Постанова Одеський апеляційний суд № 522/4002/22

Номер провадження: 33/813/674/22 Номер справи місцевого суду: 522/4002/22 Головуючий у першій інстанції Русєва А. С. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.08.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С., з участю: секретаря судового засідання Шлапак А.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , адвоката особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Ляліна Вячеслава Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ляліна Вячеслава Юрійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Козенко Дмитра Олександровича на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2022 року,- в с т а н о в и в: Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, шо становить 850,00 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн. Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. На вищевказану постанову суду адвокат Лялін В.Ю., захисник Козенко Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та закрити провадження по адміністративній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Лялін В.Ю. посилається на те, що протокол серії ААД №219274 від 04 лютого 2022 року не містить інформації про свідків ДТП. Протокол не підписаний свідками. В протоколі не зазначені інші матеріали, які містять інформацію про правопорушення у тому числі щодо наявності доказів такого правопорушення. На думку апелянта, відеозапис, який міститься в матеріалах справи не може вважатися належним доказом тому, що протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на технічний засіб за допомогою якого здійснено даний відеозапис, а також шляхи отримання цих записів. Запис наданий без звуку, тому неможливо встановити наявність увімкненого звукового сигналу сирени спецавтотранспортного засобу. ОСОБА_1 не був попереджений про наближення патрульного автомобілю на перехрестя, оскільки працюючих спецсигналів не бачив та не чув, тому не мав можливості надати йому дорогу. Також ОСОБА_1 не бачив від інших транспортних засобів будь-яких дій, направлених на надання переваги в русі автомобілю патрульної поліції. Крім того, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можна вважати належними доказами оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить інформацію про свідків ДТП, протокол не підписаний свідками. Пояснення свідка співробітника поліції ОСОБА_4 , який є безпосереднім учасником ДТП, також не може враховуватись як належний доказ, так як останній є заінтересованою особою. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Ляліна В.Ю., свідка ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав. Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 219274 від 04 лютого 2022 року, згідно якого 25 січня 2022 року о 10 год. 09 хв. ОСОБА_1 у м. Одеса, по вул. Канатна, кут вул. Пироговська, керуючи автомобілем «Хонда», державні номерні знаки НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не був уважним та не надав перевагу в русі спеціалізованому автомобілю поліції «Тойота», державні номерні знаки НОМЕР_2 , під керуванням майора поліції ОСОБА_4 , який рухався з увімкненим синьо-червоним проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, а також не вжив заходів для зменшення швидкості, внаслідок чого допустив зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 3.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. Згідно письмових показань свідка ОСОБА_6 25.01.2022 року приблизно о 10:10 год. він їхав пасажиром з водієм в автомобілі «Хонда», державні номерні знаки НОМЕР_1 , зазначив, що не помітив спеціальних знаків поліцейського автомобіля. Згідно письмових показань потерпілого ОСОБА_4 , 25.01.2022 року він заступив на службу по ОТП в м. Одеса в складі АП «Океан 0308» з 08:00 год до 20:00 год. Приблизно о 09:40 год. на службовий планшет надійшов виклик, що за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, працівники швидкої медичної допомоги потребують допомоги поліції. Прибувши за адресою було виявлено бригаду швидкої медичної допомоги № 16, лікар ОСОБА_7 , які вказали на невідомого громадянина, який знаходився в неадекватному стані, а саме кидався під машини, стукав по припаркованому авто, у зв`язку з чим спільно з лікарем, вказаного чоловіка було поміщено до авто швидкої медичної допомоги для надання медичної допомоги. Через побоювання нанесення лікарю побоїв та пошкодження салону карети швидкої медичної допомоги, вказаним громадянином, лікар попросив супроводжувати їх до лікарні, під час руху були включені проблискові маячки синього та червоного кольору та спеціальний звуковий сигнал, які також були включені на кареті швидкої медичної допомоги. Рухаючись по вул. Піроговська, в напрямку вул. Середньофонтанська, на перехресті вул. Піроговська та вул. Канатна, він повністю зупинив автомобіль, щоб надати перевагу в русі іншим транспортним засобам, після того, як транспортний потік повністю зупинився, він не вимикаючи спецсигнали, потроху почав рух, дотримуючись п.п.3.1 ПДР України, попередньо впевнившись в безпеці маневру. Вже знаходячись на середині перехрестя, відчув потужний удар в праву частину службового автомобіля, внаслідок чого сталось зіткнення. Показання цього свідка повністю підтверджуються відеозаписом, який додано до матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджений судом. Згідно письмових показань свідка ОСОБА_3 , встановлено, що він 25 січня 2022 року рухався на своєму автомобілі по вул. Канатна, в лівому ряду, біля перехрестя побачив службовий автомобіль поліції зі включеними сигналами синього та червоного кольору, а також зі ввімкненою сиреною, за яким їхала карета швидкої допомоги з ввімкненими сигналами та сиреною, як в цей час, з права від нього на великій швидкості (близько 80 км/год.) рухався автомобіль «Хонда», який через велику швидкість не встиг відреагувати на ситуацію та скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Згідно письмових показань свідка ОСОБА_2 , встановлено, що він 25 січня 2022 року о 10:15 год. він рухався на своєму автомобілі «Хонда», державні номерні знаки НОМЕР_3 по вул. Пироговська, під`їхавши до перехрестя з вул. Канатна, побачив, що на зустріч йому рухався автомобіль поліції з включеними проблисковами маячками та сигналом. За яким рухалась карета швидкої медичної допомоги з включеною сиреною та проблисковими маячками, який на червоний сигнал світлофора зменшив швидкість, в цей час раптово на великій швидкості, рухався автомобіль сірого кольору в напрямку перехрестя, в результаті чого сталось зіткнення зі службовим автомобілем. Так, вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах у вчиненні інкримінованого йому правопорушення ґрунтується сукупністю доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 219274 від 04 лютого 2022 року, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та план-схемою до нього, поясненнями водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , наявними в матеріалах справи фотографіями транспортних засобів з місця події, відеозаписом які були дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та судовому засіданні апеляційного суду. Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 , у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним порушенням вказаної норми матеріального права є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Відповідно до п.2.3 (б) для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Так, п. 3.2 ПДР зазначає, що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів). Відповідно до п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП. Доводи апеляційної скарги захисника Ляліна В.Ю. про те, що пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не можна вважати належними доказами оскільки протокол про адміністративне правопорушення не містить інформацію про свідків ДТП, протокол не підписаний свідками, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним з огляду на те, що ДТП мало місце 25 січня 2022 року, а свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_2 надавали свої пояснення 04 лютого 2022 року. В суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_5 , який займає посаду ст. інспектора ВРОМ ДТП УПП в Одеській області, пояснив, що він приймав пояснення свідків, що було зафіксовано на окремому аркуші, однак при складанні протоколу, який було складено 04 лютого 2022 року, свідків не було, тому вони не були зазначені, однак вони були свідками події яка сталася в момент ДТП 25 січня 2022 року. Більш того, від апелянта не надходило будь-яких клопотань ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції з приводу виклику вказаних свідків в судове засідання для надання пояснень. Довод апеляційної скарги про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи не може вважатися належним доказом, апеляційним судом не приймається, оскільки відомості, що містяться на відеозаписі підтверджуються даними, викладеними у протоколі та іншими доказами по справі, а тому сумнівів у їх достовірності не виникає. Крім того, апелянтом не надано доказів які б спростували подію зафіксовану даним відеозаписом. Більш того, у судовому засіданні, при перегляді відеозапису події, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 підтвердив момент події та те, що він був його учасником, а також те, що саме подія, яка сталася 25 січня 2022 року зафіксована на відеозапису. Так, Верховий Суд у складі Великої Палати в постанові від 21 березня 2018 у справі № 235/3619/15-ц [9] з посиланням на рішення Європейського суду у справі «Сутяжник проти Росії» зазначив, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає доводи апелянта в частині того, що він не бачив спеціалізований автомобіль поліції з увімкненим синім-червоним проблисковим маячком та не чув спеціального звукового сигналу, такими, що не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними. Чинне законодавство містить положення, які є достатніми для надання пріоритету у русі автомобілям поліції при виконанні їх службових обов`язків, зокрема вказаний припис зазначений й в ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993 року(із змінами та доповненнями). В рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка полодіє чи керує автомобілем, підлягає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. З наявних в матеріалах провадження пояснень водія ОСОБА_8 від 04 лютого 2022 року, наданих ним працівникам поліції, вбачається що він не чув спеціального звукового сигналу, однак наведене не свідчить про об`єктивну неможливість чути та бачити патрульний автомобіль та надати йому перевагу в русі, натомість свідчить про те, що ОСОБА_1 був неуважним на дорозі, та, переїжджаючи перехрестя, не переконався у тому, що це буде безпечно. Інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими. Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено. Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення. Таким чином, доводи захисника Ляліна В.Ю. про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки спростовується вищевикладеним. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника Ляліна В.Ю. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу адвоката Ляліна Вячеслава Юрійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - Козенко Дмитра Олександровича залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева