Постанова 4851 № 592/14637/21

Головуючий І інстанції: Котенко О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2022 р. Справа № 592/14637/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.12.2021, вул. Першотравнева, 12, м. Суми, 40009 по справі № 592/14637/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Сумської митниці (надалі також відповідач, Сумська митниця), в якому просив скасувати постанову в.о. начальника Сумської митниці Держмитслужби Хом`яка А. В. у справі про порушення митних правил № 0098/80500/21 від 13.10.2021, якою його визнано винним у порушенні митних правил за ст. 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 (трьохсот) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 142632,42 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.12.2021 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову виконуючого обов`язки начальника Сумської митниці Хом`як А.В. у справі про порушення митних правил №0098/80500/21 від 13.10.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 142632грн.42коп„ провадження у справі про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ухвалення рішення з невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить обставини справи, з урахуванням яких зазначає, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, що не було враховане судом першої інстанції під час розгляду справи. Просить урахувати, що позивачем за митною декларацією 31.05.2018 ІМ40ДЕ № UA805180/2018/010178 здійснено митне оформлення товару: «легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт, мар ка NISSAN; модель ROGUE, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2017 (надалі ТЗ), водія - 5, колір: помаранчевий, колісна форма: 4x2». Митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за другорядним методом на рівні 6203,26 доларів США (еквівалент 162127,16 грн. за курсом Національного банку України на день подачі митної декларації: 1 долар СІЛА = 26,135817 грн.) з урахуванням висновку автотоварознавчого дослідження. Декларація митної вартості декларантом подавалась з урахуванням висновку експерта (вартість 156900,00 грн) та витрат на транспортування (200,00 доларів США). Таким чином, позивачем було подано декларацію митної вартості, в якій була зазначена вартість ТЗ з урахуванням висновку експерта та співпадала з числовим показником зазначеним в інвойсі на купівлю товару від 09.02.2018 № 1009179 на суму 6000,00 доларів США (згідно протоколу про порушення митних правил визнана Відповідачем як документ, що містить неправдиві відомостей для визначення митної вартості товару). Крім того в даній декларації були також зазначені витрати на транспортування (200,00 доларів США). Тобто позивачем під час митного оформлення за другорядним методом визнано, що витрати на транспортування входять до складової митної вартість товару, та декларувалися ним до митної декларації від 31.05.2018 ІМ40ДЕ № UA805180/2018/010178, однак дані витрати на транспортування були значно занижені, документально нічим не підтверджені та не відповідали дійсним затратам на транспортування ТЗ. Щодо невірного застосування судом норм матеріального права при визначенні митної вартості за другорядним методом апелянт зазначив, що позивачем не задекларовано повному обсязі фактурної вартості транспортного засобу (легкового автомобіля, Марка NISSAN; модель ROGUЕІ ідентифікаційний номер(VIN): НОМЕР_1 ), які фактично сплачені громадянином ОСОБА_1 за товар, логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу в контейнері платіжним дорученням від 13.02.2018(SW24I213O70537) та від14.02.2018(SW24I214071849) у розмірі11088 доларів США та невраховані в повному обсязі декларантом при визначенні митної вартості товару за митною декларацією ІМ40/ДЕ№UA805180/2018/010178. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу та виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, в зв`язку з цим просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 13.10.2021 року виконуючий обов`язки начальника Сумської митниці Хом`як Андрій Васильович розглянув матеріали про порушення митних правил №0098/80500/21, розпочатої 30.09.2021 року за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 (гриста) відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 142632,42грн. Так, перевіркою встановлено, що 31.05.2018 року митним постом «Центральний» Сумської митниці ДФС за митною декларацією ІМ40ДЕ № UА805180/2018/010178 здійснено митне оформлення товару: легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. марка NISSAN; модель ROUGE, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , календарний рік виготовлення 2017, тип двигуна бензиновий, робочий об`єм ціліндрів двигуна 2000смЗ, тип кузова: універсал, місць для сидіння, включаючи місце водія - п`ять, колір помаранчевий, колісна форма: 4x2». Декларування товару за митною декларацією від імені ОСОБА_1 здійснювала уповноважена особа - ОСОБА_2 . Митна вартість товару визначена декларантом за другорядним методом на рівні 6203,26 доларів США (еквівалент 162127,16грн.) з урахуванням висновку авто товарознавчого дослідження. Декларація митної вартості декларантом подавалась з урахуванням висновку експерта (вартість 156900,00грн.) та витрат на транспортування (200 доларів США). Для митного оформлення вказаного автомобіля митному органу було надано: інвойс на купівлю товару від 09.02.2018 року №1009179 на суму 6000 доларів США (код 0380 розділу 44 Декларації); сертифікат країни походження товару №3016 від 29.05.2018 року (код 086 розділу 44 Декларації); попередню митну декларацію UA500650/2018/1266 від 24.05.2018 року (код 1701 розділу 44 Декларації); документ на право власності на пошкоджений ТЗ від 26.01.2018 року ST152823 (код 2800 розділу 44 Декларації); звіт про оцінку транспортного засобу б/н від 29.05.2018 року (код 3016 розділу 44 Декларації); заявку на оформлення 2553681 від 31.05.2018 року (код 5509 розділу 44 Декларації). Митну вартість за вказаною митною декларацією визначено за другорядним методом визначення митної вартості (резервний метод). Не погодившись із винесеною постановою, позивач звернувся до суду із позовом про її скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність прямого умислу у позивача, зазначивши, що позивачем правомірно здійснено декларування ввезеного транспортного засобу на підставі наданих первинних документів та, як наслідок, вказав про недопущення ним порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи таке. Відповідно до ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням (ст.486 МК України). Статтею 487 МК України визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку, зокрема, відсутності події і складу адміністративного правопорушення. МК України також визначено, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.489 МК України). Підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій (ст.491 МК України). Таким чином, наведеними вище нормами законодавства встановлено обов`язок уповноваженого органу (посадової особи) в кожному конкретному випадку з`ясувати питання про те: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, такий орган (посадова особа) повинні з`ясувати наявність чи відсутність підстав для порушення справи про порушення митних правил, які визначені статтею 491 МК України та наявність чи відсутність доказів у справі про порушення митних правил. Згідно ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви, щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. Згідно ст.485 МК України, порушенням вважається заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Колегія суддів звертає увагу на те, що диспозиція ст.485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети вказує на те, що правопорушення може бути вчинене виключно з умисною формою вини та лише декларантом або уповноваженою ним особою, оскільки на момент подачі декларації декларант (уповноважена ним особа) повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві відомості вплинули на розмір митних платежів, які необхідно сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару. Конкретизація диспозицією зазначеної статті спеціальної мети впливає й на конкретизацію спеціального суб`єкта вказаного адміністративного правопорушення, яким в даному випадку, з урахуванням вимог п.8 ч.1 ст.4 та ч.8 ст.264 МК України, може бути лише декларант або уповноважена ним особа. При вирішенні питання щодо наявності/відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 485 МК України слід також врахувати норми законодавства, які регулюють питання митного оформлення товарів. Так, згідно з ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Частиною другою ст.264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом із митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, установлених цим Кодексом, декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою ст.335 МК України, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їхні копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. Відповідно до ч. 1ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом таПодатковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно дорозділу Х цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів. Частиною 8 ст. 257 МК України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом. Відповідно до ч.8 ст. 264 МК України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. Відповідно до ст.64 (розділ ІІІ) МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна грунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, за декларацією №UA805180/2018/010178 контролюючому органу надано звіт №180-18 «Про ринкову вартість не розмитненого транспортного засобу», згідно з яким вартість вказаного, не розмитненого на території України, транспортного засобу становить 97378,00грн. Таким чином, при визначенні бази оподаткування (загальної митної вартості товарів за митною декларацією №UA805180/2018/009777) контролюючим органом враховувалися як звіт про оцінку транспортного засобу б/н від 29.05.2018 року так і раніше визнані митними органами митні вартості. Отже, позивачем не було допущено порушення п.190.1 ст.190 ПК України, оскільки при визначенні загальної митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом визначення загальної митної вартості товарів ні транспортні, ні будь-які інші витрати не включаються до загальної митної вартості товарів. Листи правоохоронних органів, на підставі яких здійснювалася перевірка правильності визначення загальної митної вартості товарів, не можуть використовуватися для таких перевірок, в силу ст.352 МК України, оскільки вони не визначені цим Кодексом та не є матеріалами, отриманими в порядку та способом, передбаченим цим Кодексом або іншими законами України. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким у цій справі є Рівненська митниця. Як зазначалось вище, диспозиція ст.485 МК України передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП). Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до ст.251 КУпАП (як і передбачено ст.495 МК України) доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ст.485 МК України, шляхом заявлення в митних деклараціях неправдивих відомостей. Відтак, на переконання колегії суддів, відповідачем не було доведено того, що під час оформлення товару, позивач діяв недобросовісно, з умислом щодо заявлення неправдивих відомостей з метою заниження митної вартості імпортованого траспортного засобу. При розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 607/1866/17, згідно з якими для притягнення особи до відповідальності, згідно зі ст. 485 МК України, необхідно доведення факту внесення в митній декларації неправдивих відомостей. Крім цього, в постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 759/360/17 Верховний Суд зазначив, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого те, що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Суд апеляційної інстанції також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.12.2021 по справі № 592/14637/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко