Ухвала КАС ВС № 990/126/22

УХВАЛА 06 вересня 2022 року м. Київ справа №990/126/22 адміністративне провадження № П/990/126/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шевцової Н. В., суддів: Білак М. В., Смоковича М. І., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевської О. Р., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Етичної ради (далі - відповідач), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Етичної ради щодо реагування на заяву позивача; - зобов`язати зняти кандидатуру до Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 з розгляду Етичною радою. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 вересня 2022 року для розгляду прави №990/126/22 визначено колегію суддів у складі: судді-доповідача - Шевцову Н. В., суддів: Білак М. В., Смоковича М. І., Мельник-Томенко Ж. М., Жука А. В. 05 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву Жука Андрія Володимировича про самовідвід судді у справі №990/126/22. Відведено суддю Жука Андрія Володимировича від розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. 06 вересня 2021 року розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1372/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з постановленням Верховним Судом 05 вересня 2022 року ухвали № П/990/126/22 про відведення судді Жука А.В. від розгляду матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії у справі № 990/126/22. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів: Білак М. В., Смоковича М. І., Мельник-Томенко Ж. М., Радишевську О. Р. Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачені питання, які з`ясовує суддя після одержання позовної заяви, серед яких, зокрема чи подано її з дотриманням правил підсудності. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, Верховний Суд дійшов висновку про передачу цієї позовної заяви за підсудністю з огляду на наступне. Так, відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Відповідно до частини першої статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою-четвертою цієї статті. Частиною четвертою статті 22 КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою. Відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року № 1635-IX установлено, що всі справи, пов`язані з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), проводять оцінювання членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення), оцінювання членів Вищої ради правосуддя підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції та Великій Палаті Верховного Суду як суду апеляційної інстанції. Згідно з частиною третьою розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо рішень, дій чи бездіяльності органів, які оцінюють членів Вищої ради правосуддя відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя". За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя складається з двадцяти одного члена, з яких десятьох - обирає з`їзд суддів України з числа суддів чи суддів у відставці, двох - призначає Президент України, двох - обирає Верховна Рада України, двох - обирає з`їзд адвокатів України, двох - обирає всеукраїнська конференція прокурорів, двох - обирає з`їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ. Голова Верховного Суду входить до складу Вищої ради правосуддя за посадою. Статтею 9 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Етична рада утворюється з метою сприяння органам, що обирають (призначають) членів Вищої ради правосуддя, у встановленні відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності. Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» від 14 липня 2021 року№ 1635-IX установлено, що Етична рада протягом шести місяців з дня затвердження її персонального складу одноразово здійснює оцінювання відповідності членів Вищої ради правосуддя (крім Голови Верховного Суду), обраних (призначених) на посаду члена Вищої ради правосуддя до набрання чинності цим Законом, критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя. Таким чином, виходячи із зазначених приписів законодавства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З`їзду суддів України, Президента України, Верховної Ради України, З`їзду адвокатів України, Всеукраїнської конференції прокурорів та З`їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ щодо питань обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя та рішень, дій чи бездіяльності Етичної ради щодо питань оцінювання членів Вищої ради правосуддя. Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік суб`єктів владних повноважень, які можуть бути відповідачами у справах та відповідні правовідносини з ними, що підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. При цьому за висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі №9901/145/20 право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Особливості провадження у справах зазначеної категорії визначено статтею 266 КАС України. Отже, за загальним правилом судами, які вирішують адміністративні справи у першій інстанції, є місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні та окружні адміністративні суди), і лише у встановлених процесуальним законом випадках певні категорії спорів підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. ОСОБА_1 заявлено позов до Етичної ради, тобто до суб`єкта оскарження, який відсутній у переліку, наведеному у статті 22 КАС України, а також щодо правовідносин, які не визначені пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» та частиною третьою розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Етичної ради щодо розгляду його заяви та зобов`язання вчинити певні дії не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції. Статтею 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції". Отже, звертаючись з даним позовом до Верховного Суду як суду першої інстанції позивачем порушено визначені КАС України правила інстанційної підсудності. У той же час, за змістом статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Отже, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що окружним адміністративним судам підсудні спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень дій чи бездіяльності. При цьому, як правило, такі спори вирішуються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, але не виключно. Позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду Згідно із частиною п`ятою статті 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу. Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду порушено правила інстанційної підсудності, позовну заяву слід передати за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача ( АДРЕСА_1 ) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. При цьому, позивачу роз`яснити, що такий не позбавлений права на вирішення цього спору адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Верховний Суд зазначає, що питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України, в тому числі права особи встановленого законом на звернення з позовом, не вирішувалось, оскільки таке має вирішуватися компетентним на те судом. Керуючись статтями 20, 22, 25, 29, 171, 243, 294 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Позовну заяву ОСОБА_1 до Етичної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії передати за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Надіслати ОСОБА_1 копію ухвали про передачу його позовної заяви за підсудністю. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або закінчення строку на апеляційне оскарження. Судя-доповідач: Н. В. Шевцова Судді: М. В. Білак М. І. Смокович Ж. М. Мельник-Томенко О. Р. Радишевська