Постанова КЦС ВС № 466/8046/18

Постанова Іменем України 31 серпня 2022 року м. Київ справа № 466/8046/18 провадження № 61-20872 св 21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Управління Служби безпеки України у Львівській області; розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління служби безпеки України у Львівській області про визнання дій протиправними. Позовна заява мотивована тим, що він проходить військову службу в органах Головного управління військової контррозвідки департаменту контррозвідки (далі - ДКР) Служби безпеки України з місцем дислокації: АДРЕСА_1 , куди був призначений наказом ДКР Служби безпеки України від 01 липня 2016 року № 99-ос. 22 серпня 2017 року він звернувся з рапортом до житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області про зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік. Вказаний рапорт, в порушення Закону України «Про звернення громадян», залишився без розгляду, тому він повторно 14 листопада 2017 року звернувся із клопотанням розглянути раніше поданий рапорт щодо постановки на квартирний облік. Не отримавши відповіді з порушеного питання, 02 лютого 2018 року він повторно направив документи голові житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області про розгляд питання щодо постановки на квартирний облік. Листом від 27 червня 2018 року № 62/19-613п за підписом заступника голови житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області йому повідомлено про відмову в зарахуванні на квартирний облік. Підставою стало те, що він не зареєстрований у м. Львові, з посиланням на пункт 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила). Листом департаменту контррозвідки Головного управління військової контррозвідки від 21 липня 2018 року № 17/6693нт щодо розгляду керівництвом Служби безпеки України звернення ОСОБА_1 до Президента України з житлового питання начальника Управління СБ України проінформовано позицію керівництва СБ України, що відмова у зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік є безпідставною, оскільки вимоги щодо реєстрації у відповідному населеному пункті не поширюється на внутрішньо переміщених осіб з числа учасників бойових дій, згідно з підпунктом 8 пункту 13 Правил. Відповідачем листом від 17 серпня 2018 року № 62/19/П-532/14 відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні на квартирний облік, у зв`язку з відсутністю реєстрації місця проживання у м. Львові, з посиланням на пункт 15 Правил. Зазначив, що з 22 вересня 2017 року до даного часу, за умови прийняття житлово-побутовою комісією відповідача рішення у тридцятиденний термін, як передбачено статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» про зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік, він набув би право на отримання компенсації за піднайм житла (квартира за адресою: АДРЕСА_2 , договір оренди від 15 січня 2017 року) у розмірі фактичних витрат - 5 тис. грн щомісячно. Доказами оренди житла для проживання із членами сім`ї та фактичної оплати за оренду є договір від 15 січня 2017 року та банківські виписки про перерахування коштів за оренду житла із належного йому картрахунку на картрахунок власника житла - ОСОБА_3 . Вважав, що він має право на отримання компенсації за оренду житла за період з вересня 2017 року по січень 2019 року у розмірі 84 200 грн. Вказував, що неправомірне рішення Управління СБ України у Львівській області про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік позбавило його можливості реалізувати право на отримання компенсації за найм житла і призвело до витрачання власних коштів (збитків) на оренду житла. Тобто вказане неправомірне рішення лежить у прямому причинному зв`язку із заподіянням йому майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем шляхом стягнення із нього вказаних вище витрат за оплату ним орендованого житла. Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправним рішення управління Служби безпеки України у Львівській області згідно протоколу житлово-побутової комісії від 15 червня 2018 року № 2 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік; визнати за ним право на зарахування разом із членами сім`ї на квартирний облік в управління Служби безпеки України у Львівській області за рапортом від 22 серпня 2017 року з 22 вересня 2017 року; зобов`язати управління Служби безпеки України у Львівській області зарахувати його та членів його сім`ї на квартирний облік за рапортом від 22 серпня 2017 року з 22 вересня 2017 року; стягнути з відповідача на його користь завдану йому шкоду у розмірі фактично сплачених ним коштів за найм житла за період вересень 2017 року до січня 2019 року у сумі 84 200 грн; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за найм житла з жовтня 2018 року до дня фактичного виконання рішення суду про постановку на квартирний облік із розрахунку 5 тис. грн щомісячно; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду у місячний термін рапорту ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року про прийняття на квартирний облік; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за найм житла з лютого 2019 року до дня фактичного виконання рішення суду про постановку на квартирний облік із розрахунку 5 тис. грн щомісячно. Короткий зміст судових рішень РішеннямГалицького районного суду м. Львова від 01 квітня 2019 року у складі судді Стрельбицького В. В. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до житлово-побутової комісії Управління Служби безпреки України у Львівській області були подані ОСОБА_1 документи із зазначенням місця реєстрації та проживання з 2016 року і до «теперішній час: АДРЕСА_3 », на підтвердження чого надана відповідна довідка, зазначена в переліку документів, долучених до рапорта на час звернення з питанням про взяття на квартирний облік. Житлово-побутовою комісією Управління Служби безпеки України у Львівській області зроблено правильний висновок про відсутність підстав зарахування ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов Управління у зв`язку з відсутністю реєстрації у м. Львів, передбаченої пунктом 15 Правил. Постановою Львівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанціїзалишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року постанову Львівського апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено частково. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 01 квітня 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо не розгляду у місячний термін рапорту ОСОБА_1 від 22 серпня 2017 року щодо прийняття на квартирний облік. Визнано протиправним рішення Управління Служби безпеки України у Львівській області згідно з протоколом житлово-побутової комісії від 15 червня 2018 року № 2 про відмову у зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік. Визнано за ОСОБА_1 право на зарахування його разом із членами його сім`ї на квартирний облік в Управління Служби безпеки України у Львівській області за рапортом від 22 серпня 2017 року, з часу подачі рапорту з урахуванням терміну розгляду звернення, тобто з 22 вересня 2017 року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України області зарахувати ОСОБА_1 та членів його сім`ї, а саме: дружину - ОСОБА_4 , дочку - ОСОБА_5 , на квартирний облік за рапортом від 22 серпня 2017 року з 22 вересня 2017 року. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що житловим законодавством визначено умови для реалізації особами закріпленого конституційного права на житло у спосіб визнання їх такими, що потребують покращення житлових умов, а для взяття на квартирний облік по місцю проходження військової служби підзаконним нормативним актом ставитися умова про реєстрацію місця проживання, відтак, така умова суперечить приписам статей 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статті 33 Конституції України, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність реєстрації місця проживання особи самі по собі не можуть бути підставою для відмови у реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі для осіб, які набули статусу внутрішньо переміщеної особи. Таким чином, ураховуючи наведені вище норми матеріального права й підтверджену довідкою Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 серпня 2017 року №0000310086 останню реєстрацію місця проживання позивача у АДРЕСА_2 , у зв`язку із взяттям на облік внутрішньо переміщених осіб, а також ту обставину, що за попереднім місцем проходження військової служби в Службі безпеки України позивач не забезпечувався службовим (постійним) житлом, тому відповідач незаконно відмовив позивачу у взятті його разом із членами сім`ї на квартирний облік у м. Львові за новим місцем проходження військової служби на підставі його рапорту, який відповідно до вимог закону повинен бути розглянутий у місячний строк. Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792, визначений порядок оренди житлових приміщень для військовослужбовців СБУ та виплати їм грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, якого позивач не дотримався, і з вимогою щодо оренди житлового приміщення та/або виплати грошової компенсації до відповідального підрозділу СБУ не звертався. Короткий зміст вимог касаційної скарги У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови у позові скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким його позов задовольнити повністю. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/22630/17, що передбачають вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 466/8046/18 із Галицького районного суду м. Львова. У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що визнаючи протиправними дії (рішення) відповідача щодо не зарахування позивача та членів ного сім`ї на квартирний облік суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди завданої незаконними діями (рішенням) відповідача. Вказував, що він ставив вимоги не про стягнення із відповідача компенсації за найм житла відповідно, а про покладення на відповідача деліктної відповідальності по відшкодуванню шкоди, завданої протиправного бездіяльністю та діями, яка (шкода) виразилась у неможливості реалізації ОСОБА_1 права на отримання компенсації за найм житла, так як умовою отримання такої компенсації на час спірних правовідносин було перебування на квартирному обліку. За умови своєчасного розгляду відповідачем рапорту про постановку ОСОБА_1 на квартирний облік та перебування на такому із вересня 2017 року він мав би можливість реалізувати своє право на отримання компенсації за найм житла. Як наслідок незаконних дій відповідача ОСОБА_1 завдано шкоду, так як останній із вересня 2017 року до часу звільнення з військової служби (11 березня 2019 року) був позбавлений можливості реалізувати право на отримання компенсації за піднайом (найом) житла. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У травні 2022 року Управління Служби безпеки України у Львівській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу в Службі безпеки України, що підтверджується копією контракту про проходження військової служби у Службі безпеки України від 07 квітня 2015 року. Контракт з позивачем укладено на п`ять років, з 18 червня 2015 року до 18 червня 2020 року. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, згідно з посвідченням, виданим йому Службою безпеки України 21 серпня 2015 року (а.с. 15, т. 1). Згідно з довідкою Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 08.2017 року №11/1/4-1522 наказом начальника ДКР Служби безпеки України від 01 липня 2016 року № 99-ос ОСОБА_1 переведений для подальшого проходження військової служби до 2 сектору 1 відділу 1 головного відділу (з дислокацією у м. Львів) 6 управління (з дислокацією у м. Рівне) Головного управління військової контррозвідки ДКР Служби безпеки України з 1 відділу 4 головного відділу військової контррозвідки Головного управління військової контррозвідки ДКР Служби безпеки України. (а.с. 36, т. 1) За матеріалами особової справи, його близькими родичами є: дружина - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 26-27, т. 1). Відповідно до довідки Управління роботи з особовим складом Служби безпеки України від 06.2017 року №11/1/4-1166, ОСОБА_1 у період з 09 липня 2014 року по 17 листопада 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення антитерористичної операції на підставі наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України № 060т. (а.с. 45, т. 1). Згідно з довідкою Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України № 920 ОСОБА_1 з членами своєї сім`ї з 06 лютого 2016 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , без надання ліжко-місця (а.с. 35, т. 1). Довідкою Управління Служби безпеки України в Донецькій області від 10 серпня 2017 року підтверджено, що за попереднім місцем проходження військової служби в Управлінні Служби безпеки України в Донецькій області службовим (постійним) житлом за рахунок фондів Служби безпеки України та місцевих органів влади не забезпечувався, на квартирному обліку не перебував (а.с. 38, т. 1). Аналогічного змісту довідку видано й дружині позивача - ОСОБА_4 , як співробітнику Служби безпеки України (а.с. 39, т. 1). За новим місцем проходження військової служби у м. Львові, ОСОБА_1 взято на облік внутрішньо переміщеної особи, за фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 серпня 2017 року № 0000310086 (а.с. 46, 150, т. 1). 15 січня 2017 року між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ОСОБА_4 (орендарем) було укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 75-77, т. 1). Відповідно до пункту 4.1 даного договору орендна плата за місяць складає 5 тис. грн. 22 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав голові житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області рапорт про взяття на квартирний облік, в якому просив розглянути питання щодо зарахування його та членів його сім`ї на квартирний облік, відповідно до статті 45 ЖК України, пункту 14 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до першочергової квартирної черги та відповідно до пункту 2 та пункту 3 частини першої статті 46 ЖК України до позачергової квартирної черги за місцем проходження військової служби 1 ГВ (з дислокацією м. Львів) 6 управління (з дислокацією м. Рівне) Головного управління військової контррозвідки ДКР Служби безпеки України (а.с. 16-17, т. 1). 14 листопада 2017 року ОСОБА_1 подано рапорт до начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області, в якому він просив вжити заходів з винесення на розгляд питання щодо постановки на квартирний облік під час позачергового засідання житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області (а.с. 47, т. 1) Листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 27 червня 2018 року № 62/19-613п ОСОБА_1 повідомлено про те, що рішенням житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області, оформленим протоколом від 15 червня 2018 року № 2, йому відмовлено в зарахуванні на квартирний облік Управління (а.с. 54, т. 1). Згідно з протоколом від 15 червня 2018 року № 2 засідання житлово-побутової комісії Управління Служби безпеки України у Львівській області підставою для відмови послугувала відсутність реєстрації у м. Львові, як це передбачено пунктом 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській PCP, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470, (а.с. 55, т. 1). 18 липня 2018 року ОСОБА_1 подав скаргу на ім`я начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області про скасування рішення житлово-побутової комісії, у відповідь на яку листом Управління Служби безпеки України у Львівській області від 17 серпня 2018 року повідомлено про відсутність підстав для перегляду рішення житлово-побутової комісії від 15 червня 2018 року (а.с. 59-60, 62-63, т. 1). Одночасно роз`яснено, що ОСОБА_1 та члени його родини можуть бути зарахованими на квартирний облік, як потребуючі поліпшення житлових умов у будь-якому населеному пункті в межах території обслуговування органу соціального захисту населення, в якому вони перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції та в межах доводів касаційної скарги. Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог сторонами не оскаржене, а тому не є предметом касаційного перегляду. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Згідно з статтею 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. У частині першій статті 4, частині першій статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Відповідно до абзацу дев`ятого статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» (в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні. Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. В оцінці правильності застосування зазначених норм права Верховний Суд виходить з того, що житловим законодавством визначено умови для реалізації особами закріпленого конституційного права на житло у спосіб визнання їх такими, що потребують покращення житлових умов, а для постановки на квартирний облік по місцю проходження військової служби підзаконним нормативним актом ставитися умова про реєстрацію місця проживання, то така умова суперечить приписам частини другої статтям 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та статті 33 Конституції України, яка гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність реєстрації місця проживання особи самі по собі не можуть бути підставою для відмови у реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі для осіб, які набули статусу внутрішньо переміщеної особи. За таких обставин положення пункту 15 Правил, яким передбачено, що на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті суперечить частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Встановивши, що ОСОБА_1 відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» набув статусу внутрішньо переміщеної особи, суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки і мотиви, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року, дійшов правильного висновку про те, що відповідач незаконно відмовив позивачу у взятті його разом із членами сім`ї на квартирний облік в м. Львові за новим місцем проходження військової служби на підставі його рапорту, який відповідно до вимог закону повинен бути розглянутий у місячний строк. Порядок оренди житлових приміщень для військовослужбовців Служби безпеки України визначено Інструкцією про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженою наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року №

792. Пунктом 7.1 цієї Інструкції (в редакції, чинній на момент звернення позивача із рапортом) передбачено, що центральне управління, його підрозділи, органи, заклади та установи Служби безпеки України орендують житло (ліжко-місця чи кімнати в гуртожитках, квартири тощо) для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) у разі відсутності в них житла за місцем проходження служби. Підрозділами, відповідальними за виконання заходів, передбачених розділами VІІ-ІХ цієї Інструкції (далі - відповідальні підрозділи), є: ПГЗ - стосовно військовослужбовців Центрального управління Служби безпеки України, крім підрозділів, зазначених в абзаці четвертому цього пункту; Департамент оперативного документування, Центр спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів, Головне управління військової контррозвідки Департаменту контррозвідки, Військово-медичне управління, регіональні органи, а також заклади і установи Служби безпеки України, які є розпорядниками бюджетних коштів, - стосовно військовослужбовців, які проходять військову службу в цих підрозділах, органах, закладах та установах Служби безпеки України. Згідно з пунктом 7.2 Інструкції для укладення договору оренди житлового приміщення військовослужбовець подає рапорт начальнику відповідального підрозділу, органу, закладу чи установи Служби безпеки України, до якого додається, зокрема , проект договору оренди житлового приміщення, який укладатиметься між орендодавцем та відповідальним підрозділом, органом, закладом чи установою Служби безпеки України, з визначенням розмірів орендної плати та житлово-комунальних послуг; довідка житлово-побутової комісії про перебування (неперебування) на квартирному обліку військовослужбовця, для якого орендується житло, та інші документи. Відповідно до пункту 7.3 Інструкції, проект договору має бути підписаний орендодавцем і попередньо погоджений відповідними підрозділами фінансового, правового забезпечення та підрозділом, відповідальним за господарське забезпечення (в ПГЗ - уповноваженою посадовою особою згідно з посадовими інструкціями). Підстави для відмови в укладенні договору оренди визначені в пункті 7.4 Інструкції. Договори оренди та договори про передачу орендованого приміщення в тимчасове користування передаються до фінансових підрозділів відповідальних підрозділів (пункт 7.10 Інструкції). Зареєстровані договори оренди житлових приміщень є підставою для здійснення розрахунків. Відповідно до пункту 8.1 Інструкції, грошова компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення (далі - грошова компенсація) виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній): особам офіцерського складу у разі, коли вони не забезпечені житловими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання житлове приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо підрозділ, орган, заклад та установа Служби безпеки України не орендує для них та членів їх сімей житло. Згідно з пунктом 8.2. Інструкції виплата вказаної грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень, затверджених для цих потреб підрозділам, органам, закладам та установам Служби безпеки України, в розмірах та на умовах, визначених Порядком виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними житлових приміщень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №

450. Відповідно до пункту 8.3 Інструкції грошова компенсація виплачується відповідальними підрозділами, починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації незалежно від дати видання наказу Служби безпеки України, наказу органу, закладу та установи Служби безпеки України. Пунктом 8.4 Інструкції визначено, що для отримання грошової компенсації військовослужбовець (курсант) подає рапорт начальнику відповідального підрозділу разом з документами, перелік яких визначено пунктом 5 Порядку. Видатки на оренду житлових приміщень та компенсацію за піднайом (найом) житлових приміщень здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань, які передбачені Службою безпеки України на відповідні цілі (пункт 9.1 Інструкції). Фінансування витрат на оренду житлових приміщень та компенсацію за піднайом (найом) житлових приміщень здійснюється відповідальними підрозділами у межах асигнувань, затверджених кошторисами та планами асигнувань загального фонду Державного бюджету України (пункт 9.2 Інструкції). Компенсація за піднайом (найом) житлового приміщення здійснюється на підставі копії договору піднайму (найму, оренди) житлового приміщення, укладеного між військовослужбовцем та наймодавцем (орендодавцем, наймачем, який здає житлове приміщення в піднайом) житлового приміщення згідно із законодавством, а також оригіналів банківських квитанцій (прибуткових касових ордерів чи інших документів, що підтверджують факт здійснення військовослужбовцем оплати вартості піднайму (найму)), які надаються відповідному фінансовому підрозділу (пункт 9.3 Інструкції). Відтак, встановивши, що позивач не звертався із вимогою щодо оренди житлового приміщення та/або виплати грошової компенсації до відповідального підрозділу Служби безпеки України не звертався, як це передбачено вказаним вище нормативно-правовим актом, який визначає порядок оренди житлових приміщень для військовослужбовців Служби безпеки України та виплати їм грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь завданої йому шкоди у розмірі фактично сплачених ним коштів за найм житла за період вересень 2017 року до січня 2019 року. Посилання у касаційній скарзі на статті 1166, 1173, 1174 ЦК України безпідставні, оскільки позивач не дотримався порядку оренди житлових приміщень для військовослужбовців Служби безпеки України та виплати їм грошової компенсації за піднайом (найом) житлового приміщення, визначеного Інструкцією, із відповідною заявою не звертався, а укладення між його дружиною та ОСОБА_3 договору оренди житла не може бути підставою для покладення на відповідача відповідальності за витрати, понесені на оренду житла. Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення апеляційного суду не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції і не може бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції виконав вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Постанову Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович