Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/5581/21

Справа № 740/5581/21 Головуючий у 1 інстанції Пантелієнко В. Г. Провадження № 33/4823/190/22 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2022 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд в складі: головуючого - судді Демченка О.В., за участю: захисника адвоката Похилька Я.М., особи, що притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Онисковця Ю.А., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2022 року, - В С Т А Н О В И В : Вказаною постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий в АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 496 грн. 20 коп. Як встановив суд, 26 вересня 2021 року, о 22 год. 30 хв., ОСОБА_1 рухаючись по вул. Молодіжна в с. Сальне Ніжинського району керував автомобілем «УАЗ», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обставинам). Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду в медичному закладі ОСОБА_2 відмовився, що було зафіксовано на службову камеру, чим порушив п. 2.5 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою суду, захисник адвокат Онисковець Ю.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, через незаконність, необґрунтованість, та закрити провадження по справі, у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що вказане рішення винесено з порушенням законодавства про адміністративні правопорушення, оскільки суд формально підійшов до розгляду справи та не об`єктивно і не в повному обсязі дослідив матеріали справи. Захист вказує, що працівники поліції ОСОБА_1 не повідомили законність причини зупинки транспортного засобу, не представившись та не пред`явивши будь-який документів, які ідентифікують їх як службових осіб працівників Національної поліції України, застосували фізичну силу до його підзахисного та розпочали в агресивній формі стверджувати, що начебто останній керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Звертає увагу на значні процесуальні порушення працівниками поліції під час проведення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння. Стверджує, що відеозапис, доданий до матеріалів справи не може бути прийнятий до уваги як доказ, оскільки не відображає у повному обсязі подію, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказує, що ознаки алкогольного сп`яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджені жодним доказом, в тому числі і відеозаписом. Також, зазначає, що його підзахисний звернувся до працівників поліції з проханням залучити свідків для проведення огляду на стан сп`яніння, однак дане прохання було проігноровано. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено без участі ОСОБА_1 та останньому не було належним чином роз`яснено його процесуальні права, чим було порушено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Посилаючись на положення ст. 62 Конституції України, вказує, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а тому всі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь. При цьому апеляційним судом досліджені і доводи апелянта викладені ним у доповненнях до апеляційної скарги. В судовому засіданні інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Похилько Я.М., який підтримав вимоги апеляційної скарги та обґрунтував їх доводами, які є аналогічними за змістом. ОСОБА_1 погодився з позицією захисника та просив задовольнити подану апеляційну скаргу. Не заперечував, що керував транспортним засобом та бачив проблискові мигаючі маячки на службовому автомобілі поліцейських, проте не зупинився оскільки не порушував жодних правил дорожнього руху. Вважає, що працівники поліції безпідставно склали протокол про існування якого йому стало відомо шляхом отримання судової повістки. Заслухавши доповідь головуючого судді апеляційного суду, пояснення особи, що притягнута до адміністративної відповідальності та його захисника, на підтвердження викладених в апеляційній скарзі вимог та доповненнях до неї, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи забезпечив у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП всебічне, повне та об`єктивне дослідження обставин вчиненого адміністративного правопорушення та навів докази, на основі яких у визначеному законом порядку встановив доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Оскаржуючи постанову суду, апелянт зазначає, що процедура проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння була проведена працівниками поліції з порушенням вимог закону. Однак такі доводи апелянта не ґрунтуються на положеннях закону та не відповідають дійсності. Так, з досліджуваного судом відеозапису вбачається, що працівниками поліції, відповідно до положень ст. 266 КУпАП, було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічних засобів або в закладі охорони здоров`я, на що він відмовився. Зауваження автора скарги про не залучення свідків для проведення огляду на стан сп`яніння апеляційним судом відхиляється з огляду на те, що за Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху" № 1231-IX, за яким частина 2 статті 266 КУпАП викладена у новій редакції: зокрема, зазначено, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Тоді як дані обставини фіксувалися шляхом проведення відеозйомки від початку переслідування автомобіля і містять відеозапис щодо відмови водія від проходження огляду, що не створювало для працівників поліції обов`язку забезпечити участь свідків. При цьому в даному випадку мова йде про відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, а не про фактичний огляд особи, а тому таке зауваження є недоречним. Апеляційний суд підкреслює, що з переглянутого відеозапису видно, що водію ОСОБА_1 , що фактично ним і не заперечується, було повідомлено про суть вчиненого ним правопорушення, а саме керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, що також, вказано і в протоколі про адміністративне правопорушення. Щодо доводів про неможливість посилання у судовому рішенні на відеозапис, який, як посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства, зазначає адвокат є недопустимим, апеляційний суд зазначає наступне. Провадження за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 здійснюється саме за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення, а відтак посилання на норми КАС є безпідставними. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 червня 2022 року, яким скасована постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП була предметом безпосереднього дослідження суду апеляційної інстанції. З огляду на це, апеляційний суд зазначає, що преюдиційні факти це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Процесуальне судочинство визначає основне правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини. Тоді як правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. В той час предметом доказування у справі в порядку КАС було відсутність законної вимоги поліцейського, обґрунтованої доказами, про пред`явлення посвідчення водія та інших документів на транспортний засіб, що мало наслідком ухвалення рішення про скасування постанови за ч.1 ст. 126 КУпАП (а.с.139-142). У даному ж провадженні, за ч.1 ст. 130 КУпАП, основними питаннями, які підлягали вирішенню, що і було зроблено судом першої інстанції, є встановлення факту керування особою транспортним засобом та відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду в медичному закладі, що є одним із складів правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. А відтак, суд апеляційної інстанції зауважує як про відсутність прямих норм у КУпАП щодо застосування преюдиції, так і неможливості застосування преюдиції у даній справі, оскільки доказуванню підлягають зовсім інші підстави про що вказано вище. Враховуючи, що факт керування не заперечувався ОСОБА_1 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді, що, крім іншого підтверджується відеозаписом, центральним до вирішення питанням є питання підставності вимог поліцейського про проходження медичного огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» та проведення такого огляду в медичному закладі. В той же час, апелянт зазначає про те, що у нього не було жодних ознак алкогольного сп`яніння, а встановлення таких ознак у водія належить виключно до компетенції лікаря, а не працівників поліції. Такі доводи апелянта не ґрунтуються на положеннях закону. Відповідно до п. 2 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства хорони здоров`я № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Повноваженнями щодо встановлення наявності у водія ознак сп`яніння наділений лише працівник поліції, а тому виявлення працівниками поліції ознак сп`яніння, навіть якщо вони обумовлені певними фізичними особливостями особи, є достатньою підставою для проведення огляду на стан сп`яніння. Тобто, з огляду на зазначене, у патрульних поліції були всі підстави вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, згідно встановлених ознак. В той же час, апеляційний суд вважає, що відсутність на відеозаписі моменту складання протоколу в даному випадку не є істотним порушенням, оскільки для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому повністю відображена подія вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. Крім того, посилання на те, що працівники поліції фактично не повідомили причини зупинки транспортного засобу, хоча в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечив, що така вимога була здійснена шляхом проблискових маячків та звукового сигналу, що відповідає переглянутому відеозапису, а відтак вказані обставини самі по собі не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, В той же час, відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення, зокрема, стану алкогольного сп`яніння. З врахуванням наведеного положення Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 був зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу патрульного поліції. Так, за наявності підстав вважати, що водій керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що він відмовився. Тобто фактично водій не виконав вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що з огляду на положення закону, відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння є самостійним складом адміністративного правопорушення, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що він фактично не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а у з в`язку з недовірою працівникам поліції просив залучити свідків, жодним чином не впливає на суть вчиненого ним правопорушення, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 знаючи про наслідки відмови від проходження огляду, особисто відмовився від нього. Посилання на те, що особа не була обізнана про складання протоколу спростовується тим же відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 вказав «пишіть, що хочете», а відтак, порушення, про яке зазначає апелянт, що полягає у не належному роз`ясненні процесуальних прав є нічим іншим як способом маніпуляції за для уникнення відповідальності. Отже, досліджені під час розгляду у справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву. Суд апеляційної інстанції вважає, що сукупність доказів, досліджених судом давали законні підстави дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався, вимог закону в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, а викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Онисковця Ю.А., в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 червня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно є остаточною і оскарженню не підлягає. СуддяО. В. Демченко