Постанова 4824 № 757/30958/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 серпня 2022 року м. Київ Справа № 757/30958/21 Апеляційне провадження №22-ц/824/7033/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Остапчук Т.В. 30 листопада 2022 року у м. Києві, у справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В В червні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 10435,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 1308,07 грн, 3% річних у сумі 664,98 грн та судові витрати. Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, мотивовані тим, що позивач визначений управителем багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_1 . Між сторонами був укладений договір, і виникли фактично договірні правовідносини, оскільки позивачем надавались послуги, а відповідачем періодично вносилась оплата за утримання паркінгу. Однак, в період з 01 квітня 2011 року по 30 вересень 2019 року відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим наявна заборгованість у визначеній позивачем сумі. У зв`язку з наявністю невиконаного грошового зобов`язання позивач також має право на компенсаційні виплати передбачені ч.2 ст.625 ЦК України. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022 року позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» суму заборгованості в розмірі 10435,82 грн, інфляційні втрати в розмірі 1308,07 грн, 3% річних у сумі 664,98 грн та судові витрати в сумі 2270 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем надавались відповідачу послуги з утримання паркінгу, де він є власником двох машиномісць. Таким чином, борг в сумі 10435,82 грн - це борг за утримання паркінгу станом на 01 жовтня 2019 року. З посиланням на положення ч.2 ст. 625 ЦК України, відсутність даних про сплату відповідачем заборгованості у добровільному порядку, та перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, який відповідачем не спростовано, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1308,07 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 664,98 грн. Судові витрати розраховані пропорційно до задоволених позовних вимог. Не погодився із зазначеним рішенням суду відповідач, ним подана апеляційна скарга, в якій стверджується про порушення судом норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідач вказує на те, що матеріалами справи підтверджуються обставини прийняття позивачем на баланс будинку, паркінг був введений в експлуатацію як окремий об`єкт пізніше, а тому у позивача взагалі відсутні правові підстави для надання послуг з утримання паркінгу без укладення окремих договрів із власниками машиномісць. До того ж паркінг чи машиномісце не є приміщенням, а тому не належить до спільного майна власників багатоквартирного будинку і послуга з утримання не належить до переліку обов`язкових послуг, які надаються управителем. Позивач в 2019 році усунувся від надання послуг паркінгу. Невірним вважає і висновок суду про укладення між сторонами договору на утримання паркінгу № 77-11-1, так ним такий договір не підписувався, що не спростовано позивачем. Не погоджується відповідач і з визначеною позивачем ціною послуги, так як вона не була затверджена в порядку встановлено законом. На підставі вищевикладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення повністю. Позивач правом на надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався. У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2481 грн, а з 01 липня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2600,00 грн. Ціна позову в даній справі визначена позивачем у позові становить 12408,87 грн, яка станом на час розгляду справи апеляційним судом не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України. А отже на підставі ч.1 ст. 368 та ст. 369 ЦПК України, апеляційна скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом встановлено, що позивач будучи комунальним підприємством є управителем будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується, наказом Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 19 вересня 2005 року № 195 (а.с.5). Згідно з Актом № 060 від 28 лютого 2005 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був прийнятий в експлуатацію (а.с.86-87). Згідно з Актом від 21 вересня 2006 року був прийнятий в експлуатацію підземний паркінг на 42 машиномісця в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.88-89). Позивачем були укладені договори з ПАТ «АК «Київводоканал та ТОВ «Київські енергетичні послуги» на постачання відповідних послуг (а.с.138-145). Відповідач згідно з договором купівлі-продажу від 22 квітня 2010 року є власником машиномісця № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Матеріали справи містять копію договору № 77-11-1 від 01 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, підписи яких містяться під ним. За умовами цього договору, відповідач, як власник машиномісця № НОМЕР_1 доручає за плату, а позивач приймає та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 виконання робіт (послуг) по утриманню паркінгу (а.с.6-8). В ході розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи договору № 77-11-1 від 01 квітня 2011 року з метою встановлення чи ним здійснено підпис у цьому договорі (а.с.67-68). Позивачем 12 жовтня 2021 року подано заяву про виключення цього договору, як доказу у справі, яке мотивовано метою не затягування розгляду справи (а.с.112) З матеріалів справи також вбачається, що відповідач є власником машиномісця № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 вересня 2008 року (а.с.48,85). Матеріали справи також містять копію договору (без номеру), укладеного між позивачем та відповідачем, як власника машиномісця № НОМЕР_2 , підписи яких містяться під ним (а.с.49-51). За умовами цього договору, відповідач, як власник машиномісця № НОМЕР_2 доручає за плату, а позивач приймає та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 виконання робіт (послуг) по утриманню паркінгу власними і залученими силами, технічне обслуговування паркінгу; технічне обслуговування електромереж з повіркою приладів обліку, систем оповіщення, припливно-витяжної вентиляції, систем водопостачання та водовідведення, а також аварійне обслуговування зазначених систем, забезпечення паркінгу водопостачанням та електроенергією, перезарядку вогнегасників та інші роботи (послуги) по забезпеченню технологічного процесу чергових, та оплату послуги «тривожної» кнопки. Розміри витрат та види можуть змінюватись, визначаються в калькуляції на утримання паркінгу. Власник місця зобов`язався, зокрема, вносити плату за цим договором до 20 числа кожного місяця. Плата за договором становить 250 грн без ПДВ, ПДВ - 50 грн, а всього 300 грн. Зазначена місячна плата самостійно сплачується власником місця кожного поточного місяця на р/р підприємства не пізніше 20 числа поточного місяця з наданням черговому по паркінгу квитанції про оплату для відмітки. За умовами даного договору сторони погодили строк оплати послуг за утримання паркінгу до 20 числа кожного поточного місяця. В п.4.4. вказано, що позивач має право змінювати вартість витрат за цим договором: у разі зміни або введення нових податків або обов`язкових платежів, мінімальної заробітної плати, вартості електроенергії - без складання додаткової угоди шляхом направлення власнику місця першої квитанції зі зміненою вартістю та розміщення об`яви на паркінгу з підставою зміни вартості; з оформленням сторонами додаткової угоди - у разі збільшення (зменшення) кількості виконуваних робіт (послуг) на паркінгу, на виконання у визначених цим договором випадках рішення зборів власників місць Наказом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» №49 від 21 березня 2011 року з 22 березня 2011 року був встановлений тариф на надання послуг по утриманню паркінгу за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17 в розмірі 300 грн за одне паркомісце з урахуванням ПДВ (а.с.105). Наказом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» №60 від 10 серпня 2015 року, з метою недопущення збитковості в роботі паркінгів, з 01 вересня 2015 року, введено в дію нові розрахунки витрат на місяць за утримання паркінгів, зокрема за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 17, у розмірі 400 грн за одне паркомісце з урахуванням ПДВ (а.с.11-12). Наказом КП «Житло Сервіс» № 9 від 31 січня 2017 року, у зв`язку з виробничою необхідністю, введено в дію нові розрахунки витрат за утримання паркінгу, а саме з 01 лютого 2017 року в розмірі 496,59 грн за одне парко місце з урахуванням ПДВ (а.с.13). Наказом КП «Житло Сервіс» № 129 від 27 грудня 2017 року, у зв`язку з виробничою необхідністю, введено в дію нові розрахунки витрат за утримання паркінгу, а саме з 01 січня 2018 року в розмірі 687,42 грн за одне парко місце з урахуванням ПДВ (а.с.14). Згідно з розрахунком складеним позивачем, станом на 01 жовтня 2019 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати за послуги з утримання паркінгу в сумі 10435,82 грн. З розрахунку вбачається, що в період з квітня 2011 року по червень 2015 року нарахування проводились в розмірі 300 грн щомісячно, з вересня 2015 року по січень 2017 року в розмірі 400 грн щомісячно, з лютого 2017 року по грудень 2017 року в розмірі 496,59 грн щомісячно, а з січня 2018 року по вересень 2019 року в розмірі 687,42 грн щомісячно. Також з розрахунку вбачається зарахування позивачем сум сплачених відповідачем: в квітня 2011 року - 300 грн, в серпні 2011 року -1200 грн, в листопада 2011 року - 900 грн, в квітні 2012 року 1200 грн, в серпні 2012 року - 1500 грн, в листопаді 2012 року - 900 грн, в лютому 2013 року - 900 грн, в червні 2013 року - 900 грн, в вересні 2013 року - 600 грн, в листопаді 2013 року - 900 грн, в лютому 2014 року - 900 грн, в вересні 2014 року - 1200 грн, в грудні 2014 року - 300 грн, в січні 2015 року -1200 грн, в лютому 2015 року - 300 грн, в квітні 2015 року -300 грн, в липні 2015 року -1200 грн, в жовтні 2015 року -1100 грн, в лютому 2016 року -1200 грн, в квітні 2016 року -1200 грн, в вересні 2016 року -2000 грн, в квітні 2017 року -2000 грн, в серпні 2017 року -2000 грн, в жовтні 2017 року -1500 грн, в січні 2018 року -1562,49 грн, в квітні 2019 року -1000 грн, в травні 2019 року -1000 грн, в червні 2019 року -1000 грн, в липні 2019 року -1000 грн (а.с.15). Наказом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло - Сервіс» №82 від 01 жовтня 2019 року припинено з 01 жовтня 2019 року обслуговування підземного паркінгу багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 (а.с.137). Матеріали справи містять фото певних елементів певного нежитлового приміщення, а також таблиці порівнянь підписів відповідача, наданих останнім разом з відзивом на позовну заяву (а.с.52-55). Крім того, відповідачем надані копії листів сторін у справі щодо досудового врегулювання спору (а.с.56-60). ОСББ «МИРНИЙ 17» листом від 19 жовтня 2021 року повідомило відповідача, що дане ОСББ не надає послуги по обслуговуванню підземного паркінгу (а.с.90). У відзиві відповідачем здійснено заяву про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності (а.с.44-47,75-84). Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 322 ЦК України установлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором чи законом. Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. В порядку ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В силу ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положеннями ч.1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Згідно з ч. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Положеннями ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг, зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості. За визначеннями наданими у п.п. 5,6,12 ст.1 Закону України «Про комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, який набрав чинності 10 грудня 2017 року: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п.5); індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п.6); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (п.12); управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (п.14). Згідно з п.1 ч.1 ст.5 цього Закону житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Положеннями ст. 27 цього Закону визначений порядок оформлення претензій споживачів. Так, у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Порядок здійснення забору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання природного газу затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем). У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблено висновок, що хоча у ч. 1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №761/48615/18-ц (провадження №61-14819св20). Верховний Суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16 вказав на те, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення ч. 1 ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». В порядку визначеному ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У межах даного предмета спору доказуванню підлягали обставини, пов`язані з встановленням обставин використання послуги щодо утримання підземного паркінгу, тому перш за все дослідженню і оцінці підлягали такі докази, які підтверджують факт споживання відповідачем послуг, що надаються позивачем. Судом встановлено, що у спірний період 2014-2019 роки позивач надавав послуги з утримання підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи даними. Відповідач є власником двох машиномісць у цьому підземному паркінгу за № 22 та №

28. Виходячи з підстав і заявлених позовних вимог предметом даного розгляду є питання щодо утримання лише машиномісця № 22, оскільки саме щодо нього заявлені позовні вимоги і позивачем були надані докази. При зверненні до суду позивач обґрунтовував свої вимоги наявністю договору укладеного між сторонами. Матеріали справи містять копію договору № 77-11-1 від 01 квітня 2011 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за умовами якого відповідач, як власник машиномісця № НОМЕР_1 доручає за плату, а позивач приймає та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 виконання робіт (послуг) по утриманню паркінгу. Однак, в ході розгляду справи відповідач заперечував обставини його укладення, а позивачем було зроблено заяву про виключення цього договору як доказу у справі. Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з того, що безпосередньо між сторонами у справі договір про надання житлової послуги в письмовому вигляді укладений не був. Проте, відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги. До того ж матеріали справи містять копію договору (без номеру), укладеного між позивачем та відповідачем, як власником машиномісця № НОМЕР_2 , за умовами якого відповідач, як власник машиномісця № НОМЕР_2 доручає за плату, а позивач приймає та забезпечує за адресою: АДРЕСА_1 виконання робіт (послуг) по утриманню паркінгу власними і залученими силами, технічне обслуговування паркінгу. А отже відповідач будучи власником двох машиномісць не міг погодись на умови надання позивачем послуг з утримання одного машиномісця, і не погодитись на умови надання послуг позивачем іншого машиномісця. До того ж з матеріалів справи вбачається, що відповідачем систематично, та останній раз в червні 2019 року, здійснювались платежі по сплаті за отримані послуги, що свідчить про наявність фактичних договірних правовідносин. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що за відсутності укладеного між позивачем та відповідачем договору, останній не зобов`язаний сплачувати на користь позивача будь-які кошти, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що позивач довів фактичне надання таких послуг, які не можуть бути відокремлені, та щодо отримання яких відповідач не може бути позбавлений у зв`язку із специфікою їх надання, оскільки всі надані послуги (освітлення паркінгу, охорона, утримання систем водопостачання та його прибирання) здійснюється для власників усіх паркомісць одночасно. Із зазначених вище положень Закону вбачається вставлений обов`язок споживача оплатити отримані комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Посилання відповідача на ненадання позивачем послуг чи надання послуг неналежної якості не можуть бути прийняті до уваги суду, так як відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, актів складених в порядку передбаченому Законом, а надані відповідачем фото не є належними та допустимими доказами в розумінні вимог процесуального закону. Складений позивачем розрахунок належних до стягнення платежів, здійснено відповідно до періоду надання послуг та за встановленими тарифами, цей розрахунок перевірено судом, і не спростовується відповідачем в доводах апеляційної скарги. Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, а тому положення ч.2 ст. 625 ЦК України розповсюджуються на дані правовідносини. А тому стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних є обґрунтованим. Розрахунок наведений позивачем перевірено судом, і не спростовується відповідачем в доводах апеляційної скарги Відповідач вказує на те, що судом розрахована заборгованість з квітня 2011 року по червень 2015 року, а його клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності залишено поза увагою. Однак вказане твердження є безпідставним, з огляду на те, що ним систематично, та останній раз в червні 2019 року, здійснювались платежі по сплаті за отримані послуги, що свідчить про переривання строку позовної давності. Позов поданий у червні 2021 року. Таким чином, звернення позивача до суду з позовом слід вважати вчиненим в межах строку позовної давності, і правові підстави для застосування наслідків пропуску цього строку відсутні. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук