Постанова 4821 № 695/3366/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2022 року м. Черкаси Справа № 695/3366/21 Провадження № 22-ц/821/900/22 категорія: 311000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г. суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Державна Установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач працює на посаді лікаря з гігієни праці Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України». Наказом відповідача від 29.09.2021р. за №294-О позивачу було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків щодо підготовки звітів та інформацій з питань, що належать до компетенції лікаря з гігієни праці, невиконання доручень безпосереднього керівника, недотримання трудової дисципліни. Окрім того, 06.10.2021р. наказом № 427 позивачу було оголошено ще одну догану за порушення трудової дисципліни, а саме відсутністю позивача на роботі: 15.09.2021р. з 10 год. 05 хв. по 14 год. 20 хв.; 16.09.2021р. з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 17.09.2021р. з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 23.09.2021р. з 08 год. 45 хв. до 16 год. 42 хв. Вказані накази про оголошення доган позивач вважає незаконними, необґрунтованими, прийнятими з порушенням чинного законодавства. Так позивач наполягає, що до її обов`язків не входять обов`язки, які належить виконувати інженерну по техніці безпеки та які повинен виконувати керівник відділення ОСОБА_2 , а тому покладення на неї відповідних обов`язків, що не передбачені її посадовою інструкцією є протиправним. Отже, оголошення позивачу догани за наказом №294-О є безпідставним. Стосовно відсутності на роботі позивачка зазначає, що 15.09.2021 року вона у вказаний час вимушена була покинути робоче місце оскільки відносно неї вчинялися неправомірні дії з боку завідуючої ОСОБА_2 , та вона в цей час зверталася до Золотоніської міжрайонної прокуратури. Доказом того є заява до відділу поліції від 16.09.2021 року. Стосовно 16.09.2021 року та 17.09.2021 року, позивачка вказує, що 15.09.2021 року на електрону почту відділу кадрів вона скинула заяву про відпустку за свій рахунок на два дні, про що відомо в.о. генеральному директору ОСОБА_3 , яка перед цим сама запропонувала позивачу це зробити, а також це було відомо завідуючій ОСОБА_2 , оскільки про це вона зазначила в своїй доповідній від 15.09.2021 року № 18.1-1512. Стосовно 23.09.2021 року позивачка зазначає, що вона з 20.09.2021 року по 04.10.2021 року проходила курси підвищення кваліфікації у Харківській медичній академії, про що в позивачки є відповідне посвідчення, вона не могла це зробити на роботі оскільки завідуюча ОСОБА_2 обмежила її доступом до комп`ютера. Крім цього позивачку 23.09.2021р. викликали до Золотоніської окружної прокуратури на 09.00 год. про що в позивача є відповідна повістка. Окрім того позивач вказує на недотриманні відповідачем вимог КЗпП України щодо застосування дисциплінарного стягнення, зокрема визначення належних підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності та обов`язку належного доведення факту винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. За таких підстав позивач просила визнати незаконними та скасувати накази відповідача про накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді оголошення доган №294-О від 29.09.2021р. та №427 від 06.10.2021р. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної Установи « Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» «про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » №294-О від 29.09.2021р. у вигляді оголошення догани. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто із Державної Установи « Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 38469768) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у пропорційному до задоволених позовних вимог розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Рішення суду 1 інстанції мотивовано тим, що оспорюваний наказ №294-0 від 29.09.2021р. не містить чіткого формулювання, які саме доручення керівника були дані позивачу, які саме доручення останньою були не виконанні, як саме такі доручені були доведені до позивача та чи були доведені вони взагалі, які саме обов`язки трудової дисципліни були порушені ОСОБА_1 . При цьому суд наголошує, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором, і про які працівник не був поінформований належним чином, що також закріплено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі №452/970/17. Враховуючи відсутність в наказі вказаних вище обставин, суд не може констатувати порушення дисципліни ОСОБА_1 , тим більше враховуючи вказаний вище обов`язок саме роботодавця доводити винність працівника в порушенні своїх посадових обов`язків. Що стосується оскарження наказу №427 від 06.10.2021р., то ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивач не спростовує факт залишення нею робочого місця в робочий час, доказів того, що позивач отримувала дозвіл на залишення робочого місця чи то намагання отримати такий дозвіл суду не надано. Належних доказів поважності такої неявки позивача на робоче місце суду також не надано. Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 06.10.2021 р. за №

427. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У червні 2022 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду 1 інстанції обставинам справи та не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати частково судове рішення у частині про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 06.10.2021 №427 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » та прийняти нове, яким задовольнити позовну вимогу в цій частині, стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін, стягнути витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1362,00грн. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд 1 інстанції не врахував причини із-за якої позивачу почали виносити дисциплінарні стягнення, яка вказана у позовній заяві, а саме: 17.09.2021 року звернення позивачки до Золотоніської окружної прокуратури за факт корупції у Золотоніському відділенні Золотоніського районного відділу ДУ «Черкський ОЦКПХ МОЗ» (розкрадання бюджетних коштів службовими особами), 23.09.2021р. за даним поданням було відкрито досудове розслідування про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 191 КК України. Після звернення позивача до правоохоронних органів у справі викриття факту корупції в установі, на неї розпочалися справжні гоніння з боку керівництва і працівників установи, щоб вигнати її з роботи. Звертає увагу, що накази про дисциплінарні стягнення були винесені тільки 29.09.2021р. та 06.10.2021р., тобто після звернення до правоохоронних органів 17.09.2021р. Вказує, що вона не згідна з рішенням суду, що вона залишила робоче місце без дозволу безпосереднього керівника і без належних доказів. Поважні причини та докази, а саме:виклик на допит до Золотоніської окружної прокуратури в якості свідка з метою викриття корупції в установі (прибиральник виробничих приміщень два роки був відсутній на робочому місці, отримував за це зарплату, а безпосередній керівник ОСОБА_2 підписувала табель робочого часу і не складала на прибиральника акти про його відсутність на робочому місці протягом двох років, а, навпаки, прикривала даний кримінальний факт); погодження позивача з безпосереднім керівником курсів ОСОБА_4 (тому що ОСОБА_2 23.09.2021р. взагалі була відсутня на робочому місці) відсутність на робочому місці з метою виконання завдань курсів та користування комп`ютером, якого у її кабінеті взагалі не було. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У червні 2022 року відповідач надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 . Вказує, що на момент видання наказу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» від 06.10.2021 №427 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 » відповідачу не було відомо про звернення Бармутової до правоохоронних органів з питань порушення Закону України «Про запобігання корупції». Посадовим особам відповідача не було повідомлено про підозру. Вказаний наказ став реакцією на чіткі та недопустимі порушення позивачем трудової дисципліни, а саме у зв`язку з відсутністю на роботі: 15.09.2021 з 10год.05хв. до 14год.20хв.; 16.09.2021 з 08год.00хв. до 16год.42хв.; 17.09.2021 з 08год.00хв. до 16год. 42хв.; 23.09.2021 з 08год. 45хв. до 16год.42хв., чим були порушені вимоги законодавства України про працю та правила внутрішнього трудового розпорядку. Зазначені факти неодноразової відсутності на роботі лікаря з гігієни праці ОСОБА_1 зафіксовані відповідними актами про відсутність на роботі лікаря з гігієни праці ОСОБА_1 , що долучені до матеріалів справи. Зазначає, що свою відсутність на роботі 15.09.2021 у позовній заяві від 17.11.2021 позивач обгрунтовує зверненням до Золотоніської міжрайонної прокуратури, у апеляційній скарзі апелянт обґрунтовує свою відсутність на роботі 15.09.2021 уже зверненням до Золотоніської окружної прокуратури. Проте, жодних доказів відвідування саме 15.09.2021 позивачем будь-якого правоохоронного органу позивачем ні у поясненнях від 29.09.2021, ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не надано. Щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 16.09.2021 з 08год.00хвю до 16год.42хв. та 17.09.2021 з 08год. 00хв. до 16год.42хв., то позивач не з`явилась на роботу лише із власної ініціативи та без узгодження зі своїм безпосереднім керівником і роботодавцем. Щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі 23.09.2021 з 08год.00хв. до 16год.42хв., то як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2021 позивача було викликано на 09год.00хв. 23.09.2021 повісткою до Золотоніської окружної прокуратури. Тобто у позивача був попередній строк для належного повідомлення свого безпосереднього керівника, роботодавця про причини своєї відсутності на роботі 23.09.2021. Позивач не подавала керівництву відповідних доповідних чи службових записок, не надавала повістку про виклик, ніяк не повідомляла про свій намір покинути робоче місце у зв`язку з викликом до правоохоронних органів. У своїх поясненнях від 29.09.2021, обґрунтовуючи свою відсутність на робочому місці 23.09.2021 з 08год.00хв. до 16год.42хв., позивач лише вказала на виклик до правоохоронних органів та підтвердила неповідомлення про ценй факт керівництва. Позивач не надала жодних доказів, які б підтвердили її слова про факт виклику, зокрема, повістки про виклик. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 10 червня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Супровідним листом №695/3366/21/8404/2022 від 10.06.2022 матеріали цивільної справи № 695/3366/21 витребувано з суду 1 інстанції. 16 червня 2022 року матеріали цивільної справи №695/3366/21 отримано Черкаським апеляційним судом. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 20 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи в судове засідання. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом 1 інстанції встановлено, що Державна установа «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» відповідно до Статуту, затвердженого наказом МОЗ України від 02.06.2021 №1103 є санітарно-профілактичним закладом з охорони здоров`я, що заснований на державній власності та належить до управління МОЗ України. Центр є державною бюджетною неприбутковою установою. Уповноваженим органом управління є МОЗ України. Згідно з наказом Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» № 294-0 від 03.01.2013 позивача прийнято на роботу з 03.01.2013 до Золотоніського міжрайонного відділу на посаду завідувача відділення організації санітарно-гігієнічних досліджень - лікаря з гігієни праці. Відповідно до наказу Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» від 19.12.2019 № 378-0, у зв`язку з введенням в дію з 20.12.2019 нової структури та штатного розпису позивача з 20.12.2019 переведено на посаду лікаря з гігієни праці Золотоніського лабораторного відділення. 29.09.2021р.ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» видало наказ № 294-О про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатами проведеного відповідного аналізу обставин, викладених у колективному зверненні працівників Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» від 15.09.2021; доповідній помічників лікаря-епідемолога Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Лади І.М. та ОСОБА_5 від 08.09.2021; доповідних завідувача Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Скиби Л.Л. від 13.09.2021, від 15.09.2021, 07.09.2021 №18.1-1450 та №18.1-1449. У зв`язку з неналежним виконанням посадових обов`язків щодо підготовки звітів та інформації з питань, що належать до компетенції лікаря гігієни праці, невиконання доручень безпосереднього керівника, недотримання трудової дисципліни, чим були порушені вимоги законодавства України про працю, зокрема ст. 140 КЗпП України, п. 6.3.4 Положення про Золотоніське відділення Золотоніського районного відділу затвердженого наказом ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» від 21.07.2021 за №231 п. 2.6, 2.8 посадової інструкції лікаря з гігієни праці. За таких підстав лікарю з гігієни праці Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Бармутовій Н.Б. оголошено догану. 06.10.2021р.ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» видало наказ № 427 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до якого, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни лікарем з гігієни праці Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» ОСОБА_1 , а саме відсутністю на роботі: 1) 15.09.2021 з 10 год. 05 хв. до 14 год. 20 хв.; 2) 16.09.2021 з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 3) 17.09.2021 з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 4) 23.09.2021 з 08 год. 45 хв. до 16 год. 42 хв., чим були порушенні вимоги законодавства України про працю, зокрема ст. 139-140 КЗпП України, п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ», розділу 2 посадової інструкції лікаря з гігієни праці. Відповідно до статей 147-149 КЗпП України, п. 6 розділу VII Статуту ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ», затверджено наказом МОЗ України від 02.06.2021 №1103, враховуючи пояснення лікаря з гігієни праці Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» Бармутової Н.Б. від 29.09.2021, останній оголошено догану. Вважаючи вказані накази про оголошення догани протиправними ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Перевіривши доводи апеляційних скарг, Черкаський апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить апеляційний суд скасувати рішення суду 1 інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги та доводи апеляційної скарги зводяться саме до незгоди з висновками суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги, колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Державної установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоровя України» від 06.10.2021 №427 «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 », адже, згідно ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, і зважаючи на роз`яснення, викладені в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та заявлених позовних вимог у суді першої інстанції. Зазначеним вимогам закону в частині оскарження рішення суду 1 інстанції відповідає. Відповідно до ст. 31 КЗпП України роботодавець не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Із аналізу змісту ст. 21 КЗпП України вбачається, що працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену трудовою угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За змістом ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна роботодавця, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до вимог частини другої статті 140 КЗпП України, роботодавець щодо окремих несумлінних працівників вправі застосовувати в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Загальний вид дисциплінарної відповідальності передбачено ст. 147 КЗпП України. Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Відповідно до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.,ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, попередня робота працівника, тощо. При цьому факт виявлення вчинення проступку працівником фіксується письмово за допомогою складеного акту, службової чи доповідної записки, протоколу. Варто також зауважити і про те, що зі змісту ст. 138 КЗпП України вбачається обов`язок саме роботодавця доводити наявність умов, серед яких вина працівника, для притягнення такого до відповідальності. Тобто, у трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, що підтверджується відповідною судовою практикою, наприклад постановами ВС від 24.07.2019 р. у справі №359/4316/17, від 08.10.2020р. у справі №202/2817/19. При цьому, у своїй постанові від 20.05.2020р. по справі №754/4355/17 Верховний Суд вказав, що для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Законодавство про працю не закріплює переліку діянь, які вважаються порушенням трудової дисципліни. Тому для встановлення дисциплінарного проступку важливо з`ясувати коло трудових (службових) обов`язків працівника. Саме їх невиконання чи неналежне виконання складають основу об`єктивної сторони складу цього правопорушення. Саме тому у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Отже, підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення останнім трудової дисципліни. При цьому, закон вимагає, щоб факт такого порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Крім цього, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків, а також врахувати, що роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків , які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був поінформований належним чином. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що 06.10.2021р. ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» видало наказ № 427 про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до якого, у зв`язку з порушенням трудової дисципліни лікарем з гігієни праці Золотоніського відділення Золотоніського районного відділу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» ОСОБА_1 , а саме відсутністю на роботі: 1) 15.09.2021 з 10 год. 05 хв. до 14 год. 20 хв.; 2) 16.09.2021 з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 3) 17.09.2021 з 08 год. 00 хв. до 16 год. 42 хв.; 4) 23.09.2021 з 08 год. 45 хв. до 16 год. 42 хв., чим були порушенні вимоги законодавства України про працю, зокрема ст. 139-140 КЗпП України, п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ», розділу 2 посадової інструкції лікаря з гігієни праці. Підставою для винесення вказаного оспорюваного наказу слугували акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, що були складені 15.09.2021, 16.09.2021, 17.09.2021 та 23.09.2021р. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності не мають значення реальні наслідки дисциплінарного проступку. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 р. по справі № 754/4355/17, для накладення дисциплінарного стягнення цілком достатньо фіксації самого факту винного вчиненого працівником порушення трудової дисципліни, а наявність чи відсутність шкідливих наслідків може бути врахована тільки при визначенні тяжкості проступку та виборі виду дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до норм КЗпП України, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. На підтвердження правомірності своїх дій відповідачем надано до суду відповідний додаток до колективного договору, яким встановлені норми тривалості робочого часу, підтвердження проходження ОСОБА_1 інструктажу по правилам внутрішнього трудового розпорядку, а також вказані акти про відсутність на роботі лікаря з гігієни праці ОСОБА_1 , що були складені 15.09.2021, 16.09.2021, 17.09.2021 та 23.09.2021р. Доводи позивача не можуть судом бути визнані обґрунтованими, оскільки належних доказів поважності своєї неявки у зазначені в оспорюваному наказі дні позивачем надано не було. Так позивач вказує, що 15.09.2021р. вона була відсутня на робочому місці у зв`язку із необхідністю звернення до Золотоніської міжрайонної прокуратури на неправомірні дії завідуючої Скиби Л.П. На підтвердження вказаних доводів позивач надала повідомлення Золотоніської окружної прокуратури про внесення відомостей до ЄРДР за №42021252150000050 за її заявою. Однак із доданого до матеріалів повідомлення витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що заява ОСОБА_1 надійшла 17.09.2021р. Жодних належних доказів відвідування 15.09.2021р. позивачем правоохоронних органів матеріали справи не містять. Позивач не подавала керівництву відповідних доповідних чи службових записок, ніяк не повідомляла про свій намір покинути робоче місце, тощо. Окрім зазначеного, позивач також не пояснює свою відсутність на робочому місці без належного повідомлення свого керівника протягом періоду часу з 10 год. 05 хв. по 14 год. 20 хв.. Щодо пояснень позивача про відсутність її на робочому місці 16.09.2021 та 17.09.2021р. у зв`язку із відпусткою за свій рахунок, суд зауважує, що умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам врегульовано нормами ЗУ «Про відпустки». У матеріалах справи міститься заява позивача про надання їй відпустки без збереження заробітної плати на два календарні дні 16.09.2021р. та 17.09.2021р., яка датована 15.09.2021р. Однак матеріали справи не містять жодних доказів, а відповідачем заперечується факт погодження такої відпустки. Таким чином суд погоджується із доводами відповідача, що позивач не з`явилась на роботу 16.09.2021р. та 17.09.2021р. лише із власної ініціативи та без належного узгодження із роботодавцем. Що стосується неявки позивача на робочому місці 23.09.2021р., позивач вказує, що вона проходила курси підвищення кваліфікації у Харківській медичній академії, однак відповідно до наказу ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ» від 06.09.2021р. за №390 ОСОБА_1 було зобов`язано взяти участь у виїзному циклі тематичного вдосконалення №1103 «Організація та проведення атестації робочих місць за умовами праці, який проводиться Харківською медичною академією післядипломної освіти з 20.09.2021 до 04.10.2021 на базі ДУ «Черкаський ОЦКПХ МОЗ». Таким чином посилання позивача про безпосереднє відвідування Харківської медичної академії є безпідставним, оскільки у позивача такого обов`язку не виникало, окрім того курси підвищення кваліфікації проводились у період з 20.09.2021р. по 04.10.2021р., а відсутність позивача на робочому місці зафіксовано тільки 23.09.2021р. Факт виклику позивача до правоохоронних органів 23.09.2021р. стверджується відповідною повісткою, однак із вказаної повістки вбачається, що позивача було викликано в якості свідка на 09 год. 00 хв. 23.09.2021р.. Позивач не подавала керівництву відповідних доповідних чи службових записок, ніяк не повідомляла про свій намір покинути робоче місце у зв`язку із викликом до правоохоронних органів. Крім того, із вказаної повістки вбачається, що позивача викликали на 09 год. 00 хв. 23.09.2021р., хоча остання була відсутня на робочому місці 23.09.21021р. з 08 год. 45 хв. до 16 год. 42 хв. Отже ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивач не спростовує факт залишення нею робочого місця в робочий час, доказів того, що позивач отримувала дозвіл на залишення робочого місця чи то намагання отримати такий дозвіл суду не надано. Належних доказів поважності такої неявки позивача на робоче місце суду також не надано. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 від 06.10.2021 р. за №

427. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може грунтуватися на припущеннях. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача. Проте доводи апелянта в даному випадку не можуть апеляційним судом бути визнані обґрунтованими, оскільки належних доказів поважності своєї неявки у зазначені в оспорюваному наказі дні апелянтом надано не було. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі судове рішення в частині оскарження є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки їх доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Черкаський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про визнання незаконним та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2022 року. Головуючий: В.Г. Бородійчук Судді : Л.І. Василенко О.В. Карпенко