими. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова