Постанова Житомирський апеляційний суд № 367/6983/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №367/6983/21 Головуючий у 1-й інст. Євген Татуйко Категорія 36 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І. за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №367/6983/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал», товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудцукор», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Є. Татуйка в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахування уточненої позовної заяви просив стягнути з ТОВ «Кристал» грошові кошти у загальній сумі 1 590 352,70 грн., з яких: - 1 065 879,00 грн основне зобов`язання; - 106 587,90 грн 10% чистого доходу; - 125 524,13 грн інфляційні втрати; - 137 379,03 грн проценти за користування чужими коштами; - 104 432,84 грн пеня; - 50 549,80 грн 3% річних. В обґрунтування позову зазначає, що між ним та ТОВ «Кристал» в особі директора Майорова О.П. укладено інвестиційний договір №1. Вказує, що відповідно до умов розділу 1 укладеного договору його предметом є участь сторін у вкладанні коштів у закупівлю сировини для виготовлення будівельних матеріалів, які у подальшому будуть використанні для поставки та монтажу кінцевому споживачу, з отриманням для сторін відповідних часток чистого доходу, пов`язаного з доставкою та монтажем даних матеріалів, на умовах і в порядку, передбаченого договором. Зазначає, що відповідно до п.2.1. договору інвестор здійснює фінансування для закупівлі сировини, яка в подальшому буде використана для виготовлення та монтажу будівельних матеріалів, шляхом внесення інвестиції. Стверджує, що на момент укладання договору інвестор вклав свою заздалегідь обумовлену частину у розмірі 45 000 доларів США. Вказує, що після 100% повернення інвестору інвестованих коштів чистий дохід становитиме від 10 до 20 % від інвестованих коштів по факту виконання робіт, зазначених у договорі. Зазначає, що строк договору було визначено сторонами до 01.01.2020, який не продовжувався сторонами. Вказує, що згідно вимог п.4.2. договору виконавець у якості гарантії та застави для інвестора видає все рухоме та нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 , а саме: квартиру у м. Житомирі, площею 68 кв.м.; автомобіль «Вольво ХС90 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; акції ТОВ «Кристал»; автомобіль «Порш Кайєн». Зазначає, що він свої зобов`язання за договором виконав належним чином надавши відповідачу у готівковій формі зазначену у договорі суму грошових інвестиційних коштів. Стверджує, що у порушення умов договору відповідач до даного часу не повернув інвестиційні кошти та відсотки чистого доходу. Зазначає, що 07.05.2020 рішенням №3 припинена діяльність ТОВ «Кристал» в результаті реорганізації шляхом приєднання до ТОВ «Житомирбудцукор». Стверджує, що органами поліції розслідується кримінальне провадження №12020065020000290 за фактом вчинення ОСОБА_2 стосовного нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України. Крім того, органами поліції розслідується кримінальне провадження №12020060020001369 за фактами вчинення ОСОБА_2 аналогічних злочинів. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження обставин, що ОСОБА_2 не мав повноважень на підписання інвестиційного договору та отримання коштів. Зазначає, що на підтвердження передачі коштів позивачем було надано копію розписки, що була укладена на виконання договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діяв від імені ТОВ «Кристал». Стверджує, що до прийняття рішення №2 від 04.03.2020 та державної реєстрації змін керівником та підписантом був ОСОБА_2 . Вказує, що надана відповідачем довідка АТ «Укрексімбанку» не є належним доказом, оскільки ця довідка не доводить того, що у ТОВ «Кристал» відсутній рахунок в доларах США взагалі, а не тільки в філії АТ «Укрексімбанк» в м. Житомир, окрім того вказує, що дана довідка не спростовує можливості отримання коштів в касу товариства. Вважає, що суд першої інстанції помилко дійшов висновку про наявність розбіжностей у договорі. Стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам та доказам позивача, якими він обґрунтовував факт неналежного виконання інвестиційного договору та стягнення грошових коштів. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 10 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «КРИСТАЛ» в особі директора Майорова О.П., діючого на підставі Статуту укладено інвестиційний договір №1. Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є участь сторін у вкладенні коштів у закупівлю сировини для виготовлення будівельних матеріалів, які у подальшому будуть використанні для поставки та монтажу кінцевому споживачеві, з отриманням для сторін відповідних часток чистого доходу, пов`язаного з доставкою та монтажем даних матеріалів, на умовах і в порядку передбаченим даним договором. Згідно п. 2.1 договору інвестор здійснює фінансування для закупівлі сировини, яка в подальшому буде використана для виготовлення та монтажу будівельних матеріалів, шляхом внесення інвестиції (коштів). Зазначено, що інвестор на момент укладення договору, вклав свою обумовлену заздалегідь частину у розмірі 45 000 доларів США. Після 100% повернення інвестору інвестованих коштів чистий дохід складатиме від 10 до 20% від інвестованих коштів по факту виконання робіт зазначених у договорі. Відповідно до п. 2.2. виконавець забезпечує реалізацію проекту інвестиції інвестора у закупівлі сировини для виготовлення будівельних матеріалів, які у подальшому будуть використанні для поставки та монтажу кінцевому споживачеві, а саме: домовленість з постачальником про закупівлю сировини, виробництво будівельних матеріалів з придбаної сировини, поставка та монтаж будівельних матеріалів кінцевому споживачеві та підписання та укладання всіх письмових та супровідних документів. Згідно п. 3.1 інвестор має право вимагати належного виконання виконавцем зобов`язань згідно договору, на запит отримати від виконавця всю необхідну інформацію про стан та строки проведення робіт, на виведення необхідних йому інвестиційних коштів у заздалегідь обговореному порядку та строках. Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що інвестор зобов`язується здійснити інвестування за договором у строки та на умовах, визначених договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в касу виконавця. Згідно п. 4.1. сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань, які передбачені положеннями договору та чинним законодавством України. Відповідно до п. 7.1. договір вступає в силу з моменту підписання інвестором та виконавцем і за належних умов виконання зобов`язань діє до 31.12.2019, а також може бути продовжений за взаємною згодою сторін, на зазначений термін, який буде вказаний у відповідних додатках до договору. Зазначений договір сторонами не оспорювався. 10 вересня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено розписку відповідно до якої ОСОБА_2 згідно укладеного інвестиційного договору №1 від 10.09.2019 та з метою виконання такого правочину отримав 45 тисяч доларів США (борг). Рішенням ТОВ «Кристал» №2 від 04 березня 2020 року ОСОБА_4 , як учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал», що володіє 100% його часток, звільнив ОСОБА_2 з посади директора 04.03.2020 за власним бажанням та виключив його із списку підписантів. Рішенням ТОВ «Кристал» №3 від 07 травня 2020 року ОСОБА_4 , як учасник товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал», що володіє 100% його часток вирішено припинити діяльність ТОВ «Кристал» в результаті реорганізації шляхом приєднання до товариства з додатковою відповідальністю «Житомирбудцукор». Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ вбачається, що кінцевими бенефіціарами ТДВ «Житомирбудцукор» є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а його місцезнаходження на території Житомирського району Житомирської області. Згідно довідки №0520802/14699-20 від 25.06.2020 наданої філією АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Житомирі вбачається, що ТОВ «Кристал» у філії АТ «Укрексімбанк» в м. Житомирі відкрито мультивалютний рахунок в гривні та євро. Рахунок в доларах США для ТОВ «Кристал» у філії банку відсутній. Руху коштів в євро з 1 січня 2017 року не було. Зі змісту виписки по особовому рахунку за період часу з 1 вересня по 31 грудня 2019 року вбачається, що вона не містить відомостей про надходження грошових коштів в розмірі 45 тисяч доларів США або його гривневого еквіваленту. 06 серпня 2020 року на підставі рішення суду здійснено реєстрацію кримінального провадження за ч. 4 ст. 190 КК України по факту заволодіння грошовими коштами позивача на суму 45 тисяч доларів США. Відповідно до відомостей наявних в матеріалах справи ОСОБА_2 оголошено в розшук органами внутрішніх справ за шахрайство з правовою кваліфікацією за ст. 190 КК України. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт отримання товариством коштів обумовленим у правочині способом, оскільки отримання грошових коштів у зазначеному обсязі та в іноземній валюті особисто його директором не регламентувалось інвестиційним договором. Наявність розбіжностей у договорі з приводу того, що кошти вже передані, однак фактично не передані підтверджують сумнівність дій підписантів договору при його укладенні. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі. Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на момент укладання договорів), що визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, об`єкти житлового будівництва, інші об`єкти власності, а також майнові права (стаття 2 Закону). За змістом статті 7 цього Закону (у відповідній редакції) всі суб`єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності (стаття 9 Закону). Інвестиційний договір, як окремий вид цивільно-правових договорів може містити положення різних видів цивільно-правових договорів залежно від предмету та цілей інвестування (договору про спільну діяльність, капітального будівництва, кредитування, купівлі-продажу, довірчого управління майном). Відтак, зазначений договір передбачає як грошові, так майнові права (обов`язки) сторін договору. З аналізу вищенаведених норм права про правову природу інвестиційного договору можна зробити висновок, що інвестиційний договір поєднує положення низки різних договорів, передбачених ЦК України, та може бути підставою виникнення у його сторін також грошових зобов`язань. Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року по справі №916/4644/15. Апеляційним судом встановлено, що 10.09.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кристал» укладено інвестиційний договір №1. Предметом інвестування, відповідно до п. 2.1 є закупівля сировини, яка в подальшому буде використана для виготовлення та монтажу будівельних матеріалів. Крім того, у п.2.1. сторони передбачили, що інвестор на момент укладення договору, вклав свою обумовлену заздалегідь частину у розмірі 45 000 доларів США. Після 100% повернення інвестору інвестованих коштів чистий дохід складатиме від 10 до 20% від інвестованих коштів по факту виконання робіт зазначених у договорі. Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що інвестор зобов`язується здійснити інвестування за договором у строки та на умовах, визначених договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок чи в касу виконавця. Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України. Судом апеляційної інстанції надано належної оцінки змісту інвестиційного договору, зокрема п. 3.2.1, яким визначено спосіб передачі інвестицій: перерахування інвестором грошових коштів на поточний рахунок чи в касу виконавця. Такого способу передачі інвестицій як розписка, інвестиційний договір не містить. Апеляційний суд також враховує, що інвестиційний договір не містить положень щодо грошових коштів, переданих на виконання інвестиційного договору до його укладення. Колегія суддів також звертає увагу на те, що розписка від 10 вересня 2019 року не вказує на існування між сторонами відносин, які виникають за інвестиційним договором №1 від 10.09.2019 та не передбачають обов`язок відповідача забезпечити реалізацію проекту інвестиції інвестора у закупівлі сировини для виготовлення будівельних матеріалів. Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем ОСОБА_1 (інвестором) не надано належних та допустимих доказів того, що ним інвестовано кошти відповідно до умов договору. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень шляхом надання до суду першої інстанції належних та допустимих доказів у строки і в порядку, передбачених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 12, 43,76,77, 81-83 ЦПК України). Враховуючи вище викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази виходячи з принципу справедливості, розумності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким встановлені обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати залишити за сторонами, оскільки судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, тому питання перерозподілу судових витрат не вирішується апеляційним судом. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складення повного судового рішення 30 серпня 2022 року. Головуючий Судді