Окрема думка Велика Палата ВС № 9901/550/19

ОКРЕМА ДУМКА (спільна) суддів Верховного Суду Гриціва М. І., Катеринчук Л. Й., Прокопенка О. Б. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) від 11 серпня 2022 року в адміністративній справі № 9901/550/19 (провадження № 11-85заі22) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на роботі на посаді судді

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - КАС ВС) з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 17 вересня 2019 року № 2484/0/15-19 про звільнення його, ОСОБА_1 , з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області та поновити його на посаду судді цього самого суду. Прохання аргументував тим, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 20 липня 2018 року № 1275/ко-18 про: - визначення, що він як суддя Зачепилівського районного суду Харківської області не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; - відмову допустити його як суддю Зачепилівського районного суду Харківської області до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди», призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; - визнання його як судді Зачепилівського районного суду Харківської області таким, що не відповідає займаній посаді; - внесення подання до ВРП про звільнення його з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області, а також рішення ВРП від 17 вересня 2019 року № 2484/0/15-19 про задоволення подання ВККС та про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, є протиправними й такими, що підлягають скасуванню, а він - поновленню на посаді судді.

2. КАС ВС розглянув спір по суті і рішенням від 03 лютого 2022 року відмовив у задоволенні позову.

3. ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій, серед іншого, просив його скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 17 вересня 2019 року № 2484/0/15-19 про звільнення його, ОСОБА_1 , з посади судді Зачепилівського районного суду Харківської області та поновити його на посаді судді цього суду.

4. Велика Палата ухвалою від 11 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення КАС ВС від 03 лютого 2022 року у справі № 9901/550/19 за його позовом до ВРП про визнання протиправним і скасування рішення, поновлення на посаду судді повернула скаржнику без розгляду. З погляду Великої Палати, позивач подав до суду апеляційну скаргу, яка містить образливі та принизливі висловлювання на адресу членів ВРП та колегії суддів КАС ВС, які не відповідають офіційно-діловому стилю спілкування, що використовується між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо). Суд виходив з того, що в процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно добирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участі в судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема, для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників. І далі нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і в спілкуванні з судом, іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють. Ці дії суперечать основним засадами (принципами) адміністративного судочинства, а також його завданню. Для підтвердження слушності наведених міркувань Велика Палата послалася на аналогічні висновки, викладені в її постановах від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21, від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19. Як підсумувала Велика Палата, їхня наявність є достатньою, щоб суд відразу застосував наслідки, передбачені частиною третьою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (повернення, залишення без розгляду передбачених § 1 і § 2 глави 1 розділу ІІ цього Кодексу заяв, скарг, клопотань).

5. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

6. Насамперед ми хочемо повідомити, що відносно балансу між правом на звернення до суду (на доступ до суду) та дотриманням установлених законом форми і порядку реалізації цього права, відступ від яких, зокрема, може проявлятися через подання до суду процесуальних документів з лексикою, що містить у собі образливі, лайливі чи іншого схожого змісту слова, судження або формулювання, що дозволяє відносити їх до неприйнятних для розгляду по суті, дехто з авторів цієї окремої думки раніше висловлював міркування та аргументи незгоди з позицією більшости суддів Великої Палати, які ухвалювали рішення, чимсь подібні до ухваленого у справі за позовом ОСОБА_1 . Зміст процесуального документа апелянта у цій справі та контекст фактичних обставин, з огляду на які формулювалося це апеляційне звернення до суду, дозволяє нам використати певні міркування з раніше висловленої окремої думки, оскільки вони залишаються актуальними й для окремої думки в цій справі.

7. Отож маємо зазначити, що ми погоджуємося з тим, що використання в процесуальних документах (позовній заяві, апеляційній скарзі, відзиві та інших) образливих, принизливих, лайливих, брутальних, глузливих, дошкульних (зачіпливих) слів, виразів, словосполучень, адресованих суду, відповідачу, іншим учасникам процесу або третій (третім, стороннім) особі (особам) з наміром висміяти, образити, принизити чи роздратувати їх, повинне отримувати відповідне процесуальне реагування, щонайменше у вигляді залишення процесуального документа без розгляду. Такого змісту реагування безумовно залежить від значення образливого слова, змісту, який вклала в нього особа і використала його, а також від дискурсу (сукупності висловлювань), що стосується певного змістовного обсягу інформації, яку автор висловлювань вважає проблемною. Не можна не погодитися, що для вираження своєї проблеми, яка потребує судового розв`язання, автор тексту (звернення) використовує конкретні висловлювання, які формує в реальних, історичних, суспільних та культурних умовах. Для вираження своєї думки може використовувати різні за змістом, експресивністю, тональністю, образністю слова, словосполучення та речення. Для вираження своєї позиції автор звернення не позбавлений можливості вдаватися до метафор, порівнянь, аналогій. Його текст може містити в міру дражливі, саркастичні слова, необхідність використання яких диктується його стилем донесення своєї позиції (думки), бажанням її увиразнити, посилити. Ясна річ, що такий текст не повинен містити образливих слів чи формулювань, навіть таких, в яких звичайні, нейтральні слова (терміни) (приміром назви окремих тварин чи паразитів), якими названо людину, але котрі залежно від місця, обстановки та контексту можуть отримати образливе, принизливе значення. Приміром, у справі «Заїченко проти України (справа № 45797) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) звернення заявника (Заїченка), адресовані суддям Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в яких заявник назвав, зокрема, одного з суддів «гнидою», чий відвід він заявляв «відповідно до … загальновідомих відомостей з підручників з паразитології», і які разом з іншими висловлюваннями стали підставою для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, сприйняв як надзвичайно образливі для суддів названого національного суду. Або у справі «Чаплінскі проти штату Нью-Гемпшир» в рішенні від 09 березня 1942 року Верховний Суд Сполучених Штатів Америки погодився з висновками судів штату про те, що слова та імена, звернені до позивача: «Ти Богом проклятий шахрай», «Клятий фашист і вся міська адміністрація […] - фашисти або агенти фашистів», які він вигукував в людному, публічному місці, є образливими, глузливими та дошкульними словами та іменами.

8. Укотре не зайве буде нагадати про розмежування між твердженнями про факти та оцінними судженнями, яке необхідно здійснювати, зважаючи і на обставини справи, і на загальний тон висловлювання. Варто пам`ятати, що твердження стосовно питань, які викликають суспільний інтерес, є скоріше оцінними судженнями, ніж твердженнями про факти. Видається очевидним, що якщо дискурс звернення насичений образливими словами та словосполученнями і його зміст виразно, явно спрямований не на намір донести суть своєї позиції (проблеми), а власне на прагнення образити, показати своє суб`єктивне зневажливе, глумливе ставлення до адресата звернення, то такий документ не повинен отримувати властивості процесуального документа, що належить визнавати прийнятним і таким, що підлягає розгляду.

9. ЄСПЛ не раз констатував зловживання правом на оскарження у тих випадках, якщо заявник під час спілкування з Судом вживав особливо образливі, погрозливі або провокативні висловлювання - проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти самого Суду, його суддів, його Канцелярії або її працівників (рішення «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року). Водночас визнавав, що якщо мова заявника є просто ущипливою, полемічною чи саркастичною, то вона є недостатньою для твердження вважати це зловживанням; [натомість така мова] має виходити «за межі нормальної, коректної та легітимної критики» (рішення «Ди Сальво проти Італії», «Апініс проти Латвії»; щодо протилежного випадку див. рішення «Алексанян проти Російської Федерації» §§ 116-118). Якщо під час провадження заявник припиняє вживати образливі висловлювання після офіційного попередження Суду, їх знімає, або, ще краще, вибачається за них, заяву не буде відхилено через зловживання правом на оскарження («Черніцин проти Російської Федерації» , §§ 25-28).

10. На наш погляд, апеляційна скарга ОСОБА_1 містить слова та словосполучення, які, либонь, не зовсім притаманні для нейтрального, вираженого офіційно-ділового стилю викладення позиції її автора. Справді, окремі слова апеляційної скарги за певних умов та поза контекстом усього звернення можуть різати слух, викликати емоційну реакцію відторгнення їх як прийнятних. Але в тексті апеляційної скарги вони не затінюють загальної стилістики викладу доводів цього звернення; вони виразно не переходять межу прийнятності, не демонструють (ні свідомо, ні завуальовано) наміру автора цих слів принизити чи образити суддів, відповідача, оскільки основний масив тексту позовної заяви сфокусований на викладі обставин, якими позивач з використанням офіційно-ділового стилю мовлення обґрунтовує незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

11. Варто наголосити, що обсяг, дискурс та конотація слів, використаних скаржником для вираження своєї незгоди з рішення суду першої інстанції, не давали вагомих підстав кваліфікувати дії останнього як зловживання процесуальним правом у розумінні статті 45 КАС України. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на двадцяти сторінках. Своє звернення до суду структурував, назвав доводи незгоди із рішенням як відповідачів, так і суддів КАС ВС, які в складі колегії вирішували спір. Зі скарги видно, що її автор намагався деталізувати, описати і спростувати кожен довід незаконності як рішень відповідачів і суду, так і дій членів ВРП і осібно кожного із суддів. У викладі окремих доводів відчувається емоційна напруженість, контрольована нестримність, почування і бажання переконати у своїй правоті через поставлення суддів, які вирішували спір, чи членів ВРП, які ухвалили оспорюване рішення, на його місце як судді, котрий проходить кваліфікаційне оцінювання, й наче самим пережити та зрозуміти ті наслідки, які відчуває і зазнає суддя під час оцінювання, від аналогічних до описаних у скарзі слів, дій, поведінки та рішень членів ВРП або суддів колегії, яка розв`язувала спір. До п`ятнадцятої сторінки текст апеляційної скарги ОСОБА_1 не викликав у суддів Великої Палати істотних заперечень щодо форми та змісту викладу її доводів. Лише на п`ятнадцятій сторінці, аргументуючи грубе порушення ВРП свого Регламенту в частині обмеження [його] у праві надати пояснення, ОСОБА_1 написав: «Шановні судді! Вирішується питання про звільнення Судді! А ВРП хоче піти на обід і тупо обмежує мене в часі, причому 30-ма (!) секундами. Не хвилинами, наголошую, а секундами! Ну, хіба не … [далі йде слово, яке Велика Палата розцінила як образливе - і це слово «тварі»]? Це нормально? Подивлюсь я на Кашпур, Смоковича і компанію[,] коли їх будуть звільняти. Що вони будуть волати тоді? Просто цікаво». На цій самій сторінці, мотивуючи неврахування на засіданні ВРП доводів та аргументів апелянта, ненадання їм правової оцінки в рішенні, що оскаржується, ОСОБА_1 висловлює своє невдоволення від оцінки судом повноважень ВРП в частині оцінювання доводів судді, порівнює і припускає, що стосовно себе судді колегії так би не чинили, при цьому називає прізвища двох суддів з колегії суду, а решту суддів з цього складу описує як «трьох ківал». Треба так розуміти, що саме ці слова Велика Палата розцінила достатніми для поставлення апелянтові за провину зловживання процесуальними правами настільки, аби повернути його апеляційну скаргу без розгляду.

12. Нагадаємо, що зловживання правом і, зокрема, зловживання процесуальними правами відбувається через порушення суб`єктивного права, міри можливої поведінки, меж, установлених цією мірою. Використання права «на зло» виявляється там і тоді, де і коли порушується міра соціальної поведінки, порушується баланс своїх і чужих прав. Попри використання ОСОБА_1 у тексті апеляційної скарги згаданих вище слів, їхнє значення і враження, яке вони можуть викликати, загалом саме апеляційне звернення до суду не можна характеризувати як таке, що переходить межу пристойности настільки, щоб бути відразу відкинутим як таке, що не підлягає розгляду. Ця апеляційна скарга прямо не містить таких властивостей, бо, дарма що були використані згадані слова, весь її зміст та суть спрямовані на бажання її автора переконати суд апеляційної інстанції у незаконності і необґрунтованості дій та рішень відповідача та суду першої інстанції. І якщо адресант використав надміру не ті слова чи вдався до невиправданого емоційного порівнювального риторично-алегоричного стилю вираження своєї незгоди з рішенням суду, який у певний спосіб граничить з образою учасників судового провадження, але при цьому не мав на меті принизити чи знеславити останніх, то він не може бути позбавлений можливості уточнити свою позицію щодо форми та змісту викладу доводів скарги і водночас показати мету використання в тексті процесуального документа слів, що не зовсім відповідають нормативній лексиці.

13. Підсумовуючи, зазначимо, що Велика Палата не повинна була залишати апеляційну скаргу ОСОБА_1 без розгляду з підстав, зазначених в ухвалі від 11 серпня 2022 року. Щонайменше Велика Палата могла б надати апелянту можливість виправити (змінити) ті висловлювання, які Велика Палата визнала образливими, й пересвідчитись у спрямованості волі позивача: він бажав захистити стверджуване ним порушення свого права чи, навпаки, - мав намір з використанням слів відповідної конотації образити, заплямувати чи принизити відповідача або суд першої інстанції. У протилежному випадку можуть з`явитися підстави для твердження про обмеження права позивача на доступ до правосуддя, навіть і за умови, що рішення про залишення апеляційної скарги без розгляду за законом не позбавляє позивача права на повторне подання цієї скарги до суду апеляційної інстанції, але у випадку зі зверненням ОСОБА_1 таке звернення може відбуватися поза процесуальними строками, пропуск яких з огляду на підстави залишення первинної апеляційної скарги без розгляду, ймовірно, може бути визнаний таким, що стався з неповажних причин. Судді М. І. Гриців Л. Й. Катеринчук О. Б. Прокопенко