Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/22307/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/22307/21Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/817/625/22 Доповідач - Бершадська Г.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2022 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Бершадська Г.В. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Панькевич Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року (ухвалене суддею Сташків Н.М., дата складення повного тексту не зазначена) в справі №607/22307/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №2225096 про надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року, розмір якої станом на момент подання позовної заяви становить 32800 грн., у тому числі: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. заборгованість за невиплаченими відсотками за користування кредитом строком за 120 днів. В обґрунтування вимог позивач зазначив, що ТОВ «Авентус Україна» має статус небанківської фінансової установи та Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 426 від 28 лютого 2017 року, внесене до Державного реєстру фінансових установ як фінансова компанія. Позивачем отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 870 від 28 лютого 2017 року та ліцензію на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту відповідно до Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №756 від 28 березня 2017 року. 01 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №2225096 про надання споживчого кредиту через Інформаційно-телекомунікаційну систему товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт позивача або Мобільний додаток. Згідно з кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит у сумі 10000 грн., які споживач зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Грошові кошти було перераховано на банківський рахунок відповідача, відкритий в AT «ПриватБанк», вказаний ним особисто у заяві на отримання кредиту, через платіжного провайдера ТОВ ФК «Вей фор пей», зі строком кредитування 30 днів із зниженою процентною ставкою 0,57% в день від суми кредиту (п. 1.5.1 Договору). Реалізуючи своє право на продовження строку користування кредитними коштами, 01 травня 2020 року через Особистий кабінет відповідачем особисто було ініційовано продовження строку користування кредитом до 31 травня 2020 року, шляхом вибору в Особистому кабінеті опції «Продовжити кредит» з натисканням відповідної клавіші та з одночасним ініціюванням платежу на користь Товариства у розмірі суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Надалі, 14 червня 2020 року через Особистий кабінет, відповідачем знову було ініційовано продовження строку користування кредитом до 14 липня 2020 року, шляхом вибору в Особистому кабінеті опції «Продовжити кредит» з натисканням відповідної клавіші та з одночасним ініціюванням платежу на користь Товариства у розмірі суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. У зв`язку з продовженням відповідачем строку користування кредитом, застосування зниженої процентної ставки було відмінено та нарахування процентів в подальшому здійснювалось за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день від суми кредиту (п. 1.5.2 Договору). Товариство належним чином виконало свої зобов`язання, передбачені умовами кредитного договору, та здійснило перерахунок коштів на вказані ОСОБА_1 в заявці реквізити банківської картки, однак відповідачем належним чином не було виконано договірні зобов`язання, а саме не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених кредитним договором, та не сплачено проценти за користування кредитними коштами, в результаті чого станом на момент подання позовної заяви заборгованість становить 32800 грн., у тому числі: 10000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 22800 грн. заборгованість за невиплаченими відсотками за користування кредитом строком за 120 днів. Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року позов ТОВ Авентус Україна до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованість за Договором №2225096 про надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року в розмірі 24440 (двадцять чотири тисячі чотириста сорок) гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Авентус Україна. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі та отримання відповідачем кредитних коштів, що є обов`язковою умовою для настання зобов`язання щодо їх повернення. Вказує, що ухвалюючи рішення на користь Кредитора суд виходив з того, що надання кредитних коштів підтверджується карткою обліку Договору №2225096 від 01.04.2020, довідкою від 12.11.2021 №5530-ВП, а також скріншоту внутрішньої програми ТОВ Авентус Україна операцій з картками, однак з огляду на ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 16.08.2006 за № 320, жоден з вказаних документів не є розрахунковим документом. Стверджує, що долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі, оскільки єдиним достовірним доказом використання відповідачем грошових коштів позивача у власних цілях може бути лише виписка по особовому рахунку, яка є первинним документом. Крім того зазначає, що між ТОВ Авентус Україна та ТОВ ФК Вей Фор Пей укладено договір здійснення переказів коштів, однак будь-яких доказів отримання останніми доручення від ТОВ Авентус Україна про переказ відповідачу коштів, а також здійснення ними фінансової операції з переказу коштів на рахунок відповідача, матеріали справи не містять. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Авентус Україна просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року залишити без змін. Вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі наявні в матеріалах справи докази та дійшов вірного висновку про те, що договір між ТОВ Авентус Україна та ОСОБА_1 був укладений у відповідності до ЗУ Про електронну комерцію і кошти відповідачу в сумі 10 000 грн. були переведені на вказаний ним рахунок. Вказує, що оскільки ОСОБА_1 не виконував у повному обсязі свої зобов`язання, тому утворилася заборгованість, яку суд обґрунтовано стягнув. Крім того зазначає, що відповідач ОСОБА_1 є клієнтом Товариства з 16.11.2019, та до діючого кредитного договору останнім було укладено ще один кредитний договір, який відповідач належним чином виконав, що свідчить про його обізнаність з порядком та умовами укладання, підписання Договорів з Товариством. У судове засідання сторони по справі не з`явилися. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Братівника І.В. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутністю. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Авентус Україна також просив розглянути апеляційну скаргу у його відсутності. У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності сторін. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 01 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір №2225096 про надання споживчого кредиту (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кредит на суму 10000 грн. строком на 30 днів (п. п. 1.3, 1.4 Договору). Відповідно до п. 1.1 Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Відповідно до п.1.4 Договору строк кредиту 30днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору. Сторони погодили фіксовану процентну ставку за користування коштами (п. 1.5 Договору), а саме: - знижену процентну ставку, яка становить 0,57 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку (п. 1.5.1); - стандартну процентну ставку, яка становить 1,90 % в день від суми кредиту, яка застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в п. 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови, зазначені у п. 1.5.1 Договору, для застосування зниженої процентної ставки; та в межах нового строку, якщо відбулось продовження строку користування кредитом до п. 4.1-4.6 цього Договору; та в межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за зниженою ставкою 208,62 % річних, за стандартною ставкою - 695,40 % річних (п. 1.7 Договору). Пунктами 1.8, 1.8.1, 1.8.2 Договору визначена загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за зниженою ставкою у розмірі 11710,00 грн., за стандартною ставкою 15700,00 грн. У розділі 2 «Порядок та умови надання кредиту» сторони визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1 Договору. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-то календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році тобто метод «факт/факт». До періоду розрахунків процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту (п. 3.1.-3.2.). У розділі 4 визначено порядок пролонгації строку кредиту. Зокрема, відповідно до п. 4.1 строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, визначену в п. 1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп. 4.2.-4.5. Договору. Згідно з п. 4.2 Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору. Відповідно до п. 4.3 пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Згідно з п. 4.5 Договору у випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку користування кредитом розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення Споживачем дій, зазначених у п. 4.3 Договору. Пунктом 9.6 Договору передбачено, що він укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання в Особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Датою укладення Договору є дата його підписання та він діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору). Відповідно до п. 9.8, підписуючи цей Договір, Споживач підтвердив, зокрема про його ознайомлення з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна», (далі - Правила), що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з графіком платежів до договору про надання споживчого кредиту №2225096 від 01 квітня 2020 року дата повернення позики та сплати нарахованих процентів 01.05.2020, сума позики складає 10000 гривень, сума нарахованих процентів 1710 гривень. Разом до оплати: 11710 гривень (Додаток №1 до Договору). Відповідно до паспорту споживчого кредиту сума кредиту становить 10000 грн., строк кредитування 30 днів, знижена процентна ставка (застосовується, якщо протягом строку кредитування + 3 дні споживач здійснить повне погашення заборгованості) 208,62% річних (0,57% в день), стандартна процентна ставка (застосовується, якщо протягом строку кредитування + 3 дні споживач не здійснить повне погашення заборгованості, а також у період пролонгації та прострочення) 695,40% річних (1,90% в день); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за зниженою ставкою за весь строк користування кредитом становить 11710,00 грн., за стандартною ставкою 15700,00 грн. Договір №2225096 про надання споживчого кредиту від 01 квітня 2020 року, графік платежів до договору №2225096 та паспорт споживчого кредиту, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором С660270, 01.04.2020 16:05:45, ОСОБА_1 . Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. Як убачається з картки обліку Договору №2225096 від 01.04.2020 (позичальник ОСОБА_1 ), 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти у розмірі 10000 грн.; у період з 01.04.2020р. по 30.05.2020р. здійснювалось нарахування процентів за зниженою процентною ставкою 0,57%; 01 травня 2020 року ОСОБА_1 вніс платіж у розмірі 1710 грн., який було зараховано в оплату процентів; з 02 травня 2020 року було встановлено стандартну процентну ставку1,90%; в подальшому позичальником було внесено грошові кошти, які були зараховані в оплату процентів, зокрема 05 червня 2020 року - 700 грн., 14 червня 2020 року 7660 грн.; надалі платежі позичальником не вносились. Відповідно до долученого представником позивача до відповіді на відзив договору про організацію переказу грошових коштів № ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року та додатку №1 до нього, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», останнє взяло на себе зобов`язання з організації та здійснення переказів грошових коштів від кредитної установи на банківські картки клієнтів (для видачі кредитів або позик). 01 квітня 2020 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» здійснило переказ коштів в розмірі 10000 гривень шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , код авторизації 771386, номер трансакції в система WayForPay-creditplus-6510658, про що свідчить довідка від 5530-ВП від 12 листопада 2021 року, а також скріншот операції з картами, долучений представником позивача до відповіді на відзив. Картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», належить ОСОБА_1 , що підтверджується скріншотом банківських карт, який також долучений до відповіді на відзив. Згідно з наданою ТОВ «Авентус Україна» довідкою №2225096/02/2022 від 07 лютого 2022 року про розрахунок за Договором №2225096 про надання коштів у позику від 01 квітня 2020 року товариство 01.05.2020року здійснило переказ коштів у розмірі 10000 грн. на користь ОСОБА_1 , за цим договором ОСОБА_1 здійснював платежі на користь ТОВ «Авентус Україна»: 01 травня 2020 року 1710 грн., 05 червня 2020 року було здійснено декілька часткових платежів за договором в розмірі 100 грн., 200 грн., 200 грн., 200 грн., 14 червня 2020 року 7660 грн. Також судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, у тому числі надавати кошти у позику (кредит). Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» був укладений у відповідності до вимог Закону, останнє виконало грошові зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти, при цьому відповідач ухиляється від добровільного погашення заборгованості за кредитним договором. Із врахуванням того, що ОСОБА_1 борг було частково погашено, суд ухвалив стягнути з відповідача заборгованість за договором №2225096 від 01.04.2020 у сумі 24 440 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що цей висновок в повній мірі відповідає вимогам закону та наявним у справі доказам, а доводи апеляційної скарги його правильність не спростовують з таких підстав. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №2225096 від 01.04.2020 був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ч. 1 ст. 205, ст. ст. 6, 207, 627-628, ч. 2 ст. 639 ЦК України та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що також було встановлено судом першої інстанції та не заперечується в апеляційній скарзі. Окрім вказаного вище договору, за допомогою електронного підпису (одноразовим ідентифікатором) 01.04.2020 о 16.05.45 ОСОБА_1 також було підписано долучені до позовної заяви графік платежів та паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту. Того ж дня ОСОБА_1 на зазначену ним при реєстрації та оформленні договору про надання споживчого кредиту №2225096 від 01.04.2020 банківську карту НОМЕР_2 було перераховано 10 000 грн. Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи про здійснення перерахування грошових коштів на рахунок Відповідача, а надана інформаційна довідка платіжного провайдера TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5530-ВП від 12.11.2021р. не містить інформації про факт перерахування коштів на рахунок Відповідача та не є належним доказом, колегія суддів не приймає до уваги як необґрунтовані. Так, у розділі 2 «Порядок та умови надання кредиту» Договору №2225096 від 01.04.2020, сторони визначили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти Клієнта або іншої платіжної карти, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 Договору. Відповідно до умов наявного в матеріалах справи Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-200417-1 від 20.04.2017р. укладеного між TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» та TOB «Авентус Україна», TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає Товариству послуги з переказу грошових коштів. З Договору про організацію переказу коштів № ВП-200417-1 від 20.04.2017, укладеного між TOB ФК «ФЕЙ ФОР ПЕЙ» та TOB «Авентус Україна» вбачається, що предметом цього Договору є: організація та здійснення переказу грошових коштів Фінансовою компанією на користь Кредитної установи по транзакціях, що ініціюються Клієнтами - держателями електронних платіжних засобів, з використанням електронних способів обробки платежів на підставі укладених з Кредитною установою угод; організація та здійснення переказів грошових коштів від кредитної установи на банківські картки Клієнтів (для видачі кредитів або позик). Відповідно до п. 2.1 кредитного Договору №2225096 від 01.04.2020 Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено 01.04.2020р., шляхом перерахування на банківську картку Клієнта № НОМЕР_3 MasterCard відкриту в AT «Приватбанк», яку останнім вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією Інформаційної довідки платіжного провайдера TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5530-ВП від 12.11.2021р., яка складена у відповідності до вимог законодавства та містить усі необхідні реквізити, а сам Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України (№35 від 31.12.2015р.) на здійснення переказів грошових коштів та внесене в Державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №593 від 02.07.2015р.). Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і плата за користування коштами проценти. Так, в матеріалах справи є копія Інформаційної довідки платіжного провайдера TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5530-ВП від 12.11.2021р., в якій зазначені дата проведення операції; сума операції; номер картки; номер транзакції. Крім того, в матеріалах справи міститься Довідка про розрахунки за Договором №2225096 про надання коштів у позику від 01.04.2020 року з якої, зокрема, вбачається, що відповідно до Договору №2225096 про надання коштів у позику від 01.04.2020 року TOB «АВЕНТУС УКРАЇНА» було здійснено переказ коштів на користь ОСОБА_1 (ШН: НОМЕР_4 ) у розмірі 10000,00 грн. Також, вказана вище Довідка містить, зокрема, інформацію про те, що відповідно до Договору №2225096 про надання коштів у позику від 01.04.2020 року було здійснено платежі від ОСОБА_1 (ШН: НОМЕР_4 ) на користь TOB "АВЕНТУС УКРАЇНА". Кошти сплачено з метою продовження терміну дії Договору, що свідчить про обізнаність Відповідача про існування та визнання Договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт отримання коштів відповідачем підтверджується наданими позивачем паперових копій електронних доказів у виді належним чином завірених скріншотів з офіційної інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, згідно якого рахунок № НОМЕР_1 , на який був здійснений 01 квітня 2020 року переказ коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за дорученням ТОВ «Авентус Україна» та на підставі договору про організацію переказу грошовий коштів ВП-200417-1 від 20 квітня 2017 року та додатку №1 до нього у розмірі 10000 грн., належить відповідачу ОСОБА_1 . Крім того позивач особисто вказав зазначений рахунок у договорі та підтвердив його правильність шляхом підписання договору, а тому зазначений лист в сукупності з іншими зібраними доказами, свідчать про отримання відповідачем ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10000 грн. за кредитним договором №2225096 від 01 квітня 2020 року. Колегія суддів зазначає, що оскільки Товариство не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати виписки за такими рахунками та відповідно не може надати первинні банківські документи. Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, є банківською таємницею, та розкривається така інформації за рішенням суду або безпосередньо Відповідачу. Відповідно Товариство позбавлене можливості на отримання виписки за операціями карткового рахунку банківської картки № НОМЕР_3 MasterCard відкритої в AT «Приватбанк», яка належить ОСОБА_1 . Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. З огляду на зазначені вище норми Закону, а також обставини справи Відповідач не довів, що не отримував позики в розмірі 10000 грн., не надав суду банківську виписку по належному стану рахунку. Отже, враховуючи вище викладене, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що відповідач ОСОБА_1 не отримував від TOB «Авентус Україна» на вказаний ним рахунок 01.04.2020 року коштів у сумі 10000,00 грн. Доказів вчинення шахрайських дій з грошовими коштами на рахунку відповідача матеріали справи не містять та останнім суду не надано. Крім цього, не надав відповідач доказів, що хтось міг скористатись його особистими даними паспорта громадянина України, доступу до Логіна та Паролю Особистого кабінету. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Товариством належним чином виконано зобов`язання, які встановлені умовами договору, та здійснило перерахунок грошових коштів на реквізити банківської картки, які ОСОБА_1 вказано особисто в заяві на отримання кредиту, проте Відповідачем, в свою чергу, не було належним чином виконано зобов`язання, а саме: не повернуто кошти в строк та на умовах, встановлених Кредитним договором, а також не сплачено проценти за користування кредитними коштами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань, виникла заборгованість в розмірі 24440 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основним боргом; 14440 грн - сума заборгованості за відсотками (з урахуванням частково сплачених відсотків). Будь-яких доказів на спростування зазначеного позивачем розміру заборгованості відповідач не надав. Таким чином, на думку колегії суддів, суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. В межах вимог та доводів апеляційної скарги передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову не встановлено. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 травня 2022 року залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 серпня 2022 року. Головуючий: Г.В. Бершадська Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома