Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/24351/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/24351/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року (суддя Єфанова О.В.) у справі №160/24351/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди: 1) з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; 2) з 01.03.2018 року по 24.09.2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : 1) з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року (із змінами); 2) з 01.03.2018 року по 24.09.2021 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року відповідно до абзацу 4,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням вже виплачених сум індексації грошового забезпечення та із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 року (із змінами). В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачами допущена протиправна бездіяльність в частині не нарахування та невиплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.01.2016 року по 24.09.2021 року з визначенням базового місяця для обрахунку січень 2008 рік. Зауважував, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що індексація грошового забезпечення позивача передбачена нормами діючого законодавства, у зв`язку з чим дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не нарахування та невиплати її позивачеві у спірний період. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем пропущено строк на звернення із позовом до суду і вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки. За позицією відповідача строк звернення до суду, у спірному випадку, визначається ч.5 ст.122 КАС України і становить один місяць з дня коли особа дізналася, або коли повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Щодо суті спірних відносин, то відповідач висловлює свою незгоду з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на індексацію грошового забезпечення, вказую на те, що індексація виплачується у межах ресурсів відповідних бюджетів, яких на теперішній час не передбачено про що військовій частині доведено до відома відповідні роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Позивач своїм процесуальним право на оскарження рішення суду, в частині незадоволених позовних вимог, не скористався, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості, в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 24.09.2021 року позивача звільнено з військової служби у запас з 24.09.2021 року. З наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №182 від 24.09.2021 року вбачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 не виплачена. Військова частина НОМЕР_1 , у зв`язку із проведенням організаційного заходу (введенням в дію змін до штату Військової частини НОМЕР_1 та скороченням розрахунково-касового відділення у повному складі) відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 28.12.2019 №Д-322/1/12дск, перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні в фінансово-економічній службі Військової частини НОМЕР_2 . Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби, позивач звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Щодо аргументів відповідача про пропуск позивачем строків звернення із позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає зазначити таке. Так, за позицією відповідача, строк звернення до суду, у спірному випадку визначається ч.5 ст.122 КАС України і становить один місяць з дня коли особа дізналася, або коли повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ). З метою реалізації вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078). Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати (додатковою заробітною платою) і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком, як це передбачено частиною другою статті 233 КЗпП України. До того ж на військовослужбовців поширюється дія КЗпП України, в тому числі вказаної статті, у тих випадках, коли спеціальним законодавством не врегульовані особливості щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення належного військовослужбовцю суми грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/8332/20 (постанова від 29 вересня 2021 року). Отже, аргументи відповідача про пропуск позивачем строку звернення із цим позовом до суду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними. Щодо суті спірних відносин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078, якими врегульовано механізм проведення індексації, її мета та правова природа. Так, відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення в розумінні цього закону це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (абзац 2). Положеннями статті 2 Закону № 1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Пунктом 2 Порядку № 1078 до об`єктів індексації віднесено грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців. Отже, індексація грошового забезпечення, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, є однією з державних гарантій, спрямованою на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, яка дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-ХІІ). За такого правового врегулювання суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав право позивача на індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Матеріалами справи підтверджено, та не заперечується відповідачами, що індексація грошового забезпечення за вказаний період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Як вбачається з відзиву на позов фактично підставою для не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у вищевказаний період слугувала відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі. З аналізу пунктів 1-1, 2, 4 Порядку №1078 випливає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначені відповідачем обставини щодо відсутності фінансування на виплату індексації не можуть бути підставою для невиконання вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і ненарахування індексації. Положеннями Закону №1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації, разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації. Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (пункт 23, заява №63134/00) вказав: якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Отже, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі №822/1731/16 Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №825/874/17. Відсутність фінансування відповідача жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, і держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року підлягають задоволенню. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення, в частині задоволених позовних вимог, з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги з відповідача на користь Державного бюджету підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,0грн., сплата якого була відстрочена ухвалою суду від 07.07.2022 На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2022 року у справі №160/24351/21 - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1362,0грн. Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст..ст.328. 329 КАС України. Повне судове рішення складено 25.08.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк