Постанова Вінницький апеляційний суд № 130/1202/20

Справа № 130/1202/20 Провадження № 22-ц/801/1215/2022 Категорія: 20 Головуючий у суді 1-ї інстанції Порощук П. П. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 рокуСправа № 130/1202/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року, ухвалене суддею Порощуком П.П. в м. Жмеринка, повне рішення складено 27 травня 2022 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про встановлення земельного сервітуту, встановив: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - встановити їй безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо проходу через земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 0521083600:01:003:0052, загальною площею 0,25 га, яка розташована в селі Мала Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області, цільове призначення даної земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , шириною 1 метр, від межі приватної земельної ділянки кадастровий номер 0521083600:01:003:0066, загальною площею 0,0473 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 із цільовим призначенням даної земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , із метою постійного обслуговування огорож та будівель, що належать ОСОБА_1 . В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що станом на червень 2018 року вона закінчила приватизацію земельних ділянок, які відносяться до будинку по АДРЕСА_1 . Приватизація земельних ділянок відбулася через розроблення, виготовлення та затвердження технічної документації, а також присвоєння земельній ділянці загальною площею 0,0473 кадастрового номеру 0521083600:01:003:0066, земельній ділянці загальною площею 0,1145 га кадастрового номеру 0521083600:01:003:0067 та земельній ділянці загальною площею 0,27 га кадастрового номеру 0521083600:01:003:0076. Зазначені земельні ділянки з правої сторони від входу до її домоволодіння межують із земельними ділянками власника таких земельних ділянок ОСОБА_2 , кадастровий номер його земельної ділянки площею 0,25 га - 0521083600:01:003:0052 та земельної ділянки площею 0,235 га - 0521083600:01:003:0051. Наявність складної геометричної конфігурації земельних ділянок позивача привела до того, що в зоні земельної ділянки позивача із кадастровим номером земельної ділянки 0521083600:01:003:0066 вона не може в належний спосіб здійснювати обслуговування даної земельної ділянки. Така земельна ділянка позивача включає в себе фактично самі будівлі, споруди, та господарські будівлі. На земельній ділянці позивача побудовані високий металевий паркан, а також паркан із сітки «Рабиця», однак, вона може їх обслуговувати лише зі сторони власного подвір`я, а другу частину парканів вона не може обслуговувати через заборону відповідача на вчинення таких дій. Також вказала, що в неї облаштована хвіртка для виходу на інші приватизовані земельні ділянки та на земельну ділянку, яка надана їй для сервітутного користування із кадастровим номером №0521083600:01:003:0082, однак, з боку членів родини відповідача здійснюються протиправні дії, а саме: станом на 31.08.2020 забито металеві прути по спільним межам, в тому числі і по тим земельним межам, які є в предметі даного позову між самими домоволодіннями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із метою заборони виходу позивачу на межу власних земельних ділянок; заливаються фекаліями межа позивача та відповідача (події відбувалися 03.09.2019); станом на 18.05.2020 з боку сім`ї ОСОБА_2 забито металеву трубу із метою не можливості виходу позивача на власні приватизовані земельні ділянки та з метою не дати позивачу можливість обслуговувати побудований паркан; станом на 20.05.2020 з боку сім`ї ОСОБА_2 лише по межі земельної ділянки була виорана частина земельної ділянки відповідача із метою не можливості виходу позивача на власні приватизовані земельні ділянки та з метою не дати позивачу обслуговувати побудований паркан. Зазначила, що одне із обґрунтувань визнання протиправною бездіяльності відповідача в першу чергу викладене в рішенні Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі №120/3198/19. Відповідач та члени його родини обмежують право позивача в зоні межування із приватною територією відповідача - земельною ділянкою з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052 щодо обслуговування власного майна, споруд та парканів, які розташовані на приватизованій земельній ділянці позивача, оскільки в інший спосіб вона позбавлена права на зазначене обслуговування. Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовну заяву до відповідача в особі ОСОБА_3 . У скарзі зазначає, що постановлення судом першої інстанції 20 грудня 2021 року ухвали щодо відмови у задоволенні клопотання про заміну відповідача у даній справі призвело до винесення незаконного рішення. Вона зверталася до нового власника земельної ділянки в позасудовий порядок з метою добровільного встановлення сервітуту. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2020 року власником земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052 на час розгляду справи в суді першої інстанції була ОСОБА_3 . Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 серпня 2022 року залучено ОСОБА_3 до участі в даній цивільній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 18 серпня 2022 року до апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила визнати суд поважними підставами подання даної заяви до суду та залучити до участі у даній справі виконавчий комітет Жмеринської міської ради та Жмеринську міську раду як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. В обґрунтування заяви зазначила, що станом на 12 серпня 2022 року набуло законної сили рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 червня 2022 року в цивільній справі №130/2703/20, відповідно до якого ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не володіють земельною ділянкою з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052, щодо якої вона просить встановити сервітут. Фактично ця земельна ділянка перейшла у володіння Жмеринської міської ради. До вказаної заяви ОСОБА_1 додала копію вступної та резолютивної частини рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 червня 2022 року в цивільній справі №130/2703/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Леляцької сільської ради, Жмеринської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Жмеринської міської ради про скасування державного акту на право приватної власності, визнання протиправних дій відповідачів та зобов`язання вчинити дії. Вказаним рішенням визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,4805 га для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 24.11.2012; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Скасовано державну реєстрацію та припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052. Оскільки згадана вище земельна ділянка ОСОБА_3 фактично перейшла у володіння Жмеринської міської ради, ОСОБА_1 просить апеляційний залучити до участі в даній справі виконавчий комітет Жмеринської міської ради та Жмеринську міську раду як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Апеляційний суд, розглянувши вказане клопотання дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки викладені в ньому обставини не підтверджені. ОСОБА_1 до заяви додала копію вступної та резолютивної частини рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 29 червня 2022 року в цивільній справі №130/2703/20. Надана копія рішення суду не засвідчена відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати набрання ним чинності. Крім того, як вбачається з комп`ютерної програми «Д-3», на рішення суду у згаданій справі подано апеляційну скаргу. 30 серпня 2022 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому вона просила відкласти розгляд справи, призначений на 30 серпня 2022 року, так як не може прибути в судове засідання через сімейні обставини, а саме у зв`язку з поганим самопочуттям чоловіка та необхідністю здійснення за ним догляду. Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України). Клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки на підтвердження вказаних в клопотанні обставин заявник жодних доказів не надала, відтак причини неявки третьої особи не можуть бути визнані судом поважними. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0473 га по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 521083600:01:003:0066. Вказане підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №154137097 від 28.01.2019 (а.с.9-10 т.1). У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила встановити їй безстроковий та безоплатний земельний сервітут щодо проходу через земельну ділянку ОСОБА_2 загальною площею 0,25 га, яка розташована в с. Мала Жмеринка Жмеринського району Вінницької області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0521083600:01:003:0052. Земельна ділянка ОСОБА_1 з кадастровим номером 0521083600:01:003:0066 та земельна ділянка з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052 є суміжними земельними ділянками, що є беззаперечним. До позовної заяви позивачка додала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №188442800 від 12.11.2019, з якої вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0521083600:01:003:0052, на підставі договору купівлі-продажу від 24.11.2012 на момент звернення до суду з позовом був ОСОБА_2 . Право власності зареєстровано 29.12.2018 (а.с.8 т.1). Під час розгляду справи в суді першої інстанції 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про заміну відповідача в порядку ст. 51 ЦПК України, в якому зазначила, що новим власником земельної ділянки, щодо якої вона просить встановити земельний сервітут, є ОСОБА_3 , на підтвердження чого надала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №229154714 від 22.10.2020. Із вказаного витягу слідує, що 22.10.2020 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0521083600:01:003:0052 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2020 зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с.144, 148 т.1) Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 20 грудня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про заміну неналежного відповідача у справі у зв`язку з пропуском строку на подання такого клопотання (а.с.191). Разом з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову в заміні неналежного відповідача. Оскільки оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у заміні відповідача нормами статті 353 ЦПК України не передбачено, відтак, апеляційна скарга в цій частині була повернута ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем позовних вимог. Частиною першою статті 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Відповідно до ч. 2 ст. 402 ЦК України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту (ч. 3 ст. 402 ЦК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Згідно з ч. 4 ст. 98 ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений. Із вказаного слідує, що відповідачем у справі за позовом про встановлення земельного сервітуту має бути саме власник (володілець) земельної ділянки, щодо якої слід встановити сервітут. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції, відповідно до наявних у справі доказів, власником земельної ділянки була ОСОБА_3 . У статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Разом з тим, відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України). Відповідно до статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Відтак, належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір по суті позовних вимог, не з`ясував хто є належним відповідачем у цій справі та не вирішив питання про заміну неналежного відповідача, оскільки на момент ухвалення рішення ОСОБА_2 не був власником (володільцем) земельної ділянки, щодо якої позивач просила встановити земельний сервітут. При цьому, апеляційний суд зазначає, що з аналізу статті 51 ЦПК України слідує, що заміна первинного відповідача належним відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки як наслідок заміни неналежного відповідача розгляд справи за клопотанням нового відповідача може розпочатися спочатку. Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов`язки, визначені ЦПК України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими ЦПК України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін. Таким чином, в силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в межах наданих йому ЦПК України процесуальних повноважень виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем. Так само в силу приписів статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в задоволені позову до неналежного відповідача. Оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог з інших підстав. Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови щодо підстав відмови у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук Т.М. Шемета