Постанова 4805 № 279/573/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/573/22 Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М. Категорія 35 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М., Талько О.Б. з участю секретаря судового засідання: Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/573/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2022 року, яке ухвалено суддею Шульга О.М. в с т а н о в и в: У січні 2022 року позивач звернулася до суду з позовом, на обґрунтування якого зазначила, що 09 вересня 2020 року уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 , який був посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком Станіславом Станіславовичем та зареєстрований в реєстрі №3064. Згідно умов договору вона передала, а відповідач отримала у власність квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого відповідач зобов`язувалась довічно надавати їй матеріальне забезпечення. Відповідно до п.10,12 Договору, відповідач взяла на себе зобов`язання забезпечення догляду: (харчування, придбання одягу, забезпечення особистої гігієни); надання матеріальної допомоги на придбання ліків та оплати медичних послуг і процедур у випадку хвороби та перебування у стаціонарі. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги) визначилась сторонами в розмірі 1000,00 грн на місяць. Проте, відповідач зобов`язань належним чином не виконала. З урахуванням вищевикладеного позивач просила розірвати договір довічного утримання, укладений 09 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчуком С.С., зареєстрований в реєстрі за №3064 та стягнути судові витрати. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2022 року позов задоволено. Розірвано договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який посвідчений 09 вересня 2020 року приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Івчук С.С. та зареєстрований в реєстрі за №3064. Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Підставою апеляційного оскарження вказаного судового рішення, відповідач зазначає про неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що вона діє у відповідності до прийнятих на себе зобов`язань за договором довічного утримання, забезпечує позивача всім необхідним для життєдіяльності людини, надає матеріальну допомогу, забезпечує необхідними продутими харчування, одягу, ліків, оплачує комунальні послуги. Таким чином вважає, що доводи позивача та її представника про неналежне виконання відповідачем обовязків за договором є надуманими, що спростовується наданими до апеляційної скарги доказами, які не були надані суду першої інстанції через відсутність можливості надати до районного суду заперечення, з відповідними додатками, на відповідь на відзив позивача. У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просила апеляційну скаргу відповідача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства. Зазначає, що надані до апеляційної скарги докази не підтверджують жодного факту надання позивачу матеріальної допомоги в розмірі 1000,00 грн. на місць відповідно до умов довічного утримання. В судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Представник позивача просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 09 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір довічного утримання, який посвідчений приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Івчуком С.С., та зареєстрований в реєстрі за № 3065. Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , а остання зобов`язується надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення. Обов`язок набувача з надання відчужувачу довічного забезпечення визначається у вигляді: забезпечення житлом шляхом збереження права довічного проживання у відчужуваній квартирі; забезпечення догляду (харчування, придбання одягу, забезпечення особистої гігієни), надання матеріальної допомоги для придбання ліків та оплати медичних послуг і процедур у випадку хвороби та перебування ОСОБА_1 у стаціонарі; організації поховання відчужувача у разі її смерті (п.10 Договору). Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду та необхідної допомоги) визначається сторонами в розмірі 1000 гривень на місяць (п.12 Договору). Пунктом 15 Договору передбачено, що він може бути розірваний за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін у судовому порядку на вимогу відчужувача, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини на вимогу набувача. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 753/10508/18 (провадження № 61-16804св21) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року в справі № 644/1566/19 (провадження № 61-5955св21) зазначено, що «відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12,81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач». Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Суди встановили, що укладеним між сторонами договором передбачено обов`язки набувача надавати всі види матеріального забезпечення та догляду, медичного обслуговування (забезпечувати медикаментами, харчуванням, одягом, доглядом, іншою необхідною допомогою; у разі смерті відчужувачів здійснювати всі витрати по похованню). Розмір щомісячного грошового утримання визначено в 1000,00 грн (пункт 12 Договору). При цьому відповідач не надала суду докази на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором довічного утримання. Разом з тим, на підтвердження наведених у позові обставин позивач подала до районного суду копію колективного звернення до відділу поліції про вчинення неправомірних дій зі сторони ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 ; відповіді на звернення до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області з приводу заволодіння належними ОСОБА_1 документами, невиконання умов договору, висловлювання образ та погроз; акт за підписами сусідів щодо неналежного забезпечення ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2 харчуванням, одягом, засобами особистої гігієни, ліками. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що права і обов`язки сторін за договором довічного утримання в першу чергу базуються на їх вільному волевиявленні, яке висловлюється та закріплюється умовами договору. Утримання включає в себе забезпечення матеріальними та грошовими ресурсами, при цьому, догляд пов`язується не тільки із наданням матеріальної допомоги, а опосередковується своєрідною участю набувача в житті відчужувача та повинен охоплювати психологічну підтримку і морально-емоційні відносини між відчужувачем та набувачем. Враховуючи наведене, оцінивши умови договору та надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розірвання договору довічного утримання з підстав його неналежного виконання відповідачем. При цьому звернення позивача у жовтні 2021 року до суду з аналогічним позовом, який в подальшому ухвалою суду від 17.11.2021 був залишений без розгляду, не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх обовязків за умови недоведення останньою зворотнього. Як передбачено ч.3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ч.3 статті 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 25 лютого 2022 рокупро відкриття провадження у справі, відповідачу був становлений 15 денний строк з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі для подачі відзиву на позов та всіх письмових та електронних доказів. З матеріалів справи вбачається, що відповідач (згідно з вимогами процесуального закону) була належним чином повідомлена про розгляд справи, яка розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 25.03.2022 копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатковими (а.с.35). 15 квітня 2022 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на позову заяву, до якого надала лише копії свого паспорту та посвідчення громадянки 1 категорії постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Будь-яких письмових заяв про неможливість подати докази разом з поданим відзивом на позовну заяву (ч.3 ст. 83 ЦПК України) матеріали справи не містять. Крім того, нормами процесуального права не передбачено подання разом із запереченнями відповідача на відповідь на відзив позивача, доказів по справі (ст.180,199 ЦПК України). З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд не бере до уваги долучені відповідачем до апеляційної скарги письмові докази: квитанції про сплату комунальних послуг, про ремонт побутової техніки, придбання продуктів харчування, ліків, звернення відповідача до правоохоронних органів та відповіді на них, копії медичної картки позивача, оскільки не встановлено винятковості випадків їх неподання суду першої інстанції. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду. Однак, суд першої інстанції вирішуючи питання про розподіл судових витрат та присуджуючи до стягнення з відповідача на користь позивача суму судового збору за подання позову, не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, а тому відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового забору. Отже, з урахуванням ч.6 ст. 141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 992,40 грн. необхіднокомпенсувати за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат підлягає скасуванню, а в решті - залишенню без змін Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 квітня 2022 року в частині розподілу судових витрат скасувати. Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 грн. 40 коп. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 вересня 2022 року. Головуючий Судді