Постанова 4813 № 522/19546/17

Номер провадження: 22-ц/813/3701/22 Справа № 522/19546/17 Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29.08.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сидоренко А.О., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстраційного обліку, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. До Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстраційного обліку. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником житлового будинок у АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частини, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_2 30.05.2017 року №1382 та 1385. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017 року №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною., зареєстровано в реєстрі за №1385. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення та зняття з реєстраційного обліку задоволено частково. Виселено ОСОБА_1 з житлового будинок у АДРЕСА_1 , заг. пл. 315 кв.м., житл. пл.97,5 кв.м. Знято з реєстраційного обліку ОСОБА_1 з житлового будинок у АДРЕСА_1 , заг. пл. 315 кв.м., житл. пл.97,5 кв.м. В іншій частині позову відмовлено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: 1)суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 є власником майна, що встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року; 2)спірний будинок вибув із власності ОСОБА_1 поза її волею, то остання має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі ст. 388 ЦК України. Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу. У відзиві адвокат Попелюк В.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що на момент укладення договорів купівлі-продажу від 30.05.2017р. у КС «Кредитінвест» були законні права на розпорядження зазначеним майном відповідно до ст. 316 ЦК України. Сповіщення сторін та заяви у справі. У судове засідання, призначене на 17 серпня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки в підсистему «Електронний суд». 16 серпня 2022 року від адвоката Телешевської С.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка вмотивована тим, що у зв`язку із повномасштабними військовими діями, що розгорнулись на території України, через наявну загрозу життю, здоров`ю та безпеці, представник відповідача, що надає їй правничу допомогу, була вимушена виїхати за межі України у зв`язку із чим не має можливості прибути 17 серпня 2022 року до приміщення Одеського апеляційного суду для участі у судовому засіданні. 17 серпня 2022 року від адвоката Попелюка В.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надіслав заяву про розгляд справи без їх участі. Розглянувши заяву адвоката Телешевської С.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі. Крім того, судом апеляційної інстанції у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для розгляду справи з обов`язковою участю сторін суд апеляційної інстанції не знаходить. Додатково апеляційний суд зауважує, що заявник не була позбавлена можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів. Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у цивільній справі №727/4257/19. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Повне судове рішення виготовлено 29 серпня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинок у АДРЕСА_1 , набутого на підставі договорів купівлі-продажу по 1/2 частини будинку, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_2 30.05.2017 року №1382 та 1385. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017р. №1382 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною, зареєстровано в реєстрі за №1382. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677069. Договір купівлі-продажу від 30.05.2017р. №1385 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяною Михайлівною., зареєстровано в реєстрі за №1385. Зазначений договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.05.2017 року за №20677195. Згідно із пункт 2 договору №1382 продаж здійснено за 74 585 гривень оплата була здійсненна на рахунок Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_4 для погашення заборгованості кредитної спілки «Кредитінвест» відповідно до виконавчого листа №523/4508/17 від 18.05.2017 року в порядку частини 8 стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно із пункту 2 договору №1385 продаж здійснено за 74 585 гривень. Оплата була здійсненна на рахунок Приморського відділу ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області на користь ОСОБА_4 для погашення заборгованості кредитної спілки «Кредитінвест» відповідно до виконавчого листа №523/4508/17 від 18.05.2017 року в порядку частини 8 стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження». На момент укладання договорів купівлі продажу №1388 та №1391 від 30.05.2017р., право власності кредитної спілки «Кредитінвест» на вказаний будинок виникло на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.12.2016р. (справа №522/16614/15-ц). Отже, з метою виконання судового рішення був виданий виконавчий лист №523/4508/17 від 18.05.2017 року та здійснено продаж майна у порядку частини 8 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а кошти від продажу майна боржника були внесені покупцем за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби. Таким чином, ОСОБА_2 є добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1 , саме в силу частини 2 статті 388 ЦК України, та відповідно майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень на підставі, якого виданий виконавчий лист №523/4508/17 від 18.05.2017 року. Більш того, ОСОБА_1 постановою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року по справі №522/5768/19 було відмовлено в задоволені позовної заяви про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №1382 від 30.05.2017 року, укладених між Кредитною спілкою «Кредитінвест» та ОСОБА_2 та №1385 від 30.05.2017 року (т.1, а.с.146). Факт оспорювання ОСОБА_1 права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 в силу договорів купівлі-продажу, укладених між КС «Кредитінвест» та ОСОБА_2 30.05.2017 року №1382 та 1385, пов`язаний з проживанням відповідача в силу укладання з Кредитною спілкою «Кредитінвест» договору іпотеки від 11.06.2011 року житлового будинок у АДРЕСА_1 в рахунок забезпечення виконання взятих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за Кредитним договором №0600000055 від 11.04.2008 року. Згідно із довідки №М1-120409-ф/л від 24.05.2021 року ОСОБА_2 була зареєстрована в цьому будинку по АДРЕСА_1 з 14.08.2017 року, про що було відомо відповідачу, але не зважаючи на це, відповідач чинить позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні власним майном на свій розсуд, крім того призводить до додаткових витрат за комунальні послуги. Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач до теперішнього часу є зареєстрованою у вказаному будинку за адресою АДРЕСА_1 (т.1, а.с.176), який належить позивачу, що підтверджено і представником відповідача у судовому засіданні. Таким чином, позивач позбавлена можливості користуватися своєю власністю в повному обсязі. Суд першої інстанції обґрунтовано враховував, що вимоги позивачем заявлені ще 19.10.2017 року до ОСОБА_1 , але відповідачем не виконані, оскільки будинок не звільнено у добровільному порядку, а тому відповідач підлягає виселенню. Вирішуючи спір суд першої інстанції вмотивовано виходив із наступного. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із Постановою ВСУ від 16.11.2016 р у справі №6-709цс16, згідно з положеннями ст.391 ЦК України, лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. При цьому судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не є власником спірної будинку. Відповідно до частини першої 383 ЦПК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реєстрація і проживання відповідача у будинку позивача створює їй перешкоди у здійсненні правомочностей власника майна, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Відповідно до ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Згідно із п.26 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Отже, відповідач не є власником спірного будинку, який з травня 2017 року належить на праві власності позивачу, а тому втратила право користування спірною квартирою та має бути виселена, оскільки власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд першої інстанції вмотивовано вважав, що вимоги позивача частково законними й обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому, суд першої інстанції правильно вбачав, що позов ОСОБА_2 у частині вимог щодо виселення та зняття з реєстраційного обліку інших повнолітніх/неповнолітніх осіб не підлягає задоволенню, оскільки не є конкретизованими, стосуються невизначеного кола осіб, які учасниками процесу не були. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала. Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія зазначає таке. На момент укладання договору купівлі-продажу спірного майна, позивач як добросовісний покупець мала усі підстави вважати, що майно, яке є предметом договору належить саме КС «Кредитінвест». Добросовісна особа, яка придбає нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)). Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Проте в постанові від 15 червня 2021 року в справі №922/2416/17 для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц. Так у вищевказаній постанові Велика Палата зробила висновок, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення та що при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна. Позивач ОСОБА_2 в момент укладання договору купівлі продажу не могла знати, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в судовому порядку є не законним. Таким чином, ОСОБА_2 як добросовісний набувач майна має законне право на звернення до суду із позовом про захист своїх прав щодо нерухомого майна. Крім того, жодних доказів стороною відповідача про звернення до суду із позовом про витребування майна у добросовісного набувача та відповідних судових рішень, які набрали законної сили, ОСОБА_1 не надала. Щодо посилання на доводи апеляційної скарги стосовно визнання ОСОБА_1 власником спірного житлового будинку у постанові Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, то апеляційний суд звертає увагу на таке. З постанови Одеського апеляційного суду від 30 березня 2021 року вбачається висновок, що задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 30.05.2017 року не зумовить бажаних для неї наслідків повернення будинків в її власність, оскільки такий спосіб захисту, який обрав позивач, є неефективним, цей спосіб не відповідає завданням цивільного судочинства ефективному захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи. Таким чином, апеляційний суд не встановлював право власності у своїй постанові, датованій 30 березня 2021 року, а лише вказав на неналежний спосіб захисту порушеного цивільного права та бажані наслідки ОСОБА_1 як результат звернення до суду повернення будинків у її власність, що навпаки свідчить про неперебування майна у власності ОСОБА_1 . Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судове рішення виготовлено 29 серпня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк