Постанова Одеський апеляційний суд № 520/3622/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/5431/22 Справа № 520/3622/14-ц Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.08.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи: 520/3622/14-ц Номер провадження: 22-ц/813/5431/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач (стягувач) ОСОБА_1 , - відповідач (боржник та заявник) ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою адвоката Соловйової Ксенії Юріївни, діючої від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену у складі судді Бескровного Я.В. 18 червня 2021 року, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У травні 2021 року адвокат Беренштейн Ірина Олександрівна, діюча від імені ОСОБА_2 , звернулася до Київського районного суду м. Одеси із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі№520/3622/14 від 02.02.2015 р. відносно боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 9 512 364,87 грн.. Адвокат Беренштейн Ірина Олександрівна обґрунтовує заяву тим, що 11.11.2014 р. по справі було ухвалено заочне рішення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9 512 364,87 грн.. 02.02.2015 року на виконання вказаного заочного рішення судом було видано виконавчий лист. 13.03.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеські області із заявою про примусове виконання рішення суду. 17.05.2015 року було відкрите виконавче провадження, в ході якого вчинялися певні виконавчі дії. З відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеські області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.04.2021 року вбачається що 30.06.2015 року виконавче провадження було завершено з підстав п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали виконавчого провадження знищено через закінчення строків зберігання. ОСОБА_1 зверталася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2016 р. її заяву було задоволено. Видано дублікат виконавчого листа та поновлено строк його пред`явлення до виконання. З моменту постановлення Київським районним судом ухвали від 27.10.2016 року пройшло чотири з половиною роки, протягом якого ОСОБА_1 не зверталася із заявою про примусове виконання рішення суду, як не зверталася до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання (а. с. 1 -2 зворотна сторона) 2.2 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року задоволено вищевказану заяву адвоката Беренштейн І.О., діючої від імені ОСОБА_2 .. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, який виданий 02 лютого 2015 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/3622/14 щодо боржника ОСОБА_2 , про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 9 512 364,87 грн.. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що після видачі ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа №520/3622/14 пройшло більше 4 років. Остання не зверталася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. ОСОБА_1 повторно не зверталася до органів примусового виконання рішень із заявою про примусове виконання рішення суду (а. с. 17 17 зворотна сторона). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Соловйова Ксенія Юріївна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року скасувати. Ухвали нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню розглянуто за відсутності стягувача, вона не повідомлялася про розгляд справи. Наявні у справі документи щодо її сповіщення містять не підпис ОСОБА_1 , оскільки вона за вказаною в цих документах адресою не проживає і не зареєстрована з 05.09.2018 року; 2) матеріали справи не містять доказів відсутності у боржника ОСОБА_2 обов`язку виконати зобов`язання у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3) після отримання дублікату виконавчого листа ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 виїхала за кордон і тривалий час не повертається на територію України. ОСОБА_1 мала намір звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду вже після повернення ОСОБА_2 в Україну. Таким чином, строк пред`явлення дублікату виконавчого листа до виконання пропущено з поважних причин (а. с. 22 - 25). 2.5 Узагальнені доводи боржника (відповідачки) в апеляційному суді Адвокат Беренштейн І.О., діюча від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить останню залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Адвокат Беренштейн І.О. зазначає, що: 1) апеляційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 356 ЦПК України; 2) чинним законодавством не передбачено отримання дублікату виконавчого листа для його пред`явлення у майбутньому за умови настання якоїсь події. Відсутність боржника на території України не є перепоною для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Апелянт намагається відшукати поважні причини пропуску строку за відсутності об`єктивних перешкод для пред`явлення виконавчого листа до виконання; 3) ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2014 року скасовано. Справу призначено до судового розгляду, розгляд справи триває (а. с. 77 80). 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Соловйової Ксенії Юріївни, діючої від імені ОСОБА_1 (а. с. 58 58 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30.12.2021 року справу призначено до розгляду у приміщенні у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 59). 03.03.2022 року до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 77 80.). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.03.2022 року витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості (а. с. 86 88). У червні 2022 року вищевказана справа надійшла до апеляційного суду. Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, знаходження справи на апеляційному розгляді тривалий час, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення своєї правової позицію сторін у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Соловйової Ксенії Юріївни, діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 11.11.2014 р. у справі №520/3622/14 Київським районним судом м. Одеси ухвалене заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість в загальному розмірі 9 512 364,87 грн. та судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.. 02.02.3015 р. на виконання вищевказаного заочного рішення видано виконавчий лист №520/3622/14. 13.03.2015 р. ОСОБА_1 звернулася до відповідного відділу виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. 17.03.2015 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеські областіБулахевич С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №46885264, а 24.03.2015 р. постанову про арешт майна боржника. В подальшому 30.06.2015р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеські областіБулахевич С.В. винесено постанову про завершення виконавчого провадження №46885264. 27.10.2016 р. Київським районним судом м. Одеси, за заявою ОСОБА_1 , винесено ухвалу про видачу дублікату виконавчого листа №520/3622/14 та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відомостей про пред`явлення дублікату виконавчого листа ОСОБА_1 до примусового виконання матеріали справи не містять. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.11.2014 року скасовано. Справу призначено до судового розгляду, розгляд справи триває. По справі виникли правовідносини щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам законодавства. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість розгляду справи за відсутності стягувача (позивачки) ОСОБА_1 , зазначивши, що вона належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, а тому дійшов передчасного висновку про необхідність задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі Згідно частини 3 статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що «приписи ЦПК Українияк на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду» (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)». Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). З матеріалів справи вбачається, що у заяві про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню адреса стягувача не зазначена (а. с. 1). Судові повістки про судове засідання були направлені судом першої інстанції стягувачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Інших відомостей щодо сповіщення судом першої інстанції ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи також не містять. Разом з тим, відповідно до апеляційної скарги адреса проживання та реєстрації ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 . Відповідно доданої до апеляційної скарги довідки, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, ОСОБА_1 з 05.09.2018 року зареєстрована за адресою - АДРЕСА_2 (саме за вказаною адресою апеляційний суд повідомляв апелянта про розгляд справи). Таким чином, вказані порушення щодо несповіщення стягувача про розгляд справи є підставою для обов`язкового скасування судового рішення і ухвалення нового судового рішення (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги щодо необхідності скасування оскаржуваного судового рішення з підстав неналежного сповіщення апелянта про дату, час та місце розгляду справи є доведеними. Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження. За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Встановлено, що після постановлення 27.10.2016 р. Київським районним судом м. Одеси, за заявою ОСОБА_1 , ухвали про видачу дублікату виконавчого листа №520/3622/14 та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання дублікат виконавчого листа ОСОБА_1 до примусового виконання не пред`являвся. ОСОБА_1 не зверталась до суду із відповідними заявами про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання зазначеного виконавчого листа. Згідно з частиною другою статті 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Колегія суддів вважає, що не повинна існувати ситуація, коли стягувач не реалізує своє право пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом над тривалого часу, а протягом цього часу існує юридична невизначеність щодо обов`язку боржника. У такому випадку боржник має право, не дочекавшись пред`явлення стягувачем виконавчого документа до виконання разом із заявою про поновлення пропущеного строку, заявити вимогу про визнання відсутності у боржника права вимоги (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню). Колегія суддів приймає до уваги, що відсутні поважні причини пропуску стягувачем строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відомості про наявність іншого спору щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, відновлення виконавчого провадження апеляційному суду не надано. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи щодо попуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання внаслідок його тривалого не пред`явлення до виконання, скасування заочного рішення, на виконання якого його було видано, колегія суддів вважає, що доводи заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону. Тому, необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, який виданий 02 лютого 2015 року Київським районним судом м. Одеси по справі №520/3622/14 щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 9 512 364,87 грн.. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Соловйової Ксенії Юріївни, діючої від імені ОСОБА_1 є доведеними частково, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2021 року підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити в нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_3 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 2/1522/8709/11, виданого 24 липня 2012 року Приморським районним судом м. Одеси на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2011 року у справі № 2/1522/8709/11, за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Соловйової Ксенії Юріївни, діючої від імені ОСОБА_1 , - задовольнити. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасувати. Ухвалити нове судове рішення. Заяву адвоката Беренштейн Ірини Олександрівни, діючої від імені ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по справі№520/3622/14, виданий 02 лютого 2015 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 9 512 364,87 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 30 серпня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе