Постанова 4820 № 688/3659/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2022 року м. Хмельницький Справа № 688/3659/21 Провадження № 22-ц/4820/1261/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю представника позивача ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №688/3659/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Шепетівський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат (суддя Березюк Н.П.). Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2021 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Шепетівський відділ ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання виконавчого напису, вчиненого 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованого в реєстрі за №98, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться у АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 березня 2022 року заяву АТ КБ «Приватбанк» про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 грудня 2021 року скасовано. Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11 січня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за №98 про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 10908 грн, які складаються з судового збору в розмірі 908 грн та витрат, пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 10000 грн. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат - витрат на правничу допомогу, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про залишення без задоволення вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, в решті рішення залишити без змін. Посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та матеріального права. Вказує, що питання про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою було розглянуте судом без врахування правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладених у постановах від 27.06.2018 справа №826/1216/16, від 08.06.2021 справа №550/936/18, від 05.02.2019 справа №906/194/18, від 11.06.2020 справа №466/9758/16-ц. Вважає, що суд не надав оцінки тому факту, що обсяг проведеної роботи адвокатом позивача не відповідає тій сумі, яка стягнута з банку судом першої інстанції. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат на правничу допомогу, обсягу наданих послуг і виконаних робіт на їх вартість. Крім того, вказує, що позивач, в порушення ч. 3 ст. 137 ЦПК України, не подав детальний опис робіт виконаних адвокатом. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області в оскаржуваній частині - без змін, посилаючись при цьому на необгрунтованість доводів апеляційної скарги. Вважає, що усі необхідні докази, які давали можливість суду першої інстанції вирішити питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу наявні в матеріалах справи та були відомі відповідачу. Рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, банком не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається. В судовому засідання представник позивача ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, в розмірі 5 000 грн. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином. До апеляційного суду представником відповідача АТ КБ «Приватбанк» Колодочка П.О., представником Шепетівського ВДВС, приватним нотаріусом Бондар І.М. подано заяву про слухання справи у їх відсутності. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_2 06.05.2022 до суду подано копії договору про надання правової допомоги №39/21-ц від 16 листопада 2021 року, додатку до цього договору, ордер серії ВХ № 1016970 від 22.11.2021, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції №11 від 26.04.2022 про оплату послуг адвоката у сумі 10 000 грн, а також копії описів вкладення від 06.05.2022 та накладних про направлення таких документів іншим учасникам справи від 06.05.2022 (а.с. 49-50, 162-165). Крім того, 12.05.2022 представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн з актом прийому-передачі наданих послуг №01-39/21-ц від 12.05.2022 (а.с. 167-169). Згідно п.1 Додатку до договору про надання правової допомоги, сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги у розмірі 10000грн. Отже, розмір визначеної умовами договору винагороди за надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Згідно акту прийому передачі наданих послуг №01-39/21ц від 12 травня 2022 року, у період з 16 листопада 2021 року по 12 травня 2022 року адвокатом надано клієнту правничу допомогу з детальним описом наданих послуг у цивільній справі №688/3659/21 на суму 10 000 грн. Оплативши надані за договором послуги, позивач ОСОБА_1 фактично погодилась, що ці послуги надані і виконані в повному обсязі. Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позов задоволено в повному обсязі та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн є реальними та підтверджуються матеріалами справи. Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону. За змістом пункту 12 частини 3 статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Таким чином, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. На підставі частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Отже, у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат. За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У відповідності до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем надано суду визначені ЦПК України документи щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості у розмірі 10000 грн, а тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу на відповідача, адже цей розмір доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про розподіл судових витрат ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача понесені позивачем витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у розмірі 5 000 грн та долучив до відзиву копії договору про надання правової допомоги №12/22-ц від 11.07.2022 та додатку до цього договору, ордер серії ВХ №1029986 від 11.07.2022, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції №ПН6203292 від 12.07.2022 про оплату послуг адвоката у сумі 5 000 грн, а також копії описів вкладення та квитанцій про направлення таких документів іншим учасникам справи від 19.07.2022 (а.с. 221-227). Крім того, в судовому засіданні 22.08.2022 представником позивача надано суду акт прийому-передачі наданих послуг №01-12/22-ц від 22.08.2022. Крім того, до апеляційного суду представником позивача надано акт прийому-передачі наданих послуг №011-12/22-ц від 22.08.2022. Оплативши надані за договором послуги, позивач ОСОБА_1 фактично погодилась, що ці послуги надані і виконані адвокатом в повному обсязі. З урахуванням зазначених вище положень норм процесуального права та наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 5000 грн понесених останньою витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2022 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 серпня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай