LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Чернівецький апеляційний суд727/3702/22

від 31.08.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2022 р. м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2022 року, - У С Т А Н О В И Л А: Цією постановою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в сумі 496 грн. 20 коп.. Згідно постанови суду, ОСОБА_1 11.05.2022 року о 12 год. 45 хв. в м. Чернівці по вул. Героїв Майдану, 194-Б, керував транспортним засобом BMW 528, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння (зіниці, що не реагують на світло, неприродня блідість обличчя). Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В своїй апеляційній скарзі, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , вважає, що постанова суду не відповідає вимогам законності та справедливості, розумності та об`єктивності, всебічності та правильності, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, а висновки, які містяться в ній не відповідають дійсним обставинам справи, а отже підлягає скасуванню. ЄУНСС №727/3702/22 Головуючий у І інстанції: Терещенко О.Є. Провадження №33/822/472/22 Доповідач: Станковська Г.А. Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Стверджує, що суд першої інстанції, який зайняв позицію сторони обвинувача в даній справі, що порушує принцип безсторонності, вирішив за будь-яких обставин притягнути його до адміністративної відповідальності, самостійно з власної ініціативи прийняв рішення про витребування доказів по справі, що в свою чергу свідчить про порушення вимог ст. 251 КУпАП, а саме що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Зазначає, що норми ч.1 ст. 256 КУпАП були порушені поліцейською при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, проте суд першої інстанції взагалі в своєму рішенні не приділив належної уваги даному процесуальному порушенню. А саме не зрозуміло, яким чином було встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності, оскільки з відео вбачається, що ні посвідчення водія, ні іншого документу, які б ідентифікували особу - ОСОБА_1 не пред`являв, натомість у протоколі зазначено дані посвідчення водія з мобільного додатку Дії, незважаючи на те, що у ОСОБА_1 такий додаток відсутній, про що він неодноразово наголошував та підтверджується відеозаписами з бодікамер поліцейських. Вказує про те, що жодних дій щодо виявлення ознак сп`яніння у встановленому законом порядку, поліцейськими здійснено не було, що підтверджується відеозаписом з бодікамер поліцейських, а відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Вважає, що патрульними поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення порушено вимоги Інструкції, у зв`язку з чим він вважається недійсним та недопустимим доказом його вини. За таких обставин, так як матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, вважає, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Згідно з положеннями ч.7 ст. 294 КпАП України, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Перевіривши доводи апеляційної скарги, з`ясувавши вимоги ОСОБА_1 в апеляції, заслухавши пояснення в його інтересах адвоката Раздорського Р.А, який просив скасувати постанову та закрити адміністративне провадження за відсутності в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного. Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за наведених в постанові обставин, підтверджені сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів, які покладені в основу прийнятого судом рішення, є правильними і доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Заперечення ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути взяті судом до уваги та доводяться наступним. Згідно диспозиції статті 130 КУпАП, відповідальність передбачена як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП є закінченим з моменту відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Отже, в даному випадку, ОСОБА_1 вірно визнаний винуватим саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що повністю підтверджується дослідженими доказами, яким районний суд дав вірну юридичну оцінку. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ч.2 ст. 266 КУпАП, … під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Отже, винуватість апелянта доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №244255 від 11 травня 2022 року, з якого вбачається, що 11.05.2022 року о 12 год. 45 хв. в м. Чернівці, по вул. Героїв Майдану, 194-Б, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW528 д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці, що не реагують на світло, не природня блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП притягується до адміністративної відповідальності за відмову від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України. Апеляційний суд вважає, що правопорушення ОСОБА_1 є конкретним і доведеним. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долучених до матеріалів справи відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з тим, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, його змістом та порядком розгляду справи (а.с.1), що засвідчено його підписом. Відеозаписи долучені до матеріалів справи містять відомості про те, що працівником поліції було ознайомлено ОСОБА_1 зі змістом протоколу і останній повністю розумів, що притягується до відповідальності саме за відмову пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Також, факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду в ЧОНД зафіксовано в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи будь-якого іншого сп`яніння, так як в останнього було виявлено ознаки сп`яніння, а саме зіниці, що не реагують на світло та неприродня блідість обличчя. Окрім того, ОСОБА_1 було надано можливість надати власні пояснення щодо виниклої ситуації на окремому аркуші, проте останній в силу ст. 63 Конституції України відмовився, як і не заявив будь-яких зауважень про не згоду з діями працівників поліції. За таких обставин, суд приходить до висновку, що вказаний протокол в цілому відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи. Відповідно до розділу І п.6. Інструкції №1452/735 - огляд на стан сп`яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Такий огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Отже, досліджені апеляційним судом матеріали справи, не викликають у суду сумнівів у своїй правдивості, є належними та допустимими, й свідчить про факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що передбачає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. Окрім того, відмова ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння було зафіксовано на відео бодікамер працівників поліції: 476518, 476036, 476908, які містяться в матеріалах адміністративного провадження та не викликають у суду протирічь з наявними доказами в матеріалах справи. Варто уваги й те, що будь яких пояснень чи не згоди з оформленням матеріалів адміністративного провадження, ОСОБА_1 не було висловлено та не заявлено, а дії працівників поліції не були оскаржені та не були предметом розгляду в суді. За таких обставин, дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 , розуміючи протиправність свого діяння, намагався ввести суд в оману, вказавши, що наче за кермом був не він, тому відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, свідчить про намагання останнього уникнути адміністративної відповідальності. У п.52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим. Обґрунтовуючи своє рішення, суддя приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто. Крім того, в суді першої інстанції представник правопорушника просив звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності та передати матеріали про адмінвідповідальність останнього на розгляд Чернівецького обласного благодійного фонду «Вікторія», застосувавши до нього захід громадського впливу. Клопотання обґрунтовував визнанням ОСОБА_1 обставин наведених у протоколі про адміністративне правопорушення серїї ААД 3244255 від 11.03.2022 року, щирим каяттям, а також тим, що правопорушник раніше до адміністративної відповідальності не притягався. Таким чином, працівниками поліції не порушено порядку огляду водія ОСОБА_1 на стан сп`яніння, відповідно до ч.2 ст. 266 КпАП України, а районним судом вірно встановлено, що останній порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, і висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта викладені в скарзі. Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 липня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду Г.А. Станковська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»