Постанова 4814 № 536/156/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 536/156/14-ц Номер провадження 22-ц/814/1770/22Головуючий у 1-й інстанції Даніліна Ж.О. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 серпня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Абрамова П.С. Суддів: Триголова В.М., Лобова О.А., за участю секретаря судового засідання Гречки Є.В., скаржника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та бездіяльність головного державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Маліннікова М.В. у виконавчому провадженні № 42924283 з примусового виконання виконавчого листа № 536/156/14-ц, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - ОСОБА_2 УСТАНОВИВ: короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції У січні 2022 року ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчому провадженні, звернувся до суду із скаргою на рішення та бездіяльність державного виконавця Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) Маліннікова М.В. у виконавчому провадженні № 42924283 з примусового виконання виконавчого листа № 536/156/14-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 11 120,12 грн. У скарзі прохав: - визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Кременчуцького РВ ДВС Маліннікова М.В. у виконавчому провадженні № 42924283 з 10 серпня 2018 року по теперішній час, наслідком якої є невиконання ним ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 про відновлення виконавчого провадження № 42924283, зобов`язань щодо винесення та не надіслання стягувачу постанов про поновлення проведення виконавчих дій та відновленню виконавчого провадження № 42924283; - скасувати постанову головного державного виконавця Маліннікова М.В. від 13 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження № 42924283, що перешкоджає вчиненню виконавчої дії щодо відновлення виконавчого провадження № 42924283; - зобов`язати головного державного виконавця Маліннікова М.В. вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні згідно ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 у справі № 536/183/18 та за Законом України «Про виконавче провадження» з примусового виконання виконавчого листа № 536/156/14-ц, виданого 01 квітня 2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на його користь коштів в сумі 11 120,12 грн. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. короткого змісту вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохає ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати неправомірною тривалу бездіяльність головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Маліннікова М.В. у виконавчому провадженні № 42924283; скасувати постанови державного виконавця Маліннікова М.В. від 13.10.2015 про зупинення виконавчого провадження та від 30.11.2017 про відновлення проведення виконавчих дій; зобов`язати головного державного виконавця Кременчуцького ВДВС у Кременчуцькому районі Маліннікова М.В. в чинити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 42924283 згідно із Законом України «Про виконавче провадження». узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу Скаржник вказував, що суд першої інстанції неповно дослідив доводи його скарги, скаргу вирішив з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказував, що зупинення виконавчого провадження постановою від 13.10.2015 є незаконним, оскільки державний виконавець безпідставно звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, та повинен був поновити виконавче провадження не пізніше наступного дня коли йому стало відомо про усунення обставин, які стали підставою для зупинення, оскільки ухвалою від 19.11.2015 було відмовлено у розстрочці, але відновив виконавче провадження тільки 30.10.2017. Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку, що ухвала Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 була виконана державним виконавцем. На думку скаржника, ця ухвала була фактично виконана 18.05.2022, оскільки супровідним листом від 18.05.2022 за вих. № 10978 (додаток 11 до апеляційної скарги) він отримав 20.05.2022 копію ухвали державного виконавця від 21.12.2018 про відновлення виконавчого провадження. Вказував, що суд, в порушення ч. 4 ст. 263 ЦПК не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15-ц, згідно з яким державний виконавець повинен не лише направити копію постанови про відкриття виконавчого провадження, але й встановити факт отримання копії цієї постанови. У зв`язку із цим, вважає, що суд першої інстанції безпідставно встановив, що постанови державного виконавця від 13.10.2015 про зупинення виконавчого провадження, від 30.11.2017 про відновлення виконавчого провадження були надіслані, хоча докази їх вручення державним виконавцем не надано. Супровідні листи державного виконавця про надіслання цих постанов вважає неналежними доказами, оскільки оформлені з порушенням п. 12 р. ІІ Інструкції з діловодства у ДВС, однак вони були прийняті судом. Суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права прийняв відзив державного виконавця на скаргу та докази, надані державним виконавцем, докази надіслання яких іншим учасникам справи не надано, однак суд прийняв їх з порушенням вимог ст. ст. 178, 183, ч. 9 ст. 83 ЦПК України. узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу не надходив. щодо можливості розгляду справи апеляційним судом Відповідно до статті 372 ЦПК України судапеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Боржник, ОСОБА_2 , та державний виконавець Кременчуцького відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), ОСОБА_3 , у судове засідання 25.08.2022 не з`явились, будучи належним чином та своєчасно повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце перегляду справи, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронних листів на офіційні електронні адреси (а.с. 115,116 т. 2); про причини неявки суд не повідомляли, неявка яких не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу Судом першої інстанції встановлено, що 27 лютого 2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області постановлено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11 120 грн. На виконанні в Крюківському РВ ДВС перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11 120 грн. 09.08.2018 Кременчуцьким районним судом Полтавської області постановлено ухвалу, якою скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Маліннікова М.В. задоволено; визнано дії головного державного виконавця Кременчуцького РВДВС ГТУЮ в Полтавській області Маліннікова М.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11 грудня 2017 року ВП № 42924283 неправомірними; скасовано постанову державного виконавця від 11 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 536/156/14, виданого 01 квітня 2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 11 120 грн. 12 коп. Державним виконавцем вказана ухвала була оскаржена в апеляційному порядку. У період з 20 вересня 2018 року по 21 листопада 2018 року справа перебувала в провадженні Полтавського апеляційного суду. 21 листопада 2018 року Полтавським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцького ВДВС на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року відмовлено. Таким чином, ухвала Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року набрала законної сили 21 листопада 2018 року. 21 листопада 2018 року копія вказаної вище ухвали Полтавського апеляційного суду була направлена засобами поштового зв`язку на адресу сторін виконавчого провадження та на адресу Кременчуцького РВДВС ГТУЮ в Полтавській області. 21 грудня 2018 року головним державним виконавцем Кременчуцького РВ ДВС Малінніковим М.В. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 536/156/14, виданого 01 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Згідно копії супровідного листа за вихідним номером 28938 від 21 грудня 2018 року, державним виконавцем направлено на адресу сторін виконавчого провадження копію вказаної вище постанови. Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем було виконано ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року у частині щодо зобов`язання відновити виконавче провадження. Щодо вимог скаржника про скасування постанови державного виконавця від 13 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження, яка перешкоджає вчиненню виконавчої дії щодо відновлення виконавчого провадження, судом першої інстанції встановлено наступне. 13 жовтня 2015 року головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Малінніковим М.В. було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження. 30 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанову про поновлення виконавчого провадження. Згідно з копією супровідного листа від 30 листопада 2017 року копію вказаної вище постанови направлено на адреси сторін виконавчого провадження. Таким чином, місцевим судом було встановлено, що оскаржувана постанова державного виконавця від 13 жовтня 2015 року на даний час вичерпала свою дію, оскільки, починаючи з 30 листопада 2017 року виконавче провадження було поновлене. Відмовляючи у задоволенні вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні згідно із Законом України «Про виконавче провадження», місцевим судом було зазначено, що зобов`язання державного виконавця щодо вчинення усіх необхідних дій для належного виконання судового рішення визначено цим Законом, відтак повторне їх визначення судом не потрібне. Дослідивши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Щодо визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця з 10.08.2018 по теперішній час, наслідком якої є невиконання ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року (вимога скарги, викладена у пункті 3 (а.с. 199 т. 1)). Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла станом на 21.11.2018 - дата набрання чинності ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року), у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2017 виконавче провадження № 42924283 було завершено постановою державного виконавця від 11.12.202017 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення). Вказана постанова державного виконавця була скасована ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 та зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження. Повний текст вказаної ухвали складено 15.08.2018 (про що зазначено в резолютивній частині). Разом із тим, законної сили вказана ухвала набрала 21.11.2018, як вірно встановлено місцевим судом, тобто з дати винесення судом апеляційної інстанції постанови про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою державної виконавчої служби на ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року (а.с. 138-139 т. 1). Вимоги скаржника про невиконання державним виконавцем даної ухвали щодо відновлення виконавчого провадження з 10.08.2018 по теперішній час (що трактується судом як час подання скаржником скарги 24.01.2022) є безпідставними, оскільки ухвала Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09 серпня 2018 року набрала законної сили тільки 21.11.2018. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 21.11.2018 копія ухвали Полтавського апеляційного суду була направлена засобами поштового зв`язку на адресу Кременчуцького РВДВС ГТУЮ в Полтавській області. (докази вручення вказаного поштового відправлення матеріали справи не містять). Доказів того, що відновлення виконавчого поводження відбулось 21.12.2018 з порушенням передбаченого законом строку скаржником не надано. Виконавче провадження № 42924283 було відновлене 21.12.2018, про що державним виконавцем Кременчуцького РВ ДВС Малінніковим М.В. було винесено відповідну постанову (а.с 229 т. 1), копію якої, як встановлено місцевим судом, супровідним листом за вих. № 28938 від 21.12.2018 (а.с. 228 т. 1) надіслано стягувачу ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , яка є дійсною його адресою, як зазначено ним у скарзі. Статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження від 21.12.2018) не визначає обов`язку державного виконавця надіслання цієї постанови сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням. Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження від 21.12.2018) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Постанова державного виконавця, винесена у порядку ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» (про відновлення виконавчого провадження), не становить виключення за ч. 1 ст. 28 вказаного Закону, а тому її надіслання простим поштовим відправленням сторонам виконавчого провадження не суперечить вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги про те, що фактично державний виконавець виконав ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 тільки 18.05.2022 (оскільки супровідним листом державного виконавця від 18.05.2022 за вих. № 10978 він отримав від державного виконавця постанову від 21.12.2018 про відновлення виконавчого провадження та інші постанови) також є безпідставними, оскільки датою виконання вказаної ухвали суду, якою було зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження № 42924283, є дата винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження, а не дата направлення копії цієї постанови стягувачу. Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що державним виконавцем було виконано ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 09.08.2018 щодо відновлення виконавчого провадження, оскільки постановою державного виконавця від 21.12.2018 виконавче провадження № 42924283 було відновлене на виконання вказаної ухвали. Факт належного виконання державним виконавцем обов`язку щодо надіслання постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу простим поштовим відправленням підтверджується супровідним листом за вих. № 28938 від 21.12.2018 (а.с. 228 т. 1). Посилання скаржника про неотримання ним вказаного поштового відправлення бездіяльності державного виконавчого не доводить. Доводи скаржника про неналежність цього документа, як доказу, є безпідставними. Щодо постанови головного державного виконавця Маліннікова М.В. від 13 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження № 42924283, що оскаржується (вимоги скарги, викладені у пункті 4 (а.с 199)). 13.10.2015 головним державним виконавцем Крюківського ВДВС Малінніковим М.В. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 42924283 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час винесення постанови) (а.с. 8 т. 2). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на час винесення постанови державним виконавцем від 13.10.2015, а саме від 06.06.2015) виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання. Підставою для зупинення державним виконавцем зазначено те, що 13.10.2015 державним виконавцем було направлено до суду подання про розстрочку виконання рішення суду. Звернення державного виконавця до суду із вказаною заявою про розстрочку виконання рішення суду підтверджується матеріалами справи (а.с. 27-30 т. 1) та було обумовлене заявою боржника від 06.10.2015 про розстрочку виконання у виконавчому провадженні (а.с. 30 т. 1). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній редакції, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній редакції, виконавче провадження зупиняється у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону, - до розгляду питання по суті. Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться (ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній редакції). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження є незаконною та державний виконавець безпідставно звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду, є необґрунтованими. Посилання скаржника на те, що неявкою державного виконавця у судове засідання з розгляду цієї заяви про розстрочку виконання рішення суду підтверджуються, що з таким клопотанням він звернувся спеціально, що зупинити виконавчі дії, є припущенням скаржника, які не можуть бути покладені в основу доказування. Відповідно до ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» в зазначеній редакції, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк. Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.11.2015 у задоволенні заяви державного виконавця про розстрочку виконання рішення суду відмовлено. Вказана ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась до суду вищої інстанції. (а.с. 45 т. 1) Копію цієї ухвали суду було надіслано судом 19.11.2015 до ВДВС Кременчуцького РУЮ, а також сторонам виконавчого провадження (стягувачу та боржнику) рекомендованими листами з повідомленням, що підтверджується супровідним листом від 19.11.2015 за вих. № 10887 (а.с. 46 т. 1), та отримана стягувачем, ОСОБА_1 , 25.11.2015, а виконавчою службою 24.11.2015 (а.с. 48-49 т. 1). 30.11.2017 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, яку мотивовано тим, що «відомості про відстрочку відсутні», хоча питання відстрочки в межах виконавчого провадження не вирішувалось (а.с. 10 т. 2). Тобто, доводи скаржника про те, що виконавче провадження не було поновлене у триденний строк з дня отримання ВДВС Кременчуцького РУЮ копії ухвали Кременчуцького районного суду Полтавської області від 19.11.2015, є обґрунтованими, однак в цій частині бездіяльність державного виконавця не оскаржується згідно з вимогами скарги (а.с. 199 т. 1). Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що вимога скаржника про скасування постанови головного державного виконавця Маліннікова М.В. від 13 жовтня 2015 року про зупинення виконавчого провадження № 42924283, як такої перешкоджає вчиненню виконавчих дій у виконавчому провадженні, є безпідставним, оскільки ця постанова вичерпала свою дію з дати винесення державним виконавцем постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 30.11.2017. Доводи скаржника, що постанови державного виконавця від 13.10.2015 про зупинення виконавчого провадження, від 30.11.2017 про поновлення виконавчого провадження та від 21.12.2018 про відновлення виконавчого провадження повинні бути надіслані йому рекомендованим листом з повідомленням є безпідставними, оскільки ці ухвали не становлять виключення за статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження», а тому їх надіслання простим поштовим відправленням не суперечить Закону. У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 554/13475/15-ц, на яку посилався скаржник з цього приводу в апеляційній скарзі, є нерелевантною, оскільки у даній справі Верховним Судом висловлена правова позиція про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й пересвідчитись в отриманні боржником цього документа, тобто ця правова позиція не стосується порядку надіслання державним виконавцем стягувачу постанов про зупинення виконавчого провадження, про поновлення виконавчого провадження та про відновлення виконавчого провадження. Висновки суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню вимоги скаржника про зобов`язання державного виконавця вчинити виконавчі дії у виконавчому провадженні згідно Закону України «Про виконавче провадження» є правильними, оскільки абстрактна бездіяльність не може бути предметом оскарження, а вчинення дій для повного та належного виконання судового рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження», є обов`язком виконавця, та зобов`язання державного виконавця до їх вчинення є передбаченим та безпідставним. Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 178, 183, ч. 9 ст. 83 ЦПК України прийняв відзив ВДВС Кременчуцького РУЮ на скаргу та надані докази, апеляційний суд зазначає наступне. Положення щодо розгляду судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця врегульовані Розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Спеціальними нормами права не врегульовано у якому саме порядку, у якій формі та процесуальні строки учасники справи (стягувач, боржник, виконавець) можуть надати свої заперечення, викласти свої доводи на скаргу та надати докази на підтвердження своїх доводів. Норми статті 178 ЦПК України визначать вимоги до відзиву на позов, а не на скаргу, та порядок його подачі. Статтею 83 ЦПК України визначено порядок подання доказів сторонами під час розгляду справ по суті. Разом із тим, частиною 2 ст. 183 ЦПК України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Частиною 4 вказаної статті передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Таким чином, слід зробити висновок, що у процесі розгляду судом скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця учасниками справи (стягувачем, боржником чи виконавцем) можуть бути викладені свої доводи чи заперечення з приводу скарги у формі заяв, клопотань, заперечень, та відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 183 ЦПК України, до заяви, клопотання чи заперечення можуть бути додані докази. Як вбачається з матеріалів справи, представником виконавчої служби був поданий відзив на скаргу, до якого долучено відповідні документи виконавчого провадження (а.с. 225 -235 т. 1). Назва цього документу на впливає, на те, що такий документ є за своєю суттю запереченням на скаргу і повинен відповідати вимогам статті 183 ЦПК України; докази надіслання його іншим у часникам справи, у тому числі стягувачу, ОСОБА_1 , не надано до відзиву. Однак, вбачається, що вказаний відзив державним виконавцем був поданий до суду першої інстанції у судовому засіданні 17.02.2022, у якому також приймав участь скаржник, ОСОБА_1 (а.с. 236 т. 1), та на питання суду останній відмовився від ознайомлення із цим документом, що вбачається із журналу судового засідання (а.с. 237 т. 1). Разом із тим, скаржник скористався своїм правом надати свої доводи і заперечення з приводу цього відзиву та наданих державним виконавцем документів виконавчого провадження, в межах якого подана скарга. Незалишення судом першої інстанції без розгляду цього відзиву у порядку ч. 4 статті 183 ЦПК України є правом суду та не є таким порушенням норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи. Суд, дотримуючись принципу диспозитивності, повноти та всебічності розгляду, прийнявши до розгляду документи виконавчого провадження, що надані державним виконавцем під час розгляду скарги, не порушив прав та інтересів учасників справи. Проаналізувавши інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про їх неналежність до предмету оскарження (тобто, інші доводи виходять за межі доводів і вимог скарги ОСОБА_1 від 24.01.2022), а тому їх детальна оцінка судом апеляційної інстанцій не надається. У рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» визначено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, різниться залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду першої інстанції не спростовують. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 травня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 серпня 2022 року. Головуючий суддя П.С. Абрамов Судді В.М. Триголов О.А. Лобов