Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/980/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" серпня 2022 р. Справа № 910/980/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Андрієнка В.В. Буравльова С.І. без повідомлення учасників справи, розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/980/22 (суддя - Пукас А.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості. ВСТАНОВИВ: У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" звернулося з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 19310,97 грн заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/0721877 від 01.08.2014, з яких: 3387,04 грн - 3% річних та 15923,93 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у зв`язку із визнанням банкрутом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" та на підставі ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду за договором страхування (полісом) №АІ/0721877, право вимоги якої у останнього виникло на підставі укладення Фізичною особою-підприємцем Шияном Д.С. та позивачем договору про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016 від 29.02.2016. Відповідач 02.10.2019 частково виконав зобов`язання за договором №АІ/0721877 в сумі 46323,68 грн та станом на дату подання позову у нього наявна заборгованість за договором у сумі 19310,97 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2022 відкрито провадження у справі №910/980/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/980/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права. У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на Моторне (транспортне) страхове бюро України, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Також, відповідач вказує на те, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме 3% річних, інфляційні втрати та пеня, зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані. Окрім цього, відповідач зазначає, що місцевим господарським судом невірно встановлено початок відліку строку позовної давності у даній справі. Насамкінець, відповідач також посилається на висновок науково-правової експертизи від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України, копію якого додано до апеляційної скарги. На переконання скаржника, вказаний висновок підтверджує наведені доводи апеляційної скарги. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 апеляційну скаргу у справі №910/980/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І. Ухвалою північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/980/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду. 15.06.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/980/22 до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 апеляційну скаргу у справі №910/980/22 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення її недоліків десять днів з дня отримання копії даної ухвали. До суду 04.07.2022 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/980/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали. До суду 26.07.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів скарги відповідача та просить відмовити у її задоволенні. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 12.06.2015 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "ГАЗ 3302" державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Одеса-Вознесенськ-Новий Буг 50 км+100 м, відволікся від керування, у зв`язку з виникненням перешкоди не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив наїзд на стоячий автомобіль "Toyota Land Cruiser" державний номерний знак НОМЕР_2 та автомобіль "Toyota Avensis" державний номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив п. п. 2.3 (б) та 12.3 Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху України встановлена постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 15.07.2015 у справі №521/10503/15-п. Станом на дату настання дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0721877 від 01.08.2014. 12.06.2015 проведено огляд пошкодженого автомобіля "Toyota Avensis" державний номерний знак НОМЕР_3 та у подальшому визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП. Відповідно до наявного в матеріалах справи висновку №817/6-15 від 12.06.2015 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням вартості фізичного зносу становила 52661,90 грн. 13.08.2015 ОСОБА_2 на підставі довіреності б/н 15.06.2015 від імені ОСОБА_3 подав до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" заяву про страхове відшкодування, однак останнє у встановлений термін не здійснило виплату страхового відшкодування. Також місцевим господарським судом встановлено, що 17.02.2016 між ОСОБА_3 та ФОП Шияном Д.С. було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого ОСОБА_3 відступив ФОП Шияну Д.С. права вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вказаного вище ДТП, у тому числі одержання грошового відшкодування завданої майнової шкоди від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. 29.02.2016 між ФОП Шияном Д.С. (клієнт) та позивачем (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/29-02/2016, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" набуло право вимоги за договором страхування №АІ/0721877. Отже, починаючи з 29.02.2016, кредитором у договірному зобов`язанні за договором страхування (полісом) №АІ/0721877, яке виникло в результаті ДТП, є позивач. Проте, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", порушуючи умови договору страхування (полісу) №АІ/0721877, не здійснило виплату страхового відшкодування у повному обсязі. Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". 30.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" подано у справі №910/842/18 заяву про грошові вимоги. Ухвалою попереднього засідання від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" на загальну суму 22101683,87 грн, у тому числі визнано грошові вимоги позивача. Постановою Господарського суду міста Києва від 07.09.2018 у справі №910/842/18, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", визнано його банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, господарську діяльність банкрута завершено, строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) визначено таким, що настав з 07.09.2018. 21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4944765,41 грн, яка складається із заборгованості по відшкодуванню шкоди у зобов`язаннях, що виникли на підставі договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в тому числі, полісу №АІ/0721877. 19.10.2018 позивач подав уточнення до вказаної вище заяви з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4941518,06 грн, до яких, у тому числі, входять нарахування 3% річних, інфляційних витрат та пені від простроченої суми. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 визнано кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" на суму 3524,00 грн першої черги та на суму 4937944,06 шостої черги, що разом становить 4941468,06 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. 08.08.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за номером 10651170036015351 про припинення Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". 10.09.2019 позивач у зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" звернувся до відповідача із заявою про виплату боргу. 02.10.2019 відповідач відповідно до заяви №3.1-05/32079 частково виконав зобов`язання за договором страхування №АІ/0721877, зокрема, здійснив лише виплату страхового відшкодування у розмірі 46323,68 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних у сумі 3387,04 грн та інфляційних втрат у сумі 15923,93 грн залишена з боку відповідача без задоволення. Зважаючи на часткове задоволення відповідачем вимог позивача та сплату останнім лише основної суми страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України 3387,04 грн 3% річних та 15923,93 грн інфляційних втрат. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено вичерпний перелік регламентних виплат, що здійснює відповідач. При цьому, нараховані позивачем вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 були віднесені до четвертої черги реєстру вимог кредиторів боржника та ухвалою від 17.07.2019 визнані погашеними відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника. Натомість, Моторне (транспортне) страхове бюро України не є правонаступником ліквідованого боржника і за заявою позивача відповідачем виплачено страхове відшкодування, тому підстави для покладення додаткової відповідальності на відповідача відсутні. Також відповідач зазначив, що за договором про відступлення права вимоги потерпіла особа не передавала право вимоги на інфляційні втрати та 3% річних. Окрім цього, у відзиві на позов Моторне (транспортне) страхове бюро України просило застосувати наслідки спливу строку позовної давності за грошовими вимогами. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що Моторне (транспортне) страхове бюро України не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення, виплати суми страхового відшкодування та передбачені законом суми 3% річних та інфляційні втрати, нараховані за прострочення ліквідованим страховиком виплат суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Вирішуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, місцевий господарський суд зазначив, що право вимоги потерпілого до Моторного (транспортного) страхове бюро України за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. А відтак, в даному випадку строк позовної давності за вимогами про сплату 3% річних та інфляційних втрат не пропущено, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" ліквідовано ухвалою суду від 17.07.2019 у справі №910/842/18, а відтак звернення з даним позовом здійснено у межах строку позовної давності. З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. За визначенням ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Згідно з п. 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Заперечуючи проти позовних вимог, скаржник зазначає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на Моторне (транспортне) страхове бюро України, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами скаржника та вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Відтак, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі №910/17993/15, 28.02.2018 у справі №149/344/15-ц, 06.06.2019 у справі №758/8819/16-ц, 26.06.2019 у справі №760/2905/16-ц, 04.09.2019 у справі №280/2625/13-к, та 16.10.2019 у справі №452/3519/15. Окрім цього, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №910/22034/15 сформовано висновок з приводу того, що ст. 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17. З огляду на викладене, у разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою. За змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування, зокрема, пеня, 3% річних, інфляційні втрати. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 та 30.01.2018 у справі №910/17993/15. Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 позивача визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", в тому числі за зобов`язаннями, що є предметом спору у даній справі. З урахуванням положень ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, встановлена у справі №910/842/18 наявність грошових вимог (що включають спірні нарахування) та обґрунтованість таких вимог мають преюдиціальне значення і не потребують повторного доказування. Водночас, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме 3% річних та інфляційні втрати, зокрема, визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані. Апеляційний суд зазначає, що правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (на даний час Кодекс України з процедур банкрутства). Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про страхування" при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми ст. 87 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до положень якого здійснювалося провадження у справі №910/842/18 про банкрутство, не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 вказаного закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим законом. Підпунктом "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі. Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19). Таким чином, зважаючи на перехід до позивача прав вимоги до відповідача зі сплати спірного страхового відшкодування, а також враховуючи оплату МТСБУ лише частини цього відшкодування, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 3387,04 грн 3% річних та 15923,93 грн інфляційних втрат. Вірність наданого позивачем розрахунку вказаних сум підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна". Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності до вказаних вимог, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. За приписами ст. ст. 257 та 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом яких той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Аналіз положень п. п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) - на МТСБУ. Враховуючи положення пп. "ґ" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика-банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. А тому право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково зазначає скаржник. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного спростовуються доводи скаржника, зокрема, про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право та дійшов до помилкового висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту скоєння ДТП, а з моменту ліквідації Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" ухвалою господарського суду у справі про банкрутство. Як було вказано раніше, факт ліквідації Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Саме із вказаної дати слід відраховувати початок перебігу строку позовної давності. При цьому, позивач звернувся з даним позовом 21.01.2022, що підтверджується поштовою накладною на конверті. Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних у розумінні ст. 625 ЦК України мають похідну природу від основного грошового зобов`язання, а тому до них застосовується загальний строк позовної давності у три роки. Таким чином, враховуючи дату звернення з позовом у даній справі, Північний апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для застосування наслідків пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з позицією місцевого господарського суду з приводу задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі відповідач також посилається на висновок науково-правової експертизи від 22.02.2022, затверджений головою Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Копію вказаного висновку додано до апеляційної скарги. На переконання скаржника, вказаний висновок підтверджує доводи апеляційної скарги. Колегія суддів вказує на те, що згідно з ч. 1 ст. 70 ГПК України як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Рішення про допуск до участі в справі експерта з питань права та долучення його висновку до матеріалів справи ухвалюється судом. Проте, у даному випадку відповідач замовив проведення науково-практичної експертизи без дозволу суду, що свідчить про порушення порядку залучення експерта з питань права. Також, відповідно до ч. 1 ст. 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі. Отже, перелік питань, щодо яких може бути проведена експертиза з питань права, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Разом з цим, зі змісту наданого висновку убачається, що він спрямований виключно на суб`єктивне тлумачення автора норм права з приводу правової природи сум пені, 3% річних та інфляційних втрат як шкоди, а також виконання зобов`язання страховика. Отже, наданий позивачем висновок не може трактуватися судом саме як висновок експерта у галузі права у розумінні положень ст. 108 ГПК України, оскільки не відповідає наведеній нормі процесуального закону. До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/980/22 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України не підлягає задоволенню. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2022 у справі №910/980/22 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді В.В. Андрієнко С.І. Буравльов