Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/4811/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" серпня 2022 р. Справа№ 910/4811/17 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Чорногуза М.Г. секретар судового засідання: Мельничук О.С. за участю представників сторін: від позивача - Грищенко О.М., від відповідача - не з`явились, від державного виконавця - не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (повний текст ухвали складено 25.05.2022) про часткове задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у справі № 910/4811/17 (суддя Привалов А.І.) За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 1 094 392,60 грн., - ВСТАНОВИВ: У 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" про стягнення 1 094 392, 60 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські новітні технології" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг в розмірі 705 599 грн. 88 коп., 80 571 грн. 95 коп. - пені, 269 859 грн. 11 коп. - інфляційні втрати, 38 361 грн. 66 коп. - 3% річних та 16 415 грн. 89 коп. - витрат по сплаті судового збору. 06.06.2017 року на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2017 року видано відповідний наказ. 16.08.2021 року на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" про заміну сторони у справі її правонаступником. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони у справі та заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником задоволено. Замінено сторону (позивача) у справі № 910/4811/17 - Акціонерне товариство "К.ЕНЕРГО" на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС". 18.10.2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), яка обґрунтована порушенням державним виконавцем строків щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 24.09.2021 року та направлення її учасникам виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) задовольнити частково. Визнано за період з 04 жовтня 2021 року по 11 лютого 2022 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) у виконавчому провадженні № 66837724, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 59262260, котра виразилася у порушенні строків та порядку вчиненні виконавчих дій, визначених ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 06.06.2017. Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Шевченківського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) усунути допущене порушення шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 66837724, яке приєднане до зведеного виконавчого провадження № 59262260, визначених ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 06.06.2017 року. В іншій частині вимог скарги відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як свідчать копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 59262260, державний виконавець допустив порушення строків, визначених ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вчинення періодичних дій по перевірці майнового стану боржника. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Шевченківський відділ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) звернувся до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права, висновки місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що державним виконавцем в повному обсязі вживаються заходи щодо повного фактичного виконання рішення суду. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп. та доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі. 13.06.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі та з доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4811/17. 04.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/4811/17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року у справі №910/4811/17 та призначено розгляд справи на 31.08.2022 року. 20.07.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. В судовому засіданні 31.08.2022 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача та державного виконавця в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. За приписами ст.18, ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частинами 5 та 7 згадуваного нормативного акта передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі, якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" законодавець встановив обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців. Зокрема, вищезазначена норма закону передбачає, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. Частинами 4, 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. У разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Нормами ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження розшук боржника юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. При цьому, ч. 8 ст. 48 названого Закону встановлено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Отже, періодичність проведення таких перевірок чітко визначена Законом України «Про виконавче провадження», тобто, такі перевірки не мають вчинятися державним виконавцем одноразово (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 912/2171/18). При цьому, сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/2488/15). Заперечуючи проти скарги ВДВС в письмових запереченнях зазначено, що скарга є необґрунтованою, державним виконавцем здійснюються належні заходи щодо примусового виконання наказу від 06.06.2017 року. З матеріалів зведеного виконавчого провадження яке було долучено державним виконавцем до матеріалів справи вбачається, що 16.03.2020 року державний виконавець зверталося з вимогою до Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо надання інформації відносно зареєстрованих за боржником тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин; сількогосподарської техніки, інших механізмів. (т.2, а.с. 257). У відповідь на вказану вимогу Державна служба з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів повідомила про відсутність за реєстрованої за боржником будь-якої техніки. (т.2, а.с. 263). Також, 16.03.2020 року державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Києві Красноштан І.Л. направила вимогу до Державної служби з питань праці щодо надання інформації відносно зареєстрованих за боржником великовантажних та інших транспортних засобів, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та інших механізмів. (т.2, а.с. 258). Регіональні обласні управління Держпраці повідомили державного виконавця про відсутність зареєстрованих за боржником великовантажних та інших технологічних транспортних засобів. (т.2, а.с. 260-261, 264-271). 17.07.2020 року та 19.08.2021 року державний виконавець здійснював виклик керівника ТОВ "Українські новітні технології". (т.2, а.с. 249-250, 237-238). 28.07.2020 року керівником боржника були надані пояснення на виклик від 17.07.2020 року, в яких зазначено про анулювання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації ТОВ "Українські новітні технології" 19.02.2019 року ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України та 12.11.2019 року дозволу на експлуатацію РЕЗ, внаслідок чого Товариство позбавилось можливості отримувати прибуток та фактично припинило свою господарську діяльність. (т. 2, а.с. 251-252). 10.08.2020 року державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Києві Красноштан І.Л. звернулося до ПАТ "Київстар", ПАТ "ВФ Україна", ТОВ "Лайфселл", ТОВ "Тримоб", ПрАТ "Телесистеми України", ТОВ "Інтертелеком" з вимогою надати інформацію щодо укладання договорів оренди радіоелектронних засобів з боржником та проведення розрахунків відповідно до цих договорів. Вказані юридичні особи повідомили на відсутності договірних відносин з боржником. (т. 2, а.с. 243-244). Державним виконавцем були виявлені транспортні засоби боржника - два причепи, на які постановою від 28.01.2021 року накладено арешти та постановою від 28.01.2021 року оголошено розшук майна боржника. (т.2, а.с. 221-229). Колегія суддів звертає увагу, що вказані вище дії державного виконавця були вчинені до відкриття виконавчого провадження по даній справі. Що стосується виконавчого провадження по даній справи то з матеріалів справи вбачається, що 15.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Шевченківського ВДВС у місті Києві з заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/4811/17 від 06.06.2017 року. (т.2, а.с. 186-187). Також, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, наданих Шевченківським ВДВС у місті Києві до матеріалів справи, 17.09.2021 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Лагоднюк І.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66837724. (т.2, а.с. 191). Також, у день відкриття виконавчого провадження державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Лагоднюк І.О. були здійснені запити до бази даних Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та Державної фіскальної служби України, на які отримано відповідні відповіді. (т.2, а.с. 193-195). 20.09.2021 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Лагоднюк І.О. були винесені постанови про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про розшук майна боржника. (т.2, а.с. 197-202). 04.10.2021 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Красноштан І.Л. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №66837724 до зведеного виконавчого провадження № 59262260. (т.2, а.с. 204-205). Водночас, в порядку примусового виконання зведеного виконавчого було виявлено рухоме майно боржника: телекомунікаційне обладнання, що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Пісочин, вул. полтавське шосе, 112/1, яке було арештовано та описано. 28.10.2021 року державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки описаного майна. (т.2, а.с. 287-288). 21.02.2022 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС у місті Києві Красноштан І.Л. в межах зведеного виконавчого провадження було отримано відповідь на запит від Державної фіскальної служби України щодо рахунків боржника та актуальну інформацію станом на 21.02.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Втім, наявні арешти, накладені в межах виконавчих проваджень згідно з постановами про арешт майна боржника. (т.2, а.с. 213-214). Отже, як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що державним виконавцем в порушення ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів на підтвердження викладених в запереченнях обставин, зокрема щодо спростування висновку місцевого господарського суду, що за період з 04.10.2021 року до 21.02.2022 року жодних виконавчих дій щодо перевірки майнового стану боржника у зведеному виконавчому провадженні не здійснювалося. Щодо долучених до апеляційної скарги доказів щодо формування державним виконавцем 07.12.2021 року та 13.01.2022 року запитів до Державної фіскальної служби України, направлення 08.11.2021 року виклику керівнику підприємства боржника та 21.02.2022 року формування довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою перевірки наявності зареєстрованого за боржником нерухомого майна колегія суддів зазначає наступне. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин. Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS"). Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України"). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів"). Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії"). Відповідно до частин першої, третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 21.06.2018 року у справі №906/612/17, від 22.08.2018 року у справі № 910/19776/17 та від 05.12.2018 року у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. З матеріалів справи вбачається, що вказані вище докази, не були подані на розгляд в суді першої інстанції, й відповідно не розглядались останнім. В той же час, скаржник в своїй апеляційній скарзі не вказує жодних доводів, причин та обставин не подання таких доказів до суду першої інстанції, з урахуванням чого колегія суддів позбавлена можливості встановити причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, й відповідно колегія суддів не приймає до уваги такі докази. Колегія суддів констатує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України). Відтак, враховуючи надані докази державним виконавцем до суду першої інстанції, зважаючи на положення ч. 8 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження, дії державного виконавця у межах зазначених виконавчих проваджень вчинені із порушенням строків, визначених вказаною імперативною нормою. Отже, проаналізувавши зазначене та положення ст.ст. 13, 18 Закону України Про виконавче провадження, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державним виконавцем з урахуванням наданих ним доказів до місцевого господарського суду не вчинено усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у даній справі. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно із ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року у справі №910/4811/17. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта. Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284, 339 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року №910/4811/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.05.2022 року №910/4811/17 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4811/17. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 31.08.2022 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко М.Г. Чорногуз