Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/110/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4970/22 Справа № 185/110/22 Суддя у 1-й інстанції - болдирєва У.М. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, - В С Т А Н О В И Л А : У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову зазначив, що з 24 червня 1991 року по 17 липня 2015 року він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем під землею у шкідливих умовах, отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК йому встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково. Позивач вважає, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» має відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 390 000 грн, оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів; в іншій частині позову відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, судом встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці (а.с.9-11), ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з 1991 по 2015 рік, був звільнений у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. 09 жовтня 2015 року начальником Першотравенського міськрайонного Управління ГУ Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем м.Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів був затверджений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, з якого видно, що ОСОБА_1 01 жовтня 2015 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини первинно встановлено діагноз: -Радикулопатія попереко-крижова, переважно зліва, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, -Остеоартроз і періартроз ліктьових суглобів, остеоартроз колінних суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз, -Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), легенева недостатність першого ступеня, -Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Цим же актом встановлено причини виникнення професійного захворювання: неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту, виконання робіт, пов`язаних з фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та перевищення рівня шуму (а.с.12). Довідкою МСЕК серії 12ААА № 014487 від 27 жовтня 2015 року ОСОБА_1 було первинно-повторно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, з яких первинно встановлено 55 відсотків втрати професійної працездатності (а.с.15). Довідкою МСЕК серії 12ААВ № 139613 від 29 вересня 2021 року позивачу повторно безстроково встановлено третю групу інвалідності за професійними захворюваннями (а.с.16). Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, суд визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120 000 грн, що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. Разом з тим, колегія суддів вважає, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача є необґрунтований та завищений та такий, що визначений без повного урахування роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, тривалості праці в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її зі 120 000 грн до 100 000 грн. Доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо відсутності неправомірних дій з боку відповідача та недоведеності ступеню страждань позивача є безпідставними. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2022 року - змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , зменшивши її з 120 000 грн до 100 000 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко