Постанова 4851 № 520/19522/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 р. Справа № 520/19522/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/19522/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувлася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді; - скасувати Рішення відділу перерахунку пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.07.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки №04-49/376 від 12.07.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок, нарахувати та в подальшому виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді додаткові 2 (два) роки роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/376 від 12.07.2021 року, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року адміністративний - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Скасовано Рішення відділу перерахунку пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.07.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки №04-49/376 від 12.07.2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/376 від 12.07.2021, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 року в частині відмови позовних вимог та прийняти рішення, яким: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок, нарахувати та в подальшому виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді додаткові 2 (два) роки роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/376 від 12.07.2021 року, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, а також зазначає, що порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, у тому числі, Позивачу, не повинен відрізняться від порядку обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді, якій вийшов у відставку після 2018 року. Враховуючи положення частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII, Позивач вважає, що має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, виходячи з 50 відсотків (20 років роботи) + 2 відсотки за кожний повний рік роботи понад 20 років, з урахуванням інших складових базової суддівської винагороди, у тому числі: регіонального коефіцієнту та стажу додаткових років 2 років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше. Або до цих правовідносин необхідно застосовувати іншій Закон, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого судді та 80 відсотків (20 років роботи) + 2 відсотки за кожний повний рік роботи понад 20 років, без врахування додаткових 2 років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше. На думку позивача, відповідач неправомірно звузив обсяг права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання, погіршив становище, чим порушив вимоги ч.2 ст.19, ст.58 Конституції України, пряму дію ст.22 Конституції України, а суд 1-ї інстанції неправильно розтлумачив положення чинного законодавства та неправильно застосував норми матеріального права. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року у адміністративній справі №520/9694/2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, згідно заяви від 24.06.2020, на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/285 від 28.02.2020, виданої Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації у Харківській області; визнано протиправним та скасовано Рішення відділу з питань перерахунків пенсій №20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №42 від 25.06.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/285 від 28.02.2020, виданої Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації у Харківській області; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання на підставі Довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-52/285 від 28.02.2020, виданої Територіальним Управлінням Державної Судової Адміністрації у Харківській області, без обмеження граничним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2020 Апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 31.08.2020 повернуто скаржнику. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 набрало законної сили 02.11.2020. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у адміністративній справі №520/18941/2020 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано бездіяльність начальника ТУ ДСА України в Харківській області Остапенко В.В. щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням регіонального коефіцієнта станом на 01.01.2020 незаконною; зобов`язано начальника ТУ ДСА України в Харківській області видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням регіонального коефіцієнта станом на 01.01.2020. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 Апеляційну скаргу відповідача на рішення ХОАС від 15.03.2021 повернуто скаржнику. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 набрало законної сили 08.06.2021. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду Харківської області від 15.03.2021 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області ОСОБА_1 12.07.2021 була видана довідка за №04-49/376, відповідно до якої станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 134002,50 грн, у тому числі посадовий оклад - 78825,00 грн, доплата за вислугу років (70%) - 55177,50 грн. 02.08.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області №04-49/376 від 12.07.2021. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 29.07.2021 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Харківській області №04-49/376 від 12.07.2021. Вважаючи зазначені дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду з позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржується. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновкам суду в частині відмови позовних вимог. Відмовляючи в частині позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше на підставі Закону № 2509-VIII від 12.07.2018, яким внесені доповнення до статті 137 Закону №1402-VIII, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Щодо вимоги про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром, суд зазначив, що зазначена вимога заявлена на майбутнє, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині позову належить відмовити. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше, колегія суддів зазначає наступне. Норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010 діяли на момент відрахування позивача зі штату суду (наказ в.о. голови Московського районного суду міста Харкова №02-03-114 від 30 вересня 2016 року) та призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці (з листопада 2016 року). Згідно із вимогами статті 131 Закону України № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Суд зауважує, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" № 2509-VIII від 12.07.2018, зокрема, було доповнено ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 частиною другою такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді". У зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" № 2509-VIII від 12.07.2018, Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" набрав чинності 05.08.2018. Судом враховано правову позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.10.2019 по справі №520/11431/18, відповідно до якої передбачені ч.2 ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 положення щодо зарахування (перерахунку) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді, здійснюється з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відрахування позивача зі штату суду (наказ в.о. голови суду №02-03-114 від 30 вересня 2016 року) та призначення довічного грошового утримання судді у відставці (з листопада 2016 року) відбулося до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" № 2509-VIII від 12.07.2018, а саме 05.08.2018, яким зокрема було доповнено ст.137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 частиною 2 такого змісту: "До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді», відповідно вказана норма не поширюється на позивача. Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 12.06.2020 по справі №200/779/19-а. Слід також зазначити, що спільним листом Верховного Суду, Вищої Ради Правосуддя України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Ради суддів України №№ 41783/0/9-18, 2664/0/2-18, 01-6757/18, 9рс-1112, 1-22433/18, 02/3878 від 05.11.2018 "Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді" (пункт 6) повідомлено, що передбачені частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII положення щодо зарахування (перерахунок) стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді судді здійснюються з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що до позивача не може бути застосована норма права щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, яка набрала чинності після виходу позивача у відставку, тобто норма ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VIII, а тому робота на посадах судового виконавця Червонозаводського районного суду м. Харкова та старшого консультанта Харківського обласного суду не може бути зарахована до стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день призначення (обрання) позивача. Отже, оскільки доповнення до статті 137 в частині зарахування до стажу роботи на посаді судді також стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, внесені Законом від 12.07.2018 № 2509-УІІІ та набрали чинності 05.08.2018 р., тобто вже під час перебування судді Оксененко В.А. у відставці, то позовні вимоги в частині перерахування їй стажу роботи на посаді судді з посиланням на цю норму закону є необгрунтованими. Стосовно вимоги про виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничним розміром, колегія суддів зазначає, наступне. У відповідності до вимог статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Виходячи зі змісту статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи, Головни управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04-49/376 від 12.07.2021, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області з 19.02.2020 позивачу не проводився. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що вказана позовна вимога заявлена на майбутнє, а тому задоволенню не підлягає. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2021 по справі №520/19522/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк