Постанова Київський апеляційний суд № 753/4030/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/4030/20 Головуючий у 1 інстанції: Лужецька О.Р. провадження №22-ц/824/3096/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 30 серпня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, - в с т а н о в и в : У лютому 2020 року позивач ТОВ «Перший український експертний центр» звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 14 267 грн. 21 коп., суму інфляційних втрат 1 832 грн. 42 коп. та 3% річних в розмірі 820 грн 78 коп. Свої вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок несумлінного ставлення відповідачки до своїх обов`язків по сплаті сум за спожиті житлово-комунальні послуги, позивач зазнає збитків стосовно утримання будинку. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату судового збору. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 рокупозов задоволено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Перший український експертний центр» заборгованість за оплату комунальних послуг у розмірі 14 267 грн 21 коп., 3% річних у розмірі 820 грн 78 коп., інфляційні витрати - 1 832 грн 42 коп., а всього - 16 920 грн 41 коп.Здійснено розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована тим, що доказом факту надання житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, судом визнано факт укладення між позивачем та іншими підрядними організаціями (Малим підприємством «Перун», ТОВ «Спутнік-Крим», Дочірнім підприємством «Спеціалізовним ремонтно-будівельним управлінням «Ліфт-3», Комунальним підприємством «Профдезінфекція», ТОВ «Фірма «Володар - Роз») договору №47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, договору №107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 року, договору №2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.10.2012 року, підрядного договору №21/13 на технічне обслуговування обладнання систем ОС (ДСС) від 01.08.2013 року, договору №03-6907 від 01.02.2014 року щодо проведення захисту від шкідників та комплексу протиепідемічних заходів, а також підписання між ними актів виконаних робіт. Вважаючи факт надання послуг встановленим, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача про необхідність перевірки факту реальності господарських операцій, який спростовується наданими позивачем доказами. Вказує, що відсутність надання послуг, які були предметом договорів між позивачем та підрядними організаціями відповідач обґрунтовував тим, що при прийнятті новим балансоутримувачем ОСББ «Драгоманова 40-3» будинку на баланс було встановлено, що заявлені послуги позивачем не надавалися, через що обладнання будинку знаходиться у аварійному стані, та про що був складений відповідний дефектний акт. За висновком суду з дефектного акту не вбачається, що позивачем не було надано відповідних житлово-комунальних послуг, оскільки акт не підписаний позивачем. При цьому суд залишив поза увагою визнання позивачем факту надсилання йому вказаного акту поштою у 2019 році та відсутність відповіді чи незгоди позивача з інформацією, викладеною в акті до цього часу. Разом з тим, вказаний акт містить інформацію про те, що підрядниками позивача - Малим підприємством «Перун» та ДП «Спеціалізовне ремонтно-будівельне управління «Ліфт-3» фактично не здійснювалося обслуговування ліфтового обладнання (у ліфтовому приміщенні (ліфти №№1-3) не працювала примусова вентиляція, внаслідок чого порушується температурний режим експлуатації механічного та електронного обладнання в цьому приміщенні та відбулося значне зношення ведучого шківу ліфта №2, що потребує заміни без можливості ремонту. Крім цього, іншим підрядником позивача, а саме, ТОВ «Спутнік-Крим» не надавалися включені у тариф послуги з технічного обслуговування систем автоматичної адресної пожежної сигналізації, оповіщення людей при пожежі, системи протидимного захисту, системи автоматичного газового пожежогасіння машинного приміщення ЛТПП. Комісією по прийняттю будинку підтверджено, що на момент прийняття датчики пожежної сигналізації (2, 3, 4, 9. 12, 15, 18. 21 поверхи) не працювали, димові сповіщувачі (в кількості 48 штук) потребували чистки, близько 70% сповіщувачів в квартирах відсутні згідно конфігурації системи, акумуляторні батареї системи резервного живлення (в кількості 10 шт.) потребували заміни, частина сповіщувачів в загальних зонах користування відсутні згідно конфігурації системи (фізично демонтовані або обірвані шлейфи), автоматична система АПС №1 несправна, згідно індикації ЦЩПЗ несправні клапани ДВ та ПП на 2, 9, 26, 27 поверхах -2 пускача системи ДВ ПП6, ПП7 знаходилися в несправному стані, кран - комплекти не укомплектовані вогнегасниками та пожежними рукавами, система газового пожежогасіння у ліфтовому приміщенні в несправному стані, а балони без газу. Також було з`ясовано, що протипожежні насоси 1-ї та ІІ-Ї зони не підготовлені до роботи, а пожежні гідранти по підвалу перекриті. Крім цього, не здійснювалось технічне обслуговування внутрішньо-будинкових систем гарячого, холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання, зливової каналізації. Комісією по прийняттю будинку підтверджені несправності Гідроакумулятора холодного водопостачання 1-ї зони, зворотних клапанів 2-го та 4-го насосів холодного водопостачання ІІ-Ї зони, не справність ущільнюючого з`єднання Насосу холодного водопостачання 11-ї зони №1, Гідроакумулятора системи опалення ІІ-Ї зони, відключення датчика перепадів тиску, на трубах системи ГВП 1-ї, ІІ-Ї та системи опалення 1-ї та 11-ї зони багато місць корозії, які підлягають зварювальним роботам, магнітна обробка води не справна 1-ї та 2-ї зони гарячого водопостачання. Відповідно до наданих позивачем документів, вартість перерахованих послуг входить до складу заборгованості, яка нарахована позивачем відповідачу. Ззначає, що аргументи відповідача щодо відсутності факту надання житлово-комунальних послуг були також підтверджені іншими доказами, які взагалі не знайшли оцінки в рішенні суду першої інстанції, зокрема показами допитаного в судовому засіданні 06.10.2021 року свідка ОСОБА_2 , який підтвердив викладені в акті приймання-передачі обставини та пояснив механізм їх виникнення через відсутність факту надання перерахованих послуг з боку позивача та вказаних підрядних організацій. Також відповідач посилалася на рішення інших судів, винесених в рамках кримінального судочинства, якими підтверджено фіктивність договорів підрядника позивача - МПП «Перун». Так, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/17494/16-к в рамках кримінального провадження №32015110000000056 за попередньою правовою кваліфікацією за ч.І ст.205, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України надано Слідчому управлінню фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Київській області тимчасовий доступ до фінансово-господарських та бухгалтерських документів МПП «Перун» стосовно фінансово- господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтернешенел Девелопмент», ТОВ «Українська Будівельна Компанія» та ТОВ «Епатаж Медіа Груп», які мають ознаки фіктивності. В ухвалі вказано, що діяльність перерахованих фіктивних підприємств пов`язана з акумулюванням безготівкових коштів, отриманих від групи підприємств реального сектору економіки в тому числі МПП «Перун» в якості оплати за товари їроботи, послуги), що фактично не надавалися. Клопотання органів слідства було визнано обґрунтованим та задоволено. Крім цього, ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/43429/19-к в рамках кримінального провадження №32017100090000062, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.17 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.212, ч.2 ст.205 КК України надано тимчасовий доступ до документів, з можливістю вилучення їх копій, які перебувають у володінні МПП «Перун» по взаємовідносинах вказаного підприємства з рядом суб`єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності. В ухвалі вказано, що подання слідчого внесено згідно інформації узагальненого матеріалу Державної служби фінансового моніторингу України. Також, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва у справі №757/72189/17-к, в рамках кримінального провадження №32017100060000104, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України, встановлено, що МПП «Перун» в період 2016-2017 роки формувало податковий кредит з ПДВ за рахунок ТОВ «Будівельна компанія «Профітван», ТОВ «Бромелінг», ТОВ «БК «Платінум», ТОВ «Техногруп-інвест», ТОВ «Техногруп - інжиніринг», ТОВ «Сігмапромукр», ТоВ «Прогресо», ТОВ «Нуар консалт», ТОВ «Аквіанс», ТОВ «Міолакс», ТОВ «Гамма укр торг», та ТОВ «Техно-буд-інвест» та є одним з основних замовників товарів (робіт, послуг) у зазначених підприємств. При цьому вказані підприємства мають ознаки фіктивності, створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017 року сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб`єктам господарювання шляхом оформлення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки. Покази свілка та матеріали кримінального судочинства, на які послався відповідач в обгрунтування своєї позиції, судом оцінені не були та у рішенні не відображені. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не вивчив та не оцінив усю сукупність наданих відповідачем доказів відсутності результату, який повинен бути досягнутий за умови надання комунальних послуг позивачем, зазначивши лише, що відсутність надання послуг не випливає з дефектного акту. Таким чином, з рішення вбачається, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини - факт надання відповідачу позивачем житлово-комунальних послуг, що сформувало помилку у оцінці норм матеріального права, які підлягають застосуванню до відносин між позивачем та відповідачем. За відсутності факту надання житлово-комунальних послуг, до відносин між відповідачем та позивачем, не можуть бути застосовані положення норм цивільного законодавства щодо своєчасного та повного виконання зобов`язань, так само як положення п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо обов`язку споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, норми та інші, застосовані судом норми. Дарницьким районним судом також допущено порушення норм процесуального права, які могли вплинути на рішення у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Перший український експертний центр» просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року у цивільній справі №753/4030/20, постановлене у відповідності до вимог чинного законодавства України, з врахуванням всіх фактичних обставин справи, з вірним застосуванням норм процесуального і матеріального права, з`ясовані всі обставини справи, надано належну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, рішення ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, а тому не підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав встановленим факт порушення прав позивача, тому дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 14 267 грн. 21 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 832 грн. 42 коп., та 3% річних в сумі 820 грн. 78 коп. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що згідно протоколу засідання правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» №26 від 19.07.2013 року та наказом голови правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 28.08.2018 року визначено ТОВ «Перший український експертний центр» експлуатуючою організацією на житлові будинки №1 , №2 , №3, з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.12,16). Згідно з актом приймання-передачі від 27.12.2013 року, ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло на обслуговування та експлуатацію будинок АДРЕСА_4 (т.1 а.с.12 -15). Відповідно до акту приймання-передачі від 03.06.2019 року будинок АДРЕСА_5 з обслуговування ТОВ «Перший український експертний центр» передано в управління ОСББ «Драгоманова 40-З» (т.1 а.с.17-19). Отже, до червня 2019 року позивач був обслуговуючою організацією вказаного будинку та здійснював його утримання, обслуговування та експлуатацію. Як вбачається з інформаційної довідки №199026616 від 05.02.2020 року, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 28.08.2014 року (т.1 а.с.246-б). За матеріалів справи, для забезпечення надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 позивачем було укладено: договір №47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 року, договір №107-0 на технічне обслуговування пожежних систем від 15.11.2012 року, договір №2/1848-К-12 на вивезення та знешкодження твердих побутових відходів від 01.10.2012 року, підрядний договір №21/13 на технічне обслуговування обладнання систем ОС (ДСС) від 01.08.2013 року, договір №03-6907 від 01.02.2014 року щодо проведення захисту від шкідників та комплексу протиепідемічних заходів. Крім того, в матеріалах справи наявні відповідні акти приймання наданих послуг за вказаними договорами. Заперечуючи надання відповідачем послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території сторона відповідача посилається на дефектний акт по обладнанню та комунікаціям будинку АДРЕСА_5 від 03.06.2019 року, складений при передачі будинку з обслуговування ТОВ «Перший український експертний центр» в управління ОСББ «Драгоманова 40-З» (а.с.23-26). Проте, з даного дефектного акту, не вбачається, що позивачем не було надано відповідних житлово-комунальних послуг. Разом з тим, сторона позивача не визнає дефектний акт по обладнанню та комунікаціям будинку АДРЕСА_5 від 03.06.2019 року, оскільки останній був складений без присутності представника позивача та підписаний тільки головою правління ОСББ «Драгоманова 40-З». Також, твердження сторони відповідача, як вірно зазначив суд першої інстанції, спростовуються відповідними актами приймання робіт за договорами, укладеними позивачем для забезпечення надання відповідних житлово-комунальних послуг. 18.02.2017 року відповідачка зверталася до позивача з письмовим зверненням щодо завищених тарифів та неякісного надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (а.с.27-28). Встановлено, що 20.02.2017 року позивач листом відповів відповідачу на її звернення, навів спростування щодо завищених тарифів та неякісного надання послуг, а також повідомив про наявність за нею заборгованості за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території (а.с.29-30). Заперечення відповідача щодо позову, серед іншого, полягають в незгоді з тарифами на надання послуг, оскільки останні завищені. Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. За приписом статті 162 Житлового кодексу плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (чинного на момент виникнення спірних відносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за №6-59цс13). Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг. Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів. За ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV (чинного на момент виникнення спірних відносин) споживачі зобов`язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. На підставі викладеного та наявних матеріалів справи суд вірно вважав, що відповідачка не виконує належним чином свої зобов`язання зі сплати наданих послуг по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком, наданим позивачем, правильність якого перевірена судом, за ним за період від 01.02.2017 року до 03.06.2019 року утворилася заборгованість, яка станом на 19.02.2020 року склала 14 267 грн. 21 коп. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13). Як вірног вважав суд, за розрахунками, наданими позивачем, на суму заборгованості нараховано інфляційні втрати в розмірі 1 832 грн. 42 коп., та 3% річних в сумі 820 грн. 78 коп. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом вірно зазначено, що належних доказів ненадання послуг по утриманню будинку і споруд та прибудинкової території, невірності розрахунку заборгованості, відсутності обов`язку по оплаті отриманих послуг позивачем не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи. Також, відповідач заперечуючи проти позову з підстав завищених тарифів на послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, не звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за правильними тарифами. Враховуючи вищевикладене, суд вірно вважав встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 14 267 грн. 21 коп., інфляційних втрат в розмірі 1 832 грн. 42 коп., та 3% річних в сумі 820 грн. 78 коп. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягали задоволенню в повному обсязі. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: