Постанова Житомирський апеляційний суд № 279/624/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №279/624/22 Головуючий у 1-й інст. Волкової Н.Я. Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 серпня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/624/22 за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця за апеляційною скаргою Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) на ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2022 року, постановлену під головуванням судді Волкової Н.Я. в м. Коростені, в с т а н о в и в : У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії державного виконавця, зазначивши, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2020 у справі №279/3856/19 було зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом переміщення спорудженої огорожі на відстань 0,0041 га (по лінії огорожі - 0,0033 га, по фундаментів опор - 0,0001 га). Рішення суду було звернуто до виконання. Постановою старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 06.01.2022 закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Однак, з вказаною постановою не погоджується, оскільки рішення суду в повному обсязі не виконано, а саме боржник демонтував та перемістив огорожу по лінії на 45 м., а не по всій протяжності огорожі, аналогічна ситуація і по фундаменту, боржник перемістив лише опори 1 та 2, з приводу переміщення інших опор фундаменту інформація відсутня. В ході виконавчих дій ним був отриманий акт за результатами перевірки виконання боржником рішення суду. Після ознайомлення з актом, він направив листа державному виконавцю, в якому зазначив про неповне виконання рішення суду ОСОБА_3 . Просив поновити строк для оскарження постанови державного виконавця Веречанської О.М. від 06.01.2022, визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2022 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 01.06.2022 про закінчення виконавчого провадження №65432617. Зобов`язано державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) здійснити виконавчі дії для повного виконання виконавчого листа №279/3856/19 від 24.03.2021 року. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Коростенський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, скаргу залишити без задоволення. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, так як скаргу на дії державного виконавця було розглянуто без участі державного виконавця. Зазначає, що під час постановлення ухвали суд першої інстанції взяв до уваги не те, що було вказано у виконавчому документі, який перебував на виконанні у державного виконавця, а все судове рішення, зокрема його не резолютивну частини, а описову (мотивувальну). Задовольняючи скаргу, суд виходив не зі змісту виконавчого листа, а з висновку експерта, який не був врахований в повній мірі судом при ухваленні рішення, яке підлягало виконанню. Державний виконавець не вправі самостійно змінювати резолютивну частини судового рішення та зобов`язувати боржника переміщувати огорожу таким чином, аби повернути земельні ділянки до меж, встановлених в державних актах на право власності позивача-стягувача та відповідача-боржника, як це зазначено в оскаржуваній ухвалі. Крім того, 06.01.2022 державним виконавцем перевіривши зміст рішення суду та враховуючи, що було зазначено у виконавчому документі, огорожу перенесено боржником на площу, встановлену судом, а тому керуючись вимогами п.9 ч.1 ст. 39 та ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Проте, в оскаржуваній ухвалі, суд зобов`язав державного виконавця здійснити виконавчі дії для повного виконання виконавчого листа №279/3856/19 від 24.03.2021. Разом з тим, відповідно до п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення дій. 22 серпня 2022 року Джихангір Аджарсой надіслав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що твердження державного виконавця про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є помилковим, так як, судом було чітко дотримано вимоги п.2 ст.450 ЦПК України. З приводу порушення судом норм матеріального права, слід зазначити наступне. Рішенням суду від 21.10.2020, яке підлягає виконанню, було чітко зазначено, що боржник повинен усунути перешкоди у користуванні стягувачем належними йому земельними ділянками. Також суд у своєму рішенні деталізував яким чином боржник повинен усунути ці перешкоди, а саме шляхом переміщення спорудженої огорожі на відстань 0,0041 га. Тобто, суд у своєму рішенні цілком однозначно визначив, що переміщенню підлягає вся споруджена боржником огорожа, а не її частина. В апеляційній скарзі виконавець вказує на невірне застосування судом першої інстанції в ухвалі від 24.03.2022 норм матеріального права, обґрунтовуючи це тим, що рішення суду яке підлягає виконанню є незрозумілим і з цього приводу ним направлялась заява про роз`яснення судового рішення. Варто зазначити, що в ухвалі суду від 24.03.2022 суд першої інстанції абсолютно вірно застосував положення п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначивши, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувана, одержувати безоплатно від державних органів підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. В акті обстеження 23.05.2021 державним виконавцем було зафіксовано, що боржником було демонтовано та перенесено частину спорудженої ним огорожі по лінії 45,5 метрів по порам 1 на 2,5 метри, 2 на 0,8 метрів. При цьому, частина спорудженої боржником огорожі залишилася на земельних ділянках стягувача. Боржник при переміщенні частини огорожі та двох фундаментів опор переніс ці споруди на більшу відстань ніж це було необхідно тим самим зімітував виконання рішення суду, так як, площа переміщення співпала з площею визначеною у рішенні суду. Державний виконавець без будь-якої перевірки прийняв здійснене боржником переміщення, як належне виконання рішення суду. Відтак, суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали дав належну правову оцінку обставинам справи та дійшов до правильного висновку, що постанова державного виконавця від 06.01.2022 про закінчення виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Статтею129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби. Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах. Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Встановлено, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2020 зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельними ділянками шляхом переміщення спорудженої огорожі на відстань 0,0041 га ( по лінії огорожі - 0,0033 га; по фундаментів опор - 0,0001 га). Рішення суду було звернуто до виконання, 14.05.2021 було відкрито виконавче провадження №65432617. 25 травня 2021 року державним виконавцем Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) здійснено вихід за адресою боржника. Під час перевірки встановлено, що споруджена огорожа демонтована і перенесена на відстань по лінії огорожі на 45,5 м., по опорі 1 на 2,70 м., по опорі 2 на 0,80 м. Постановою старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) від 06.01.2022 було закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення суду. Підставою для закінчення виконавчого провадження був акт державного виконавця від 25 травня 2021 року. Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 ( далі Інструкція) під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.3 ч.3 ст. 18 Закону). Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. В ході примусового виконання рішення державним виконавцем встановлено, що споруджена огорожа демонтована і перенесена на відстань по лінії огорожі на 45,5 м., по опорі 1 на 2,70 м., по опорі 2 на 0,80 м., про що складений акт від 25.05.2021. З вказаним актом стягувач не погодився та 18.10.2021 представником стягувача подана заява, в якій він вказує на неперенесену частину огорожі біля стоянки автомобілів та в протилежному кінці ділянки. Разом з тим при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження №65432617, державний виконавець на зазначене вище уваги не звернув. В ухваленому судовому рішенні (справа №279/3856/19), яке виконувалось у виконавчому провадженні №65432617, констатовано, що фактичні межі земельних ділянок стягувача та боржника не в повній мірі відповідають межам, встановленим в Державних актах на право власності позивача та відповідача, має місце порушення землекористування позивача ОСОБА_1 ; будівлі і споруди (огорожа, фундаменти металевих опор, металеві опори, сонячні панелі) споруджені на земельній ділянці з кадастровим номером 1810700000:01:004:0032, що належить ОСОБА_3 , заходять (накладаються) на суміжні з нею земельні ділянки з кадастровими номерами 1810700000:01:004:0063 та 1810700000:01:004:0064, які належать ОСОБА_4 , площа накладання складає 0,0034 га у тому числі: площа накладання по лінії огорожі - 0,0033 га та площа накладання фундаментів опор - 0,0001 га. Сонячні панелі заходять на належні позивачу земельні ділянки над їх поверхнею. Площа накладання плями проекції панелей сонячних батарей - 0,0041 га. Вказані обставини були встановлені висновком експертизи №892/12.19 від 30.12.2019. Суд першої інстанції правильно вважав, що при виконанні судового рішення, яким було зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні земельними ділянками шляхом переміщення спорудженої огорожі на відстань 0,0041 га ( по лінії огорожі - 0,0033 га; по фундаментів опор - 0,0001 га), мав би бути використаний вищевказаний висновок з метою перевірки та підтвердження виконання боржником судового рішення в частині переміщення огорожі з метою повернення земельних ділянок до меж, встановлених в Державних актах на право власності позивача-стягувача та відповідача-боржника. Оскільки таких доказів, суду не було подано, тому суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що державним виконавцем не надано даних щодо повного виконання рішення, що є підставою для задоволення скарги. За змістом статті 451 ЦПК у разі обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). З огляду на викладене колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення у цій справі немає. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Коростенського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) залишити без задоволення. Ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 серпня 2022 року. Головуючий Судді