Постанова 4805 № 278/851/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/851/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О. Категорія 11 Доповідач Талько О. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Талько О.Б., суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С., за участю секретаря Франчука В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/851/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Татуйка Є.О., ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом, в якому зазначили, що їм на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . У цьому житловому приміщенні зареєстрований позивач, який з 2015 року добровільно залишив квартиру, не користується цим житлом та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки реєстрація відповідача у належній їм квартирі порушує їхнє право власності, позивачі просили визнати його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням. Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що реєстрація відповідача у належній йому квартирі позбавляє його можливості отримати субсидію та користуватися пільгами з оплати житлово-комунальних послуг, а також обмежує його право вільно розпоряджатися цим житлом. Суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про те, що ОСОБА_3 є спадкоємцем майна свого батька й має будь-яке речове право на квартиру АДРЕСА_1 . При вирішенні даного спору суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши про те, що відповідач прийняв спадщину після смерті батька. Також суд безпідставно взяв до уваги рішення суду у справі №278/3196/20, адже у цьому судовому акті не встановлювалися обставини прийняття відповідачем спадщини. Стверджує, що ОСОБА_3 не реалізував свої спадкові права, на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем та протягом шести місяців з дня смерті батька не звертався до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Відсутнє його звернення й до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Вважає, що відповідач помилково чи свідомо ототожнює поняття «фактичне проживання разом із спадкодавцем» та « реєстрація місця проживання», які мають різні правові наслідки при вирішенні питання про прийняття спадщини. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та пояснив, що відповідач жодного дня не проживав у спірній квартирі й не набув права власності на це житло в порядку спадкування після смерті батька. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення ОСОБА_1 , колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі продажу, укладеного 12 лютого 2021 року, позивачі набули право власності на квартиру АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі з 5 лютого 2011 року зареєстрований ОСОБА_3 . Наявні в матеріалах справи довідка Новогуйвинської селищної ради від 21 січня 2021 року та акт обстеження від 14 листопада 2019 року містять інформацію про те, що відповідач з 2015 року не проживає у вказаній квартирі та обрав інше місце постійного проживання. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на ту обставину, що він проживав у спірній квартирі разом зі своєю сім`єю: батьком ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 . Після смерті батька, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати та сестра отримали свідоцтва про право власності на спірну квартиру, приховавши від нотаріуса інформацію про наявність ще одного спадкоємця, та без його відома здійснили відчуження цього житла на користь позивачів. Також відповідач зазначив, що у 2015 році змушений був залишити спірне житло внаслідок неприязних стосунків з матір`ю та сестрою, які чинили йому перешкоди у користуванні даною квартирою. Як свідчать матеріали справи, у листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив внести зміни до виданих 16 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтв про право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено. Внесено зміни до виданих 16 листопада 2018 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області Демецькою С.Л. на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_5 свідоцтв про право на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , щодо кількості спадкоємців та їх часток, а саме: зазначити спакоємцями за законом на спадщину після померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на 1/3 частку, ОСОБА_5 на 1/3 частку та ОСОБА_3 на 1/3 частку. Постановою Житомирського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення,- про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту та незалучення до участі у справі власників спірної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно з частинами 1 та 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб ( частина 1 статті 383 ЦК України). Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним ( суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи у цивільно-правовому полі. Отже, має існувати розумне співвідношення ( пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Навіть якщо право особи на зайняття житлового приміщення буде припинене, особа вправі сподіватися, що таке припинення її права буде оцінене на предмет пропорційності у контексті принципу « справедливого балансу інтересів». Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 з метою захисту своїх прав щодо спадкування частки спірної квартири у листопаді 2020 року звернувся до суду з позовом про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, які були видані на ім`я його матері й сестри. Під час розгляду даної справи останні здійснили відчуження цього майна на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_3 не втратив інтерес до квартири АДРЕСА_1 , яка була постійним місцем його проживання. Звернення до суду з позовом про внесення змін до свідоцтв про право на спадщину та відчуження спірного житла під час вирішення спору судом беззаперечно підтверджують ту обставину, що відповідачеві чинились перешкоди у користуванні цим житловим приміщенням. Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував зазначені обставини та вказав, що відповідач був відсутній у спірній квартирі з поважних причин й змушений був звертатися до суду з метою вирішення спору щодо набуття права власності на частку у цьому житловому приміщенні. При цьому, посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд вийшов за межі позовних вимог, не заслуговують на увагу, оскільки при вирішенні питання про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житлом, суд взяв до уваги поважність причин його відсутності у цій квартирі й можливість реалізації ним своїх прав щодо спадкування частки у цьому житловому приміщенні. Резолютивна частина рішення суду не містить жодних висновків щодо спадкових правовідносин. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Варто зазначити, що на стадії апеляційного перегляду відповідач надав суду довідку, видану виконавчим комітетом Харитонівської сільської ради Житомирського району 14 лютого 2022 року, яка містить інформацію про те, що ОСОБА_3 з 14 лютого 2022 року зареєстрований в АДРЕСА_3 . Оскільки апеляційний суд перевіряє законність рішення суду на час його ухвалення, зняття відповідача з реєстрації у спірній квартирі після вирішення спору судом не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 1 грудня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: