Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/1805/22

ПОСТАНОВА Іменем України 25 серпня 2022 року м. Кропивницький справа № 405/1805/22 провадження № 22-ц/4809/802/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Чельник О. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2022 року у складі судді Драного В. В. і В С Т А Н О В И В : В квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 червня 2019 року, актовий запис № 360, Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають у шлюбі з 20 червня 2019 року, від якого не мають дітей, проте, позивач не взмозі розірвати шлюб через органи реєстрації актів цивільного стану через відмову ОСОБА_2 . Шлюбні відносини між сторонами не склалися у зв`язку із несумісністю характерів, постійними сварками та конфліктами, що призвело до погіршення відносин та розладу в сім`ї, як наслідок, до фактичного припинення відносин між сторонами в квітні 2021 року. За таких обставин, ОСОБА_1 вважав, що подальше збереження сім`ї та примирення між ним та ОСОБА_2 є неможливим, а тому звернувся до суду з позовом. Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2022 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - передано на розгляд за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Ухвала суду мотивована тим, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 відноситься до території Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, а позивачем не надано доказів того, що він має на утриманні дітей, або не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, а також доказів про наявність домовленості подружжя про те, що справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. З огляду на викладене, суд першої інстанції, посилаючись на ч. 2 ст. 28 ЦПК України, дійшов висновку, що цивільна справа територіально не підсудна Ленінському районному суду м. Кіровограда, а позов ОСОБА_1 поданий з порушенням правил територіальної підсудності. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2022 року, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню в повному обсязі. Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 28 ЦПК України, вважає, що поважною причиною подачі позовної заяви про розірвання шлюбу до суду свого зареєстрованого місця проживання є наявність воєнного стану в Україні, а також наявність паливної кризи в країні та відсутність систематичного транспортного сполучення між містами. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в пункті 9 частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, апеляційна скарга розглядається в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України). Разом з тим, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. При цьому підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції. Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права. Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до статті 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції. Суд відкриває провадження у справі за правилами, встановленими у статті 187 ЦПК України. Частиною 6 ст. 187 ЦПК України встановлено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є субєктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Згідно положень ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «реєстрація» - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Параграфом 3 глави 2 розділу І ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) справи. Відповідно до частини другої статті 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Водночас ст. 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов. Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Відповідно до частини 2 статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них. З аналізу наведеної процесуальної норми убачається, що в ній міститься вичерпний перелік умов, за яких позов щодо розірвання шлюбу може предявлятися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, а саме якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоровя чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Згідно п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Матеріалами справи підтверджується, що в квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу до ОСОБА_2 , в якому зазначено місце зареєстрованого проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а. с. 2-3). Судом першої інстанції в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України було на адресу відділу реєстрації місця проживання особи Управління державної реєстрації Департаменту надання адміністративних послуг Міської ради м. Кропивницького та відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області направлено відповідні запит щодо наявності даних відносно ОСОБА_2 відносно місця зареєстрованого місця проживання (перебування) останньої (а. с. 11-12). Відповідно до отриманої судом першої інстанції відповіді обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління Державної міграційної служби України в Кіровоградській області ОСОБА_2 зареєстрована у АДРЕСА_1 (а. с. 14), що територіально відноситься до Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро. Доводи апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою за місцем свого зареєстрованого місця проживання, у зв`язку з введеним на території України воєнним станом, не заслуговують на увагу суду, з огляду на те, що на день звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, на території Кіровоградської та Дніпропетровської областях не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка в областях є стабільною. Безпіставними є також посилання позивача на наявність паливної кризи в країні та відсутність систематичного транспортного сполучення між містами, з огляду на те, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з позовом та надсилати кореспонденцію засобами поштового чи електронного зв`язку, а у випадку проведення судових засідань відповідним судом, приймати в них участь в режимі відеоконференції. Враховуючи викладене, суд вважає наведені ОСОБА_1 причини звернення до суду з позовом саме за місцем реєстрації позивача неповажними, а тому підстави для застосування судом ч. 2 ст. 28 ЦПК України відсутні. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 правил територіальної підсудності при поданні позовної заяви, як наслідок, обґрунтовано передав справу за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 травня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник