Ухвала КЦС ВС № 761/44057/19

УХВАЛА 10 серпня 2022 року м. Київ справа № 761/44057/19 провадження № 61-11708св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваше Авто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваше Авто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого володіння, ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточненої позовної заяви, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваше Авто» (далі - ТОВ «Ваше Авто»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого володіння. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 500, рік випуску - 2011, який 23 березня 2017 року передано в користування ОСОБА_6 відповідно до нотаріально посвідченої довіреності, зареєстрованої в реєстрі за №

317. Довіреність видана виключно на право користування автомобілем лише ОСОБА_6 та без права розпорядження, строк дії довіреності визначено до 23 березня 2018 року. Іншої довіреності та/або продовження строків користування автомобілем ОСОБА_1 не надавав, але автомобіль станом на час розгляду справи позивачу не повернено. В квітні 2018 року позивачу стало відомо, що спірний автомобіль незаконно відчужено, у зв`язку з чим він звернувся до органів поліції із заявою про скоєння злочину та Голосіївським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - Голосіївське УП ГУ НП у м. Києві) порушено кримінальне провадження. Позивач дізнався, що спірний автомобіль вибув з його власності (володіння) на підставі двох документів: договору комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладеного між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_1 та договору купівлі-продажу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладеного між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_3 , які позивач просить визнати недійсними. Враховуючи, що в подальшому автомобіль перепродавався декілька разів, а власником автомобіля на цей час є ОСОБА_2 , заявлені вимоги про витребування спірного автомобіля на користь позивача за віндикаційним позовом. Таким чином, позивач просив суд: - визнати договір комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_1 , недійсним; - визнати договір купівлі-продажу транспортного засобу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_3 , недійсним; - витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль MERCEDES-BENZ, модель G 500, рік випуску - 2011, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - спеціалізований легковий універсал-В, колір - сірий. Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, укладений між ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_3 . Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ», модель G 500, 2011 року випуску, номер шасі (кузова) НОМЕР_1 , тип - спеціалізований легковий універсал-В, колір - сірий. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вчинення представником ОСОБА_7 від імені ОСОБА_1 дій є протиправним, а договір комісії від 24 квітня 2018 року № 734/18/002962, підписаний ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 , є недійсним, оскільки він суперечить положенням частини першої статті 203 ЦК України. Враховуючи, що ОСОБА_1 не уповноважував ТОВ «Ваше Авто» на укладення договору купівлі-продажу автомобіля, тобто відсутнє волевиявлення позивача як власника спірного майна на його відчуження, суд дійшов висновку про визнання договору недійсним з підстав невідповідності вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивач не уповноважував ОСОБА_6 на здійснення продажу автомобіля, не мав волевиявлення щодо його відчуження ОСОБА_6 , тому ОСОБА_1 , якому належить спірний автомобіль, має право витребувати його від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, оскільки автомобіль вибув з володіння власника поза його волею. Постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до участі у справі не залучено особу, яка уклала договір комісії від імені позивача, а саме ОСОБА_7 , та не залучено ОСОБА_6 , у користуванні якого перебував спірний автомобіль і не був повернений позивачу по закінченню строку довіреності. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не встановив склад сторін у справі та дійшов передчасного висновку про задоволення позову. Крім того, апеляційний суд посилався на те, що спірний автомобіль вибув з володіння власника ОСОБА_1 за його волею, а тому таке майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову. Суд зазначив, що, якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав автомобіль у володіння та користування за нотаріально посвідченою довіреністю, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ. Тому апеляційний суд дійшов висновку про те, що власник майна ОСОБА_1 має право звернутися з відповідним позовом до особи, якій добровільно передав транспортний засіб. Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року - залишено без змін. Касаційний суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, а також зазначив, що, оскільки ОСОБА_7 уклав від імені ОСОБА_1 договір комісії з ТОВ «Ваше Авто», що, в свою чергу, ТОВ «Ваше Авто» на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії уклало із ОСОБА_3 договір купівлі-продажу транспортного засобу, то ОСОБА_7 повинен бути залучений до участі у справі, оскільки рішення суду у спірних правовідносинах впливає на його права та обов`язки. Також Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду про необхідність залучення ОСОБА_6 до участі у справі, як особи у користуванні якого перебував спірний автомобіль на підставі нотаріально посвідченої довіреності, відповідно до якої позивач передав у володіння та користування ОСОБА_6 свій автомобіль. Щодо права позивача на витребування майна від добросовісного набувача, то суд зазначив, що, оскільки останній набувач спірного автомобіля ОСОБА_2 набув право власності на підставі оплатного договору купівлі-продажу автомобіля 30 січня 2019 року, а суд апеляційної інстанції встановив, що майно не є таким, що вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею, то обґрунтованим є висновок про неможливість витребування автомобіля від добросовісного набувача. Аргументи учасників справи Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі 13 липня 2021 року особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова порушує її права та інтереси як співвласника транспортного засобу, який є предметом спору. Спірний автомобіль є їхньою з позивачем спільною сумісною власністю як подружжя, оскільки був набутий ними у період шлюбу. Апеляційним судом, яким помилково скасовано законне і обґрунтоване судове рішення Шевченківського районного суду м. Києва, не було встановлено всіх обставин у справі, які мали значення для її правильного вирішення, та не взято до уваги факту спільної сумісної власності спірного майна. ОСОБА_4 не було залучено до участі у справі як учасника, хоча судове рішення у справі напряму стосується її прав та обов`язків як співвласника транспортного засобу, який є предметом спору. При цьому рішенням суду першої інстанції вищевказані права ОСОБА_4 не порушувались, оскільки за наслідком судового розгляду Шевченківським районним судом м. Києва спірне майно було витребувано на користь позивача, а отже, спірне майно було повернено у спільну сумісну власність подружжя та повернено йому статус, який існував до того, як воно протиправно вибуло з власності (та володіння) позивача та його дружини. Також зазначає, що на час укладення оспорюваних договорів комісії та купівлі-продажу, які безумовно стосувались цінного майна, ОСОБА_4 своєї згоди не надавала і про укладення таких договорів ні позивачу, ні їй взагалі не було відомо. Також касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про необхідність залучення до участі у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є помилковими, оскільки належними відповідачами у справі з позовними вимогами про визнання недійсним договору комісії і договору купівлі-продажу автомобіля є ТОВ «Ваше Авто» та ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_7 не є стороною оспорюваного правочину (договору комісії), до нього позивачем не пред`являлись та не могли пред`являтися жодні вимоги, а отже, і не може бути відповідачем у цій справі. Також безпідставними вважає висновки апеляційного суду про залучення до участі у справі ОСОБА_6 , у користуванні якого перебував автомобіль, оскільки, відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 23 березня 2017 року автомобіль передано у користування ОСОБА_6 строком на один рік без права передоручення іншим особам. Водночас, автомобіль було відчужено вже після закінчення строку дії цієї довіреності у квітні 2018 року. Таким чином, на момент укладення оспорюваного договору комісії автомобіль вже не перебував у користуванні ОСОБА_6 , останній не був ні представником позивача, ні самостійним учасником зазначених правочинів. Крім того, заявник посилається на неправильне застосування апеляційним судом статті 388 ЦК України щодо права особи на витребування майна у добросовісного набувача. Вважає безпідставними висновки апеляційного суду про те, що автомобіль вибув з володіння позивача за його волею з тих підстав, що він був переданий у користування ОСОБА_6 . Адже оспорюваний договір комісії укладено вже після закінчення строку дії довіреності, якою автомобіль передано у користування та без згоди ОСОБА_4 , як другого з подружжя. Рух касаційної скарги та матеріалів справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Шевченківського районного суду м. Києва. Справа надійшла до Верховного Суду у серпні 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду. Доводи інших учасників справи У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , у якому відповідач вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. У серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4 від ОСОБА_3 , у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити постанову апеляційного суду в силі, оскільки вона є обґрунтованою та законною. Також у серпні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшла від ОСОБА_3 заява про закриття касаційного оскарження. Фактичні обставин справи, встановлені судами Суди встановили, що свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (далі - ТЗ) серії НОМЕР_2 , виданим 23 серпня 2016 року Центром 8047, підтверджено належність на праві власності ОСОБА_1 спірного автомобіля марки «MERCEDES-BENZ», модель G 500, рік випуску - 2011, номер шасі НОМЕР_1 , тип - спеціалізований легковий універсал-В, колір - сірий. Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 23 березня 2017 року, зареєстрованої в реєстрі за № 317, указаний автомобіль передано у володіння та користування ОСОБА_6 строком на один рік, тобто до 23 березня 2018 року без права передоручення повноважень іншим особам. ОСОБА_1 звернувся до органів поліції із заявою про скоєння злочину, оскільки після закінчення строку дії довіреності автомобіль йому не повернено, а згодом позивачу стало відомо, що автомобіль у квітні 2018 року відчужено. Голосіївським УП ГУ НП у м. Києві порушено кримінальне провадження № 12019100010005755. Відповідно до листа Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України (далі - Головний сервісний центр МВС України) від 21 листопада 2019 року за вих. № 31/1043аз, станом на 19 листопада 2019 року згідно з інформацією з бази даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль MERCEDES-BENZ, G 500, 2011 року випуску, кузов НОМЕР_1 , державний номерний знак (далі - ДНЗ) НОМЕР_3 , який було зареєстровано за ОСОБА_1 25 квітня 2018 року в ТСЦ 8047 Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві на підставі договору, укладеного з ТОВ «Ваше Авто» від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962 перереєстровано за ОСОБА_3 , 16 травня 2018 року в ТСЦ 8046 вказаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 16 травня 2018 року № 8046/2018/941519, перереєстровано за ОСОБА_9 , 07 червня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ 07 червня 2018року № 8046/2018/974209, - за ОСОБА_10 , 30 січня 2019 року на підставі договору купівлі-продажу укладеного в ТСЦ 30 січня 2019 року № 8046/2019/129077, за ОСОБА_2 . Встановлено, що 24 квітня 2018 року між ТОВ «Ваше Авто» в особі Мерзлякова Р. П. (комісіонер) та ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_7 (комітент) укладено договір комісії № 7304/18/002962, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ G 500 універсал - В, 2011 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , зареєстрований за власником (комітентом за договором комісії) транспортного засобу 23 серпня 2016 року за ціною не нижче узгодженої сторонами. 24 квітня 2018 року між ТОВ «Ваше Авто», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником ТЗ договору комісії № 7304/18/002962 від 24 квітня 2018 року (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) підписано договір купівлі-продажу ТЗ MERCEDES-BENZ G 500 Універсал-В, 2011 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 . Таким чином, укладенню відповідачем ТОВ «Ваше Авто» договору купівлі-продажу № 7304/18/002962 від 24 квітня 2018 року щодо продажу на користь ОСОБА_3 спірного автомобіля передувало підписання договору комісії від 24 квітня 2018 року № 7304/18/002962, оскільки ТОВ «Ваше Авто» як сторона договору купівлі-продажу діяло на підставі договору комісії, сторонами якого були ОСОБА_7 , що діяв від імені позивача та ТОВ «Ваше Авто», укладеного з власником ТЗ (преамбула договору купівлі-продажу від 24 квітня 2018 року).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права на касаційне оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала касаційну скаргу, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між особами, які подали касаційну скаргу, і сторонами спору не може братися до уваги. Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, в ухвалах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 592/2651/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 362/445/15-ц. Враховуючи викладене, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні містяться судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи. Звертаючись до суду із касаційною скаргою, ОСОБА_4 посилалася на те, що постанова апеляційного суду порушує її права та інтереси як співвласника транспортного засобу, який є предметом спору. Спірний автомобіль є їхньою з позивачем спільною сумісною власністю подружжя, оскільки був набутий ними у період шлюбу. Суд апеляційної інстанції не залучив до участі у справі ОСОБА_4 , на права, обов`язки та інтереси якої безпосередньо вплинуло оскаржуване рішення. Натомість зазначала, що рішення суду першої інстанції про визнання недійсними договорів та витребування майна на користь позивача відповідає закону, не порушувало прав та обов`язків ОСОБА_4 , а отже, було скасовано помилково. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення. Апеляційний суд, який відмовив у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що до участі у справі не залучено особу, яка уклала договір комісії від імені позивача, а саме ОСОБА_7 , та не залучено ОСОБА_6 , у користуванні якого перебував спірний автомобіль, не вказав ні у мотивувальній частині, ні в резолютивній частині судового рішення про права та обов`язки ОСОБА_4 . Оскаржуване судове рішення не впливає на права та інтереси ОСОБА_4 та не створює для неї жодних наслідків. Крім того, у цій справі не було предметом цього спору визнання оспорюваних договорів з тих підстав, що не надано згоди другого з подружжя на їх укладення. Оскільки відмова у задоволенні позову ОСОБА_1 не є безумовною підставою для припинення права власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно, то судове рішення апеляційного суду не стосується її прав та інтересів. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_4 не позбавлені права звернутися до суду з позовом до належних відповідачів за захистом свого права. Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду касаційним судом, яким судом касаційної інстанції надана належна оцінка, а тому не має підстав відповідати на ті самі аргументи заявника. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуваним судовим рішенням апеляційної інстанції не вирішувалось питання про права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_4 . Враховуючи відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_4 , касаційне провадження за її касаційною скаргою підлягає закриттю. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 3 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Таким чином, установивши, що під час розгляду цієї справи не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_4 , Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України. Керуючись статтями 389, 396, 400, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження задовольнити. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , на постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваше Авто», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними та витребування майна з чужого володіння закрити. Ухвала суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийА. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк В. А. Стрільчук