Постанова КАС ВС № 520/10420/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 року м. Київ справа №520/10420/18 адміністративне провадження № К/9901/16577/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стрелець Т.Г., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 520/10420/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог (прийняту у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Григорова А.М., суддів: Бартош Н.С., Подобайло З.Г.) ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просив суд: - визнати дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01 січня 2018 року протиправними та такими що порушують права ОСОБА_1 як людини.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідач протиправно застосував положення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-ХІІ), яка регулює питання призначення пенсії, чим зменшив розмір процентної складової грошового забезпечення із 83% до 70%, що призвело до невірного визначення розміру пенсії. Крім того позивач зазначив, що на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2017 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова КМУ № 103) відповідач протиправно виплачує йому перераховану пенсію не в повному обсязі, а лише у розмірі 50 %. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року позов задоволено частково. Визнано дії головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення з 01 січня 2018 року протиправними. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії з урахуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-XII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги суд виходив з того, що дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії та виплати 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок проведено на виконання Постанови КМУ № 103, що кореспондується з приписами частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ в частині наданого Уряду права встановлювати такі умови перерахунку пенсії. Короткий зміст вимог касаційної скарги 5. 12 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Так позивач зазначає, що визнаючи правомірним обмеження виплати розміру перерахованої йому пенсії, суди керувались не нормами Закону № 2262-ХІІ, а нормами підзаконного нормативно-правового акта, а саме Постановою КМУ від 21 лютого 2018 року №103. Вказує, що право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01 січня 2018, з урахуванням вже виплачених сум, визначається Законом № 2262-ХІІ, а отже підпадає під дію статті першої Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і невиплата вказаних сум є втручанням у його право на мирне володіння майном.

6. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачука А.І., Тацій Л.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою. 15 липня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Харківській області на касаційну скаргу. Відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення без змін. Відзив мотивований тим, що станом на час виникнення спірних правовідносин дії щодо перерахунку пенсії позивача були вчинені відповідачем до визнання нечинними пунктів 1 та 2 Постанови КМУ № 103. 18 липня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив, а 13 лютого 2020 року додаткові пояснення. 8 Верховний Суд ухвалою від 29 серпня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за його участю, справу призначив до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 30 серпня 2022 року. II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України № 2262, яка станом на 03 березня 2005 року становила 83% розміру грошового забезпечення, що підтверджено розрахунком від 03 березня 2005 року. З 01 січня 2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки Харківського обласного військового комісаріату та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" № 103 від 21 лютого 2018 року у розмірі 70 % грошового забезпечення з урахуванням 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, що підтверджується перерахунком пенсії від 20 березня 2018 року. Вважаючи дії відповідача що полягають у зменшенні розміру пенсії за наслідками проведення її перерахунку, позивач звернувся до суду з цим позовом. ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

11. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається з касаційної скарги, позивач оскаржує судові рішення у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Харківській області у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01.01.2018 року.

12. Суди, відмовляючи у задоволенні позову, зазначили, що набрання чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою змінено (збільшено) грошове забезпечення військовослужбовців, у розумінні частини другої статті 51 Закону стало обставиною, що зумовила зміну розміру пенсії позивача, призначеної на підставі цього Закону. З огляду на норми пунктів 1, 2 Постанови №103 позивач набув право на підвищення пенсії, починаючи з 01.01.2018. Станом на момент виникнення цих правовідносин Постанова №103 була діючою та такою, що підлягала обов`язковому застосуванню.

13. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками судів з огляду на таке. 14. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі - Постанова №103), з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII. Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови № 704.

15. Пунктом 2 Постанови № 103 визначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом)) проводити з 1 січня 2018 року в таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Постановою № 103 внесені також зміни до Порядку № 45, а саме: - пункт 5 викладено в такій редакції: «Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням». - додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить таких складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону № 2262-XII.

16. Перерахунок раніше призначених пенсій визначено частиною четвертою статті 63 цього Закону, за якою усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

17. Отже, перерахунок раніше призначених пенсій визначено статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених указаною статтею. Обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону № 2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх. Законодавець делегував уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій.

18. При цьому, орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII. До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення. Натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.

19. Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

20. Таким чином, колегія суддів зазначає, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України. Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права. Так у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ вказав, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя: наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

21. Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили. Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20). Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19). Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а. У вказаній справі суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.

22. Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин. Така правова позиція була в черговий раз підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 (провадження 11-325апп21).

23. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами касатора, що він має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01 січня 2018 року на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01 січня 2018 року, а не з моменту набрання 05 березня 2019 року законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18. За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України , підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Таким чином, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовної вимоги.

24. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 гривень (квитанція № 26114 від 13 грудня 2018 року), за подання апеляційної скарги - 1 057,20 гривень (квитанція № 90250 від 14 лютого 2019 року). За звернення до суду касаційної інстанції позивачем не сплачувався судовий збір, з огляду на те, що він є інвалідом 2 групи та звільнений від його сплати в силу статті 5 Закону України «Про судовий збір». Враховуючи те, що задовольняючи позовні вимоги частково судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 352,40 гривні (50% сплаченої суми судового збору), а тому підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 409,60 гривень. Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року по справі №520/10420/18 - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року з 01 січня 2018 року протиправними. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 409,60 гривень. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року у справі №520/10420/18 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Т.Г.Стрелець Судді А.І. Рибачук Л.В. Тацій