Постанова 4805 № 285/3549/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №285/3549/21 Головуючий у 1-й інст. Сташків Т. Г. Категорія 11 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Шевчук А.М, Талько О.Б. за участю секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/3549/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю і прибудинковою територією шляхом знесення самовільного будівництва за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2021 року, яке ухвалено суддею Сташків Т.Г. в с т а н о в и в: У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 - власником квартири АДРЕСА_2 не приватизована, межі земельної ділянки між власниками квартир цього будинку не визначені та не встановлено порядок користування земельною ділянкою. Однак, у 2010 році відповідач на земельній ділянці спільного користування самовільно побудувала сінник, сарай та облаштувала вигрібну яму. Вказане самочинне будівництво розташоване таким чином, що закриває під`їзд автотранспортом до квартири позивача. Відповідач здійснила будівництво сараю та сіннику без дозвільних документів, без встановлення меж земельної ділянки, дозволу співвласників житлового будинку на землі спільного користування. Вказане самочинне будівництво є таким, що порушує право позивача вільно користуватись земельною ділянкою, порушує санітарні норми, у зв`язку з чим позивач змушений добиратись до своєї квартири по вузькій стежці. Перешкоджання вільного доступу до квартири позивача як медичних працівників, такі і аварійних служб, може загрожувати здоров`ю та життю позивача і членів його сім`ї. З метою захисту своїх прав змушений звернутись до суду. З урахуванням вищевикладеного просив усунути перешкоди у користуванні власністю і прибудинковою територією шляхом знесення самовільного будівництва - сараю та сінника, а також зобов`язати ОСОБА_2 привести частину прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 , на якій розташована вигрібна яма, у попередній стан. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги аналогічні підставам позову. Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, безпідставно дійшов висновків, зроблених за умов неповного дослідження дійсних обставин справи та наданих сторонами доказів. При цьому позивачем на підтвердження факту порушення відповідачем його прав на користування прибудинковою територією, надано належні докази на підтвердження вказаних обставин, в тому числі лист управління житлово-комунального господарства Новоград-Волинської міської ради про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, яким суд не надав належної оцінки. Також вважає, що суд безпідставно застосував до даних правовідносин ст. 376 ЦК України, оскільки самовільно побудовані сінник та сарай не є об`єктами нерухомого майна, а тому посилання на вказану статтю є помилковим. Такими чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Правом подати відзив на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористалися. В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені. Від представника третьої особи до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Судом під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.9), а відповідач ОСОБА_2 - власником квартири АДРЕСА_2 . З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_3 являється одноповерховим будинком барачного типу. На прилеглій до будинку земельній ділянці розташовані господарські будівлі та споруди, навіси, сараї та інше. Межі земельних ділянок між співвласниками житлового будинку не встановлені, порядок користування між співвласниками не встановлений, земельна ділянка не приватизована (а.с.15). Згідно протоколу засідання комісії з розгляду земельних спорів громадян щодо меж земельних ділянок № 2 від 05.08.2020 року, а також листа Департаменту агропромислового розвитку та економічної політики Житомирської ОДА від 27.11.2020 року позивачу рекомендовано досягти спільної згоди щодо користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, а в іншому випадку - вирішити спір в судовому порядку (а.с.14,16). Відповідно до листа Управління житлово-комунального господарства, енергозбереження та комунальної власності Новоград-Волинської міської ради від 02.04.2021 року за самовільне розміщення господарської споруди на території загального користування на відповідача ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП (Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів), який був розглянутий на засіданні адміністративної комісії Новоград-Волинської міської ради та 20.04.2021 притягнуто відповідача до адміністративної відповідальності, з накладенням на неї штрафу в розмірі 340 грн (а.с.18,79). 14 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_3 з листом, у якому просив у добровільному порядку розібрати гараж, сінник та паркан, розташовані на прибудинковій земельній ділянці спільного користування по АДРЕСА_3 (а.с.19). Листом Новоград-Волинської міської ради від 07.06.2021 року позивачу ОСОБА_1 запропоновано створити ОСББ та оформити право користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 42 ЗК України (а.с.21). Листом Інспекції благоустрою міста Новограда-Волинського від 25.06.2021 року для вирішення питання встановлення меж і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою позивачу рекомендовано звернутись до суду (а.с.22). З фотознімків, долучених до позовної заяви вбачається, що спірні сарай та сінник розташовані на прибудинковій земельній ділянці по АДРЕСА_3 , та огороджені парканом. З дороги загального користування наявний пішохідний прохід до будинку АДРЕСА_3 (а.с.3-27). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. За загальним правилом, вимоги про знесення самочинного будівництва приватні особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Хоча позивач і вказує, що відповідач самовільно здійснила будівництво сінника, сараю та облаштувала вигрібну яму, однак не надав доказів на підтвердження того, що такі дії відповідача порушують право власності чи користування позивача. Матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався до Інспекції благоустрою міста Управління Житлово-комунального господарства та екології Новоград-Волинської міської ради, стосовно дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил щодо незаконних будівельних робіт відповідачем. При цьому, 02.04.2021 року за самовільне розміщення господарської споруди на території загального користування на відповідача ОСОБА_2 складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП (Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів) та 20.04.2021 притягнуто до адміністративної відповідальності, з накладенням на неї штрафу в розмірі 340 грн. Однак, рішення про знесення самочинного будівництва може бути ухвалено на підставі статті 391 ЦК України лише у разі доведеності позивачем факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб, однак таких фактів під час розгляду справи судом не встановлено. Таким чином, суд першої інстанції, з урахуванням вимог частини першої статті 81, статті 391 ЦК України, зробив правильний висновок про те, що позивач не довів факт порушення його прав, як власника квартири АДРЕСА_1 діями відповідача ОСОБА_2 . Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що прибудинкова територія, на якій розміщені спірні сарай та сінник, передбачена для використання саме для проїзду транспортними засобами. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки питання щодо можливості знесення самочинного будівництва може бути порушене власником лише у разі доведеності факту порушення самочинною забудовою належних йому прав власника. Однак позивач у цій справі порушення своїх прав не довів, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 жовтня 2021 року- без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 серпня 2022 року. Головуючий Судді