Постанова 4854 № 420/17510/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/17510/21 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог від 20.09.2021 року по справі № 420/16895/21 просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо: не виплати грошової компенсації при звільненні за невикористану відпустку за 2019 рік у кількості 22 діб; - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2019 рік у кількості 22 доби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з включенням індексації грошового забезпечення із відрахуванням раніше проведеної виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.12.2020 року №1711 о/с його звільнено зі служби в поліції. Разом з тим, під час проходження служби позивач не використав повністю відпустку яка була йому передбачена у 2019 році, а отже при звільненні він мав право отримати компенсацію за невикористаний час відпустки за 22 дні за невикористану відпустку за 2019 рік, яка виплачена не була. Крім того, при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач не включив в її розрахунок індексацію грошового забезпечення. Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що позивачу виплачена компенсацію за невикористану відпустку, а саме за 45 діб невикористаної щорічної відпустки, з врахуванням відпустки за рік звільнення. Стосовно включення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення відповідачем зазначено, що саме нараховане грошове забезпечення поліцейського, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальне звання, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, підлягає індексації, а не те, що в грошове забезпечення входить складова, така як індексація. У зв`язку з викладеним, відповідач вказує на те, що індексація грошового забезпечення не віднесена до складових грошового забезпечення, а тому не входить в розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні. Індексація це відшкодування особам подорожчання споживчих товарів і послуг. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області, щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за невикористану основну та додаткову відпустки за 2019 рік у кількості 22 діб. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустки за 2019 рік у кількості 22 доби Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та із врахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки за попередні роки не передбачена. Крім того, апелянт наголосив, що до місячного грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога, входять лише ті додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер. Індексація не носить постійний характер, а отже правомірно не врахована відповідачем при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 . Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. В період з 20.08.1995 до 06.11.2015 року підполковник поліції ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 року по 31.12.2020 року проходив службу в Національній поліції України. 31 грудня 2020 року наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31.12.2020 року № 1711 о/с ОСОБА_1 звільнений відповідно до Закону України «Про національну поліції» за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) з посади начальника сектору реагування патрульної поліції № 2 Білгород-Дністровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області. При звільненні позивачу сплачено грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 01 січня 2020 року по день звільнення. Позивач вважає, що йому неправомірно не виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік у кількості 22 доби. Крім того, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач протиправно не включив таку складову грошового забезпечення позивача, як індексація. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, зокрема, і за попередні роки. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Щодо включення до суми одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, судова колегія зазначає наступне. Згідно зі статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-XII, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону, що визначено частиною п`ятою статті 94 Закону №580-VIII. Пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (надалі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною другою статті 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ. Статтею 1 Закону №1282-ХІІ встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Отже, відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною першою статті 9 Закону №2262-ХІІ. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку одноразової грошової допомоги призвело б до знецінення як грошового забезпечення, так і самої допомоги. Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не включення при розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, отриманої ОСОБА_1 за час служби, чим порушив права позивача. Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації, як складової грошового забезпечення військовослужбовців та поліцейських, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, які мають однакову правову природу з поліцейськими, зокрема по справі №820/5286/17 від 19.03.2020р Посилання апелянта на позицію Верховного Суд по справі №280/6154/19 колегія суддів оцінює критично, та висновки ВС по справі не є застосовними до спірних правовідносин, оскільки ВС розглядав справу, де індексації носила не постійний характер. З наданої до суду архівної відомості за період січень-грудень 2019 року та січень-грудень 2020 року вбачається, що за останні 24 місяці перед звільненням індексація виплачувалась позивачу кожний місяць, тобто мала постійний характер. Враховуючи викладене, вірним є висновки суду першої інстанції щодо необхідності включення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 при обрахунку його одноразової грошової допомоги при звільненні. Щодо виплати позивачу компенсації за невикористану відпустку у 2019 році у кількості 22 діб. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР (надалі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР). Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 83 Кодексу законів про працю України. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Відповідно до частини 1, 3 статті 59 Закон № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону № 580-VIII). Частинами 1, 2 статті 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Положеннями частини 1-4 статті 93 Закону №580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до частин 8-11 статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Згідно з частиною 1, 2 статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до абзаців 7, 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено чинним законодавством, у тому числі спеціальним відносно позивача. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII. При цьому, як свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону № 580-VIII за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, існують випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року, тому передбачено право поліцейського використати відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. Вищевикладене, дає підстави для висновку про те, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже в протилежному випадку це суперечитиме суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України. Отже, з огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII та Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України та Закону № 504/96-ВР, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що законодавством передбачено, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки. Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, постанові Верховного Суду по справі № 520/12296/2020 від 23 вересня 2021 року. Посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 31.03.2020 року по справі №808/2122/18, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в останніх судових рішеннях Верховного Суду мають перевагу, отже підлягає застосування висновки викладені в постанові від 19.01.2021 року по справі № 160/10875/19 Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до витягу з наказу начальника ГУНП в Одеській області від 04.05.2020 року №570 о/с позивачу була надана відпустка за 2019 рік тривалістю 13 діб з 16 по 28 травня 2020 року. Також зазначено, що невикористаними за 2019 рік вважати 07 діб основної щорічної відпустки та 15 діб додаткової відпустки (а.с.10 на звороті). Разом з тим, всупереч вищевикладеним нормам чинного законодавства, в наказі №1711 о/с від 31.12.2020 року про звільнення позивача, посилання на компенсацію за невикористані у 2019 році дні відпустки відсутнє. Враховуючи, що відповідач не заперечує наявність у позивача 22 доби невикористаної відпустки, а помилково наголошує на тому, що компенсація невикористаної відпустки за минулі роки не передбачена, судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустки за 2019 рік у кількості 22 доби. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 27 вересня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко