Постанова 4855 № 640/18715/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/18715/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум" до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Юроуп Петролеум" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.07.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; - розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №4 від 09.07.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011; - зобов`язати відповідача прийняти та зареєструвати в операційні дні, коли їх було надіслано засобами електронного зв`язку, в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, а саме: - 21.07.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.07.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; - 22.07.2020 - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №4 від 09.07.2020 до податкової накладної № 28 від 18.08.2011. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №640/18715/20 слід скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказує, що оскільки порядок складання розрахунку коригування до податкової накладної є аналогічним порядку складання податкових накладних, то розрахунок коригування повинен складатися платником податків на дату зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, з огляду на норми статті 201 Податкового кодексу України. А вказаною статтею не передбачено застосування строків давності до подання для реєстрації розрахунку коригування показників податкового зобов`язання та податкового кредиту саме у випадку зміни суми компенсації вартості товару/послуги. Відтак, відповідач вважає, що строки давності, встановлені статтею 102 Податкового кодексу України, застосовуються до складання та реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних, якщо такі накладні були складені до 01.02.2015 та не підлягали реєстрації відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Відтак, податкові накладні не підлягали реєстрації станом на дату виписки (18.08.2011 та 20.12.2011) та не були зареєстровані. Також, відповідач просить здійснювати розгляд даної справи в судовому засіданні за його участі. 25.08.2022 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги. Позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що висновок Окружного адміністративного суду міста Києва, який викладений у оскаржуваному рішенні щодо неможливості застосування норм ст. 102 Податкового кодексу України до спірних правовідносин є обґрунтований та відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 17.04.2018 по справі №803/940/16, від 19.04.2018 по справі №810/30/16 та від 07.11.2018 у справі №816/1403/17, в спорах, пов`язаних із оскарженням дій податкового органу, вчинених при коригуванні платником податків податкових зобов`язань, що виникли на підставі податкових накладних, складених більше, ніж за 1095 днів до дати проведення коригування. Зокрема Верховний Суд приходить до такого сталого висновку: «Суд не приймає до уваги твердження відповідача у касаційній скарзі про те, що у разі, якщо повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг відбувається після спливу 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з податку на додану вартість, то платник податків - продавець таких товарів/послуг не може застосовувати норми пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України і відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість. Таке твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні зазначених у касаційній скарзі норм податкового законодавства.» Позивач вказує, що строк давності, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України застосовується до реєстрації податкової накладної, а не розрахунку коригування до неї, і лише при наявності сукупності наступних умов: 1) відсутність на момент складання податкової накладної законодавчо встановленої вимоги щодо обов`язкової її реєстрації в ЄРПН; 2) відсутність факту реєстрації такої податкової накладної в ЄРПН. Натомість в матеріалах справи знаходяться надані позивачем докази того, що податкові накладні, до яких були складені розрахунки коригувань, були зареєстровані в ЄРПН, що виключає наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень п. 6 Порядку №1246, а, відповідно, і строку в 1095 календарних днів. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Іст Юроуп Петролеум», у липні 2020 року, на виконання ухвалених Господарським судом міста Києва мирових угод, здійснило перерахування коштів своїм контрагентам, а саме: Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Надра України»: - на виконання мирової угоди у справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 - 35 095,44 грн. (ПДВ 5 849,24 грн.); Дочірньому підприємству Національної акціонерної компанії "Надра України" «Західукргеологія»: - на виконання мирової угоди у справі №910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018 - 30 450,00 грн. (ПДВ - 5 075,00 грн.). Керуючись нормами Податкового кодексу України, ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» складено та відправлено вказаним контрагентам для здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників: №2 від 09.07.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011; №4 від 09.07.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011. Втім, вказані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників не прийняті ДПС України, з підстав порушення вимог статті 102 Податкового кодексу України та пункту 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, а саме: дата складення розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складення податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування. Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що умови для застосування положень п. 6 Порядку № 1246, оскільки податкові накладні, до яких позивачем складалися розрахунки коригування, підлягали реєстрації в ЄРПН та були зареєстровані в ньому. Крім того відсутні умови для застосування і ст. 102 Податкового кодексу України, так як ця стаття самостійно не регулює питання строків здійснення коригування показників податкової накладної, а лише містить строк, на який містяться посилання в п. 6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Щодо клопотання відповідача про розгляд даної справи в судовому засіданні, колегія суддів зазнчає наступне. Частиною 2 та 3 ст. 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених ч. 4 ст. 12 КАС України. Як вбачається з поданого клопотання відповідача, в такому не наведено доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. За приписами частин 5 та 7 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні. Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі; Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі. Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання. Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України. Згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дослідивши клопотання відповідача, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги п. 20 ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 12 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги по суті справи, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Керуючись пунктами 16.1.2 та 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. На виконання п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції станом на 2011 рік) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246). За приписами пунктів 7, 8, 11 Порядку №1246 (в редакції станом на 2011 рік), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв`язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі. Квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Так, позивачем було складено та подано на реєстрацію до податкового органу наступні податкові накладні: - податкову накладну №28 від 18.08.2011 (покупець: ДП ПАТ «НАК «Надра України» «Західукргеологія»; номенклатура товарів/послуг продавця: авансовий платіж за геолого-економічний огляд сировини для виробництва будівельних матеріалів Західних областей України згідно із договором №262/10 від 08.09.2010 та додаткової угоди №23 від 29.07.2011; загальна сума 1 800 000 грн., в т. ч. ПДВ 300 000 грн.); - податкову накладну №16 від 20.12.2011 (покупець: ПАТ «НАК «Надра України»; номенклатура товарів/послуг продавця: за геологорозвідувальні роботи на Краснополянському родовищі згідно із договором №206/10 від 08.09.2010; загальна сума 5 453 046 грн., в т. ч. ПДВ 908 841 грн.); Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції. В подальшому, в рамках судових спорів між позивачем та ПАТ «НАК «Надра України», ДП «НАК «Надра України» «Західукргеологія», Господарським судом м. Києва було затверджено ряд мирових угод. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017 у справі №910/22594/16 за заявами ПАТ «НАК «Надра України» та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» про затвердження мирової угоди в процесі виконання судового рішення у справі №910/22594 за позовом ПАТ «НАК «Надра України» до ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» про стягнення 5 453 046 грн затверджено мирову угоду між ПАТ «НАК «Надра України» та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум». Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2018 у справі №910/23630/16 за заявами ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» про затвердження мирової угоди у справі за позовом ДП НАК «Надра України» «Західукргеологія» до ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» про стягнення 1 800 000 грн затверджено умови мирової угоди від 07.12.2017, укладеної між ДП НАК "Надра України» «Західукргеологія» (стягувач) та ТОВ «Іст Юроуп Петролеум» (боржник) про стягнення 1 827 000 грн. На виконання затверджених Господарським судом м. Києва мирових угод позивач здійснив перерахування коштів (раніше отриманих авансів) своїм контрагентам, а саме: ПАТ «НАК «Надра України»: - на виконання мирової угоди по справі №910/22594/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2017, позивач перерахував 35 095,44 грн. (ПДВ 5 849,24 грн) ДП «НАК «Надра України» «Західукргеологія»: - на виконання мирової угоди по справі №910/23630/16, затвердженої ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2018, позивач перерахував 30 450 грн (ПДВ 5 075 грн). За вказаними господарськими операціями позивачем було складено та направлено ПАТ «НАК «Надра України», ДП «НАК «Надра України» «Західукргеологія» для здійснення ними реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних та вартісних показників, а саме: - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №2 від 09.07.2020 до податкової накладної №16 від 20.12.2011 (покупець: ПАТ «НАК «Надра України»; номенклатура товарів/послуг продавця, кількість чи вартість яких коригується: за геологорозвідувальні роботи на Краснополянському родовищі згідно із договором №206/10 від 08.09.2010; коригування обсягів постачання без врахування ПДВ: -29 246,20 грн. сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту: -5 849,24 грн); - розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №4 від 09.07.2020 до податкової накладної №28 від 18.08.2011 (покупець: ДП «НАК «Надра України» «Західукргеологія»; номенклатура товарів/послуг продавця: за геолого-економічний огляд сировини для виробництва будівельних матеріалів Західних областей України згідно із договором №262/10 від 08.09.2010; коригування обсягів постачання без врахування ПДВ: -25 375 грн. сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту: -5 075 грн.). Втім, відповідач відмовив в реєстрації вказаних розрахунків коригування кількісних та вартісних показників, зазначивши в квитанціях, що документ не може бути прийнятий - порушено вимоги ст. 102 ПК України та п. 6 Порядку №1246, а саме: дата складення розрахунку коригування не може перевищувати більше ніж на 1095 календарних днів дату складення податкової накладної, до якої складено такий розрахунок коригування. За приписами п. 192.1 ст. 192 ПК України (в редакції, станом на 09.07.2020) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: - постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; - отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг. Відповідно до п. п. 192.1.1. п. 191.1 ст. 191 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної. Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов`язували б обов`язок коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг з датою виникнення таких зобов`язань. Як вірно зауважив суд першої інстанції, положення п. 192.1 ст. 192 ПК України встановлюють особливості коригування зобов`язань за податковими накладними, що складені до 1 лютого 2015 року, однак до них не належать строки давності, на які посилається відповідач у справі. Так, як вбачається з квитанцій до розрахунків коригування. Відповідач вказав дві підстави відмови в прийнятті розрахунків коригування до реєстрації - ст. 102 ПК України та п. 6 Порядку № 1246. Водночас, ст. 102 ПК України окремо не встановлює граничний строк безпосередньо для процесу здійснення платником податків коригування податкового кредиту та податкових зобов`язань, але має три пункти, в яких є посилання на строк, тривалістю у 1095 календарних днів - п. 102.1, п. 102.4 та п. 102.5. Пункт 102.1. ст. 102 ПК України станом на дату направлення розрахунків коригування має наступний зміст: "Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.". Як вірно вказує суд першої інстанції, п. 102.1 ст. 102 ПК України регламентує строки реалізації податковим органом свого права на самостійне визначення суми грошових зобов`язань платнику податків, але не встановлює жодних прямих обмежень для платника податку щодо здійснення коригування даних податкової накладної. Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України передбачено строки стягнення податковим органом грошового зобов`язання, визначеного на підставі п. 102.1. ст. 102 ПК України. Так, згідно із вказаним пунктом у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Водночас, як вірно зауважує суд першої інстанції, розрахунок коригування ПДВ не є заявкою про повернення надмірно сплачених грошових коштів; крім того, ні позивач, ні його контрагенти не подавали заяв про повернення з бюджету надміру сплачених грошових коштів. Зважаючи на вказані норми та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстнмції, що ст. 102 ПК України самостійно не встановлює жодних граничних строків для здійснення платником податків коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, а тому відповідач безпідставно відмовив позивачу в проведенні реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з посиланням саме на ст. 102 ПК України. Крім того, ПК України взагалі не містить прямої норми, яка б обмежувала платника податків в строках здійснювати коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту. Порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлений ст. 192 ПК України, яка не містить умов, що пов`язували б обов`язок коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг з датою виникнення таких зобов`язань. Як вірно зауважив суд першої інстанції, аналогічна правова позиції висловлена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №803/940/16 та від 19.04.2018 у справі №810/30/16, зокрема: «…правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналіз наведених норм свідчить про відсутність у них умов, що пов`язували б обов`язок коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість при поверненні товару з датою виникнення таких зобов`язань…». Щодо посилання відповідача на п. 6 Порядку № 1246 як на підставу відмови в реєстрації розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне. Даний пункт (в редакції 2020 року), має наступний зміст: «Розрахунок коригування до податкової накладної, яка складена до 1 лютого 2015 року та не підлягала реєстрації відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, підлягає реєстрації після реєстрації такої накладної, для чого постачальник (продавець) товарів/послуг повинен протягом операційного дня зареєструвати податкову накладну (незалежно від дати її складення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) та розрахунок коригування». Отже, як вірно вказує суд першої інстанції. п. 6 Порядку № 1246 врегульована процедура реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, яка відповідає наступним ознакам: а) складена до 01.02.2015; б) не підлягала реєстрації відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з 01.07.2011 обов`язкова реєстрація податкових накладних запроваджується для платників податку на додану вартість, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Як вбачається з матеріалів справи, що податкова накладна №16 (показники якої відкориговані розрахунком коригування №2 від 09.07.2020) була складена позивачем 20.12.2011. Станом на цю дату діяла вимога ПК України щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За податковою накладною №16 від 20.12.2011 загальна сума ПДВ складала 5 453 046 грн. тобто податкова накладна підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН. Податкова накладна №28 (показники якої відкориговані розрахунком коригування № 4 від 09.07.2020) була складена позивачем 18.08.2011. Станом на цю дату діяла вимога ПК України щодо реєстрації в ЄРПН податкових накладних, в яких сума ПДВ перевищувала 100 000 грн. За податковою накладною №28 від 18.08.2011 загальна сума ПДВ складає 1800000 грн. тобто податкова накладна підлягала обов`язковій реєстрації в ЄРПН. Крім того, в матеріалах справи наявні копії квитанцій, які свідчать про факт реєстрації вищезазначених податкових накладних. Отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах відсутні умови для застосування положень п. 6 Порядку №1246, оскільки податкові накладні, до яких позивачем складалися розрахунки коригування, підлягали реєстрації в ЄРПН та були зареєстровані в ньому. Крім того відсутні умови для застосування і ст. 102 ПК України, так як ця стаття самостійно не регулює питання строків здійснення коригування показників податкової накладної, а лише містить строк, на який містяться посилання в п. 6 Порядку №1246. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати спірні розрахунки коригування кількісних і вартісних показників в Єдиному реєстрі податкових накладених, колегія суддів зазначає таке. Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: - прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; - набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення). - неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду. За таких обставин та враховуючи той факт, що відповідач протиправно не зареєстрував розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, з урахуванням положень пунктів 19 та 20 Порядку №1246, а також абз. 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних вказані розрахунки датою її фактичного отримання контролюючим органом. В даному випадку, зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкові накладні є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, та не підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права. У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи відповідача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан